вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4139/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Управління поліції охорони в Миколаївській області (Миколаївська обл., м. Миколаїв)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Радченко Р.М.;
від відповідача: не з'явився.
Управління поліції охорони в Миколаївській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 477300,75грн, з якої: 385267,69грн основний борг, 17986,16грн три відсотки річних, 74046,90грн інфляційні втрати. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товарів №45/02-1Т/84 від 17.02.2023 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки позивачу паливно-мастильних матеріалів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.08.2025.
30.07.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
11.08.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою комплексних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025 відкладено підготовче засідання на 11.09.2025. Зобов'язано позивача надати письмові пояснення щодо направлення відповідачу вимоги про повернення коштів та копію такої вимоги з доказами направлення.
08.09.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, відповідно до змісту якої позивач зазначив про те, що відповідачу не надсилалась вимога про повернення грошових коштів за непоставлені паливно-мастильні матеріали.
У судове засідання 11.09.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
У судовому засіданні 11.09.2025 під час вирішення питання про призначення дати судового засідання з розгляду справи по суті представник позивача зазначив, що з 18.09.2025 по 06.10.2025 буде проходити реабілітацію та не має можливості приймати участь у судових засіданнях протягом наведеного періоду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.10.2025.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялися ухвали суду від 29.07.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 26.08.2025, 11.09.2025 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 63, 86, 96 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 29.07.2025 - 30.07.2025 (о 20:18), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 15.08.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.
Станом на 14.10.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 14.10.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
17.02.2023 між Управлінням поліції охорони в Миколаївській області (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір на закупівлю товарів №45/02-1Т (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність Дизельне паливо Energy та Бензин А-95 (код ДК 09130000-9 Нафта і дистиляти), надалі - товар, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар, а саме:
- Дизельне паливо Energy - 30000л по ціні 48,59грн без ПДВ за 1 літр на загальну суму 1457943,93грн без ПДВ.
- Бензин А-95 - 140000л по ціні 46,72грн без ПДВ за 1 літр на загальну суму 6542056,08грн без ПДВ.
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 2.1 договору товар вважається переданим учасником і прийнятим замовником по кількості і якості з моменту отримання товару згідно умов договору.
Приписами пункту 3.1 договору встановлено, що ціна цього договору становить: 8560000,01грн, у тому числі ПДВ.
Пункт 4.1 договору визначає, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити..
Відповідно до пункту 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня виписки.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (пункт 5.1 договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору місце поставки (передачі) товарів:
5.2.1 Передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреними особами покупця скретч-карт.
5.2.2 Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашеннях скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті.
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, визначеному п.п. 7.3.1, 7.3.2 цього договору, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції (пункт 7.2 договору).
Відповідно до пункту 7.3.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Цей договір діє з дати його укладення і до 31.12.2023 (пункт 10.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
На виконання умов договору, відповідачем була здійснена передача партії талонів (скретч-карток) на одержання пально-мастильних матеріалів (бензин А-95, дизельне паливо) в обсязі 146000л, в тому числі: бензин А-95 - 14000л, дизельне паливо - 6000л, на загальну суму 6881000,00грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:
- №0037/0000355 від 23.02.2023 суму 1400000,00грн;
- №0037/0000730 від 01.05.2023 суму 2491000,00грн;
- №0037/1001497 від 29.06.2023 суму 2990000,00грн (а.с. 29-31 том 1).
Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури:
- №0037/0000345 від 22.02.2023 на суму 1400000,00грн з ПДВ;
- №0037/0000720 від 26.04.2023 на суму 2491000,00грн з ПДВ;
- №0037/1002547 від 29.06.2023 на суму 2990000,00грн з ПДВ (а.с. 20-22 том 1).
Позивач здійснив оплату на загальну суму 6881000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями:
- №5516 від 23.02.2023 на суму 1400000,00грн;
- №6174 від 28.04.2023 на суму 2491000,00грн;
- №6899 від 30.06.2023 на суму 2990000,00грн (а.с. 23-25 том 1).
Позивач зазначає, що у зв'язку із певними обставинами постачальник станом на кінець 2023 року та по теперішній час не може виконати взятих на себе зобов'язань.
Господарський суд зазначає, що обставини того, що АЗС мережі, які обслуговують скретч-картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим, не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Так, станом на 11.05.2025 невикористаних талонів/скретч-карток бензину А-95 у позивача залишилося на 7655л, на суму 358947,69грн з ПДВ та дизельного палива на 560л, на суму 26320,00грн з ПДВ, що підтверджується наявними у позивача скретч-карткам (талонам) та бухгалтерською довідкою №43/34/4/01-2025 (а.с. 32- зворотній аркуш 48 том 1).
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором на закупівлю товарів №45/02-1Т від 17.02.2023 суми попередньої оплати, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з неповною поставкою товару.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 385267,69грн, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пункту 5.2.1 передача покупцю товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явлені довіреними особами покупця скретч-карт.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня виписки.
Як установлено судом, такий обов'язок був виконаний позивачем, що підтверджується що підтверджується платіжними інструкціями:
- №5516 від 23.02.2023 на суму 1400000,00грн;
- №6174 від 28.04.2023 на суму 2491000,00грн;
- №6899 від 30.06.2023 на суму 2990000,00грн (а.с. 23-25 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначає позивач відповідачем не було надано товар на попередньо оплачену суму у розмірі 385267,69грн.
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (частина перша статті 670 Цивільного кодексу України ).
За приписом частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 385267,69грн відповідач суду не надав.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 385267,69грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних - 17986,16грн та інфляційні втрати - 74046,90грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (а.с. 4, 5 том 1).
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у загальній сумі 74046,90грн за загальний період з січня 2024 року по червень 2025 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Позивачем також заявлено до стягнення три відсотки річних, які розраховані у загальній сумі 17986,16грн за загальний період з 01.01.2024 по 22.07.2025.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом порушень не встановлено.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню, шляхом стягнення заборгованості в загальному розмірі 477300,75грн, з якої: 385267,69грн основного боргу, 17986,16грн трьох відсотків річних, 74046,90грн інфляційних втрат.
Судом були досліджені всі докази в матеріалах справи та надана їм правова оцінка.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 7159,50грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Управління поліції охорони в Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 477300,75грн, з якої: 385267,69грн основного боргу, 17986,16грн трьох відсотків річних, 74046,90грн інфляційних втрат - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс Інвест" (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, ідентифікаційний код 39821153) на користь Управління поліції охорони в Миколаївській області (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 52, ідентифікаційний код 40109016) 385267,69грн основного боргу, 17986,16грн трьох відсотків річних, 74046,90грн інфляційних втрат та 7159,50грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 24.10.2025.
Суддя В.О. Татарчук