вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
23.10.2025 м. Ужгород Справа № 907/492/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Повідайчик Т.В., розглянувши заяву ТОВ «Волинь Агро Груп», подану його представником Виш А.А. від 14.08.2025 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/7214/25 від 14.08.2025) про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп», код ЄДРПОУ - 41808702, місцезнаходження - 44731, Волинська область, Володимирський район, місто Устилуг, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 32,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024», код ЄДРПОУ - 45620316, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок, 24/а,
про стягнення (повернення) попередньої оплати за договором поставки та пені за порушення зобов'язання,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
1. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.08.2025 у справі №907/492/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024» про стягнення 2131678,91 грн задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп» 1987919,64 грн попередньої оплати за договором поставки №19 від 22.01.2025 та 23855,83 грн у повернення сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено.
Розгляд справи здійснено у загальному позовному провадженні.
2. 14.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Виш А.А., надійшла заява від 14.08.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/7214/25) про розподіл судових витрат у справі №907/492/25, а саме: щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19000,00 грн. До заяви долучені докази її надсилання до електронного кабінету відповідача.
Відповідно до ч. 1 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
3. Суд враховує, що у відповідності до ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді заяви представника позивача адвоката Виш А.А. про ухвалення додаткового рішення, судом встановлено, що в заяві про усунення недоліків позовної заяви за позовом ТОВ «Волинь Агро Груп» до ТОВ «ПММ-24» (на виконання ухвали від 05.05.2025 про залишення позовної заяви без руху) представником позивача адвокатом Виш Анжелою Анатоліївною (діє згідно ордеру серії АС №1137939 від 29.04.2025) було зазначено, що витрати позивача на надання правничої допомоги у цій справі орієнтовно складають 15000,00 грн, остаточний розрахунок буде надано в порядку та строки визначені ГПК України.
4. 03.07.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Виш А.А., надійшла заява від 02.07.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/6142/25) про стягнення витрат на правничу допомогу.
Під час розгляду справи по суті 11.08.2025 представник позивача адвокат Виш А.А. підтвердила понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, зробивши до закінчення судових дебатів у справі усну заяву про подачу після ухвалення рішення у справі заяви про розподіл судових витрат з наданням доказів підтвердження витрат позивача на правову допомогу (про що зазначено у протоколі судового засідання та у звукозаписі судового засідання за 11.08.2025).
5. Заяву про ухвалення додаткового рішення представником позивача подано 14.08.2025 (після ухвалення судом рішення від 11.08.2025), тобто у строк встановлений у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До заяв представника позивача адвоката Виш А.А. про стягнення витрат на правничу допомогу та про ухвалення додаткового рішення від 02.07.2025 і від 14.08.2025 долучені квитанції №3891477 від 02.07.2025 і №4233958 від 14.08.2025 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС - відповідача ТОВ «ПММ-24» та докази понесення ТОВ «Волинь Агро Груп» витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
6. За наведених обставин, суд згідно ухвали від 18.08.2025 заяву від 14.08.2025 позивача ТОВ «Волинь Агро Груп», подану представником адвокатом Виш А.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №907/492/25 призначив до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2025 з викликом учасників справи.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. у період з 02.09.2025 по 24.09.2025 (про що Господарським судом Закарпатської області було проінформовано учасників справи шляхом опублікування відповідних інформацій про перебування судді на лікарняному на офіційному сайті суду), призначене на 17.09.2025 судове засідання у справі не відбулося.
Водночас, враховуючи проходження суддею Сисином С.В. підготовки суддів місцевих господарських судів у Національній школі суддів України впродовж періоду з 29.09.2025 по 03.10.2025 згідно наказу Господарського суду Закарпатської області від 25.09.2025 №02.4-06/85-к, питання про призначення наступного підготовчого засідання судом вирішено після завершення підготовки у Національній школі суддів України.
Так, згідно з ухвалою від 14.10.2025 суд призначив заяву від 14.08.2025 позивача, подану її представником - адвокатом Виш А.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2025 на 13:50.
7. З довідок про доставку електронних листів, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 234 ГПК України Ухвала суду (з призначенням дати) від 14.10.2025 у справі № 907/492/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам - ТзОВ «ВОЛИНСЬКА АГРО ГРУП», Виш Анжелі Анатоліївні, та ТзОВ «ПММ-2024», в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 14.10.2025 о 19:20.
15.10.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача - адвоката Виш А.А. від 15.10.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-029030/25), згідно з яким вона просить розгляд справи по заяві позивача про ухвалення додаткового рішення здійснювати без участі представника ТОВ «Волинь АГРО ГРУП» і просить повністю задвольнити означену заяву.
В судове засідання 23.10.2025 відповідач не уповноважив свого представника для участі в розгляді заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання по розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, суд розглянув справу по заяві позивача про стягнення витрат на правничу допомогу без участі сторін за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення заяви, враховуючи належне повідомлення сторін про день, час та місце судового засідання та враховуючи заяву представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника.
8. У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення від 14.08.2025 (далі - заява позивача) представник ТОВ «Волинь Агро Груп» зазначає, що «в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1/01/01-04 від 25.06.2025 вказано перелік наданих послуг та вартість, зокрема вказано послуги: підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024», вартість послуг становить 10000 грн; участь в судовому засіданні та зазначено дату 11.06.2025 та заплановану дату 24.07.2025, вартість 3000 грн за одне судове засідання. Остаточна оплата послуг підтверджується квитанцією №2/01/01-04 від 11.08.2025».
Отже, згідно доводів заяви, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу остаточно становлять 19000 грн, які підтверджуються долученими до заяви про стягнення витрат на правову допомогу від 02.07.2025 документами, а саме: копіями договору про надання правничої допомоги №01/01-04 01.04.2025, додаткової угоди №1/01/01-04 від 04.04.2025, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1/01/01-04 від 25.06.2025, квитанцією про оплату №1/01/01-04 від 25.06.2025 на суму 16000 грн.
Остаточний розмір витрат на правничу допомогу визначений та підтверджується долученими до заяви про ухвалення додаткового рішення від 14.08.2025 документами: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2/01/01-04 від 11.08.2025 та квитанцією про оплату №2/01/01-04 11.08.2025 на суму 3000 грн.
За таких обставин, заявник просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 19000 гривень.
9. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
10. Як було вказано вище, на підтвердження понесених витрат на загальну суму 19000 грн представником позивача подано суду копію договору про надання правничої допомоги №01/01-04 від 01.04.2025, укладеного Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп» в особі директора Сухорського Олександра Олексійовича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Адвокатом - Ваш Анжелою Анатоліївною, з другої сторони.
У договорі про надання правничої допомоги №01/01-04 від 01.04.2025 вказано, що предметом договору є домовленість сторін про захист прав та представництво інтересів Клієнта Адвокатом за винагороду (гонорар) (п.2.1), розмір винагороди (гонорару) встановлюється додатковою угодою до даного договору (п.2.2).
Відповідно до додаткової угоді №1/01/01-04 від 04.04.2025 визначено детальний опис робіт (послуг) Адвоката та фіксований розмір винагороди (гонорару) по наступних видах виконаних робіт (наданих послуг): підготовка та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024», супроводження судової справи - 10000 (десять тисяч гривень) 00 копійок; участь в судовому засіданні 3000 (три тисячі гривень) за одне судове засідання.
У п.2 даної додаткової угоди визначено, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
В акті здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) №02/01/01-04 від 11.08.2025, підписаному позивачем і його представником, зазначено про прийняття ТОВ «Волинь Агро Груп» наданих послуг за договором на загальну суму 19000 грн, а саме: підготовка, подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви про стягнення заборгованості з ТзОВ «ПММ-2024», супроводження судової справи в суді - 10000 грн.; участь в судовому засіданні - по 3000 грн за кожне судове засідання - 11.06.2025, 24. 07.2025, та 11.08.2025.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у даній справі до заяви долучена квитанція №1/01/01-04 від 01.07.2025 на суму 16000 грн, та №2/01/01-04 від 11.08.2025 на суму 3000 грн.
11. За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
12. Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
13. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 19000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи судом першої інстанції, що вбачається з такого.
У першій заяві по суті справи, а саме: у заяві про усунення недоліків позовної заяви за позовом ТОВ «Волинь Агро Груп» до ТОВ «ПММ-24» (на виконання ухвали від 05.05.2025 про залишення позовної заяви без руху) представником позивача адвокатом Виш А.А. було зазначені орієнтовні витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.
Із такої першої заяви по суті справи, а також предмету і підстав позову, вбачалося, що при укладенні договору про надання правничої допомоги позивачу та адвокату було відомо, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження (враховуючи ціну позову), а тому позивачем були враховані такі орієнтовні витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн.
Отже, під час подачі заяви про ухвалення додаткового рішення, позивач не обгрунтував, з яких істотних підстав виходив позивач та його представник при збільшенні з 15000 до 19000 грн витрат на правову допомогу.
Суд враховує, що сам судовий розгляд справи тривав не більше 90 днів, підготовче засідання у справі не продовжувалося, відповідач не подавав заперечень проти позову, а, відтак, позивач, крім позовної заяви, під час розгляду справи не подавав інших заяв по суті спору (крім заяв про ухвалення додаткового рішення та проведення судового засідання у режимі відеоконференції).
Суд звертає увагу, що в акті здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 11.08.2025, крім участі в 3 судових засіданнях на загальну суму 9000 грн, також зазначено разом із підготовкою та подачею позовної заяви, одночасно вказано про «супроводження судової справи в суді» на суму 10000 грн. З наведеного вбачається, що послуги адвоката по супроводженню судової справи в суді, звичайно, включають в себе участь представника в судових засіданнях у справі, розгляд якої здійснюється у загальному позовному провадженні, а тому позивачем не обгрунтовано необхідність додаткової оплати коштів за участь адвоката в судових засіданнях за наявності наданих послуг щодо супроводження судової справи в суді, що включає участь представника у судових засіданнях.
Щодо цього, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
14. Крім того, суд враховує, що позовна заява у справі складена на 7 сторінках, з яких опис фактичних обставин справи займає лише 3 сторінки, на першій сторінці - зазначені відомості про учасників справи, а на 7 сторінці наведені позовні вимоги і додатки до позову. Також суд зазначає, що позовна заява з додатками направлена відповідачу та на адресу суду через систему «Електронний суд».
Суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, хоча і відноситься до категорії справ, які піддягають розгляду в загальному позовному провадженні, у той же час є типовою і не належить до категорії складних.
При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
15. Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 18.08.2025 суд звертав увагу відповідача на приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу
16. З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат; виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору; врахувавши часткове задоволення судом позовних вимог у справі (із заявлених позивачем позовних вимог у сумі 2131678,91 грн судом задоволено частково шляхом стягнення з відповідача 1987919,64 грн), суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з ТОВ «ПММ-2024» на користь ТОВ «Волинь Агро Груп» витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.. Суд вважає, що така сума відшкодування витрат на правову допомогу є співмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, ціною позову та висновком суду про часткове задоволення позову.
17. За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп» про ухвалення додаткового рішення від 14.08.2025, подану його представником - адвокатом Виш А.А. (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/7214/25 від 14.08.2025) - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПММ-2024» (код ЄДРПОУ - 45620316, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Соборна, будинок, 24/а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро Груп» (код ЄДРПОУ - 41808702, місцезнаходження - 44731, Волинська область, Володимирський район, місто Устилуг, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 32) 10000 грн (десять тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявленої до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 23.10.2025.
Суддя С.В.Сисин