ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/6718/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ"
до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"
про стягнення 2 179 525,55 грн
представники учасників процесу:
від позивача: Федоров З.Ф.
від відповідача: Подобєд О.В.
від третьої особи: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення 2 354 461,67 грн.
В редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.08.2025 (зареєстрована 04.08.2025) позивачем заявлені вимоги про стягнення 2 179 525,55 грн, з яких 1 840 561,38 грн основного боргу, 281302,72 грн інфляційних втрат та 57661,45 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 860/01 від 24.10.2019 в частині оплати електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим тарифом".
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
30.05.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли пояснення щодо неналежного способу подання адвокатом Федоровим З.Ф. позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/6718/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 03.07.2025.
Ухвалою від 20.06.2025 Господарський суд міста Києва задовольнив заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
23.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.07.2025 задовольнив заяву відповідача про залучення третьої особи, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", відклав підготовче засідання у справі 07.08.2025.
23.07.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення по справі.
28.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
31.01.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.
04.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про приєднання доказів та зменшення розміру позовних вимог.
У підготовчому засіданні 07.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Також у підготовчому засіданні 07.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.09.2025.
У підготовчому засіданні 04.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.10.2025.
У судовому засіданні 02.10.2025 позивач визнав наявність між сторонами правовідносин за актом коригування від 28.02.2025.
02.10.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 16.10.2025.
16.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про стан розрахунків між сторонами за договором.
Представник позивача у судовому засіданні 16.10.2025 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 16.10.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору 860/01 від 24.10.2019 (з урахуванням додаткових угод до нього) позивач поставляв а відповідач приймав електричну енергію.
Так, за період з вересня 2022 по грудень 2024 сторонами були підписані без жодних зауважень акти купівлі-продажу електроенергії.
Крім того, між сторонами підписані Акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії.
Однак, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої у вересні 2022 - грудні 2022, лютому 2023 - липні 2023, вересні 2023, січні 2024 - грудні 2024 електричної енергії виконав неналежним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем по договору становить 1 840 561,38 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" своїх зобов'язань за договором, позивач заявив до стягнення 281302,72 грн інфляційних втрат та 57661,45 грн 3% річних.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на такі обставини:
- пунктом 11.4 Порядку № 641 передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел;
- за існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Однак, оскільки за розрахункові місяці жовтень 2021 - березень 2025 НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, вимоги позивача є передчасними;
- відповідач не порушив умов договору, оскільки здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, а тому відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України;
- позивач визначив періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних з порушенням вимог п. 11.4 Порядку № 641, зокрема, п. 11.4 Порядку № 641 суперечить нарахування по розрахунковим періодам січень 2024 року, у травень та червень 2024 року та лютий 2025 року інфляційних втрат з 01.05.2024, а також 3% відсотків річних з цієї ж дати; нарахування по розрахунковим періодам січень, лютий та липень - вересень 2023 року 3% відсотків річних з 01.05.2024; нарахування по розрахунковим періодам вересень 2024 року 3% відсотків річних з 01.01.2025; нарахування по розрахунковим періодам грудень 2024 року 3% відсотків річних з 01.03.2025;
- у спірних правовідносинах при нарахуванні інфляційних втрат діє правило округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми;
- позивачем не вірно визначено базу нарахування сум за статтею 625 ЦК України по розрахунковим періодам січень 2023 року, липень 2024 року. Так, остаточний розрахунок за відпущену електричну енергію за січень 2023 року здійснено 06.05.2024.У липні 2024 року позивач здійснив постачання електричної енергії загальною вартістю 1 253 665,88 грн., поточна оплата складає 1 202 665,88 грн, залишок - 51 251,52 грн;
- позивачем не надано доказів, які підтверджують заборгованість за розрахунковий період лютий 2025 року в розмірі 29 275,17 грн;
- наявні підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн;
- відповідно до пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови від 03.04.2024 № 652) гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Так, станом на 03.06.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо частки відшкодування вартості відхилення в загальному розмірі 698,17 грн, а також заборгованість щодо частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в розмірі 1938622,04 грн. Отже, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем, в силу положень підпункту 13 (у редакції постанови з 01.07.2024 - підпункт 12, у редакції постанови з 01.06.2025 - підпункт 11) пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, у позивача відсутні підстави для стягнення з Гарантованого покупця сум неоплаченої електричної енергії;
- наявні підстави для закриття провадження у справі на суму 114555,70 грн, зокрема за січень 2023 року в частині вимог на суму 4 996,76 грн., за травень 2023 року - на суму 109 552,24 грн., за липень 2024 року - на суму 6,7 грн.
24.10.2019 між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено договір№ 860/01 (далі - договір).
24.03.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №705/01/20, відповідно до якої слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також пункти 1-7 договору викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди №705/01/20) продавець за "зеленим тарифом" зобов'язується продавати, а гарантований покупець купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами)
Згідно з п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Відповідно до пункту 3.2. договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.3 договору в редакції додаткової угоди №705/01/20).
У п. 4.5 договору сторони погодили, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.
Між сторонами погоджені та підписані акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких позивач поставив, а відповідач прийняв обсяги виробленої позивачем електричної енергії на такі суми: за вересень 2022 на суму 601 493,98 грн; за жовтень 2022 на суму 813 782,02 грн; за листопад 2022 на суму 226 355,98 грн; за грудень 2022 на суму 174672,70 грн; за січень 2023 на суму 154 277,62 грн; за лютий 2023 на суму 505 991,99 грн; за березень 2023 на суму 855 119,18 грн; за квітень 2023 на суму 734 208,08 грн; за травень 2023 на суму 1 517 817,38 грн; за червень 2023 на суму 1 498 733,14 грн; за липень 2023 на суму 1 467 975,84 грн; вересень 2023 на суму 1 408 852,01 грн; за січень 2024 на суму 174 881,03 грн; за лютий 2024 на суму 392 201,03 грн; за березень 2024 на суму 832 303,45 грн; за квітень 2024 на суму 1 198 414,80 грн; за травень 2024 на суму 1 666 502,17 грн (за даними, наданими позивачем та відповідачем); червень 2024 на суму 1 323 566,94 грн; липень 2024 на суму 1 253 917,40 грн (з урахуванням наданого відповідачем та визнаного позивачем акту коригування від 28.02.2025 за липень 2024); за серпень 2024 на суму 1 519 509,08 грн; за вересень 2024 на суму 1 292 322,53 грн; жовтень 2024 на суму 869 286,13 грн; за листопад 2024 на суму 455 410,84 грн; за грудень 2024 на суму 114 239,38 грн.
З наданих у матеріали справи банківських виписок за період з 01.01.2022 по 29.07.2025 вбачається, що у спірні періоди відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості .
На дату звернення позивача до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням наданих доказів часткових оплат, загальний розмір основної заборгованості відповідача за придбану у зазначені вище спірні періоди електроенергію за "зеленим" тарифом становила 1 840 554,68 грн, з яких: за вересень 2022 - 203 299,40 грн; за жовтень 2022 - 150 660,16 грн; за листопад 2022 - 5302,56 грн; за грудень 2022 - 22 328,89 грн; за січень 2023 - відсутня; за лютий 2023 - 21124,11 грн; за березень 2023 - 22260,53 грн; за квітень 2023 - 32 253,75 грн; за травень 2023 - 47 752,27 грн; за червень 2023 - 7 955,97 грн; за липень 2023 - 8 770,65 грн; вересень 2023 - 44 750,61 грн; за січень 2024 - 8934,52 грн; за лютий 2024 - 20375,26 грн; за березень 2024 - 15634,03 грн; за квітень 2024 - 17222,95 грн; за травень 2024 - 650 157,70 грн; червень 2024 - 418 432,80 грн; липень 2024 - 51251,52 грн; за серпень 2024 - 16420,74 грн; за вересень 2024 - 16355,55 грн; жовтень 2024 - 21249,13 грн; за листопад 2024 - 32420,52 грн; за грудень 2024 - 5641,06 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену у
у вересні 2022 - грудні 2022, лютому 2023 - липні 2023, вересні 2023, січні 2024 - грудні 2024 електроенергію у розмірі 1 840 561,38 грн.
Також посилаючись на прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач нарахував 281302,72 грн інфляційних втрат та 57661,45 грн 3% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.
За змістом ч.2 ст.65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об'єкти суб'єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.
Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом (п. 2.1 гл. 2 Порядку № 641).
Як встановлено судом вище між сторонами укладений договір 860/01 від 24.10.2019, за умовами якого відповідачем були прийняті на себе зобов'язання із купівлі у позивача електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом.
Як встановлено судом вище у вересні 2022 - грудні 2022, січні 2023 - липні 2023, вересні 2023, січні 2024 - грудні 2024 позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію на загальну суму 21051834,70 грн.
Акти купівлі-продажу електроенергії за вищевказані періоди підписані представниками сторін без зауважень.
При цьому суд встановив, що акт купівлі- продажу електричної енергії за травень 2024 підписаний на суму 1 666836,59 грн, однак позивач та відповідач відображають у своїх відомостях, що у травні 2024 поставлено електроенергію на суму 1 666 502,17 грн, а тому суд враховує саме таку суму.
Акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період підписані між сторонами без зауважень та заперечень окрім акту коригування від 28.02.2025 до акту купівлі-продажу електричної енергії за липень 2024.
Зазначений акт коригування надано відповідачем до відзиву, однак не надано доказів його підписання сторонами.
В той де час, у судовому засіданні 02.10.2025 позивач визнав наявність між сторонами правовідносин за актом коригування від 28.02.2025, а тому суд дійшов висновку про врахування вказаного акту коригування.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 ГК України чинна на момент спірних правовідносин).
Згідно з п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до п.10.4 Порядку №641(в редакції чинній до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Виходячи з наведених положень, оплату ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
В той же час, з 26.01.2024 Порядок №641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
Так, відповідно до п. 11.4 Порядку №641(в редакції з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року, у листопаді та грудні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 № 2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у лютому 2024 та березні 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 № 2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.01.2025 № 76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 № 193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у квітні та серпні 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 № 247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні та листопаді 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 285 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2024.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2025 № 529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні 2024, у травні та червні 2024 та лютому 2025.
Суд зазначає, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)
Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.
До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Оскільки усі зазначені вище постанови НКРЕКП затверджені після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію у спірні у цій справі періоди мали здійснюватися у строки, встановлені п. 11.4 Порядку №641(в редакції з 26.01.2024).
Отже, враховуючи дати оприлюднення зазначених вище постанов, з урахування п. 11.4 Порядку №641(в редакції з 26.01.2024), відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії: у вересні - листопаді 2022 - у строк до 22.05.2024 (включно); у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року - у строк до 16.05.2024 (включно); у січні -лютому 2023, у липні, вересні 2023 року - у строк до 07.05.2024 (включно); у лютому 2024 та березні 2024 - у строк до 26.12.2024 (включно); у вересні 2024 - у строк до 03.01.2025 включно; у липні 2024 - у строк до 29.01.2025 включно; у квітні та серпні 2024 - у строк до 19.02.2025 включно; у жовтні та листопаді 2024 - у строк до 25.02.2025 включно; у грудні 2024 - у строк до 04.03.2025 включно; у січні 2024, у травні та червні 2024 - у строк до 16.04.2025 включно.
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора).
Вказану позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 07.10.2025 у справі № 910/12271/24.
Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.
З урахуванням часткових оплат заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у вересні 2022 - грудні 2022, лютому 2023 - липні 2023, вересні 2023, січні 2024 - грудні 2024 електроенергію становить 1 840 554,68 грн.
При цьому, подаючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, позивачем враховані часткові оплати, про які відповідачем зазначено у відзиві, та відповідно зменшено позовні вимоги на ці суми (щодо яких відповідач просив закрити провадження у справі у зв'язку з оплатою боргу після подачі позовної заяви).
В той же час, позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 1 840 561,38 грн.
При перевірці суми основного боргу, суд встановив, що позивачем неправильно визначено суму основного боргу у липні 2024. Так, відповідно до акту купівлі-продажу електричної енергії за липень 2024 позивачем поставлено відповідачу 1 253 920,75 грн. Вартість електроенергії у липні 2024 відкориговано у бік зменшення на 3,35 відповідно до акту коригування від 28.02.2025, який позивач визнав. Отже вартість поставленої у липні електричної енергії становить 1 253 917,40 грн
З наданих у матеріали справи банківських виписок за липень 2024 відповідачем здійснено оплату на загальну суму 1202665,88 грн, отже заборгованість за липень 2024 становить 51251,52 грн, а не як помилково зазначає позивач 51258,22 грн. Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за липень 2024 в сумі 6,7 грн (51258,22 - 51251,52) задоволенню не підлягають. Очевидно, вказана розбіжність виникла у зв'язку з тим, що позивачем відкориговану суму за липень 2024 на 3,35 не у бік зменшення, як зазначено в акті, а у бік збільшення.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив закрити провадження у справі на загальну суму 114555,70 грн, в тому числі на суму 6,7 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Однак, суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Однак, суд зазначає, що в частині позовних вимог на суму 6,7 грн позивачем не було доведено обґрунтованості таких вимог та заявлено їх безпідставно, а тому предмет спору в цій частині не існував і до звернення позивача з даним позовом до суду, що має наслідком відмову в позові, а не закриття провадження. Щодо іншої частини суми, щодо якої відповідач просив закрити провадження у справі, то вона не заявляється позивачем до стягнення у зв'язку з подання заяви про зменшення розміру позовних вимог, а тому відповідно відсутні підстави для закриття провадження у справі в частині.
Отже, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення суми основного боргу частково, в розмірі 1 840 554,68 грн.
Щодо посилань відповідача на те, що вимоги є передчасними, оскільки НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641(в редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4 Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Враховуючи викладене, зміст абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні у цій справі періоди є таким, що настав.
Щодо вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що вони є неправильними, оскільки позивачем невірно визначені періоди прострочення виконання відповідачем зобов'язань.
Крім того, при розрахунку інфляційних втрат позивачем не дотримався порядку визначення величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми, висновки щодо правильності застосування такого порядку викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 17.01.2024 у справі №910/18308/21.
З урахуванням встановлених вище судом обставин, враховуючи, що суд не може виходити за межі періодів, визначених позивачем, суд зазначає, що нарахування 3% річних, інфляційних втрат має здійснюватися:
- на заборгованість за вересень, жовтень, листопад 2022: за період з 01.06.2024 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за у грудень 2022 року, березень-червень 2023 року: з 01.06.2024 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за лютий 2023, липень, вересень 2023 - з 08.05.2024 по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за січень 2024, травень та червень 2024 (що існувала станом на квітень 2024, без урахування оплат, здійснених 19.05.2025 за травень 2024 та 09.06.2025 за червень 2024) - з 17.04.2025 по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем). При цьому, позивач здійснює також нарахування на заборгованість за лютий 2025,однак суд зазначає, що заборгованість за лютий 2025 не є предметом спору у цій справі, позивач не надав у цій справі доказів наявності заборгованості за лютий 2025, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за лютий 2025 є безпідставним;
- на заборгованість за лютий 2024 та березень 2024 - з 01.01.2025 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за квітень та серпень 2024 - з 01.03.2025 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за липень 2024- з 01.02.2025 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за вересень 2024 - з 04.01.2025 по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за жовтень та листопад 2024 - з 01.03.2025 (початкова дата, визначена позивачем) по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем);
- на заборгованість за грудень 2024 - з 05.03.2025 по 14.05.2025 (кінцева дата, визначена позивачем).
За перерахунком суду, здійсненим за вищевказані періоди, інфляційні втрати становлять 87926,83 грн, 3% річних - 20 768,40 грн. а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявленого відповідачем у відзиві клопотання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, то суд зазначає таке.
Так, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Як вже зазначалося вище, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
При цьому сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №924/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. А тому судами правильно враховано вказаний правовий висновок Верховного Суду у справі №910/4590/19.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі №903/602/24, вирішуючи питання щодо можливості зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат, зазначила, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (п.117 постанови).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом (п.118 постанови).
Враховуючи вище викладене у суду відсутні правові підстави для зменшення 3% річних, що нараховані у розмірі встановленому нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача в цій частині.
Щодо зменшення інфляційних втрат, то суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру інфляційних втрат; нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.
Так, інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі №903/602/24, зазначила, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (п.125 постанови).
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Отже, у суду відсутні підстави для зменшення інфляційних втрат, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача в цій частині.
Щодо посилань відповідача на право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, відповідно положень постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, то суд зазначає таке.
Так, відповідач вважає, що відповідно до пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови від 03.04.2024 № 652) гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення. Так, станом на 03.06.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо частки відшкодування вартості відхилення в загальному розмірі 698,17 грн, а також заборгованість щодо частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в розмірі 1938622,04 грн. Отже, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем, в силу положень підпункту 13 (у редакції постанови з 01.07.2024 - підпункт 12, у редакції постанови з 01.06.2025 - підпункт 11) пункту 1 постанови НКРЕКП № 332, у позивача відсутні підстави для стягнення з Гарантованого покупця сум неоплаченої електричної енергії.
Суд зазначає, що з правової конструкції підпункту 13 (у редакції постанови з 01.07.2024 - підпункт 12, у редакції постанови з 01.06.2025 - підпункт 11) пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 вбачається, що законодавець наділив Гарантованого покупця саме правом на зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом, для реалізації якого Гарантований покупець мав вчинити певні дії.
Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 24.09.2025 у справі № 910/5971/24.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів реалізації ним свого права, зокрема матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано доказів того, що відповідач звертався до позивача із відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язання відповідача з оплати боргу за договором у спірні періоди на суму, на яку у позивача наявний борг відповідно до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332. Отже, станом на час ухвалення рішення у цій справі підстави для зменшення розміру боргу відсутні.
Суд також зазначає, що відповідач не подавав зустрічний позов у цій справі, а тому стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача не є предметом розгляду у цій справі.
Крім того, відповідач зобов'язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема повідомити позивача, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог. Тобто, відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків, однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій.
З огляду на викладене, суд зазначає, що визначене у підпункті 13 (у редакції постанови з 01.07.2024 - підпункт 12, у редакції постанови з 01.06.2025 - підпункт 11) пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 зменшення рівня розрахунків є правом позивача, яким він фактично не скористався.
Аналогічної позиції за подібних обставин дотримується Верховний Суд у постанові від 14.08.2025 у справі № 910/6904/24.
Отже, права відповідача зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, за відсутності доказів реалізації такого права, не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за договором у спірні у цій справі періоди.
Суд зазначає, що за змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ" до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", а саме в частині стягнення 1 840 554,68 грн основного боргу, 20 768,40 грн 3% річних, 87926,83 грн інфляційних втрат.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЯТРАНЬ" (25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ПЕРСПЕКТИВНА, будинок 36, квартира 38, ідентифікаційний код 39749329) 1 840 554,68 грн основного боргу, 20 768,40 грн 3% річних, 87926,83 грн інфляційних втрат та 23391,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.10.2025.
Суддя С.О. Турчин