ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/2498/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/2498/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (Україна, 34500, Рівненська обл, Сарненський р-н, м. Сарни, вул. Набережна, буд. 14; ідентифікаційний код: 42835344)
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код: 14360570)
про визнання недійсним правочину
Представники учасників справи:
від позивача: Кітовський В.Л., ордер ВК №1162441;
від відповідача: Іванченко В.С., довіреність №9452-К-О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2498/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.04.2025.
14.03.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 17.03.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
24.03.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 25.03.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 09.04.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 09.04.2025 судом було прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив, а також оголошено перерву до 21.05.2025.
24.04.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про надання інформації щодо рахунків позивача, яку 25.04.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 21.05.2025 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк":
інформацію про перелік укладених банком з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (Україна, 34500, Рівненська обл, Сарненський р-н, м. Сарни, вул. Набережна, буд. 14; ідентифікаційний код: 42835344) договорів станом на 15.04.2024;
належним чином засвідчену копію рішення Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" від 15.04.2024;
належним чином засвідчені копії внутрішніх документів Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" з питань фінансового моніторингу.
Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.06.2025.
05.06.2025 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву на виконання ухвали суду від 21.05.2025, яка 05.06.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
11.06.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 11.06.2025 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Підготовче засідання, призначене на 11.06.2025, не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/2498/25 призначено на 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/2498/25, призначене на 02.07.2025, відбудеться 23.07.2025.
У підготовче засідання 23.07.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 23.07.2025 судом було долучено до матеріалів справи заяву відповідача та клопотання позивача про долучення доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
У судове засідання 10.09.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом оголошено перерву до 08.10.2025.
У судове засідання 08.10.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.
У судовому засіданні 08.10.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
27.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни" (далі - клієнт) було підписано анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої товариству було відкрито поточний рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" (далі - банк).
19.03.2024 банк надіслав клієнту листа №20.1.0.0.0/7-240319/55198 з проханням надати інформацію та документи, що стосуються діяльності товариства: документи фінансової звітності; опис бізнесу з визначенням змісту, мети діяльності; документи, що підтверджують наявність найманих працівників та розрахунків з ними; документи, на підставі яких товариством отримано кошти від контрагентів ТОВ "Сарни Трак Сервіс", ТОВ "Автоспецтранс Тек", ТОВ "Тек Спецтранс-Агро"; документи, на підставі яких переказано кошти контрагентам ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3.; пояснити економічну доцільність проведення операцій з отримання фінансової допомоги від зазначених вище осіб з наступним переказом таких коштів як повернення фінансової допомоги.
Листом №2 від 27.03.2024 ТОВ "Трак Сервіс Сарни" надало банку пояснення та копії документів.
15.04.2024 банком підготовлено Висновок НФМ про розірвання ділових відносин з клієнтом - ТОВ "Трак Сервіс Сарни".
Не погоджуючись з рішенням банку, наслідком якого є одностороння відмова від підтримання ділових відносин, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин / розірвання договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трак Сервіс Сарни", який оформлений рішенням про відмову від підтримання ділових відносин / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторонами було укладено договір банківського обслуговування шляхом приєднання позивача до Умов та Правил відповідача.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Спір у справі виник у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, розірванням відповідачем договірних відносин в односторонньому порядку.
Частинами 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Відтак вирішення спору в цій справі зводиться до встановлення правомірності або неправомірності одностороннього правочину відповідача у формі рішення про відмову від підтримання ділових відносин.
За загальним правилом, визначеним у ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 2 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;
3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Водночас, за ч. 4 ст. 1075 Цивільного кодексу України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:
відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;
наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту;
наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Статтею 6 Закону визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.
Частиною першою статті 7 Закону визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
За приписами ч. 6 ст. 7 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (ч. 7 ст. 11 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
За визначенням, наведеним в п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону, неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення).
Де-рискінг - явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (п.п. 13 п. 5 Положення).
Пунктами 34 - 37 Положення передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (п. 45, 46 Положення).
Відповідно до п. 55 Положення шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
Пунктом 61 Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
Згідно з п. 1 Додатку № 12 до Положення банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону.
Відповідно до п. 3 Додатку №12 до Положення у випадках, передбачених ч. 1 ст. 15 Закону, банк зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити СУО про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок / установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі статті 15 Закону, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, у проведенні яких було відмовлено.
Згідно з п. 8 Додатку №12 Положення банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:
1) перелік уповноважених працівників банку/колегіальних органів банку, які мають право приймати рішення щодо відмови в установлених Законом випадках;
2) процедуру розгляду та прийняття уповноваженими працівниками банку відповідних рішень, а також їх документування;
3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону) у кожному випадку;
4) порядок інформування відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, щодо прийняття рішення щодо відмови;
5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених ст. 15 Закону (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).
Згідно з пунктами 3.1.1.7.1, 3.1.1.7.2 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку https://privatbank.ua/terms, банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію та/або офіційні документи, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством або внутрішніми документами банку документи та відомості, які необхідні банку з метою виконання вимог законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюється банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
Банк відмовляється від підтримання ділових відносин/відмовляє особі (клієнту) у обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовляється від проведення фінансової операції на підставах, визначених у підрозділі 1.1.7 "Належна перевірка Клієнта, вимоги FATCA, санкційні вимоги, зобов'язання з інформування, відмова від підтримання ділових відносин/проведення операцій" цих Умов та Правил.
Відповідно до п.п. 1.1.8.2 - 1.1.8.4 Умов та Правил банк ініціює розірвання Договору та закриває рахунок/рахунки в наступних випадках/ за наявності однієї з таких обставин: якщо протягом 12 місяців з дня відкриття рахунку або протягом 12 місяців підряд відсутні будь-які ініційовані клієнтом операції за рахунком та відсутній залишок коштів на рахунку; у разі отримання від контролюючих органів інформації про державну реєстрацію припинення клієнта або самостійного виявлення таких відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань; у випадку порушення клієнтом своїх зобов'язань за Договором, у тому числі щодо актуалізації даних, а також у випадку, якщо було з'ясовано, що дія Договору суперечить законодавству України або може призвести до фінансових збитків, погіршення іміджу банку; за наявності підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу; у разі встановлення факту надання клієнтом недостовірної інформації для встановлення податкового резидентства та статусу податкового резидентства своїх власників істотної участі та кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) та іншої обов'язкової інформації відповідно вимог FATCA, CRS; у випадку виникнення у банку підозри або виявлення ознак незаконних операцій із платіжним інструментом з боку клієнта. При цьому залишок коштів на рахунку клієнта перераховується на відповідний рахунок згідно облікової політики банку та повертається клієнту на його першу вимогу, за умови виконання клієнтом вимог щодо ідентифікації та верифікації його особи та підтвердження належності йому цих грошових коштів; у випадку технічної неможливості обслуговування клієнта в подальшому; в разі прийняття банком рішення про припинення відкриття та/або обслуговування поточних рахунків в певній іноземній валюті; в інших випадках, передбачених законодавством України та Договором.
Про розірвання Договору банк повідомляє клієнта шляхом направлення повідомлення способом, узгодженим сторонами у п.1.1.3.2.1 цього Договору. Клієнт повинен відповісти на повідомлення протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення йому такого повідомлення та подати до банку Заяву про закриття рахунку та перерахування залишків коштів - Платіжну інструкцію про переказ залишку коштів на рахунках клієнта на рахунки клієнта в іншому банку з урахуванням вимог п. 1.1.8.5 цього Договору. У разі неотримання банком відповіді протягом зазначеного строку вважається, що клієнт згоден з розірванням Договору. Рахунок закривається після спливу тридцяти календарних днів з дня відправлення клієнту такого повідомлення (або в інші строки, передбачені в повідомленні) та здійснення завершальних операцій по рахунку.
У випадках, передбачених законодавством України, розірвання Договору за ініціативою банку та закриття рахунку може здійснюватись без повідомлення клієнта та без отримання від нього згоди.
Отже, нормами чинного законодавства України, Положенням, Умовами та Правилами надання банківських послуг визначений обов'язок відповідача як на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов'язок відповідача відмовити від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Згідно зі статтею 21 Закону фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Отже, Законом передбачено, що наявність у суб'єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів.
Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом, встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (пп. 8 п. 26 Положення).
Таким чином, з травня 2020 банк уповноважений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Зі змісту наданого відповідачем Висновку НФМ про розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "Трак Сервіс Сарни" вбачається, що його складено напрямком "Фінансовий моніторинг" відповідно до внутрішнього Порядку здійснення поглибленої перевірки клієнтів та відповідно до Типологічного дослідження "Типологічне дослідження відмивання доходів від податкових злочинів", затвердженого наказом Державної служби фінансового моніторингу України від 21.12.2020.
Так, банком було виявлено обґрунтовані підозри про здійснення клієнтом (групою/ у складі групи) операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику (НВР). Підставою для висновку стало отримання сигналу №111459641 по гілці Підозріла діяльність, де зазначено наступне: клієнт ТОВ "Трак Сервiс Сарни" зловживає фінансовою допомогою та дробленням платежів.
Відповідачем встановлено, що на рахунок позивача № НОМЕР_1 відбувались надходження коштів, а саме: 11 млн грн зараховані від фізичної особи ОСОБА_1 в якості оплати невизначених товарів, послуг; 45,5 млн грн зараховані від непов'язаних юридичних осіб (ТОВ "Автоспецтранс Тек", ТОВ "Тек Спецтранс-Агро", ТОВ "Сарни Трак Сервіс") в якості надання фінансової допомоги. Більшість коштів (48 млн грн) спрямовано на повернення фінансової допомоги тим самим контрагентам.
Позивачу було відправлено запит про надання документів щодо змісту проведених операцій. Позивачем було надано договори оренди приміщення, штатний розпис, договори позик, відомості про нарахування заробітної плати, пояснення, в якому зазначено наступне: договори позик було заключено для погашення раніше взятих у позику коштів. Надати підтвердження взятих у позику коштів та їх цільового використання неможливо, так як документи було знищено внаслідок влучання ракети.
Зі змісту наданого позивачем листа №2 від 27.03.2024 вбачається, що неможливість надання частини документів (Договору позики №07-06/22 від 07.06.2022, укладеного зі ОСОБА_2 , Договору позики від 25.06.2021, укладеного зі ОСОБА_1 , Договору позики №2807/2022-1 від 28.07.2022 з ОСОБА_3 , виписки по рахунку отримання коштів від зазначених осіб, документи, що підтверджують цільове використання коштів) мотивована влучанням ракети по території підприємства ТОВ "Трак Сервіс Сарни" 25.06.2022.
Однак, Договір позики №2807/2022-1 від 28.07.2022 з ОСОБА_3 було укладено вже після настання обставин, на які посилається позивач. Таким чином, позивачем не надано доказів неможливості надання як зазначеного договору, так і виписки по рахунку отримання коштів від ОСОБА_3 , а також документів, що підтверджують цільове використання отриманих коштів.
Окрім того, позивачем достатнім чином не обґрунтовано економічну доцільність отримання фінансової допомоги з наступним її поверненням тим самим особам одразу після зарахування коштів, тобто без фактичного використання.
З огляду на вищезазначене, за наслідками проведеної перевірки банк закономірно дійшов висновку, що продукт банку - рахунок клієнта №26005000707668 використовується останнім для проведення економічно необґрунтованих безтоварних операцій, а саме транзиту фінансової допомоги, а відтак діяльність клієнта визнана банком підозрілою.
Відповідач визнав фінансові операції позивача підозрілими за ознакою, визначеною в ст. 12 Закону та Додатку № 6 Положення, а саме: є незвично великими фінансовими операціями; проведені в незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.
Як наслідок, відповідачем було встановлено наступні індикатори підозрілості фінансових операцій відповідно до Додатку № 20 Положення:
25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком);
27. Фінансова операція / сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими;
45. Клієнт регулярно надає або отримує позики від контрагентів, які не належать одній бізнес-групі компаній.
Відтак відповідачем було обґрунтовано прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору від 15 квітня 2024 року, з огляду на можливе використання відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Позивач, у свою чергу, висновки відповідача не спростував, доказів на підтвердження економічної доцільності здійснення фінансових операцій та доказів цільового використання коштів не надав.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 225,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.10.2025.
Суддя О.В. Нечай