ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/9738/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ"
до 1) ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ
2) Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про стягнення 19000,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "БУДПОСТАЧ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ, Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 19000,00 грн, з яких 17000,00 грн безпідставно утримуваних коштів, 1700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2023 № 036446 позивачем сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 17 000, 00 грн, а також 1700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження. Однак вказана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу скасована в судовому порядку, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України 19 000, 00 грн безпідставно отриманих коштів відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2025 залишив позовну заяву без руху.
13.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9738/25 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
02.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
04.09.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач-2 про розгляд справи повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 19.08.2025, яка направлена судом до електронного кабінету відповідача-2 та доставлена останньому.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 31.10.2023 відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 036466 в сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач 09.11.2023 звернувся до адміністративного суду з позовом про її скасування.
В той же час, Дарницький ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примового виконання постанови відповідач -1 про застосування штрафу та накладено ареш на кошти в розмірі 19000,00 грн.
Зважаючи на факт накладення арешту на банківські рахунки позивач, позивач сплатив відповідачу-2 19000,00 грн, що становить розмірі 17 000, 00 грн штрафу, а також 1700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн витрат виконавчого провадження.
Однак в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 у справі № 320/41496/23 позовні вимоги позивач задоволено та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2013 № 036466.
Таким чином, позивач зазначає, що на момент сплати позивачем адміністративно - господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження, а з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала. Отже, до Державного бюджету України позивачем були зайво сплачені грошові кошти в розмірі 19 000, 00 грн, які позивач просить стягнути в судовому порядку.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними у відзиві та зазначає, що оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку товариство внесло до бюджету, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини 4 статті 56 ГПК України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Позиція відповідача-1
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на таке:
- враховуючи, що з позивача було стягнуто адміністративний штраф за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі)», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України, а відтак Укртрансбезпека не є належним відповідачем по даній справі;
- як вбачається з матеріалів справи грошові кошти не надходили на рахунки Укртрансбезпеки, так як суми штрафу були перераховані спочатку на депозитний рахунок органу ДВС, а потім були перераховані до Державного бюджету України. Таким чином, Укртрансбезпека не була набувачем грошових коштів і перерахування сум штрафу не призвело до зміни майнового стану Укртрансбезпеки у вигляді приросту майна та збагачення за рахунок коштів позивача;
- у даному випадку повернення коштів має здійснюватися на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, а до даних правовідносин не може застосуватись ст. 1212 ЦК України;
- позивач не звертався із заявою про повернення коштів відповідно до Порядку №787 та не отримував відмови щодо їх повернення.
Позиція відповідача-2
Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався.
31.10.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 036446 (далі - постанова № 036446), якою постановлено стягнути з Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
09.04.2024 Заступником начальника відділу Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 74688832 щодо примусового виконання постанови № 036446; про арешт коштів боржника у розмірі 19 000,00 грн (з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів); про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
10.04.2024 позивач перерахував на рахунок Дарницького ВДВС у м. Києві 19 000,00 грн, з яких 17 000,00 грн - визначений постановою № 036446 розмір штрафу; 1 700,00 грн - виконавчий збір; 300,00 грн - витрати виконавчого провадження, що підтверджується платіжною інструкцією № 2143924931.
11.04.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 74688832, у зв'язку з повним фактичним виконанням.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 320/41496/23 адміністративний позов позивача було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 036446 від 31.10.2023.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/41496/23 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2024 - без змін.
Враховуючи вищенаведене, позивач зазначає про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на його користь безпідставно утримуваних коштів у загальній сумі 19 000,00 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
Згідно з п. 21-23 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 № 1567 копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанови про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не пізніше ніж протягом трьох робочих днів після її винесення вручається автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі під підпис або надсилається засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи на адресу електронної пошти (за наявності). Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт набирає чинності з дня доведення її копії до автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи. Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу рахунок не пізніше ніж протягом 15 календарних днів після набрання нею чинності.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов'язків та інтересів визначеного у постанові суб'єкта (за обставинами справи - позивача), є обов'язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням.
Статтею 1212 Цивільного Кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у справі № 320/41496/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі №320/41496/23 визнано протиправною та скасовано постанову ро застосування адміністративно-господарського штрафу № 036446 від 31.10.2023.
Отже, рішення суду першої інстанції у справі № 320/41496/23 набрало законної сили 28.05.2025.
Таким чином, відповідна правова підстава (постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2023 № 036446) для перерахування позивачем коштів, визнана протиправною та скасована у судовому порядку.
Отже, оскільки підстава на якій позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 17 000, 00 грн скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, а відтак сума у розмірі 17 000, 00 грн підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Щодо доводів відповідача-1 про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) не є належним відповідачем у справі, суд зазначає таке.
Як зазначив суд вище, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).
В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).
Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
Щодо доводів відповідача -1 стосовно безпідставного застосування в даному випадку ст. 1212 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що аналогічні спірні правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/5880/21 у постанові від 08.08.2023, в яких зазначено таке.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абз. 1 і 5 п. 5 розділу І Порядку №787).
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абз. 2 ч. 3 ст. 17 Цивільного кодексу України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок № 787 застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Отже, доводи відповідача-1 в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення 17 000, 00 грн з Державного бюджету України.
Щодо позовної вимоги про повернення сплачених позивачем сум виконавчого збору в розмірі 1 700,00 грн та мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, то суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження належать до коштів виконавчого провадження. Зокрема, витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень (ч. 2). На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч. 4).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною сьомою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21, скасування рішення, у зв'язку з виконанням якого стягнутий виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, є підставою для повернення відповідних коштів, адже правова підстава для їх стягнення є такою, що відпала.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/12267/23.
Оскільки відповідно до наведених норм набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору та витрат є Державний бюджет України, сплачені суми виконавчого провадження підлягають стягненню саме з Державного бюджету України на підставі ст. 1212 ЦК України.
Отже, підстави для стягнення виконавчого збору у сумі 1 700,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн, що були стягнуті в ході здійснення виконавчого провадження з виконання постанови № 036446, є такими, що відпали, а тому відповідно вказані кошти підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України 1700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження підлягають задоволенню.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ, Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення 19000,00 грн, з яких безпідставно утримуваних 17000,00 грн сплаченого штрафу, 1700,00 грн виконавчого збору та 300,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
За приписами ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "БУДПОСТАЧ" (2099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314, ідентифікаційний код 24267110) грошові кошти в сумі 19000,00 грн та 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.10.2025.
Суддя С.О. Турчин