вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"24" жовтня 2025 р. Cправа № 902/1154/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (вул. Шкільна, 34а, с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область, 31222)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" (вул. Праведників світу, буд. 4А, приміщення 6-11, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21036)
про стягнення 126731,97 грн,
На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" 126731,97 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу №0210-24 від 02.10.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" 126731,97 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 25.08.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1154/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Також зазначеною ухвалою зобов'язано позивача розмежувати складові та суми заявленої до стягнення заборгованості у прохальній частині позовної заяви, поряд з цим встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена 25.08.2025 як позивачу, так і відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
26.08.2025 на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2025 надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог, за змістом якої Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" 126731,97 грн, з яких: 118114,88 грн - основного боргу; 6415,61 грн - інфляційних втрат та 2201,48 грн - 3% річних.
11.09.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на професійну правничу допомогу.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
02.10.2024 між Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №0210-24 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар (надалі іменується "Товар", визначений у п. 1.2 даного Договору, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар. Ціна товару є договірною.
Покупець оплачує поставлений Продавцем Товар згідно наданого рахунку (п. 4.1. Договору).
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором купівлі-продажу здійснюються Покупцем на наступних умовах: 100% від вартості Товару (80% оплачується в день завантаження товару та надання пакету документів, вказаних в п. 2.12 та 20% - в день реєстрації податкової накладної).
10.01.2025 Покупцю виставлено рахунок на оплату № 38 на суму 640574,4 грн.
Відповідно до обопільно підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної № 432 від 14.01.2025 Продавець передав, а Покупець отримав товар на загальну суму 640574,4 грн та здійснив часткову оплату в розмірі 522459,52 грн (14.01.2025 в сумі 512 459,52 грн та 03.06.2025 в сумі 10 000 грн), що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
За фактом здійснення господарської операції з продажу товару на суму 640574,4 грн позивачем 15.01.2025 в ЄРПН зареєстровано податкову накладну №50 від 14.01.2025, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 13-14).
Матеріали справи містять ряд досудових претензій про сплату заборгованості, адресованих відповідачу, однак без доказів реагування на такі претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг".
Несплата решти вартості отриманого відповідачем Товару в сумі 118114,88 грн слугувала підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" 118114,88 грн - основного боргу. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6415,61 грн - інфляційних втрат та 2201,48 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу №0210-24 від 02.10.2024.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором не було здійснено остаточної оплати вартості переданого позивачем товару на суму 118114,88 грн (640574,4 грн -522459,52 грн = 118114,88 грн, де: 640574,4 грн - вартість отриманого відповідачем товару; 522459,52 грн - сума часткової оплати вартості товару).
Погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" заборгованості у більшому розмірі відповідачем не доведено.
Зокрема, суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у заявленій позивачем сумі 118114,88 грн.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6415,61 грн - інфляційних втрат та 2201,48 грн - 3% річних.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Оскільки пунктом 4.2. Договору сторони погодили кінцеву оплату вартості отриманого товару за фактом реєстрації податкової накладної, тому прострочення грошового зобов'язання зі сплати основного боргу має місце з 16.01.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 16.01.2025 до 02.06.2025 (оскільки дата проплати не підлягає включенню до періоду заборгованості) на суму 128114,88 грн та з 03.06.2025 до 18.08.2025 на суму 118114,88 грн, судом встановлено обґрунтованість нарахування інфляційних втрат в сумі 6064,64 грн та 3% річних в сумі 2200,66 грн.
Оскільки позивачем заявлено інфляційні втрати та 3% річних в більшому розмірі, тому у стягненні 350,97 грн інфляційних втрат та 0,82 грн 3% річних слід відмовити як заявлених безпідставно. Поряд з цим такі складові заборгованості підлягають задоволенню у встановлених судом сумах.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням мотивів щодо безпідставного нарахування 350,97 грн інфляційних втрат та 0,82 грн 3% річних.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи, що позов задоволено частково, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 2415,68 грн покладаються на відповідача та такі витрати в розмірі 6,72 грн залишаються за позивачем. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 04.01.2021 між Адвокатським об'єднанням "Епсілон Груп" (Адвокатське об'єднання) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (Клієнт) укладено Договір №АК-040121 про надання правової (правничої) допомоги (Договір правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової (правничої) допомоги Клієнту на умовах і в порядку , що визначені цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої (правової) допомоги та фактичні (додаткові) витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Додатковою угодою №б/н від 14.08.2025 до Договору правової допомоги сторони погодили, що Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, представництво інтересів Клієнта, зокрема у Господарському суді Вінницької області, за позовом Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу №0210-24 від 02.10.2024. Крім того, визначили види правової допомоги що надається Клієнту, фіксований розмір гонорару, що становить 10000 грн та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів після набрання рішенням у справі законної сили, а також підписання Акту приймання-передачі наданих послуг по Договору протягом 5 календарних днів після набрання рішенням у справі законної сили.
Окрім того, матеріали справи містять копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ №1103759 від 15.08.2025 на представництво інтересів Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" адвокатом Басняком Юрієм Юрійовичем, виданого Адвокатським об'єднанням "Епсілон Груп".
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, водночас підстави для застосування критеріїв, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України, на переконання суду, відсутні, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Оскільки доказів фактичної сплати позивачем вартості витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, суд враховує, що в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено. Таку правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Окремо суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.05.2020 у справі №904/4507/18), що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
Поряд з цим сторони погодили сплату Клієнтом гонорару протягом 10 календарних днів після набрання рішенням у справі законної сили.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, то відповідному частковому задоволенню підлягають і витрати позивача на професійну правову допомогу (у співвідношенні 99,73 % - задоволено та 0,27 % - відмовлено).
Отже, за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" підлягають відшкодуванню 9973 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу у відсотковому відношенні задоволених вимог. Водночас залишенню за позивачем підлягають витрати на адвоката в решті заявленої суми, що складає 27 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Беррі Трейдінг" (вул. Праведників світу, буд. 4А, приміщення 6-11, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21036, код ЄДРПОУ 43159232) на користь Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (вул. Шкільна, 34а, с. Попівці, Волочиський район, Хмельницька область, 31222, код ЄДРПОУ 33007579) 118114,88 грн - основного боргу; 6064,64 грн - інфляційних втрат; 2200,66 грн - 3% річних; 2415,68 грн - витрат на сплату судового збору та 9973 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У стягненні з відповідача 350,97 грн інфляційних втрат та 0,82 грн 3% річних відмовити, у зв'язку з чим витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6,72 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 27 грн залишити за позивачем.
4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 24 жовтня 2025 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи.