вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/720/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
За позовом Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Довіра», м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», м. Київ
до відповідача 2 Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , м. Ужгород Закарпатської області
про припинення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Приватному підприємству «Аудиторська фірма «Довіра», тип обтяження: в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження: 1510374 від 30.11.2004 року, та зареєстровано: 30.11.2004 17:10:23 за №1510374 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3 , підстава обтяження: договір іпотеки, 8744, 30.11.2004, Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
представники:
від позивача - ОСОБА_4 , адвокат, ордер серії АО №1182168 від 27.06.2025
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
Приватне підприємство «Аудиторська фірма «Довіра» звернулось з позовом до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» та відповідача 2 Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про припинення обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Приватному підприємству «Аудиторська фірма «Довіра», тип обтяження: в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження: 1510374 від 30.11.2004 року, та зареєстровано: 30.11.2004 17:10:23 за №1510374 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_3 , підстава обтяження: договір іпотеки, 8744, 30.11.2004, Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю ОСОБА_1 , про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2025 позовна заява залишалась без руху.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2025 відкрито провадження у справі №907/720/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.08.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України із одночасним надісланням копії такого прокурору, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору строк на надання суду та відповідачам відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі №907/720/25 та призначити справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.09.2025, судове засідання у справі викладалось з підстав наведених в ухвалі суду.
Водночас відповідачем 2 через підсистему «Електронний суд» подано заяву б/н від 29.07.2025 (вх. №02.3.1-02/6751/25 від 29.07.2025) про розгляд справи без її участі.
Між тим, ухвалою суду від 19.08.2025, явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнавалась на власний розсуд.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позов тим, що 17.11.2004 між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» Закарпатська філія та Приватним підприємством аудиторська фірма «Довіра» було укладено Кредитний договір №91/3-04, згідно з яким останній отримав кредит в сумі 65 000 грн на купівлю квартири під офіс з кінцевим терміном повернення 16.11.2007.
Як вказує позивач, для забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» Закарпатська філія та Приватним підприємством аудиторська фірма «Довіра» було укладено договір іпотеки майна №79/5-04 від 30.11.2004, посвідчений 30.11.2004 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , реєстраційний номер 8743, згідно якого ПП АФ «Довіра» передала в іпотеку однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, за твердженням позивача, при посвідченні вищевказаного Іпотечного договору були внесені обтяження нерухомого майна, а саме: запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 1510374 від 30.11.2004.
Позивач стверджує, що ним за період із 17.11.2004 по 17.08.2006 було здійснено повне погашення заборгованості по кредитному договору №91/3-04 від 17.11.2004, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, отже зобов'язання по кредитному договору №91/3-04 від 17.11.2004 та договору іпотеки майна №79/5-04 від 30.11.2004, посвідчений 30.11.2004 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , реєстраційний номер 8743 є повністю виконаними.
Однак, як вказує позивач, внесені обтяження нерухомого майна зняті не були.
Позиція відповідача 1
Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву б/н від 21.07.2025, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що для вирішення питання про припинення застави/іпотеки слід встановити факт припинення зобов'язань за кредитним договором.
Окремо звертає увагу, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.03.2020 рішення №601 затвердила ліквідаційний баланс Банку станом на 03.02.2020 та звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит», а відтак відповідно до ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідаційна процедура Банку вважається завершеною.
Повідомляє, що всі активи Банку в ході ліквідаційної процедури були реалізовано, одержані від реалізації кошти спрямовані на задоволення вимог кредиторів, а непродані активи банку, - відсутні.
Інших заперечень проти позову відповідачем не подано.
Позиція відповідача 2
Відповідач 2, належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не надала, про причини невиконання вимог суду не повідомила.
Водночас, відповідач 2 через підсистему «Електронний суд» подала заяву б/н від 29.07.2025 (вх. №02.3.1-02/6751/25 від 29.07.2025) про розгляд справи без її участі.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач 2 була повідомлена своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що відповідач 2 мала час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Між Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» (в подальшому назву та організаційно-правову форму змінено на ПАТ «Банк Національний кредит») та Приватним підприємством аудиторська фірма «Довіра», 17.11.2004 був укладений кредитний договір №91/3-04 (надалі - Кредитний договір).
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором в сумі 65 000 грн, 30.11.2004 було укладено договір іпотеки майна №79/5-04 між АКБ «Національний кредит» (іпотекодержатель) та Приватним підприємством аудиторська фірма «Довіра», посвідчений 30 листопада 2004 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , за реєстраційним номером 8743 (надалі - Договір іпотеки), згідно з яким якого ПП АФ «Довіра» передала в іпотеку однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку із укладенням вказаного договору іпотеки, 30.11.2004 Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 були внесені обтяження нерухомого майна, а саме: запис про обтяження забороною на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером 1510374 від 30.11.2004.
Позивач стверджує, що ним у період із 17.07.2004 по 17.08.2006 повністю виконано свої зобов'язання по кредитному договору №91/3-04 від 17.11.2004.
Вказане підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які долучені до позовною заяви, а саме: №3 від 10.01.2005 на суму 3000 грн; №9 від 21.01.2005 на суму 4000 грн; №22 від 10.02.2005 на суму 3000 грн; №25 від 14.02.2005 на суму 7000 грн, №79 від 25.04.2005 на суму 3000 грн; №131 від 01.07.2005 на суму 3000 грн; №233 від 14.11.2005 на суму 2000 грн; №9 від 23.01.2006 на суму 2000 грн; №35 від 22.02.2006 на суму 2000 грн; №51 від 20.03.2006 на суму 6000 грн; №71 від 31.03.2006 на суму 10 000 грн; №81 від 14.04.2006 на суму 1000 грн; №117 від 16.06.2006 на суму 3000 грн; №118 від 20.06.2006 на суму 3000 грн; №154 від 04.08.2006 на суму 3000 грн; №162 від 16.08.2006 на суму 3000 грн; №163 від 17.08.2006 на суму 5000 грн; №164 від 17.08.2006 на суму 2000грн.
Погашення відсотків за користування кредитними коштами в свою чергу підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви платіжними інструкціями, а саме: №289 від 30.11.2004 на суму 522,13 грн; №294 від 27.12.2004 на суму 1156,15 грн; №10 від 28.01.2005 на суму 1228,13 грн; №37 від 24.02.2005 на суму 935,12 грн; №59 від 28.03.2005 на суму 937,64 грн; №80 від 27.04.2005 на суму 907,40 грн; №99 від 25.05.2005 на суму 879,04 грн; №124 від 30.06.2005 на суму 850,68 грн; №45 від 29.07.2005 на суму 826,11 грн; №50 від 31.08.2005 на суму 820,44 грн; №196 від 26.09.2005 на суму 825,00 грн; №221 від 28.10.2005 на суму 820,44 грн; №244 від 29.11.2005 на суму 772,55 грн; №256 від 16.12.2005 на суму 772,55 грн; №14 від 31.01.2006 на суму 770,03 грн; №36 від 28.02.2006 на суму 661,65 грн; №57 від 22.03.2006 на суму 657,86 грн; №84 від 25.04.2006 на суму 381,86 грн; №103 від 26.05.2006 на суму 371,15 грн; №119 від 30.06.2006 на суму 315,70 грн; №142 від 31.07.2006 на суму 253,95 грн; №165 від 17.08.2006 на суму 55,29 грн.
За встановленими у справі обставинами, з 2015 року ПАТ «Банк Національний кредит» перебуває в стані припинення. Означене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до яких, Публічне Акціонерне Товариство «Банк Національний Кредит» (код ЄДРПОУ 20057663) перебуває в стані припинення з 08.09.2015, про що внесено відповідний запис №10741780037012237.
На звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримано лист 49-5343/25 від 09.06.2025, в якому зазначено, що ПАТ «Банк Національний кредит» здав, а архів Національного банку України прийняв на зберігання документи банку, а також довідковий апарат до них. Отже, у фонді відсутні всі первинні документи ПАТ «Банк Національний кредит». Також, в «Єдиній операційній інформаційній системі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до наявних у володінні та розпорядженні Фонду даних, зобов'язання Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Довіра» за кредитним договором №91/3-04 від 17.11.2004 перед ПАТ «Банк Національний Кредит» станом на дату запровадження тимчасової адміністрації в Банку, яка була розпочата 08.06.2015, були відсутні.
Позивач звертався до Національного банку України з заявою б/н від 13.06.2025, з проханням надати інформацію та документи про погашення заборгованості за кредитним договором №91/3-04 від 17.11.2004, який був укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та Приватним підприємством «Аудиторська фірма «Довіра».
Листом №14-0005/47819 від 20.06.2025 Національний банк України повідомив, що документи, а саме: кредитна справа (кредитний / іпотечний договори) ПП Аудиторська фірма «Довіра»; розрахунки заборгованості за кредитними договорами та виписки (рух грошових коштів) за рахунками клієнтів банку в описах архівних справ ПАТ «Банк Національний Кредит» не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. В описах архівних справ ПАТ «Банк Національний Кредит» зазначений та знаходиться на архівному зберіганні «Звіт про незалежну оцінку балансових та позабалансових активів (кредити юридичних та фізичних осіб), що обліковуються на балансі ПАТ «Банк Національний Кредит», в матеріалах якого немає інформації щодо кредитного/іпотечного договорів ПП Аудиторська фірма «Довіра».
Частиною першою статті 15 ЦК України (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України).
Відповідно до ч. 2, 3 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає в силу договору чи закону.
За змістом ч. 1, 2 ч. 4 Закону України «Про заставу» (в редакції на час укладення Кредитного договору та Договору застави) предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що предметом застави за Договором іпотеки було: однокімнатна житлова квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, до застосування в спірних правовідносинах підлягають норми законодавства, які регулюють припинення застави та іпотеки, що визначені Законом України «Про заставу» та Законом України «Про іпотеку».
Так, згідно з чинною редакцією ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Крім того, відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, яка кореспондується з вимогами ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 600-601, 604-609 ЦК України визначено інші випадки припинення зобов'язання, до яких законодавцем включено: припинення зобов'язання переданням відступного (ст. 600 ЦК України); припинення зобов'язання зарахуванням (ст. 601 ЦК України); припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); припинення зобов'язання неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України); припинення зобов'язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).
Правові підстави припинення застави визначені в ст. 28 Закону України «Про заставу» та включають: припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибель заставленого майна; придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; примусовий продаж заставленого майна; закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Відповідно до ст. 593 ЦК України,право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
При цьому, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; інших підстав, передбачених цим Законом.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Зміст зазначених норм вказує на те, що для вирішення питання про припинення застави та іпотеки з підстав припинення основного зобов'язання суд повинен встановити факт припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з його повним і належним виконанням боржником.
Згідно пункту 7.3. розділу 7 Договору іпотеки №79/5-04 від 30.11.2004, даний Договір припиняє чинність у разі виконання умов Кредитного договору.
На підтвердження обставин припинення зобов'язань за Кредитним договором позивач посилається на ту обставину, що боржник виконав зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів позовної заяви платіжними інструкціями.
Оскільки застава має похідний характер від основного зобов'язання, що забезпечується нею, вона втрачає чинність з припиненням основного зобов'язання, незалежно від підстав такого припинення. Проте саме з припиненням основного зобов'язання шляхом його виконання закон пов'язує виникнення у заставодержателя обов'язку повернути заставодавцеві предмет застави, який перебував у його володінні.
Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у свої постанові від 14.02.2024 по справі №911/94/23 дійшов висновку, що договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин справи, поданих сторонами доказів, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати неприпиненим з 17.08.2006 зобов'язань за Кредитним договором відповідно до ст. 609 ЦК України у зв'язку припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, а відтак, зобов'язання за Договором іпотеки з цього часу слід вважати припиненими.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до постанови Правління НБУ від 28.08.2015 р. № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 р. №159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об'єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб'єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку (ч. 1-3 ст. 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Порядок та способи продажу майна банку, що ліквідується визначені в ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до листа Національного банку України від 20.06.2025 за №14-0005/47819, долученого до матеріалів позовної заяви, зазначено, що у додатку №1 до Звіту про незалежну оцінку балансових та позабалансових активів (кредити фізичних та юридичних осіб), що обліковуються на балансі ПАТ «Банк Національний кредит» відсутня інформація про заборгованість щодо кредитного/іпотечного договорів ПП Аудиторська фірма «Довіра», що додатково підтверджує обставини припинення зобов'язання за означеними Договорами. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
За встановленими у справі обставинами, з метою завершення процедури ліквідації та припинення ПАТ «Банк Національний Кредит» як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 16.03.2020 р. №601 затвердила ліквідаційний баланс Банку станом на 03.02.2020 р. та Звіт про завершення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний Кредит».
Наведені обставини в силу приписів ч. 3 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є свідченням завершення ліквідаційної процедури Банку та, відповідно, неможливості виконання після цього зобов'язань за Кредитним договором, навіть в разі їх дійсності, що є самостійною підставою припинення зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 607 ЦК України.
Заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов не заперечують, а навпаки, підтверджують відповідні висновки суду, позаяк пов'язані з тими обставинами, що всі активи Банку в ході ліквідаційної процедури були реалізовано, одержані від реалізації кошти спрямовані на задоволення вимог кредиторів, а непродані активи банку, - відсутні.
При цьому, жодних аргументів про наявність непогашеної заборгованості за Кредитним договором, які виявлено в ході ліквідаційної процедури ПАТ «Банк Національний кредит» чи принаймні її облік Банком, включення до складу ліквідаційної маси Банку, реалізацію в ході ліквідаційної процедури, - відповідачем не заявлено.
При оцінці обраного позивачем способу захисту порушеного права у зв'язку з припиненням зобов'язань за Договором застави, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про заставу» застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За встановленими в даній справі обставинами, на час розгляду справи судом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі Договору застави зареєстровано обтяження (реєстраційний номер обтяження 8743), дата реєстрації: 30.11.2004, реєстратором - Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , та відомості про припинення права застави в реєстрі відсутні, у зв'язку з чим суд висновує, що державна реєстрація обтяження за Договором застави є чинною на час розгляду справи в суді, а збереження відомостей у державному реєстрі про державну реєстрацію обтяження (заборони) за Договором застави за встановленими обставинами припинення зобов'язань за означеним договором є порушенням прав власника на розпорядження своїм майном.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
В пункті 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 зазначено, що приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)).
Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56)).
Підсумовуючи викладене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання Заставодержателем припинення права застави, порушене право Заставодавця підлягає захисту судом шляхом визнання припинення такого права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Такі висновки в цілому узгоджуються з позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 03 червня 2020 року у справі №282/773/18-ц, від 17 липня 2020 року у справі №282/774/18, від 20 січня 2021 року у справі №282/1732/18, від 28.09.2022 у справі №663/1651/21 щодо ефективному обраного способу захисту порушеного права і суд вважає її релевантною до застосування в спірних правовідносинах.
Таким чином, порушене право заставодавця в спірних правовідносинах підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права застави таким, що припинене і суд вважає означений спосіб ефективним та таким, що відповідає характеру порушення прав та інтересів позивача, який, окрім фактичного припинення обтяження належного йому майна заставою, бажає досягти юридичної визначеності у правовідносинах з відповідачем та на підставі судового рішення про припинення права застави здійснити державну реєстрацію припинення відповідного речового права.
При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про припинення обтяження речового права (в тому числі й права застави) є підставою для проведення державної реєстрації припинення такого обтяження.
Тобто означений спосіб судового захисту є спеціальним, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а відтак, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним у спірних правовідносинах.
Резюмуючи викладене, з урахуванням встановлених судом обставин припинення Договору іпотеки майна №79/5-04 від 30.11.2004 у зв'язку з припиненням основного зобов'язання, на забезпечення виконання якого було укладено Договір іпотеки, з огляду на наявність зареєстрованого обтяження на підставі припиненого Договору іпотеки на час розгляду справи, суд доходить до переконливого висновку про наявність правових підстав для прийняття судового рішення про визнання припиненим права застави за Договором іпотеки, а відтак, позовні вимог як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача 1 - Публічне акціонерного товариства «Банк Національний кредит», позаяк саме з його неправильних дій, (щодо непроведення реєстрації припинення обтяження за Договором іпотеки), - спір і доведено до судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати припиненим обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно: однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Приватному підприємству «Аудиторська фірма «Довіра» (вул. Корзо, будинок 6, квартира 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ: 31266919), тип обтяження: заборона відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження заборона на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження: 1510374 від 30.11.2004, зареєстрованого 30.11.2004 за №1510374 Приватним нотаріусом ОСОБА_3 , та виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», вул. Січових Стрільців, будинок 17, м. Київ, 04053 (код ЄДРПОУ: 20057663) на користь Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Довіра», вул. Корзо, будинок 6, квартира 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 31266919) суму 4844,80 грн (Чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2025
Суддя ОСОБА_1