Рішення від 06.10.2025 по справі 908/2296/25

номер провадження справи 19/134/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2025 Справа № 908/2296/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони “Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська,13/24, ідентифікаційний код 44830311)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69-А, каб. 8, ідентифікаційний код 30105738)

про стягнення 939 379,68 грн

без участі представники сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2518/08-07/25 від 28.07.2025) Державного підприємства Міністерства оборони “Державний оператор тилу» до Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК» про стягнення штрафних санкцій за державним контрактом (договором) про закупівлю №5/01-24-РМ від 18.01.2024 у розмірі 939 379,68 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст.11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України та мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту (договору) про закупівлю №/01-24-РМ від 18.01.2024 щодо строків поставки товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.07.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2296/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 939 379,68 грн, вказана сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд ухвалив розглядати справу у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2296/25; присвоєно справі номер провадження 19/134/25; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

20.08.2025 від ТОВ «МІК» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає факт прострочення частини товару у наведеній позивачем кількості. Також відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення суми неустойки, на 90%, яке обґрунтовано наступним.

На думку відповідача наявні всі ознаки для зменшення неустойки, а саме: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із нібито несвоєчасною поставкою по Договору стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких замовником навіть не доведена; чи є даний випадок винятковим: така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник; інтереси сторін, які заслуговують на увагу: 1) постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави забезпеченням потреб оборони, тому працівники ТОВ "МІК" мають бронювання за наказом Міністерства оборони України 247 дск от 26.12.2024 на 2025 рік (додається); 2) підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно з забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету, як приклад, за 1й квартал 2025 - 1097 осіб, фонд заробітної плати склав 22 943,80 тис.грн. (22 млн. грн), що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за 1й квартал 2025, див. сторінку 2, рядки «Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв» і «Фонд оплати працi штатних працiвникiв, тис.грн» (копія додається); ступінь виконання зобов'язання: поставка виконана на 100% з незначним простроченням до одного місяця; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: постачальник знаходиться в м.Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні(блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань; поведінка винної сторони: постачальник за власні кошти без передоплати (п.4 специфікації) поставив покупцю весь товар по Договору, і не припинив своїх зобов'язань навіть після прострочення строків; майновий стан сторін: замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з постачальника такої надмірної неустойки краще би пішло на розвиток діяльності постачальника, а не на збагачення замовника; фінансовий стан ТОВ «МІК» протягом 2024 року і в 2025 не покращився -

як вбачається з рядку 2350 Звіту про фінансові результати за 2024 рік прибуток у ТОВ “МІК» становить лише 24 891 тис.грн., а з рядку 2350 Звіту про фінансові результати за І квартал 2025 (копія додається) вбачається в порівнянні з аналогічним періодом 2024 року прибуток лише 8 675 тис.грн., та це і є сукупний дохід за останній звітний період (рядок 2465). Більш того, у рядку 1615 Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2024 (додається) вказано «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» на кінець звітного періоду у дуже значному розмірі 3 557 946 тис. грн., тобто 3 557 946 000 грн. Всього згідно звіту за поточними зобов'язаннями і забезпеченнями підприємство має заборгованість у розмірі 3 685 915 тис.грн., тобто 3 685 915 000 грн. (рядок 1695).

Відповідач зазначає, що розташування постачальника в Запорізькій області мало свої наслідки після воєнного вторгнення рф у 2022 році, ТОВ «МІК» зазначало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, зруйновано офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які орендуються ТОВ «МІК», що встановлено Актом від 14.03.2023 обстеження об'єкта (копія додається); Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.139 (офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення); м. Мелітополь, вулиця Воїнів Інтернаціоналістів, буд.34 (п'ятиповерхова нежитлова будівля), які орендуються ТОВ «МІК», захоплені військовими рф; Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 3А, захоплені військовими рф офісні, складські, виробничі, допоміжні приміщення, які є власністю ТОВ «МІК» по договору купівлі - продажу від 22.07.2020 (копія витягів з РПВН додається). По м.Мелітополь і м.Токмак ГУ НП в Запорізькій області надало відповідь (копія додається), з якої слідує, що заяви про вчинення злочинів у відношенні власності і майна ТОВ «МІК» в м.Мелітополь і м.Токмак внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань як відомості до ЄРДР у кримінальному провадженні №12022082140000344 від 02.03.2022 (м.Мелітополь) і у кримінальному провадженні №12022080000000133 від 14.03.2022 (м.Токмак). По м.Оріхів подано до ГУ НП в Запорізькій області заяву про факти руйнування цільного майнового комплексу за адресою Запорізька область, м.Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд.47, який орендує ТОВ «МІК», і в якому знаходилось виробниче майно ТОВ «МІК», на наш запит ГУ НП в Запорізькій області листом №4370/70-2023 від 01.05.2023 (копії додаються) повідомило, що Пологівським РВП ГУ НП в Запорізькій області вказаний факт було зареєстровано в ЄО за №1981 від 16.02.2023, після чого, вказані матеріали були передані УСБУ в Запорізькій області для внесення відомостей до ЄРДР.

Через руйнування енергетичної системи країни та неможливості її відновлення у найкоротші строки були застосовані графіки відключення світла в місті Запоріжжі, які діяли у 2024 року впродовж всієї доби, часто одночасно вимикались всі чотири черги, про що попереджали Обленерго в ЗМІ. Це негативно вплинуло на весь процес безперервного швейного виробництва підприємства.

За твердженням відповідача, зазначені вище обставини суттєво вплинули на його господарську діяльність.

Під час участі у закупівлі ще у січні 2024 ситуація в місті Запоріжжі була дещо спокійнішою, ніж після укладання договору, коли постачальник не міг прогнозувати та передбачити, що почнеться систематичне пошкодження енергетичної системи та цілодобові відключення електроенергії в місті.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об'єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об'єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб'єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Відповідач зазначає, що згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З огляду на наведені приписи Конституції України є неприпустимою ситуація за якою працівники Відповідача виконували б на підприємстві роботи під час повітряних тривог. В свою чергу, загалом за період з 22.02.2024 по 20.04.2024 на Запоріжжі (за місцем знаходження виробничих потужностей Відповідача) було 376 повітряних тривог загальною тривалістю понад 385 години; 31 повідомлень арт.обстрілу, 39 повідомлень про вибухи. Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/?from=2023-07-19&to=2023- 11-24#statistic.

Очевидно, що оголошення повітряних тривог через ракетні обстріли країни-агресора жодним чином не залежали від волі та дій (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" та останнє жодним чином не може їх відвернути, як і не може ставити під ризик життя та здоров'я своїх працівників, заохочуючи їх працювати під час оголошеної у регіоні повітряної тривоги.

Також за твердженнями відповідача, під час укладення Договору він міг та не повинен був передбачити наведені обставини, оскільки кількість та тривалість обстрілів країни-агресора не мають характеру передбачуваних, тим більше, що Російська Федерація нехтує міжнародним законодавством і систематично завдає ударів по цивільній та/або критичній інфраструктурі України. На дату ознайомлення із умовами закупівлі та на дату розкриття тендерних пропозицій Відповідач не міг та не повинен був передбачати, що значно зростуть обстріли країною-агресором об'єктів, які не мають військового значення, а також не міг відвернути такі обстріли. Крім того, цілком непередбачуваними обставинами як для Відповідача, так і для України в цілому стали обставини віялових відключень світла в Україні (блек-аути) через атаку країною-агресором на енергетичну інфраструктуру України.

Тому, не може бути доречними зауваження про те, що Відповідач не має права посилатися на обставини військового стану та негативний вплив наслідків масованих ракетних обстрілів країни на господарську діяльність через ненадання доказів настання форс-мажорних обставин, адже мова йде не про повне звільнення Відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру згідно ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

На переконання відповідача, здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного стану слід розцінювати більше не як здійснення діяльності на власний ризик, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплату податків, а отже і як складова забезпечення життєдіяльності країни.

На думку відповідача є наявними усі складові обставини, які дають суду підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і задовольнити клопотання про зменшення неустойки, адже розмір заявленої до стягнення неустойки не є співмірним зі збитками від порушення зобов'язання, наявність яких Позивачем навіть не доведена.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на те, що ТОВ “МІК» зареєстроване у м.Запоріжжі (це слідує з матеріалів справи), яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність; - ТОВ "МІК" виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу; - прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання Позивачу будь-яких збитків, жодних доказів про це не надано; - Відповідач постраждав внаслідок збройної агресії рф і втратив 4 виробничі об'єкти, тому стягнення неустойки в заявленому розмірі матиме ще більш негативні наслідки для господарської діяльності; - відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення Відповідачем умов спірного Договору, відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, - відповідач вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення неустойки на 90%.

ТОВ «МІК» вважає, що в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності в даному випадку слід застосувати закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору як норма прямої дії шляхом реалізації судом його дискреційних повноважень, визначених ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Як вказує відповідач, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для Позивача та не порушили його майнові інтереси. Негативні наслідки для Позивача не є підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки збитків, адже Позивач не дає жодних належних і допустимих доказів вищезазначених обставин.

За твердженням ТОВ «МІК», врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на Відповідача, обставини виконання Відповідачем зобов'язань за договором з незначним простроченням поставки товару, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан Відповідача та зумовить збитковість його діяльності наявні виняткові обставини, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Отже, розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій за порушення строків поставки за Договором є невідповідними суті забезпечення зобов'язання, набули саме ознак каральної санкції, є завеликим порівняно зі збитками, котрі для Державного підприємства Міністерства оборони «Державний оператор тилу» відсутні.

Також відповідач посилається на правові висновки викладені у постановах Верховного суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17, від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 11.12.2024 у справі № 92/462/24, від 11.09.2024 у справі № 911/1723/23, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

21.08.2025 від позивача надійшла заява про продовження строку для подання відповіді на відзив на десять днів.

Ухвалою суду від 22.08.2025 заяву позивача задоволено, продовжено строк для подачі відповіді на відзив на десять днів.

26.08.2025 від ДП «ДОТ» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, якою позивач наполягає на заявлених вимогах та заперечує проти зменшення штрафних санкцій на підставі такого.

За умовами державного контракту інтерес Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» відповідно до його Статуту - постачання Товару для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, тоді як інтерес ТОВ «МІК» - отримання прибутку. Враховуючи, що визнання з боку Відповідача факту прострочення строків поставки Товару для забезпечення Збройних Сил України під час воєнного стану без поважних причин, то є всі підстави стверджувати, що погоджений сторонами розмір штрафних санкцій в Договорі не стимулював Відповідача до вчасного виконання свого зобов'язання, а тому не є достатнім.

Позивач зазначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, де, між іншим, вказано на те, що підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафних санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

На думку позивача, укладаючи державний контракт про закупівлю, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки поставки Товару.

Також позивач зазначає, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

Неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про воєнний стан, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами із поставки товарів речової служби (костюм польовий), що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

Позивач просить врахувати при розгляді даної справи не факт наявності/відсутності збитків (оскільки при укладенні Договору між сторонами не виникли звичайні господарські відносини, пов'язані з їх підприємницькою діяльністю), а враховувати, що постачання Товару за Договором здійснювалось для забезпечення потреб для оборони України під час воєнного стану, та будь-які затримки в поставці такого Товару ставлять під загрозу належне виконання Силами Оборони своїх обов'язків із стримування наступу ворога.

ДП «ДОТ» зазначає також, що за даними аналітичної системи «ЮКОНТРОЛ» за 2024 року ТОВ «МІК» отримано прибуток за виконання договорів в розмірі 1 650 347 875,00 грн, загальні доходи - 3 863 736 000,00 грн, на початок 2025 року - 1 364 803 016,00 грн, розмір заявленої пені не є надмірним фінансовим тягарем для ТОВ «МІК», а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Позивач стверджує, що ТОВ «МІК» не наведено жодного виняткового випадку, який свідчив би про необхідність зменшення розміру неустойки та просить врахувати наступні правові висновки Верховного суду наведені у: постанові ВС КСГ від 24.07.2019 року по справі №911/1608/18, постанові ВС КГС від 30 липня 2024 року по справі №910/17079/23, постанові ВС КГС від 19 березня 2024 року по справі 910/4390/23.

01.09.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач просить врахувати, що Договір укладався в порядку Закону України “Про публічні закупівлі», але з урахуванням Постанови КМУ №169 від 28.02.2022 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» (чинну, на день укладення Договору), згідно пункту 1 якої, державні замовники у сфері оборони та служби державного замовника здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення без застосування видів (процедур) закупівель, визначених Законом України “Про оборонні закупівлі».

Згідно з вимогами частини 4 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Крім того, частина 5 статті 41 Закону містить вичерпаний перелік випадків, за яких можуть бути змінені істотні умови Договору.

Процедура закупівлі по спірному Договору не передбачали в межах законодавства можливості внесення змін у Договір, крім випадків ч.ч.4-5 ст.41 Закону, і тому ТОВ "МІК" не мало можливості внести зміни у розроблений Позивачем проект договору та укласти його на більш сприятливих для себе умовах, а тому будь-які зауваження щодо підписання Договору в такому вигляді є неспроможними, оскільки це була вимушена умова для участі у закупівлі. Таким чином, ТОВ “МІК» вимушене було або укласти договір у запропонованій формі, або взагалі не брати участь у закупівлі.

На думку відповідача, поставлений товар покупцем прийнято по накладним, претензій щодо якості чи кількості товару від покупця не надходило. Отже, порушення строків передачі товару всього на 13 днів не тягне за собою негативних наслідків виконання поставки, Позивачем не наводяться претензії щодо поставки товару неналежної якості та не

підтверджуються збитки, які могли б стали наслідками несвоєчасного виконання поставки, а тому стягнення пені в значній сумі є невиправданою мірою збільшення розміру грошових зобов'язань Відповідача.

Щодо зауваження позивача про незастосування ст.231 ГК України та 551 ЦК України до договірних відносин відповідач вказав наступне.

28.08.2025 Господарський кодекс України втратив свою чинність. З 28 серпня 2025 року всі норми, раніше закріплені в ГКУ, будуть переведені під регуляцію Цивільного кодексу України та інших відповідних законів. Це означає, що норми щодо господарських договорів та санкцій, які діяли за ГКУ, втрачають силу і потребують перегляду та адаптації відповідно до ЦКУ. З метою приведення у відповідність договору до нового регулювання, аби виключити із його положень усі посилання на норми ГК України саме Позивач має викладати його в новій редакції, який вид штрафних санкцій (наприклад, пеню, штраф) буде застосовуватися, за яке саме порушення та в якому розмірі. В той же час Договір є виконаним в повному обсязі, строк його дії завершився і всі його положення зміні не підлягають, а тому наразі мають тлумачитись за нормами права, які діяли в період його виконання.

Також відповідач вказує, що однією з причин скасування ГК України стало те, що значна частина положень цього кодексу втратила актуальність або дублює норми Цивільного кодексу та спеціальних законів, та в даному випадку окрім ст.231, 233 ГК України право на зменшення неустойки врегульовано ст.551 ЦК України, яка залишається актуальною та основною застосовною нормою. Окрім цього, у цій справі не ставиться питання про зміну розміру (зменшення) ставки пені, визначеної Договором, як наголошує Позивач, клопотання про зменшення неустойки стосується розміру нарахованих штрафних санкцій за погодженою сторонами Договору ставкою і Відповідач лише викладає обставини, які дають право суду право на зменшення їх розміру.

Відповідач не наголошує про необхідність підтвердження збитків задля реалізації Замовником права на стягнення неустойки, мова йде лише про необхідність оцінити розмір санкцій для Відповідача в порівнянні із збитками Позивача (які між тим - взагалі відсутні) від такого незначного порушення строку поставки під час розгляду клопотання та дотримання розумного балансу інтересів сторін з урахуванням наявних істотних обставин, викладених Відповідачем, та зменшити розмір неустойки до = суми, яка не набуватиме ознак каральної функції у порівнянні з тою, яку просить стягнути Позивач. За приписами ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На переконання відповідача, наявні всі складові обставини, для вирішення питання про зменшення неустойки, в той же час, в Постанові Верховного Суду від 23.01.2024 у справі 910/7984/22 відзначено, що для зменшення неустойки може бути достатнім наявність лише однієї з істотних обставин, з якими суд пов'язує можливість такого зменшення.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти зменшення розміру неустойки Позивач акцентує увагу суду на необхідності забезпечувати лише його інтереси ототожнюючи інтереси Позивача з державними, але ж і підприємство Відповідача є визнаним Міністерством оборони України критично важливим, тому в цьому випадку немає підстав схилятись лише на сторону Позивача, слід забезпечувати інтереси обох сторін, забезпечуючи при цьому рівність та неупередженість.

Додатково відповідач зазначив, що при укладенні Договору у січні 2024 року гарантування постачальником здійснення поставки товару своєчасно попри наявність воєнного стану було виправданим, адже Відповідач не міг передбачити, що після прийняття участі у цій закупівлі та підписання Договору, зокрема, Запорізька область зазнає значних ракетних обстрілів, відбуватимуться постійні відключення світла, що само по собі негативно вплине на його підприємницьку діяльність та виконання зобов'язань за Договором.

Ці обставини є загальновідомими, задокументованими урядовими органами на місцях та опублікованими ЗМІ після кожного з таких випадків у багатьох джерелах масової інформації як місцевих, так і державних. Тому, є недоречними зауваження Позивача про те, що Відповідач не має права посилатися на обставини військового стану та негативний вплив наслідків масованих ракетних обстрілів країни на господарську діяльність через ненадання доказів настання форс-мажорних обставин, адже мова йде не про повне звільнення Відповідача від відповідальності за Договором, а про сукупність обставин для зменшення неустойки до адекватного розміру.

На переконання відповідача, у цьому спорі відсутні факти заподіяння Позивачу збитків у заявленій до стягнення чи іншій сумі через незначне прострочення поставки товару по Договору. Доводи Позивача про те, що невиконання цієї поставки товару призвело до порушення прав на швидке матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України не є підтвердженими і не виражені у майновому значені для можливості оцінки збитків, адже Позивач не дає жодних належних і допустимих доказів вищезазначених обставин. Таким чином, незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для Позивача та не порушили його майнові інтереси, врешті Договір є виконаним на весь об'єм поставки.

10.09.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення позивача, яким зазначає, що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій відповідача.

Також позивач вказав, що підписуючи державний контракт (договір) про закупівлю № 5/01-24-РМ від 18 січня 2024 року Відповідач усвідомлював, що: - відповідно до п. 1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни. Відповідно до заявки на поставку №R000006, №R000007,№R000102 отримувачами комбінезонів спеціальних (вид 2) для екіпажів бойових частин є безпосередньо ВЧ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; - відповідно до п. 1.4. Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 “Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».

З посиланням на правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 15.06.2023 у справі N 910/8580/22 позивач зазначає, що сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. Обґрунтування відповідача підстав для зменшення пені на 90% позивач вважає неналежним, недостатнім, винятковості та істотності обставин відповідачем не доведено.

Спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії воєнного стану. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому. Неналежне виконання своїх зобов'язань Скаржником, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про воєнний стан, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов'язання із визначеними в контракті умовами із поставки товарів оборонного призначення (бронежилет), що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни. Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.10.2025.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

18.01.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України “ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ» (далі- Замовник, позивач, ДП «ДОТ») та Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК» (постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 5/01-24-РМ.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Комбінезон спеціальний (вид 2), для екіпажів бойових машин (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2023-12-29-007852-а), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.1.2. Договору, отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до п. 1.4 Договору, цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 “Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до:

- Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142;

- наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 № 716/нм “Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що валютою Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (додаток №1).

Відповідно до п. 4.1. Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Обсяг товару сторони узгодили у п.1 Специфікації від 18.01.2024 - 20 000 комбінезонів спеціальних (Вид 2), для екіпажів бойових машин, згідно ТС А01XJ.30480-372:2023(02), ціна за одиницю без ПДВ 3330,00 грн, сума разом з ПДВ 79 920 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5 Специфікації (Додаток №1) до Договору сторони погодили поставити 4000 костюмів в строк до 29.02.2024 року, 10 000 костюмів - в строк до 31.03.2024, 6 000 костюмів - в строк до 30.04.2024 року.

Датою поставки товару вважається дата вказана Отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку №1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (за змінами).

Згідно з п.4.2. Договору, поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до п. 4.3. Договору, заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

Згідно з п.6.1 Договору, Товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України.

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Відповідно до п. 8.4. Договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та діє протягом строк, вказаного в Специфікації (додаток№1).

Відповідно до п.13.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.07.2024, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.

На виконання п. 4.3. Договору ДП «ДОТ» направлено заявку №R000006 від 22 січня 2024 року на поставку 4 000 комплектів Товару в строк до 29.02.2024 року, заявку №R000007 від 22 січня 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року, заявку №R000102 від 13 березня 2024 року на поставку 6 000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року.

На виконання заявок R000006, №R000007, №R000102 відповідач поставив:

- 578 комплектів Товару відповідно до Акту №4 приймання Товару від 26.02.2024 року на суму 2309688,00 грн;

- 570 комплектів Товару відповідно до Акту №88 приймання Товару від 28.02.2024 року на суму 2277 720,00 грн;

- 570 комплектів Товару відповідно до Акту №90 приймання Товару від 28.02.2024 року на суму 2277720,00 грн;

- 578 комплектів Товару відповідно до Акту №5 приймання Товару від 29.02.2024 року, на суму 2309688,00 грн;

- 2000 комплектів Товару відповідно до Акту №111 приймання Товару від 12.03.2024 року на суму 7992 000,00 грн;.

- 2002 комплектів Товару відповідно до Акту №142 приймання Товару від 28.03.2024 року на суму 7999992,00 грн;

-6000 комплектів Товару відповідно до Акту № 92 приймання Товару від 29.03.2024 року на суму 23976000,00 грн;

-2422 комплектів Товару відповідно до Акту №21 приймання Товару від 29.03.2024 року на суму 9 678 312,00 грн;

- 1422 комплектів Товару відповідно до Акту №26 приймання Товару від 30.03.2024 року на суму 5682 312,00 грн;

- 1430 комплектів Товару відповідно до Акту №177 приймання Товару від 05.04.2024 року на суму 5714280,00 грн;

- 571 комплектів Товару відповідно до Акту №215 приймання Товару від 22.04.2024 року на суму 2281713,00 грн;

- 857 комплектів Товару відповідно до Акту №237 приймання Товару від 26.04.2024 року на суму 3424572,00 грн;

- 1000 комплектів Товару відповідно до Акту №73 приймання Товару від 03.05.2024 року на суму 3996000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач порушив своє зобов'язання за договором та прострочив поставку загалом 3562 комплектів Товару.

В зв'язку порушенням відповідачем строків поставки, позивач здійснив нарахування пені на підставі п. 8.2 Договору на суму 939 379,68 грн.

ДП «ДОТ» 31.07.2024 року направлено ТОВ «МІК» претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №5/01-24-РМ від 18.01.2024 року вих. №2165/3312.

Відповідач штрафні санкції в добровільному порядку не оплатив, що стало підставою для звернення о суду з цим позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ч. 1 ст. 174 ГК України (норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України).

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19).

Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст. 193 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, п. 4.1. Договору визначає, що зобов'язання ПОСТАЧАЛЬНИКА здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), але в будь-якому випадку в строк, визначений ЗАМОВНИКОМ у заявці на поставку, складеній ЗАМОВНИКОМ за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору.

У п.5 Специфікації сторони узгодили поставку 20 000 комплектів у строк: 4000 комплектів до 29.02.2024, 10 000 комплектів до 31.03.2024, 6 000 комплектів до 30.04.2024.

На виконання п. 4.3. Договору ДП «ДОТ» направлено заявку №R000006 від 22 січня 2024 року на поставку 4 000 комплектів Товару в строк до 29.02.2024 року включно, заявку №R000007 від 22 січня 2024 року на поставку 10 000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року включно, заявку №R0000102 від 22 січня 2024 року на поставку 6 000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року включно.

Як підтверджено матеріалами справи та визнається відповідачем, на виконання умов договору ТОВ «МІК» та за отриманими замовленням поставлено товар: