вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
10.10.2025 м. Ужгород Справа № 907/599/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву представника Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) за вх.№ 02.3.1-02/8523/25 від 30.09.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED), Лондон
до відповідача Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа", м. Ужгород
про стягнення 33 640,75 доларів США
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Компанія "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" про стягнення 33 640,75 доларів США, що станом на 22.05.2025 еквівалентно 1 393 938,12 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконання відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарським суду міста Києва від 02.07.2014 у справі № 910/25711/13 щодо своєчасного погашення заборгованості, що стало підставою для нарахування останньому штрафних санкцій у вигляді 3% річних в період з 01.04.2024 по 13.08.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/599/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.06.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи № 907/599/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 25.06.2025 о 10:30 год.
25.06.2025 у підготовчому засіданні за участю представників сторін судом оголошено перерву до 23.07.2025 о 14:00 год.
За наслідками підготовчого засідання 23.07.2025 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача про витребування від Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) належним чином завірену, достовірну та розгорнуту інформацію щодо її кінцевого бенефіціарного власника (ів) на момент виникнення спірних відносин між сторонами, починаючи з 02.07.2014 відповідно до офіційних документів країни реєстрації та відкладено підготовче засідання на 20.08.2025 о 10:30 год.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/599/25 до судового розгляду по суті на 17.09.2025 о 10:30 год.
У судових засіданнях 17.09.2025 та 24.09.2025 оголошувались перерви по розгляду справи по суті, останній раз до 25.09.2025 о 15:00 год.
В судовому засіданні 25.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким ухвалено позов задовольнити частково, стягнути з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (88017, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Собранецька, буд. 145, код ЄДРПОУ 30550903) на користь Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) (Лондон, 85 Грейт Портленд Стріт, перший поверх, реєстраційний номер 04951075, податковий номер 880017319) 3% річних в розмірі 23 811,17 доларів США (двадцять три тисячі вісімсот одинадцять доларів сімнадцять центів), що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2025 становить 986 639,64 грн (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень 64 коп.), а також 357,16 доларів США (триста п'ятдесят сім доларів шістнадцять центів), що в гривневому еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ станом на 22.05.2025 становить 14 799,28 грн (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 28 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
30.09.2025 за вх.№ 02.3.1-02/8523/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 84 157,42 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з суми фактично понесених витрат у розмірі 118 900,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.10.2025 суд прийняв заяву представника Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) за вх.№ 02.3.1-02/8523/25 від 30.09.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/599/25 до розгляду, постановив здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив відповідачу строк до 08.10.2025 для подання до суду заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/599/25.
Відповідач у встановлений судом строк не надав заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, розглянувши заяву представника Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) про розподіл судових витрат, виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становитиме не менш 41 000,00 грн.
Крім того, до закінчення судових дебатів у даній справі представником позивача на виконання вимог положення частини 8 статті 129 ГПК України заявлено, що відповідну заяву про розподіл судових витрат буде подано протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.
Так, у порядку частини 8 статті 129 ГПК України стороною подану заяву про розподіл судових витрат з долученням до такої доказів понесення витрати на надану професійну правничу допомогу.
Відтак, до заяви долучено копії ордеру серії АІ № 1903013 від 22.05.2025 на надання правової допомоги Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) адвокатом Дмитрієвим Станіславом Олександровичем, виданим Адвокатським об'єднанням "Джастлікторз", договору про надання правничої допомоги від 24.03.2025 № 306/1/25, додаткової угоди від 24.03.2025 № 1 до договору про надання правової допомоги від 24.03.2025 № 306/1/25, детального опису робіт (наданих послуг), акта про надання правової допомоги № 1 від 29.09.2025 та рахунку на оплату № 01-306/1/25 від 29.09.2025 на суму 118 900,00 грн.
Як встановлено судом, 24.03.2025 між позивачем (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Джастлікторз" (далі - АО) укладено договір про надання правничої допомоги № 306/1/25 (далі - договір), предметом якого є надання АО усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту в усіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав і законних прав клієнта.
Відповідно до пункту 3.3 договору гонорар АО погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 3.5 договору факт надання послуг та розмір гонорару підтверджується актом надання правової допомоги, підписаним сторонами. Акт надання правової допомоги складається АО та надсилається або передається клієнту в 2 примірниках. Клієнт зобов'язаний підписати один примірник акта або надати письмові зауваження до нього протягом 5 календарних днів з моменту відправлення або передачі клієнту примірників акта надання правової допомоги.
На виконання умов договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 24.03.2025, зокрема про наступне:
- відповідно до пункту 3.3 договору, сторони домовились, що розмір гонорару АО за надання правової допомоги клієнту (надалі - гонорар) становить 100 доларів США за 1 годину роботи, що на дату укладення цієї додаткової угоди еквівалентно 4 100,00 грн (пункт 2);
- сторони домовились, що гонорар за ведення справи АО, незалежно від фактично витраченого часу, становить суму не менше ніж 41 000,00 грн.
Як вбачається з наданого представником позивача детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом АО "Джастлікторз" в рамках надання правничої допомоги позивачу у справі № 907/599/25, адвокатом Дмітрієвим С.О. надано наступні послуг:
- консультація клієнта щодо стягнення з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" 3% річних за невиконання мирової угоди від 24.06.2014, затвердженої Господарським судом міста Києва у справі № 910/25711/13 - 1 год.;
- ознайомлення із наявними у клієнта документами, їх упорядкування, аналіз, сканування та роздрук, пошук та аналіз актуальної судової практики, визначення правової позиції - 4 год.;
- складання повної заяви, складання опису поштового відправлення, заповнення конверту до поштового відправлення, вихід до відділення поштового зв'язку для подання позовної заяви з додатками до суду - 8 год.;
- складання заяви від 05.06.2025 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, подання до суду - 0,5 год.;
- ознайомлення з відзивом, складання відповіді на відзив, подання до суду - 3 год.;
- відшукання інформації про компанію "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) для отримання інформації про керуючих та бенефіціарних власників на виконання ухвали суду, складання відповідної заяви та подання її до суду - 3 год.;
- ознайомлення із заявою відповідача про застосування строків позовної давності, підготовка відповідних заперечень та подання їх до суду - 3 год.;
- участь у судових засіданнях - 7 год.;
- підготовка документів для підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, складання заяви з додатками до суду, подання такої заяви до суду - 2 год.
Всього 29 годин.
Так, за актом про надання правової допомоги № 1 від 29.09.2025, підписаним обома сторонами, правова допомога у справі № 907/599/25 надана в кількості 29 год. вартістю 118 900,00 грн, у зв'язку з чим АО виставлено клієнту рахунок № 01-306-1-25 від 29.09.2025 на відповідну суму.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Водночас, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Отже, критерії, визначені частиною 4 статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даній справі відповідач, отримавши 30.09.2025 заяву позивача про розподіл судових витрат (підтверджується квитанцією № 4630592 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС), не подав суду заперечення або клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають право не присуджувати витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 908/723/20, від 06.07.2021 у справі № 914/1446/19, від 05.10.2021 у справі №907/746/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 11.11.2022 у справі № 909/50/22, додаткових постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20 від 08.11.2022 у справі № 910/13114/21, від 13.12.2022 у справі №910/429/21.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд також наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачем мирової угоди від 24.06.2014, затвердженої Господарським судом міста Києва у справі № 910/25711/13, відтак підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики та значних затрат часу.
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.
Як зазначалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Господарський суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, перелік яких наведений у детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом АО "Джастлікторз" Дмітрієвим С.О., та встановлено, що включення до переліку таких послуги як консультація клієнта щодо стягнення з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" 3% річних за невиконання мирової угоди від 24.06.2014, затвердженої Господарським судом міста Києва у справі № 910/25711/13, ознайомлення із наявними у клієнта документами, їх упорядкування, аналіз, сканування та роздрук, пошук та аналіз актуальної судової практики, визначення правової позиції та складання повної заяви, складання опису поштового відправлення, заповнення конверту до поштового відправлення, вихід до відділення поштового зв'язку для подання позовної заяви з додатками до суду, має включатися до послуги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, є дублюючими одна одну, та фактично є однією послугою зі складання позовної заяви. Отже, суд доходить висновку, що реально витрачений час на надання такої послуги становить 8 год., замість 13 год.
Щодо стягнення витрат за таку послугу як підготовка документів для підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, складання заяви з додатками до суду, подання такої заяви до суду, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права, лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Отже, вказана заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Отже, витрати представника позивача в кількості 2 години на підготовку документів для підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, складання заяви з додатками до суду, подання такої заяви до суду не відносяться до витрат на професійну правничу допомогу, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Відтак, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, а також пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 63 843,56 грн, де 90 200,00 грн сума підтверджених обґрунтованих витрат (22 год. витраченого часу х 4 100,00 грн) х 70,78% (розмір задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні до розміру заявлених позовних вимог).
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) за вх. №02.3.1-02/8523/25 від 30.09.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/599/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 145, код ЄДРПОУ 30550903) на користь Компанії "Інвест Скі Лімітед" (INVEST SKI LIMITED) (Лондон, 85 Грейт Портленд Стріт, перший поверх, реєстраційний номер 04951075, податковий номер 880017319) 63 843,56 грн (шістдесят три тисячі вісімсот сорок три гривні 56 коп.) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 907/599/25.
3. В решті вимог заяви відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення складено та підписано 24.10.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко