ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/12981/25
За позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕЛ БЮТІ"
про усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва
Суддя Гумега О.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи
Київська міська рада (далі - позивач, Київрада) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕЛ БЮТІ" (далі - відповідач, ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ") про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" знести об'єкт самочинного будівництва.
Одночасно із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (далі - заява про забезпечення позову), відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень, загальною площею 27,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 250497680000), що зареєстрований на праві власності за ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ".
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заява Київради про забезпечення позову розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України.
Судом встановлено, що в обгрунтування поданого до суду позову, Київрада зазначила такі обставини.
За результатами обстеження, проведеного головним спеціалістом Департаменту територіального контролю м. Києва, встановлено порушення пп 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва та винесено припис № 202502965 від 17.01.2025, яким запропоновано власнику виявленої тимчасової споруди усунути порушення шляхом надання дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди.
Листом № 17 від 19.01.2025 ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" направило до Департаменту територіального контролю м. Києва копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження права власності ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" на об'єкт нерухомого майна та технічний паспорт на цей об'єкт.
Згідно листів Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.08.2025 № 073-2686 та від 03.10.2025 № 073-3518, до Департаменту не надходили документи, визначені Законом, Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, щодо об'єкта будівництва за адресою: м. Київ, Оболонський район, просп. Оболонський, 5 (кадастровий номер 8000000000:78:092:0090). Відповідно, Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих / будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного вище об'єкта.
19.08.2025 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 055-11200 на запит Департаменту територіального контролю м. Києва повідомив, що у Реєстрі адрес у місті Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394 "Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві", відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси просп. Оболонський, 5 в Оболонському районі м. Києва та об'єкту нерухомого майна. У наведеному листі також зазначено, що згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності "Містобудівний кадастр м. Києва" містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва за адресою: вул. Оболонський проспект, 5 в Оболонському районі м. Києва (відповідно до наданої схеми) не надавалися; відсутні відомості про реєстрацію схеми генерального плану об'єкта будівництва за адресою: просп. Оболонський, 5 в Оболонському районі м. Києва.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що первинна реєстрація на майновий комплекс торгових приміщень, загальною площею 27,8 кв.м (нежитлове торгове приміщення літери "А" загальною площею 6,00 кв.м, нежитлове торгове приміщення літери "Б" загальною площею 21,80 кв.м), здійснена за Приватним підприємством "А.С.К.-ГРУП" 21.12.2013 на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 09.12.2013 у справі № 908/3936/13.
Київрада зауважила, що вона, як власник земельної ділянки в м. Києві про проспекту Оболонському, 5 в Оболонському районі, участі у справі № 908/3936/13 не приймала. В межах судової справи № 908/3936/13 суд не досліджував та не надавав оцінки правовій природі виникнення торгових павільйонів, суд проігнорував приписи частини 1-3 ст. 376 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття рішення, згідно яких:
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У подальшому, 21.12.2013, на підставі договору купівлі-продажу № 1149, укладеного між ПП "А.С.К.-ГРУП" та ТОВ "ВАЙТ-2013", право власності на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень загальною площею 27,8 кв.м. зареєстровано за ТОВ "ВАЙТ-2013".
23.01.2014 право власності на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень, загальною площею 27,8 кв.м. зареєстровано за ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" на підставі договору купівлі-продажу № 29, який було укладено між ТОВ "ВАЙТ-2013" та ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ".
Відповідно до листа КП КМР "КМ БТІ" від 02.10.2025 № 062/14-9290, за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 5, у Оболонському районі не проводилась.
Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.10.2025 № 055-13481, згідно з даними електронної бази документообігу Департаменту, даними Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності "Містобудівний кадастр м. Києва" містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва за адресою: просп. Оболонський, 5 в Оболонському районі м. Києва (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:78:092:0090) не надавалися. У реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи щодо присвоєння адреси будь-яким об'єктам, розташованим у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:092:0090.
Відповідно до листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.10.2025 № 062/06-13-5536, нерухоме майно - нежитлові приміщення, зокрема за адресою просп. Оболонський, 5 в Оболонському районі м. Києва (майновий комплекс нежитлових торгових приміщень загальною площею 27,8 кв. м.), не належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Інформація щодо належності цього майна до комунальної власності у минулому, відсутня. Приватизація об'єктів нерухомості за вказаними адресами Департаментом не здійснювалась, договори оренди не укладались.
Київрада зазначила, що не приймала жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: проспект Оболонський, 5 в Оболонському районі м. Києва у власність чи користування фізичним / юридичним особам.
За наведених обставин Київрада вважає, що зареєстрований за ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" майновий комплекс нежитлових торгових приміщень загальною площею 27,8 кв.м на земельній ділянці комунальної власності по проспекту Оболонському, 5 в Оболонському районі м. Києва є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, у зв'язку з чим звернулась з даним позовом до суду про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5, шляхом зобов'язання відповідача - ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" (останнього набувача, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво) знести об'єкт самочинного будівництва загальною площею 27,8 кв.м, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.01.2014, індексний номер 10216159, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 250497680000.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Київрада зазначила, що відповідач може в будь-який момент розпорядитися об'єктом самочинного будівництва шляхом відчуження.
Вибуття предмету спору (майнового комплексу нежитлових торгових приміщень загальною площею 27,8 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5) з володіння відповідача призведе до неможливості задоволення позову через неналежність відповідача.
Крім цього, заміна власника спірного нерухомого майна після прийняття рішення суду у даній справі (у разі ухвалення рішення на користь позивача та невжиття заходів забезпечення позову) може також унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Наразі наявний ризик здійснення нових правочинів з метою унеможливлення виконання рішення суду.
Враховуючи предмет та підстави позову, Київрада вважає, що співмірним заходом забезпечення позову у даному випаду буде накладання арешту на об'єкт самочинного будівництва.
На думку Київради, вжиття запропонованого заходу забезпечення не може завдати будь-яких збитків, у тому числі й відповідачеві. Обраний вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування. Водночас, позивач у справі є органом місцевого самоврядування, а отже підстав вважати майновий стан позивача таким, який ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову чи у випадку відмови у позові, немає, а тому Київрада просила зустрічне забезпечення позову не застосовувати.
Розглянувши подану Київрадою заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №905/491/19).
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У випадку, коли позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Суд зазначає, що у даному випадку Київрада звернулась до Господарського суду міста вимогою про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: місто Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5, шляхом зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва.
Обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду Київрада зазначила, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, на яке попри здійснену державну реєстрацію речового права, право власності не набувається в силу положень ч. 2 ст. 376 ЦК України.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач спірне нерухоме майно у власності, оскільки у разі вибуття такого майна із власності ТОВ "ВАТЕЛ БЮТІ" може призвести до нових реєстраційних дій щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом, а отже, застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно відповідача полягає у тому, що такі дії забезпечать ефективний захист та поновлення порушеного права щодо спірного нерухомого майна у разі задоволення позову.
Накладення арешту на спірне нерухоме майно забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.
Разом із тим, застосування наведеного заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог.
Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача спірного нерухомого майна.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Київрадою доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права позивача (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову).
Застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, відповідає статтям 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження за відповідачем права власності на майно) з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права позивача в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. 136-140, 144, 228, 230, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити повністю.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майновий комплекс нежитлових торгових приміщень, загальною площею 27,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 250497680000), що зареєстрований на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТЕЛ БЮТІ" (Україна, 04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЗЕРНА, будинок 18, квартира 33; ідентифікаційний код 39059418).
3. Дана ухвала Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/12981/25 є виконавчим документом, набирає законної сили з 23.10.2025 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
4. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/12981/25 до виконання становить три роки, тобто до 23.10.2028.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/12981/25 є Київська міська рада (Україна, 01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141).
6. Боржником у виконавчому провадженні за ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі № 910/12981/25 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТЕЛ БЮТІ" (Україна, 04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЗЕРНА, будинок 18, квартира 33; ідентифікаційний код 39059418).
7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Гумега Оксана Валеріївна