про повернення позовної заяви
24.10.2025 Справа № 908/3077/25
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест» (вул. Нагорна, 12, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 44956132)
про визнання недійним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,
06.10.2025 до Господарського суду Запорізької області звернулась Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест» (скорочене найменування - ТОВ «Кайрос Агроінвест») про визнання недійсним договору оренди землі 29.08.2023 №08/4, укладеного між Степненською сільською радою Запорізького району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест», та зобов'язання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест» повернути Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області земельні ділянки к.н. 2322188600:04:002:0190, к.н. 2322188600:04:001:0185, к.н. 2322188600:04:001:0187, к.н. 2322188600:01:001:0937, к.н. 2322188600:02:001:1362, к.н. 2322186800:02:001:0118, к.н. 2322186800:02:002:0154, к.н. 2322186800:02:002:0156, розташовані на території Степненської територіальної громади.
Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 справу №908/3077/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 09.10.2025 позовну заяву Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест» про визнання недійним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку залишено без руху; надано Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання вказаної ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі в сумі 4844,80 грн.
20.10.2025 через систему «Електронний суд» від Степненської сільської ради надійшло клопотання про надання додаткового строку для сплати судового збору та продовження процесуального строку, встановленого судом, на виправлення недоліків позовної заяви.
Дослідивши матеріали позовної заяви та клопотання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про провадження строку на сплату судового та, як наслідок, повернення позовної заяви і доданих до неї документів з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суд розцінює клопотання позивача про надання додаткового строку для сплати судового збору та продовження процесуального строку, встановленого судом, на виправлення недоліків позовної заяви, як клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що сільська рада має складнощі з виконанням ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки передбачені бюджетом Степненської сільської ради кошти на сплату судового збору на 2025 рік вичерпані на поточний момент. При цьому сільською радою вживаються заходи для виділення необхідних коштів для сплати судового збору: скликання сесії ради та внесення змін до місцевого бюджету на поточний рік.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Положеннями статті 8 Закону «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч. 2 ст. 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі №094/2276/18, умови, визначені ст. 8 вказаного Закону, диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18).
З огляду на зазначене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» оширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Крім того, сільська рада жодним чином не обґрунтувала та не підтвердила, що обставини, які ускладнюють сплату судового збору, у найближчий час будуть усунуті, а відповідні рішення щодо внесення змін до місцевого бюджету про виділення необхідних коштів будуть ухвалені позитивно.
А тому, оскільки предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію, а тому і підстав для відстрочення сплати судового збору шляхом продовження строку на усунення недоліків у даній справі немає.
Отже, клопотання про відстрочення сплати судового збору шляхом продовження строку на усунення недоліків задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена.
Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.
Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Ураховуючи вищевикладену позицію Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне наголосити, що позивач не позбавлений права виконати вимоги законодавства щодо сплати судового та повторно звернутись із позовною заявою.
Отже, оскільки недоліки позивачем не усунуті, судовий збір не сплачено, суд повертає позовну заяву позивачеві без розгляду на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайрос Агроінвест» про визнання недійним договору та повернення земельну ділянки повернути заявнику.
2. Оскільки позовна заява з додатками надійшла до суду в електронному вигляді, суд не здійснює повернення документів в паперовому вигляді.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.І. Педорич