ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2025Справа № 910/10498/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БВ І ПРИНТ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради, про стягнення 209 925,65 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємством) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВ І ПРИНТ" (далі - Товариство) 209 925,65 грн, з яких: 142 327,72 грн - основна заборгованість з орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до комунальної власності - нежитловими приміщеннями, загальною площею 118,20 м2, розташованими за адресою: місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 7, літера "В", балансоутримувачем яких є позивач; 17 039,08 грн - заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 9 126,89 грн - інфляційні втрати, 3 482,45 грн - три проценти річних, 4 269,83 грн - штраф, 33 679,68 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати платежів, визначених договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 9 грудня 2021 року № 3518.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/10498/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду залучено Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 27 серпня 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/10498/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, місто Київ, вулиця Патріотів, будинок 98, квартира 25.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Товариству, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 27 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подало.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
1 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача на виконання вимог ухвали суду від 27 серпня 2025 року надійшли докази надсилання копій позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.
24 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.
Жодних інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
9 грудня 2021 року між Департаментом, Підприємством і Товариством було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, № 3518, за умовами якого позивач та третя особа передали, а Товариство - прийняло, у строкове платне користування майно - нежитлові приміщеннями, загальною площею 118,20 м2, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Симиренка, будинок 7, літера "В", загальною балансовою вартістю 459 112,70 грн, які перебувають на балансі Підприємства.
Зазначений правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів.
Згідно з пунктом 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Відповідно до підпунктів 8.1., 8.2. Умов договору місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 7 770,00 грн без ПДВ. Компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою та витрат на утримання орендованого майна й надання комунальних послуг орендарю відбувається в порядку, передбаченому пунктом 6.5 договору або в інший, не заборонений законодавством спосіб.
За умовами пунктів 3.1., 3.2. договору до складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальниками комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору. Нарахування податку на додану вартість на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у підпункті 8.1. пункту 8 та пункті 9 Умов договору, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування податку на додану вартість на забезпечувальний депозит, зазначений у пункті 10 Умов договору, не здійснюється. Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Пунктом 3.3. вказаного правочину визначено, що орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з пунктом 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.
Відповідно до пункту 6.5. вказаного правочину вартість фактично спожитих комунальних послуг орендар зобов'язаний самостійно сплачувати постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття тощо), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Вартість витрат на утримання орендованого майна орендар зобов'язаний сплачувати самостійно та/або на підставі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем. Компенсацію витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою орендар зобов'язаний сплачувати на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків.
Строк дії договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього правочину (пункт 11 Умов та пункт 12.1. договору).
Судом встановлено, що 9 грудня 2021 року позивач передав, а відповідач - прийняв, в орендне користування обумовлені договором приміщення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією підписаного між Підприємством та Товариством акта приймання-передачі нерухомого майна від вказаної дати.
Як зазначало Підприємство у своєму позові, відповідач взяті на себе зобов'язання за вказаним правочином не виконав, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість з орендної плати за період з 1 лютого 2022 року по 30 червня 2025 року в загальному розмірі 142 327,72 грн, а також заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою за виставленими позивачем рахунками за період з 9 грудня 2021 року по 30 червня 2025 року в розмірі 17 039,08 грн (належні докази направлення на поштову адресу Товариства відповідних рахунків на оплату вказаних послуг з відповідними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) наявні в матеріалах справи).
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
У пункті 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача з орендної плати у період з 1 лютого 2022 року по 30 червня 2025 року, яка складає 142 327,72 грн, а також з відшкодування податку за користування земельною ділянкою за період з 9 грудня 2021 року по 30 червня 2025 року в розмірі 17 039,08 грн, підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаних сум перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вказаних вимог позивача до Товариства. У зв'язку з цим вимоги Підприємства в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку з оплати орендної плати, позивач також просив суд стягнути з відповідача 9 126,89 грн інфляційних втрат та 3 482,45 грн трьох процентів річних, нарахованих на відповідні суми основної заборгованості з орендної плати за загальний період прострочення з 18 березня 2024 року по 16 серпня 2025 року згідно наданого позивачем розрахунку.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Орендар згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України сплачує втрати від інфляції за заборгованістю і три проценти річних від простроченої суми заборгованості (пункт 3.8. договору).
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а заявлений розмір інфляційних втрат не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Позивач також просив суд стягнути з відповідача 4 269,83 грн штрафу та 33 679,68 грн пені, нарахованої на відповідні суми основної заборгованості з орендної плати за загальний період прострочення з 18 березня 2024 року по 16 серпня 2025 року згідно наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
За умовами пункту 3.8. договору на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, якщо на дату сплати орендних платежів заборгованість за ними становить не менше ніж три місяці, орендар додатково сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позов у частині стягнення з відповідача сум цих штрафних санкцій також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БВ І ПРИНТ" (03061, місто Київ, вулиця Патріотів, будинок 98, квартира 25; ідентифікаційний код 44414884) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 142 327 (сто сорок дві тисячі триста двадцять сім) грн 72 коп. основної заборгованості з орендної плати, 17 039 (сімнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн 08 коп. заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 9 126 (дев'ять тисяч сто двадцять шість) грн 89 коп. інфляційних втрат, 3 482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн 45 коп. трьох процентів річних, 4 269 (чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 83 коп. штрафу, 33 679 (тридцять три тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн 68 коп. пені та 2 519 (дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн 11 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко