ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/3991/25 (910/9736/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 23, ідентифікаційний номер 00293278)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний номер 04633423)
про стягнення 6 790 824,00 грн.
в межах справи № 910/3991/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркоексперт" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 17, ідентифікаційний номер 38808147)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 23, ідентифікаційний номер 00293278)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від позивача - Фукс А.В. (поза межами приміщення суду),
від відповідача - не з'явилися,
від третьої особи - Павлов Р.В.
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/3991/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" до ОСОБА_1 про стягнення 6 790 824,00грн. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за об'єкт за проектом "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва ІІ черга будівництва. Гіпермаркет".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, Хрещатик,36, ідентифікаційний номер 04633423), судове засідання призначено на 19.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2025 відкладено судове засідання на 15.10.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 15.10.2025, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
При цьому, відповідачу направлялися ухвали суду в справі рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, отриману судом з Єдиного державного демографічного реєстру згідно відповіді від 18.08.2025 №1676239.
Проте конверт із копією ухвали суду від 18.08.2025 повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення позивачу за закінченням терміну зберігання.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Представник третьої особи надав пояснення, в яких підтримав позовні вимоги.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно із рішенням Київської міської ради від 21.07.2016 № 801/801 «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 04.06.2004 № 78-6-00171, укладеного між Київською міською радою та ПАТ «Київський склотарний завод» у пров. Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва», у ТОВ «Київський склотарний завод» в оренді перебувала земельна ділянка площею 9,7168 га (кадастровий номер 8000000000:78:113:0001) комунальної власності територіальної громади міста Києва (згідно з договором оренди земельної ділянки від 04.06.2004 р. № 78-6-00171) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків із супутньою інфраструктурою у пров. Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва.
19.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальність «Київський склотарний завод» (далі - Сторона-1) та громадянином України ОСОБА_1 (далі - Сторона-2) укладено договір № 370, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстровано в реєстрі за № 665 (далі - Договір № 370).
Згідно п. 2.1. Договору № 370 предметом цього Договору є реалізація Сторонами проекту з метою будівництва та реєстрації права власності на Об'єкт будівництва на умовах і в порядку, передбачених Договором (надалі - Проект), реконструкція інженерних мереж, які знаходяться на частині Земельної ділянки, належать Стороні-1 і необхідні для реалізації Проекту, з подальшим балансовим розмежуванням, та реконструкція будівлі Трансформаторної підстанції ТП-560, в порядку та обсягах, що буде викладено в Додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до п.1.1.2. Договору № 370 «Земельна ділянка - земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:78:113:001, площею 97168,00 кв.м. з майновим комплексом, межі якої визначено в додатку № 1 до даного Договору, розташована за адресою: пров. Балтійський, 23 в Оболонському районі м. Києва, яка виділена Стороні-1 для будівництва, експлуатації, обслуговування житлових будинків із супутньою інфраструктурою, та знаходиться у неї в користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.05.2004 року за реєстровим № 462 та договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 року за реєстровим № 103».
У Договорі від 05.03.2020 про внесення змін та доповнень до Договору №370 пп. 1.1.4. п. 1.1. викладено в новій редакції, зокрема, визначено що об'єкт - це склад онлайн-гіпермаркету, що має бути збудований на частині Земельної ділянки за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 23, загальною орієнтовною площею 14000 кв.м., на будівництво якого складається Проектно-кошторисна документація і реєструється повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт чи надається дозвіл на виконання будівельних робіт (або інший документ чи дія (бездіяльність) уповноважених органів державної влади, що достатні для виконання будівельних робіт щодо відповідного об'єкту будівництва).
Згідно п. 5.4.8. Договору всі витрати по прийманню об'єкту в експлуатацію, оплату пайової участі на розвиток інфраструктури м. Києва Сторона-2 оплачує за свій рахунок і несе повну відповідальність за будівництво, у тому числі, але не виключно, із усіма контролюючими органами.
30.07.2020 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл № ІУ013200730457 на виконання будівельних робіт по об'єкту «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет».
13.05.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123210414322 про готовність до експлуатації закінченого будівництва об'єкта за проектом «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/5739/24 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 47 090 398 грн 23 коп. пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/5739/24 залишено без змін.
Листом від 03.10.2024 №01-36 позивач повідомив відповідача про перебування справи №910/5739/24 на розгляді в суді, оскільки за умовами Договору №370 сплата пайової участі на розвиток інфраструктури м. Києва покладалася на відповідача.
Надалі, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією №01-27 щодо невиконання останнім умов Договору від 19.07.2019 №370 та просив у найкоротший строк виконати умови Договору в розрізі сплати пайового внеску у розмірі 6 790 824,00 грн. за об'єкт за проектом «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет».
Дану претензію направлено цінним листом, трек-номер 0412000267798, що згідно даних сайту АТ «Укрпошта» прибув до відділення 24.07.2025. Доказів надання відповіді на зазначений лист або сплати грошових коштів відповідачем матеріали справи не містять.
Отже, звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив із урахуванням заяви про зміну предмету позову стягнути з відповідача на підставі статей 11, 526, 628, 629, 631 Цивільного кодексу України грошові кошти в сумі 6 790 824,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.
Нормами статті 40 Закону № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) було визначено обов'язок у передбачених цим Законом випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
При цьому, частиною дев'ятою статті 40 Закону № 3038-VI було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX (далі - Закон № 132-IX) статтю 40 Закону № 3038-VI було виключено з 1 січня 2020 року.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-IX) було встановлено обов'язок сплати пайової участі для замовників, якими до 01.01.2021 розпочато будівництво/реконструкцію об'єктів.
Підпунктами 3 та 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановлено, що замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Тож, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Верховний Суд у постановах від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 виснував, що законодавець під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 цього Закону на підставі Закону № 132-ІХ) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали повному виконанню і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними; якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ. Зокрема абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, при цьому таке зобов'язання повинно бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року № 460/8033) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3.2 Порядку, пайова участь включає в себе відшкодування витрат міського бюджету на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку із реалізацією замовником проєкту нового будівництва або реконструкції об'єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин) незалежно від їх форм власності на території міста Києва.
Як встановлено судами в межах справи №910/5739/24, повідомлення про початок будівельних робіт Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві першого будівельного об'єкта за проектом "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу І по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі міста Києва, І черга" було зареєстровано 07.08.2018, а 12.10.2021 об'єкт будівництва введено в експлуатацію. Повідомлення про початок будівельних робіт Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві другого будівельного об'єкта будівельного об'єкта за проектом "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет" було зареєстровано 30.07.2020, а 13.05.2021 об'єкт будівництва введено в експлуатацію. Отже, пайова участь за об'єкт за проектом "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет" підлягала сплаті у розмірі 6 790 824,00 грн.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом ураховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2025 у справі № 910/3991/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" прийнято заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання кредитором боржника на суму 47 090 398,23грн.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Якщо правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19.
Відповідно до статті 6 ЦК України договір є таким самим регулятором цивільних відносин, як і чинне законодавство. У договірних відносинах сторони навіть вправі інакше врегульовувати свої відносини, ніж це передбачено у законі, крім випадків прямо заборонених чинним законодавством або коли така заборона випливає з його змісту.
Так, за умовами чинного Договору № 370, відповідач мав зобов'язання сплатити всі витрати по прийманню об'єкту за проектом "Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському 23 в Оболонському районі м. Києва. ІІ черга будівництва. Гіпермаркет" в експлуатацію, оплату пайової участі на розвиток інфраструктури м. Києва.
Натомість, грошові кошти в сумі 6 790 824,00 грн. пайової участі на розвиток інфраструктури м. Києва відповідачем оплачені не були, що призвело до звернення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод", як замовника будівництва.
Таким чином, відповідач фактично зберіг за рахунок позивача грошові кошти в розмірі 6 790 824,00 грн., які мав зобов'язання виплатити згідно п. 5.4.8. Договору № 370, як оплату пайової участі на розвиток інфраструктури м. Києва.
У такий спосіб відповідач безпідставно зберіг грошові кошти в розмірі 6 790 824,00 грн. на підставі Договору № 370, але не відповідно до його умов.
Отже, у даному випадку відповідач після ухвалення рішення суду у справі №910/5739/24 достеменно може вважатися обізнаним про своє володіння чужими грошовими коштами без достатньої правової підстави і обов'язок їх повернути в розмірі 6 790 824,00 грн.
Правових підстав, що звільняли би відповідача від повернення безпідставно утриманих коштів судом не встановлено та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 790 824,00 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19, від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Друккера Дениса Віленовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (04073, м. Київ, пров. Балтійський,23, ідентифікаційний номер 00293278) 6 790 824 (шість мільйонів сімсот дев'яносто тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 00. коп. заборгованості та 81 489 (вісімдесят одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.10.2025
Суддя Д.В. Мандичев