вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про повернення заяви про забезпечення позову
24.10.2025 Справа № 904/5691/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дніпро Сервіс", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення дії договору
Суддя Ліпинський О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельмар Дніпро Сервіс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради № 181/70 від 24.09.2025, а також поновлення договору оренди землі від 29.06.2021.
Заявлені вимоги обґрунтовані відсутністю передбачених законом підстав для одностороннього розірвання договору оренди землі, яке відбулось на підставі оскаржуваного рішення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також доказів сплати судового збору у розмірі 6 056,00 грн.
15.10.2025 до суду надійшла заява Позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки, договір оренди відносно якої є предметом спору у даній справі.
Зважаючи на приписи ч. 7 ст. 140 ГПК України суд ухвалою від 16.10.2025 повернув заяву про забезпечення позову.
Після усунення Позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалою від 21.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначив до розгляду в підготовчому засіданні на 13.11.2025 року о 11:00год.
23.10.2025 Позивач повторно подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії відносно земельної ділянки, договір оренди відносно якої є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 ГПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3 028,00 грн.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову сплачується 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Повивачем в якості доказу сплати судового збору до заяви про забезпечення позову додано платіжну інструкцію № 342 від 10.10.2025 року.
Відповідно до довідки канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області №291/25 від 23.10.2025 платіжна інструкція № 342 від 10.10.2025 року використана при поданні 15.10.2025 заяви про забезпечення позову у даній справі, яку з підстав ч. 7 ст. 140 ГПК України повернуто ухвалою суду від 16.10.2025.
Позивач не звертався до суду з заявою згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 342 від 10.10.2025.
Згідно ч. 5. ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Таким чином, платіжна інструкція № 342 від 10.10.2025 року не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у даній справі.
Відповідно до ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 7 ст. 140, 234 ГПК України, суд
Заяву про забезпечення позову повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Ліпинський