ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/9785/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"
про стягнення 20388,24 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування у сумі 20388,24 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" на підставі договору страхування наземних транспортних засобів за страховим продуктом "КАСКО Антистрес" № 23596895-02-14-01 від 20.09.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 108 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилась ДТП, була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", позивач просить стягнути з останнього недоплачені витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 20388,24 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9785/25 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
22.08.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
26.08.2025 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
21.10.2025 через систему "Електронний суд" позивач надав пояснення щодо пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих в акт (протоколі) огляду ТЗ від 30.05.2025.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 22.05.2025 було пошкоджено транспортний засіб "Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" відповідно до договору страхування наземних транспортних засобів № 23596895-02-14-01 від 20.09.2024.
За страховим випадком згідно складеного страхового акту № 2448245-1 від 11.06.2025 по договору страхування ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" визначено суму страхового відшкодування в розмірі 92179,08 грн, виплата якого підтверджується платіжною інструкцією № 36906 від 11.06.2025.
16.07.2025 відповідач сплатив частину страхового відшкодування в сумі 71790,84 грн, що підтверджується довідкою вих. № 4765/2025/вих від 06.08.2025 про надходження коштів на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО".
Отже, залишок невідшкодованої суми страхового відшкодування становить 20388,24 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до протокол огляду страховика ПАТ "СК" ВУСО" від 30.05.2025 не зафіксовані такі пошкодження: накладка бампера заднього права (фарбування), накладка заднього бампера ліва (фарбування), заміна цих частин (частина бампера дві позиції), які відображені у пунктах 2, 3, 8, 9 Акту виконаних робіт (3037,50 грн +3037,50 грн + 8495,10 грн + 8495,10 грн). За розрахунком відповідача вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 69113,80 грн (92179,08 грн - 3037,50 грн - 3037,50 грн - 8495,10 грн - 8495,10 грн).
Згідно із матеріалів справи, 22.05.2025 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Подію ДТП зафіксовано Європротоколом в електронному вигляді, складеним учасниками ДТП від 22.05.2025 (надалі - Європротокол).
Автомобіль ""Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" відповідно до договору страхування наземних транспортних засобів № 23596895-02-14-01 від 20.09.2024.
Відповідно до рахунку - фактури СТО № ДМ00082514 від 04.06.2025 та Акту виконаних робіт №180876 від 26.06.2025 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_2 становить 92179,08 грн.
Згідно із Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №43712 від 01.08.2025 р. коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля Toyota RAV4, д.р.н. НОМЕР_2 дорівнює 0,0.
Позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування та склав страховий акт №2448245-1 від 11.06.2025, згідно із яким розмір страхового відшкодування становить 92179,08 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 92179,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №36906 від 11.06.2025 на суму 92179,08 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5659484.
Відповідно до полісу АТ/5659484, ліміт за шкоду заподіяну майну становить 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.
Згідно із доданої до позову довідки-підтвердження надходження коштів вих.№4765/2025/вих від 06.08.2025 відповідач сплатив на рахунок ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" частину страхового відшкодування в сумі 71790,84 грн.
За таких обставин, посилаючись на норми ст.108 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 20338,24 грн (92179,08 - 71790,84).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Суд зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Подію ДТП зафіксовано Європротоколом №6FBAAE266A7A в електронному вигляді, складеним учасниками ДТП 22.05.2025.
Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України №3720-IХ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут та надалі у редакції, чинній з 01.01.2025 року) у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Президії МТСБУ від 13.07.2017 №403/2017 визначено, що з 01.10.2017 європротокол, оформлений в електронній формі, є повним аналогом європротоколів, надісланих або пред'явлених страховику у паперовій формі.
Наявне в матеріалах справи повідомлення про ДТП (електронний європротокол №6FBAAE266A7A від 22.05.2025) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначені дату та час дорожньо-транспортної пригоди, координати ДТП, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні зауваження водіїв стосовно відомостей, які зазначені в електронному європротоколі. Крім того, у європротоколі міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, враховуючи положення чинного законодавства, суд приймає вищевказаний електронний європротокол як належний доказ настання 22.05.2025 ДТП за участю транспортних засобів "Toyota RAV4", державний номерний знак НОМЕР_2 та "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У зв'язку із тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, отже, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
За змістом відомостей європротоколу від 22.05.2025 (що не заперечувалося обома учасниками справи) ДТП відбулася з вини водія автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України №3720-IХ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ/5659484 (термін дії з 30.07.2024 по 29.07.2025).
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ст.102 Закону України "Про страхування", здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.2 ст.108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування на підставі рахунку - фактури СТО № ДМ00082514 від 04.06.2025 та акту виконаних робіт №180876 від 26.06.2025 та затверджено страховий акт №2448245-1 від 11.06.2025, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 92179,08 грн.
Позивачем здійснено страхове відшкодування в розмірі 92179,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №36906 від 11.06.2025 на суму 92179,08 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст.993 Цивільного кодексу України та ст.108 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно із п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.2 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно із ч.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
Згідно із п.7.38, п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 цієї Методики.
Згідно із Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №43712 від 01.08.2025 р. коефіцієнта фізичного зносу (Ез) автомобіля "Toyota RAV4", д.р.н. НОМЕР_2 дорівнює 0,0.
Пунктом 77 частини першої ст. 1 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 №1909-IX, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/5659484 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, складає 160000,00 грн.
Перевіривши розрахунок страхового відшкодування, судом встановлено, що розрахунок страхового відшкодування є обґрунтованим та здійснений з дотриманням приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Як встановлено судом вище, відповідач сплатив на користь позивача частину страхового відшкодування у розмірі 71790,84 грн.
Отже, залишок невиплаченого страхового відшкодування становить 20338,24 грн.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги стверджує, що в протоколі огляду страховика ПАТ "СК" ВУСО" від 30.05.2025 не зафіксовані пошкодження: накладка бампера заднього права (фарбування), накладка заднього бампера ліва (фарбування), заміна цих частин (частина бампера дві позиції), які відображені у пунктах 2, 3, 8, 9 Акту виконаних робіт (3037,50 грн +3037,50 грн + 8495,10 грн + 8495,10 грн). А тому за розрахунком відповідача вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 69113,80 грн (92179,08 грн - 3037,50 грн - 3037,50 грн - 8495,10 грн - 8495,10 грн).
Суд відхиляє заперечення відповідача, з огляду на таке.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Оцінка доказів відбувається з урахуванням стандартів вірогідності. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Так, в акті (протоколу) огляду ТЗ - заява на виплату від 30.05.2025 зафіксовані пошкодження транспортного засобу "Toyota RAV4", д.р.н. НОМЕР_2 : 1. Накладка кришки багажника - заміна; 2. Бампер задній - заміна; 3. Підсилювач бампера - заміна; 4. Панель задня - ремонт/фарбування; 5. Датчик парктроніка лівий і правий - заміна.
В акті виконаних робіт №180876 від 26.06.2025, складеного ремонтною організацією, серед інших, зазначені ремонтні роботи: накладка бампера заднього права (фарбування), накладка заднього бампера ліва (фарбування), заміна частин бампера, які вказані в пунктах 2, 3, 8, 9 акту виконаних робіт.
При цьому акт виконаних робіт є документом станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, який підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
У той же час, відповідач відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що накладка бампера (права, ліва) транспортного засобу "Toyota RAV4" не підлягала заміні разом із пошкодженим бампером чи була тієї ж комплектації, що і замінений бампер. Крім того, з фото ДТП, які додані до європротоколу, зіткнення автомобіля "Volkswagen Passat" відбулося з задньою частиною автомобіля "Toyota RAV4", а визначений обсяг ремонтних робіт відповідає характеру пошкоджень автомобіля та вказаний в одному акті виконаних робіт на відновлення пошкодженого транспортного засобу.
Щодо візуального зображення деталей автомобіля, долученого відповідачем до пояснень від 22.10.2025, то суд зазначає, що вказане візуальне зображення не може підтверджувати факту відсутності необхідності заміни бампера (права, ліва) транспортного засобу "Toyota RAV4", оскільки зазначений документ не має жодного відношення до спірного ДТП, та доказів того, що зазначений документ складений особою, яка має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, відповідач не надав.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач мав подати візуальне зображення деталей автомобіля разом відзивом на позов, однак, відповідачем не зазначено поважних причин, які перешкоджали йому подати зазначений вище документ разом із відзивом на позов, а тому суд залишає без розгляду поданий відповідачем доказ на підставі ч.2 ст.118 ГПК України.
Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 06.07.2018 по справі №924/675/17, згідно із якою розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Також у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 наведена правова позиція, згідно із якою визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 вказано, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
За встановлених вище обставин, враховуючи наведену вище судову практику, оскільки рахунок-фактура СТО №ДМ00082514 від 04.06.2025 та акт виконаних робіт №180876 від 26.06.2025 підтверджують фактичну вартість робіт щодо відновлення пошкодженого транспортного засобу, що становить 92179,08 грн та була сплачена позивачем у повному обсязі, суд відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача щодо понесених позивачем витрат у цій сумі.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 20388,24 грн.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування у сумі 20388,24 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, 31, ідентифікаційний код 31650052) 20388,24 грн страхового відшкодування та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.10.2025.
Суддя С.О. Турчин