ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/519/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи № 910/519/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 224 075 969,42 грн,
без виклику представників сторін,
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 298 064 374,36 грн, з яких: 280 859 988,97 грн - основна заборгованість, 2 416 479,02 грн - три проценти річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25 липня 2019 року № 0261-09021 у редакції додаткової угоди від 12 серпня 2024 року № 10.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 січня 2025 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/519/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
7 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 298 064 651,38 грн, з яких: 280 859 988,97 грн - основна заборгованість, 2 416 668,04 грн - три проценти річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
2 квітня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основної заборгованості, у якій останній просив суд стягнути з відповідача 224 075 969,42 грн, з яких: 206 871 395,01 грн - основна заборгованість, 2 416 668,04 грн - три проценти річних, 14 787 906,37 грн - інфляційні втрати.
У підготовчому засіданні 3 квітня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяв Товариства: від 7 березня 2025 року про збільшення розміру позовних вимог; від 2 квітня 2025 року про зменшення розміру позовних вимог; про відмову в задоволенні усного клопотання представника Компанії про оголошення перерви в засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
21 травня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли: клопотання від 20 травня 2025 року про закриття провадження у справі в частині суми погашеної Компанією заборгованості з доказами її оплати, заперечення від 21 травня 2025 року на клопотання позивача від 23 квітня 2025 року, а також клопотання від 21 травня 2025 року про відстрочення виконання рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2025 року, позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Компанії на користь позивача 178 296 977,46 грн основного боргу, 2 416 668,04 грн трьох процентів річних, 14 787 906,37 грн інфляційних втрат та 739 722,50 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Компанії "на користь Товариства 28 574 417,55 грн основного боргу закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні клопотання Компанії про відстрочення виконання рішення суду в даній справі відмовлено.
13 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшло клопотання від цієї ж дати про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в даній справі на один рік з дня його прийняття. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 3 листопада 2025 року.
17 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява від цієї ж дати вих. № 875/08 про видачу наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року.
Відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.3 Перехідних положень ГПК України встановлено, що розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 17.15. Перехідних положень ГПК України встановлено, що суд видає виконавчі документи в паперовій або електронній формі.
Водночас з даних інформаційної системи Господарського суду міста Києва "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що супровідним листом від 30 червня 2025 року № 910/519/25/3917/25 матеріали цієї справи були скеровані до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року і на час звернення Товариством із заявою від 17 жовтня 2025 року до суду першої інстанції не поверталися.
У зв'язку з цим суд був позбавлений можливості видати відповідний виконавчий документ після набрання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року законної сили у визначений законом строк.
Однак, 22 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд" від Компанії надійшла заява від 21 жовтня 2025 року, у якій остання заперечувала проти видачі наказу на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в даній справі. У цій заяві Компанія також просила суд відмовити у задоволення заяви позивача про видачу відповідного виконавчого документа до вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду в справі № 910/519/25 за заявою Компанії від 13 жовтня 2025 року.
23 жовтня 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/519/25.
Розглянувши подану Компанією заяву від 21 жовтня 2025 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
За приписами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як вже зазначалося судом, імперативними приписами частини 1 статті 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду, є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині 3 цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи цінним листом.
При цьому, жодною нормою чинного ГПК України, у тому числі приписами статті 334 ГПК України, на яку посилалася Компанія у своїй заяві, не передбачено права суду першої інстанції зупинити виконання рішення, яке набрало законної сили, та не видавати відповідний наказ на його примусове виконання.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 2 статті 12 Закону встановлено, що у разі відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення, примусове його виконання розпочинається після закінчення строку, встановленого у судовому рішенні про відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Згідно з частиною 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року в справі № 916/190/18.
Відтак, видача позивачу (стягувачу) наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в цій справі, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, є обов'язком суду, прямо встановленим імперативними приписами статей 326, 327 ГПК України. Такий обов'язок не ставиться у залежність від подальшого вирішення судом питання про відстрочення або розстрочення виконання відповідного рішення.
У свою чергу, у разі відстрочення виконання зазначеного рішення суду, жодні права чи інтереси Компанії не будуть порушені, оскільки згідно з приписами статті 12 Закону, примусове виконання рішення розпочинається лише після закінчення строку, встановленого у судовому рішенні про відстрочення чи розстрочення його виконання. При цьому, Компанія не позбавлена права й можливості виконати відповідний грошовий обов'язок, визначений рішенням Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року в справі № 910/519/25, у добровільному порядку.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для задоволення заяви Компанії від 21 жовтня 2025 року щодо відмови у видачі наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 травня 2025 року до розгляду заяви Компанії про відстрочення виконання цього рішення суду, - відсутні. Відтак, вказана заява Компанії є необґрунтованою й задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 233, 234, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 21 жовтня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 24 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко