490/2847/24
нп 2/490/346/2025
03 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді - Чулуп О.С.,
при секретарі - Правник А.В.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м.Миколаєві справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
орган опіки та піклування - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради
про визначення місця проживання дітей
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову позивач вказує, що 25 січня 2024 року рішенням Вознесенського міського районного суду Миколаївської області було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 не виявила бажання піклуватись про дітей, не приймає участі у їх забезпеченні та вихованні, живе особистим життям і тому діти постійно проживають разом з батьком у будинку № 78 садового товариства «Радіус». Позивач вказує, що він приділяє дітям належну увагу, а саме: організував достатнє харчування, навчання, займається вихованням дітей, забезпечує одягом, відвідує батьківські збори, контролює виконання завдань.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задоволити позов.
Відповідач в судовому засіданні зазначила, що позов не визнає, вказує, що також проводить час з дитиною. Відповідач вказує, що дитина повинна проживати з нею. Зазначила, що її чоловік забезпечує її потреби та потреби дитини.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що батько не буде мати можливості приділяти належну увагу дитині через його графік на роботі, а тому просить відмовити в задоволенні позову.
Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні зазначила, що під час підготовки висновку органу опіки та піклування стало відомо, шо дитина ОСОБА_3 почала знову проживати разом з матір'ю. Вважає, що визначення місця проживання з батьком є недоцільним.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 січня 2024 року згідно якого було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2
Судом досліджено свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 .
Судом досліджено акт обстеження умов проживання від 25.03.2024 року складений службою у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради за результатами обстеження умов проживання в будинку № 78 садового товариства «Радіус». Згідно акту встановлено, що за вказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (власник будинку), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що будинок з усіма комунікаціями. В наявності необхідні меблі, посуд, постільна білизна. Для дітей обладнані кімнати з місцем для сну, навчання, проведення дозвілля. Для старшої дитини обладнана окрема кімната, у хлопчика з батьком окрема кімната. В будинку чисто. Діти з матір'ю не спілкуються, вона не проявляє ініціативу, останній раз діти бачили матір півроку тому.
Судом досліджено посвідчення № ПКВЧД-13/19 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнний час надану ОСОБА_1 .
Судом досліджено довідку про доходи від 05 березня 2024 року згідно якого ОСОБА_1 працює у виробничому підрозділі «Пасажирське вагонне депо станції Миколаїв» АТ «Укрзалізниця», має достатній дохід.
Судом досліджено лист КП «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради від 28.02.2024 року згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває. За медичною допомогою до психіатричного кабінету не звертався.
Судом досліджено характеристику Миколаївського ліцею № 60 Миколаївської міської ради згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 , учень 4-А класу, навчається в Миколаївському ліцеї № 60 з першого класу В 1-3 классах навчанням і вихованням дитини займались батько і мати. В 4 класі з початку І семестру батьки розлучились. Після цього мама, ОСОБА_6 забрала ОСОБА_7 до себе. ОСОБА_8 не виходив на онлайн уроки і частково виконував домашні завдання. Мама не контролювала виконання сином домашніх завдань. З ІІ семестру ОСОБА_7 забрав батько ОСОБА_9 , який зміг організувати правильне навчання дитини. ОСОБА_7 має змогу виходити на онлайн-уроки, батько контролює виконання завдань, постійно спілкується з класним керівником з приводу навчання та виховання дитини. ОСОБА_9 прислухається і виконує поради класного керівника щодо успіхів з навчальних предметів сина.
Судом досліджено характеристику Миколаївського ліцею № 60 Миколаївської міської ради згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 навчається у школі з другого класу. За час навчання зарекомендувала себе як старанна учениця. Має навчальні досягнення середнього рівня. Після розлучення батьків, ОСОБА_10 проживає з батьком та молодшим братом. Батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню доньки, відвідує батьківські збори, підтримує зв'язок з класним керівником, забезпечує відвідування онлайн-уроків, бере активну участь у батьківській спільності батьків класу при вирішенні питань, які стосуються навчального та виховного процесу класу. Мати, ОСОБА_6 , з початку навчального року не підтримує зв'язок з класним керівником, не цікавиться навчанням доньки.
Судом досліджено довідку ТОВ «Командор Трейд» від 29 травня 2024 року згідно якого ОСОБА_2 дійсно працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комнадор Трейд» на посаді продавець продовольчих товарів з 30.04.2024 року згідно наказу № 199 від 29.04.2024 року по теперішній час.
Судом досліджено характеристику на ім'я ОСОБА_2 згідно якої остання працює в ТОВ «Командир трейд», магащин «М'ясна кухня» на посаді «продавець консультант» з квітня 2024 року. За період роботи ОСОБА_2 зарекомендувала себе як уважний і сумлінний працівник, до обов'язків ставиться відповідально. В колективі користується повагою. В роботі проявляє організованість та пунктуальність.
Судом досліджено висновок виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.07.2024 року про недоцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з батьком ОСОБА_1 . З висновку вбачається, що фахівцями Миколаївського міського центру соціальних служб було здійснено відвідування сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Мати і батько створили належні умови для нормальної життєдіяльності та розвитку для дітей за своїми адресами проживання. Молодший син проживає з матір'ю, донька продовжує мешкати у батька.
Cудом досліджено відповідь виробничого підрозділу пасажирського вагонного депо станції Миколаїв від 18 грудня 2024 року щодо графіку роботи ОСОБА_1 . Так з відповіді вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді провідника пасажирських вагонів та має роз'їздний характер праці.
Згідно завтердженого графіку робот, шість днів робочих та шість вихідних, розбитиз на два тура. Перший тур: 1) планерна нарада - 09:00 год.; 2) формування перед відправлення у рейс - 10:29-11:22; 3) відправлення поїзда на Краматорська - 11:22 год; 4) відправлення поїзда з Краматорська на другий день - 09:15 год; 5) прибуття до Миколаєва - 05:51 год; Другий тур: 1) формування перед відправленням - 09:00 год; 2) відправлення на Краматорськ - 11:22 год; 3) відправлення з Краматорська на другий день - 09:15 год; 4) прибуття до Миколаєва - 05:51 год; 4) пункт формування після прибуття - 10:10 год; 5) шість подальших днів - вихідні дні.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду, що частіше проживає з батьком. З домашнім завданням йому допомагають мама і тато. Коли батько на роботі він знаходиться з бабусею або дружиною батька. Зазначив, що дружина батька також допомагає йому з домашнім завданням. Влітку відпочивав з батьком, бо мати була в іншому місті. ОСОБА_3 вказав, що перешкод у спілкуванні з матір'ю в нього немає, хоче проживати як з батьком так і матір'ю.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що знає сторони біля 10 років, є сусідом в дачному кооперативі. Свідок вказав, що буває на своїй дачі по 7 місяців на рік. Зазначив, що позивач постійно проживає на дачі, діти проживають разом з ним. З матірю діти бувають максимум декілька днів. Наразі молодша дитина проживає з мамою. Позивач дуже добре відноситься до свого сина, вони разом грають, батько постійно возить дитину на спортивні секції. Дружина позивача також добре відноситься до його дітей.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із такого.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зістаттею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини слід крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: - особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності); - відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); - можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків); - стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги); - стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі №761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19), від 09 лютого 2023 року у справі №753/572/20, від 27 грудня 2024 року у справі №346/5465/20.
Крім того, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки і права на життя дитини, що проголошено статтею 6 Конвенції про права дитини, а тому, розглядаючи справи про визначення місця проживання дитини з урахуванням особливостей, спричинених введенням в Україні воєнного стану, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, судове рішення має бути спрямованим на забезпечення її безпеки і права на життя (див. постанови Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 24 травня 2023 року у справі № 127/9377/21, від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказує на те, що діти фактично проживають з ним, що може свідчити про формування у дітей прив'язаності до батька, місця їх проживання, речей, побуту тощо.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що визначення місця проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 бажає проживати як з батьком так і з матір'ю.
Суд також враховує, що у позивача шестиденний робочий тиждень, має досить щільний графік роботи, а тому суд вважає, що у батька не має достатньо часу приділяти увагу дитині та займатись його вихованням.
Крім того суд виходить також з оцінки ситуації, проведеної органом опіки та піклування, який мав змогу заслухати батьків, дітей та висловив думку щодо недоцільності визначення місце проживання дитини з батьком.
Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з батьком то слід зазначити наступне.
У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 і на час подання позову їй вже виповнилося 17 років. На момент ухвалення рішення останій вже виповнилось 18 років. За такого суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги про визначення її місця проживання разом з батьком також слід відмовити.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.
Керуючись статтями12,13,79-81,141,259-265, 263-265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя