вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.10.2025м. ДніпроСправа № 904/1193/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Верум ТК», м. Кропивницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод», м. Верхівцеве, Дніпропетровська область
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 339 986,40 грн., пені у розмірі 11,65 грн., інфляційної складової у розмірі 17 821,34 грн., 3% річних у розмірі 3 496,45 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 339 986,40 грн., пені у розмірі 11,65 грн., інфляційної складової у розмірі 17 821,34 грн., 3% річних у розмірі 3 496,45 грн.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №ВПАТ-083-ВОЕЗ-Ш від 05.04.2024 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом зі сплати вартості наданих послуг.
Ухвалою суду від 15.04.2025 (суддя Скриннікова Н.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Розпорядженням керівника апарату № 257 від 14.07.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/1193/25 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу № 904/1193/25 було передано на розгляд судді Ніколенку М.О.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято справу № 904/1193/25 до свого провадження. Справу № 904/1193/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» (надалі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» (надалі - замовник) було укладено договір № ВПАТ-083-ВОЕЗ-Ш від 05.04.2024 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього договору за завданням замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, а саме шрот соняшниковий, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Згідно з п. 2.1 договору, перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки замовника, у якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього договору інформація, а саме: найменування замовника; найменування та реквізити відправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування, тощо); адреса, дата та час (години) місць завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що надання послуг по цьому договору фіксується актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування перевізника та замовника; вантажовідправника та вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення.
Пунктом 4.3 договору визначено, що вартість послуг з перевезенні узгоджується сторонами при оформленні заявки до початку перевезення вантажів. Якщо вартість перевезення, визначена перевізником під час оформлення заявки, не влаштовує замовника, останній має право відмовитися від погодженої заявки до початку перевезення.
Так, у п. 1 додаткової угоди № 1 від 05.04.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Южний", буд. 4 - становить 1 530 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 2 від 06.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 100 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 3 від 10.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 130 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 4 від 27.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 170 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 5 від 08.109.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 160 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 6 від 09.10.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 120 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 7 від 29.10.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 150 грн./тонна з ПДВ.
Відповідно до п. 4.5 договору, факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від вантажовідправника перевізнику, передавання вантажу перевізником вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, актом виконаних робіт - (послуг).
Позивач вказав, що виконав умови договору, за період з жовтня 2024 року по листопад 2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 339 986,40 грн., що підтверджується актами надання послуг № 170 від 18.10.2024, № 171 від 19.10.2024, № 172 від 20.10.2024, № 173 від 21.10.2024, № 174 від 23.10.2024, № 175 від 25.10.2024, № 177 від 02.11.2024, № 181 від 13.11.2024.
Виконавець зазначив, що виставив замовнику відповідні рахунки на оплату наданих послуг.
Пунктом 4.6 договору визначено, що замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку - фактури протягом 7 банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього договору.
Позивач наполягає на тому, що, з урахуванням п. 4.6 договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати наданих послуг є таким, що настав.
Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки.
За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» у розмірі 339 986,40 грн.
За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 11,65 грн., інфляційну складову у розмірі 17 821,34 грн., 3% річних у розмірі 3 496,45 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення інфляційної складової у розмірі 17 821,34 грн. та 3% річних у розмірі 3 496,45 грн. з підстав відсутності в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку таких сум.
Також відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу з 14 000 грн. до 5 000 грн. Відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не співмірний зі складністю цієї справи.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 339 986,40 грн. за договором № ВПАТ-083-ВОЕЗ-Ш від 05.04.2024 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом, пені у розмірі 11,65 грн., інфляційної складової у розмірі 17 821,34 грн., 3% річних у розмірі 3 496,45 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (чи були надані позивачем послуги, на яку суму; в які строки і якому розмірі надані послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи було оплачено відповідачем отримані послуги), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» (надалі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» (надалі - замовник) було укладено договір № ВПАТ-083-ВОЕЗ-Ш від 05.04.2024 на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до розділу 9.1 договору, цей договір набуває чинності з дами його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024. Строк дії цього договору автоматично продовжується до 31 числа грудня місяця наступного календарного року якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що перевізник зобов'язується протягом усього строку дії цього договору за завданням замовника в обумовлені сторонами строки приймати довірений йому замовником вантаж, а саме шрот соняшниковий, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній замовником особі, яка має право на одержання такого вантажу, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані перевізником послуги.
Згідно з п. 2.1 договору, перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки замовника, у якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього договору інформація, а саме: найменування замовника; найменування та реквізити відправника; найменування та реквізити вантажоодержувача; інформація про вантаж (найменування, характеристика, кількість, об'єм, пакування, тощо); адреса, дата та час (години) місць завантаження і розвантаження вантажу; вартість послуги.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що надання послуг по цьому договору фіксується актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, підписується уповноваженими представниками перевізника й замовника та засвідчується печатками сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування перевізника та замовника; вантажовідправника та вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення.
Пунктом 4.3 договору визначено, що вартість послуг з перевезенні узгоджується сторонами при оформленні заявки до початку перевезення вантажів. Якщо вартість перевезення, визначена перевізником під час оформлення заявки, не влаштовує замовника, останній має право відмовитися від погодженої заявки до початку перевезення.
Так, у п. 1 додаткової угоди № 1 від 05.04.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., Лиманський район, с. Визирка, вул. другий кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Южний", буд. 4 - становить 1 530 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 2 від 06.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 100 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 3 від 10.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 130 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 4 від 27.09.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 170 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 5 від 08.109.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 160 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 6 від 09.10.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - ДП МТП "Південний", 65481, Одеська обл., м. Южне - становить 1 120 грн./тонна з ПДВ.
У п. 1 додаткової угоди № 7 від 29.10.2024 сторони встановили, що вартість послуг на перевезення шроту за маршрутом: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А - Одеська обл., м. Одеса, Куліндоровській промвузел, 21 км Старокиївського шляху, 51 - становить 1 150 грн./тонна з ПДВ.
Відповідно до п. 4.5 договору, факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від вантажовідправника перевізнику, передавання вантажу перевізником вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, актом виконаних робіт - (послуг).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позивач виконав умови договору, за період з жовтня 2024 року по листопад 2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 339 986,40 грн., що підтверджується актами надання послуг № 170 від 18.10.2024, № 171 від 19.10.2024, № 172 від 20.10.2024, № 173 від 21.10.2024, № 174 від 23.10.2024, № 175 від 25.10.2024, № 177 від 02.11.2024, № 181 від 13.11.2024.
Виконавець виставив замовнику відповідні рахунки на оплату наданих послуг.
Пунктом 4.6 договору визначено, що замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку - фактури протягом 7 банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього договору.
З урахуванням п. 4.6 договору, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з оплати наданих послуг є таким, що настав.
Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки.
За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» у розмірі 339 986,40 грн.
А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 339 986,40 грн. є обґрунтованими.
Також згідно з п. 5.5. договору, у разі порушення замовником строків оплати наданих перевізником послуг, крім випадків, передбачених пунктами 4.8, 4.9 та Розділом 6 цього договору, замовник зобов'язаний на вимогу перевізника сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі пункту 5.5. договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за загальний період з 30.10.2024 по 13.03.2025 у розмірі 11,65 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства. А саме позивачем було застосовано помилкову формулу нарахування пені: сума заборгованості х розмір пені, вказаний у договорі : 365 днів х кількість днів прострочення.
Тоді як пеня у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання розраховується за формулою: розмір пені = сума заборгованості х розмір пені, вказаний у договорі х кількість днів прострочення : 100.
Також позивачем було неправильно визначено кількість днів прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, наданих за актом № 181 від 13.11.2024. Так, період прострочення з 23.11.2024 по 13.03.2025 становить 111 днів, а не 76 днів, як вказано позивачем.
За розрахунком суду:
- пеня на суму боргу 27 574,40 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становить 372,25 грн.;
- пеня на суму боргу 28 089,60 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становить 379,21 грн.;
- пеня на суму боргу 57 388,80 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становить 774,75 грн.;
- пеня на суму боргу 28 470,40 грн. за період з 31.10.2024 по 13.03.2025 становить 381,50 грн.;
- пеня на суму боргу 28 582,40 грн. за період з 02.11.2024 по 13.03.2025 становить 377,29 грн.;
- пеня на суму боргу 55 708,80 грн. за період з 06.11.2024 по 13.03.2025 становить 713,07 грн.;
- пеня на суму боргу 86 273,00 грн. за період з 13.11.2024 по 13.03.2025 становить 1043,90 грн.;
- пеня на суму боргу 27 899 грн. за період з 23.11.2024 по 13.03.2025 становить 309,68 грн.
Всього: 4 351,65 грн., тобто сума в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення пені слід задовольнити в заявленому розмірі - 11,65 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 3 496,45 грн. за загальний період з 30.10.2024 по 13.03.2025 та інфляційну складову у розмірі 17 821,34 грн. за період з листопада 2024 року по лютий 2025 року (розрахунки 3% річних та інфляційної складової містяться в матеріалах справи т. 1 а.с. 72 - 75).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд встановив, що такий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, позивачем не було враховано, що 2024 рік був високосним, та не було застосовано показник 366 замість показника 365 під час нарахування 3% річних за період прострочення у 2024 році.
Також позивачем було неправильно визначено кількість днів прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг, наданих за актом № 181 від 13.11.2024. Так, період прострочення з 23.11.2024 по 13.03.2025 становить 111 днів, а не 76 днів, як вказано позивачем.
За розрахунком суду:
- 3% річних на суму боргу 27 574,40 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становлять 305,57 грн.;
- 3% річних на суму боргу 28 089,60 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становлять 311,28 грн.;
- 3% річних на суму боргу 57 388,80 грн. за період з 30.10.2024 по 13.03.2025 становлять 635,97 грн.;
- 3% річних на суму боргу 28 470,40 грн. за період з 31.10.2024 по 13.03.2025 становлять 313,17 грн.;
- 3% річних на суму боргу 28 582,40 грн. за період з 02.11.2024 по 13.03.2025 становлять 309,71 грн.;
- 3% річних на суму боргу 55 708,80 грн. за період з 06.11.2024 по 13.03.2025 становлять 585,39 грн.;
- 3% річних на суму боргу 86 273,00 грн. за період з 13.11.2024 по 13.03.2025 становлять 857,05 грн.;
- 3% річних на суму боргу 27 899 грн. за період з 23.11.2024 по 13.03.2025 становлять 254,29 грн.
Всього: 3 572,43 грн., тобто сума в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення 3% річних слід задовольнити в заявленому розмірі - 3 496,45 грн.
Розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем, зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства.
А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 17821,34 грн. є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № ВПАТ-083-ВОЕЗ-Ш від 05.04.2024 з додатковими угодами (том 1, а.с. 17 - 27), ТТН (том 1, а.с. 28 - 38), актами надання послуг (том 1, а.с. 39 - 46), рахунками на оплату (том 1, а.с. 47 - 56), поштовими накладними (том 1, а.с. 57 - 60, 66), вимогами про сплату заборгованості (том 1, а.с. 61, 67), актами звірки взаємних розрахунків (том 1, а.с. 62 - 63, 68 - 69), скрін-шотами з електронної пошти (том 1, а.с. 64 - 65, 70),
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
ЩОДО КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА ПРО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.
У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 14 000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підтвердження надання Адвокатським бюро "Єрьоменко та партнери" Товариству з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» адвокатських послуг при розгляді справи №904/1193/25, заявником надано: договір про надання правової допомоги № 10/03/25 від 10.03.2024; додаткову угоду № 1 від 10.03.2025; акт наданих послуг № 1 від 14.03.2025; рахунок - фактуру № ПД-10/03/25 від 10.03.2025; детальний опис наданих послуг від 14.03.2025; ордер серія ВА № 1104376 від 14.03.2025.
Відповідно до долученого опису наданих послуг, адвокатом були надані послуги з:
- юридичного аналізу матеріалів справи та судової практики; узгодження правової позиції, складання позовної заяви та розрахунків позовних вимог - 13 999 грн.;
- представництва адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях - 1 грн.
Так, розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Що мало наслідком відсутність судових засідань у справі. Тобто, послуга з представництва інтересів клієнта в судових засіданнях адвокатом Товариству з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» фактично не надавалась.
За таких обставин, вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 1 грн. за послугу представництва адвокатом інтересів клієнта в судових засіданнях є необґрунтованими.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 13 999 грн.
З аналізу положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Так, відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу з 14 000 грн. до 5 000 грн. Відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не співмірний зі складністю цієї справи.
При прийнятті даної справи до розгляду, судом встановлено, що даний спір є малозначним.
Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд погоджується з позицією відповідача про те, що зазначений у акті наданих послуг затрачений адвокатом час на підготовку даного позову (загалом 16 годин) явно не відповідає складності справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також судом враховано і неправильність розрахунків пені та 3% річних, зроблених представником позивача. Що мало наслідком необхідність суду здійснити власний перерахунок таких сум.
За таких обставин, враховуючи наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; незначний обсяг доказів у справі; ціну позову, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до 10 000 грн.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхівцевський олійноекстракційний завод» (місцезнаходження: вул. Нова, буд. 50А, м. Верхівцеве, Дніпропетровська область, 51660; ідентифікаційний код: 36933660) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Верум ТК» (місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, буд. 32/11, м. Кропивницький, 25006; ідентифікаційний код: 43180600) суму основної заборгованості у розмірі 339 986,40 грн., пеню у розмірі 11,65 грн., інфляційну складову у розмірі 17 821,34 грн., 3% річних у розмірі 3 496,45 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 419,74 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 23.10.2025.
Суддя М.О. Ніколенко