вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3785/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)
до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 29 512 грн. 25 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3611/25 від 14.07.2025) до ОСОБА_1 про стягнення 29 512 грн. 25 коп., що складає 29 289 грн. 45 коп. - основної суми боргу за спожиту теплову енергію за адресою - АДРЕСА_2 та 222 грн. 80 коп. - плати за абонентське обслуговування.
Також просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем у складі учасників провадження визначено відповідачем - фізичну особу ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 у Криворізької міської ради (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., пл. Молодіжна, буд. 1) витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 )).
Виконавчий комітет Криворізької міської ради у листі (вх.№33776/25 від 04.08.2025) щодо зареєстрованого місяця проживання ОСОБА_2 повідомляє, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 21.10.2019 по теперішній час.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 21.10.2019 по теперішній час (а.с. 137).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 11.08.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 16.08.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.142-146).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 11.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 21.10.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, які містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та Фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною, як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який у позивача обліковується за реквізитами: від 09.08.2022 № 5247/жб за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7, приміщення 39 (надалі - Договір) (а.с. 6-8).
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).
Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).
Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).
Як вбачається, факт поставки теплової енергії у спірний період - з листопада 2022 по березень 2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн Сонячний, відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років", від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років", від 20.09.2023 № 1162 "Про початок опалювального сезону 2023/2024 років" та від 18.03.2024 № 339 "Про закінчення опалювального сезону 2023/2024 років" (а.с. 114-119), а саме:
- від 29.10.2021 № 113, з якого вбачається, що 29.10.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 11);
- від 01.04.2022 № 173, з якого вбачається, що 01.04.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 12);
- від 04.11.2022 № 60, з якого вбачається, що 04.11.2022 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 13);
- від 23.03.2022 №11, з якого вбачається, що 23.03.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 14);
- від 20.11.2023 №233, з якого вбачається, що 19.11.2021 було подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 15);
- від 28.03.2024 №80, з якого вбачається, що 28.03.2022 була припинена подача теплоносія на житловий будинок за адресою: мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 16).
Також з матеріалів справи вбачається, що у будинку № 7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 11.08.2021, відповідно до якого проведено технічний огляд приладів обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7 (а.с. 17).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 286830, яке чинне до 31.05.2025 (а.с. 18).
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивачем у спірний період з листопада 2022 по березень 2024 включно було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 29 289 грн. 45 коп., а також у період з серпня 2022 по жовтень 2024 включно надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 222 грн. 80 коп., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а також актами надання послуг з абонентського обслуговування, а саме:
- від 31.05.2025 № 45546 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 2 493 грн. 08 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2022 (а.с. 25);
- від 31.05.2025 № 45548 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 909 грн. 31 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2022 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2022 (а.с. 27);
- від 31.05.2025 № 45550 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 829 грн. 15 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2023 (а.с. 29);
- від 31.05.2025 № 45552 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 802 грн. 42 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2023 (а.с. 31);
- від 31.05.2025 № 45554 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 718 грн. 51 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2023 (а.с. 33);
- від 31.05.2025 № 45568 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 561 грн. 07 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за листопад 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за листопад 2023 (а.с. 35);
- від 31.05.2025 № 45571 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 644 грн. 99 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за грудень 2023 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за грудень 2023 (а.с. 37);
- від 31.05.2025 № 45579 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 3 725 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за січень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за січень 2024 (а.с. 39);
- від 31.05.2025 № 45581 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 1 687 грн. 06 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за лютий 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за лютий 2024 (а.с. 41);
- від 31.05.2025 № 45583 передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на загальну суму 2 999 грн. 94 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе плату за абонентське обслуговування за березень 2024 та послугу з постачання теплової енергії для інших споживачів за березень 2024 (а.с. 43);
- від 31.05.2025 №45543 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 57);
- від 31.05.2025 №45544 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 59);
- від 31.05.2025 №45545 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2022) на суму 8 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 61);
- від 31.05.2025 №45556 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 73);
- від 31.05.2025 №45557 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 75);
- від 31.05.2025 №45560 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 77);
- від 31.05.2025 №45564 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 79);
- від 31.05.2025 №45565 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 81);
- від 31.05.2025 №45566 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 83);
- від 31.05.2025 №45567 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2023) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 85);
- від 31.05.2025 №45585 надання послуг з абонентського обслуговування (за квітень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 97);
- від 31.05.2025 №45586 надання послуг з абонентського обслуговування (за травень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 99);
- від 31.05.2025 №45587 надання послуг з абонентського обслуговування (за червень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 101);
- від 31.05.2025 №45588 надання послуг з абонентського обслуговування (за липень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 103);
- від 31.05.2025 №45589 надання послуг з абонентського обслуговування (за серпень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 105);
- від 31.05.2025 №45590 надання послуг з абонентського обслуговування (за вересень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 107);
- від 31.05.2025 №45591 надання послуг з абонентського обслуговування (за жовтень 2024) на суму 8 грн. 34 коп., з урахуванням ПДВ (а.с. 109);
Також в матеріалах справи наявні сформовані позивачем рахунки-фактури від 01.05.2025.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія супровідного листа позивача, згідно з яким позивач направляє відповідачу рахунки-фактури та для підпису у двох примірниках акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за Договором та просить підписати та повернути з печаткою другий примірник акту, реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції та список від 23.05.2025 згрупованих відправлень (а.с. 21-24).
Позивач стверджує, що виконав свої зобов'язання за Договором, проте сплата відповідачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 не проведена, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію у період з листопада 2022 по березень 2024 включно у розмірі 29 289 грн. 45 коп. та надані послуги з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 у розмірі 222 грн. 80 коп.; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.
Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідачу на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка нежитлового приміщення № 39 загальною площею 82,2 кв.м., розташованого на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, буд. 7 (а.с. 10).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Заперечень факту отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Як вбачається, позивачем, як виконавцем послуг, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.
Доказів прийняття рішення власників багатоквартирного будинку №7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний про обрання моделі договірних відносин сторонами не надано, матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2022 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за Куліш Лілією Олександрівною зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі 1/2 на нежитлове приміщення №39, загальною площею 82,2 кв.м., розташоване на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн. Сонячний, 7. Як вбачається, для державної реєстрації подано рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08.06.2021 у справі №214/6644/19 Як зазначає позивач (а.с. 10).
Отже, як зазначає позивач, з 09.08.2022 з фізичною особою-підприємцем Куліш Лілією Олександрівною фактично укладено Типовий договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який обліковується у позивача за №5247/жб.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Суд вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) за спірний період - з листопада 2022 по березень 2024, а також акти надання послуг з абонентського обслуговування у період з серпня 2022 по жовтень 2024 сформовані позивачем 31.05.2025, рахунки-фактури на оплату послуг сформовані позивачем 01.05.2025.
При цьому, позивачем надано супровідний лист, з якого вбачається, що акти та рахунки відправлені відповідачу 22.05.2025. Суд констатує, що у переліку додатків до супровідного листа перелічено акти з номерами, що відповідають актам, що надані позивачем, проте з датою 01.05.2025, що не відповідає дійсним обставинам.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем порушено умови Типового договору (пункт 33), яким закріплено обов'язок виконавця формувати та надавати рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Проте, судом враховано, що умови Типового договору не містять прив'язки обов'язку споживача сплатити за надані послуги до часу отримання рахунку від виконавця, а також враховано те, що послуга фактично надавалася та споживалася відповідачем у спірний період.
Як вбачається, акти передачі-прийняття теплової енергії та акти надання послуг з абонентського обслуговування підписані лише з боку позивача і не підписані зі сторони відповідача.
Водночас, суд визнає такі акти належними доказами надання позивачем у спірний період послуги відповідачу з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, оскільки неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Аналогічні висновки викладені об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховним Судом у постанові від 05.10.2023 у справі №911/1981/20.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Як зазначено вище, факт поставки теплової енергії у спірний період - з листопада 2022 по березень 2024 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 7 за адресою: м. Кривий Ріг, мкрн Сонячний
З урахуванням викладеного, строк оплати поставленої теплової енергії за вказаним Договором за загальний період з листопада 2022 по березень 2024 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з серпня 2022 по жовтень 2024 є таким, що настав.
На момент розгляду справи доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Щодо статусу відповідача
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Куліш Лілії Олександрівни номер запису: 2002270060005021835; підстава: власне рішення; дата запису: 15.10.2024 (а.с. 134).
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 роз'яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 028 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 29 512 грн. 25 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 29 289 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 45 коп. - основної суми боргу за спожиту теплову енергію, 222 (двісті двадцять дві) грн. 80 коп. - плати за абонентське обслуговування та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
24.10.2025