01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/676/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 - доповідач,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2025 (суддя ОСОБА_5 )
у справі № 908/676/24 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 »
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №908/676/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » до боржника на суму 30 280,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 6 220 599,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 .
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 .
23.08.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява у якій податкова просить суд: Витребувати у ліквідатора оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 »; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2025 у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у справі про банкрутство №908/676/24 - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2025 у справі № 908/676/24 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі № 908/676/24 - задовольнити.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за невідповідності висновків суду обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- згідно з приписами ПК України, а саме: пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 та пп.78.1.7. п.78.1. ст.78 для проведення позапланової документальної перевірки Керівнику ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) було направлено запит відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) про надання документів фінансово-господарської діяльності за період з 28.09.2020 року по теперішній час. Відповідь не надано;
- відповідно до пп.78.1.7. п.78.1. ст.78, п.522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно зазначеного вище наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, з метою його особистого вручення до початку проведення зазначеної перевірки (що не заборонено діючим податковим законодавством), фахівцями ІНФОРМАЦІЯ_5 було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). При виїзді на податкову адресу ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням платника податку. У зв'язку з чим, було складено було складено Акт №1534/08-01-07-04/44545047 від 23.05.2024 року про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю підприємства, посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за податковою адресою;
- пунктом 42.2 статті 42 ПК України унормовано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику);
- так як перевірку боржника провести фізично неможливо через відсутність ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за своєю податковою адресою, то єдиною можливістю діяти відповідно до чинного податкового законодавства є звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів в порядку пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 ПК України, який проголошує, що контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву/пояснень щодо апеляційної скарги не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 01.10.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі " ОСОБА_7 проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Скаржник, як юридична особа - учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 01.10.2025 будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.
Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.
До того ж, відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду справи, а обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2024 відкрито провадження у справі №908/676/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 . Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », АДРЕСА_2 до боржника на суму 30 280,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 6 220 599,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 . Зобов'язано розпорядника майна у строк до 13.06.2024. надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами в порядку ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати господарському суду реєстр вимог кредиторів до 13.06.2024. Попереднє засідання суду призначено на 13.06.2024. о/об 10-30.
18.04.2024 за №73009 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про відкриття справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Постановою господарського суду Запорізької області від 02.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 .
23.08.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява у якій податкова просить суд: Витребувати у ліквідатора оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 »; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Заява ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтована неможливістю контролюючого органу провести повно та об'єктивно документальну позапланову перевірку фінансового становища Боржника, у зв'язку з неподанням його посадовими особами необхідних первинних документів (бухгалтерської та іншої документації) для проведення перевірки.
Враховуючи вищезазначене, керуючись п. 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, Господарського процесуального кодексу України та Кодексом України з процедур банкрутства ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд витребувати у ліквідатора оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 »; до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , не затверджувати ліквідаційний баланс банкрута та не приймати рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду. Призначено судове засідання на 20.02.2025. о/об 11-10. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 надати суду у строк до 20.02.2025. докази звернення до ліквідатора з вимогою надати перелічені в заяві оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів боржника; звернення та надсилання ліквідатору письмового повідомлення про дату початку та місце проведення податкової перевірки; докази направлення ліквідатору наказу на проведення перевірки; нормативно-обґрунтоване пояснення щодо правових підстав звернення з відповідним клопотанням в межах справи про банкрутства. Зобов'язано ліквідатора надати суду нормативно-обґрунтований відзив на заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформацію про наявність оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів боржника, докази вчинення дій щодо їх пошуку.
20.02.2025 від ліквідатора надійшли заперечення на заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.02.2025р. відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про витребування у керівника боржника оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у справі № 908/676/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон).
На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків, зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2024 №1028-п було призначено позапланову виїзну документальну перевірку господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Так, відповідно підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, з метою особистого вручення вищевказаного наказу, було здійснено вихід на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
За результатами виходу встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням платника податку.
У зв'язку з чим, було складено Акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю підприємства (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за податковою адресою від 23.05.2024 №1534/08-01-07-04/44545047.
Також, ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу керівника Боржника направлявся запит про надання документів фінансово-господарської діяльності, що не дало результатів.
Між тим, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України).
Як передбачено пунктом 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених Податковим кодексом України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відповідно до п 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.
Податковий кодекс визначає строки, на які може бути продовжена перевірка. Продовження перевірки оформлюється окремим наказом, та вручається згідно зі ст. 42 Податкового кодексу України.
Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.
Зі змісту представленого наказу ІНФОРМАЦІЯ_8 №1028-п від 22.05.2024 документальна позапланова виїзна перевірка мала бути проведена з 23.05.2024 тривалістю 5 робочих днів.
Із заявою про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковий орган звернувся до суду першої інстанції 23.08.2024, тобто після закінчення п'ятиденного строку, встановленого для проведення позапланової документальної виїзної перевірки відповідно до наказу №1028-п від 22.05.2024 (поза межами процедури перевірки).
Відповідно до п. 82.4. ст. 82 Податкового кодексу України, проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб'єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.
Проте, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення контролюючим органом передбачених Кодексом дій для встановлення адреси боржника, належного та завчасного надіслання на його адресу наказу про проведення перевірки та проведення самої перевірки, зупинення чи продовження строку проведення перевірки.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що як вже було зазначено, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
З Акту від 23.05.2024 №1534/08-01-07-04/44545047 вбачається, що представники ІНФОРМАЦІЯ_1 з'явилися 23.05.2024 за адресою ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою вручення наказу на перевірку №1028-п від 22.05.2024, пред'явлення направлення на перевірку та проведення перевірки, втім вручення наказу не відбулось за відсутності посадових осіб боржника.
Апеляційний господарський суд наголошує, що невиявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов'язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення, а фіксація відсутності посадових осіб боржника за його податковою адресою не може свідчити про вручення наказу в розумінні пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №908/564/21, не виявлення боржника або його посадових осіб за його місцезнаходженням не звільняє контролюючий орган від обов'язку здійснення повідомлення платника податків про проведення перевірки шляхом надіслання поштою відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення.
Отже, матеріали справи не містять, а апелянтом не надано доказів пред'явлення або надіслання боржнику наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №1028-п від 22.05.2024 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
До поданої до суду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 додано копію листа від 21.05.2024 та докази його направлення на адресу керівника боржника, в якому податковий орган просив надати документи фінансово-господарської діяльності для проведення позапланової документальної перевірки а період з 16.11.2021 по теперішній час.
Водночас, у своїй апеляційній скарзі податковий орган вказує, що ним направлявся запит про надання документів фінансово-господарської діяльності за період з 28.09.2020 року по теперішній час, відповідь на який не надано.
Колегія суддів зазначає, що доказів вручення або надіслання керівнику, як і арбітражному керуючому ОСОБА_6 (яка до 02.07.2024 виконувала функції розпорядника майна боржника, а з 02.07.2024 - ліквідатора ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 »), до початку проведення перевірки копії наказу №1028-п від 22.05.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення матеріали справи не містять.
Отже, податковим органом не надано доказів вчинення всіх передбачених законодавством дій щодо своєчасного повідомлення боржника в особі його керівного органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом та проведення такої перевірки, з якою пов'язується можливість отримання документів фінансово-господарської діяльності за перевіряємий період.
В свою чергу, відповідно до положень п. 10 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. А наказ про призначення податкової перевірки боржника арбітражному керуючому ОСОБА_6 , як ліквідатору в подальшому не направлявся і обставин щодо відмови ліквідатора ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » у проведенні вказаної перевірки судом не встановлено.
Відповідно до п. 85.1 ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
Згідно ж з умовами п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, виникає після початку самої перевірки.
Пунктом 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Відповідно до п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
ІНФОРМАЦІЯ_1 не надало суду складений відповідно до п. 85.6 статті 85 ПК України Акт.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.п. 20.1.38. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.
Натомість в силу приписів п. 85.5. ст. 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
У постанові від 14.03.2023 у справі № 640/5814/21 Верховний Суд зазначив, що: «у Податковому кодексі України не має визначення поняття вилучення документів правоохоронними органами.
Поряд з цим питання вилучення (виїмки) документів врегульовано положеннями Кримінально - процесуального кодексу України.
Відповідно до положень статті 160 Кримінально - процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку); тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов'язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця особою, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів (стаття 165 Кримінально - процесуального кодексу України).
Отже у разі вилучення (виїмки) оригіналів або копій документів володільцю таких надається опис вилучених документів чи їх копій, а також на вимогу володільця має бути залишено копії вилучених оригіналів документів.
Факт вилучення документів відображається у протоколі слідчої дії.
З аналізу вказаних норм вбачається, що вилучення (виїмка) документів може бути проведено виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду і таке вилучення (виїмка) має бути підтверджено документально, описом, протоколом слідчої дії, тощо.
Також, частиною другою статті 93 Кримінально - процесуального кодексу України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже, у разі надходження запиту (вимоги) про витребування (надання) документів від правоохоронного органу (сторони обвинувачення) органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, службові та фізичні особи надають запитувані документи, відомості, речі та інше».
При цьому як слушно зауважив суд першої інстанції, надання документів на запит (вимогу) про витребування документів не є тотожним вилученню (виїмці) документів, це різні процесуальні дії, мають різні процедури вчинення (призначення), регулюються різними правовими нормами та мають різні правові наслідки.
Доводи апеляційної скарги обґрунтованість цих висновків не спростовують.
Також, колегія суддів звертає увагу, що законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, на якій виникає необхідність проведення перевірки, а тому податковий орган не позбавлений права на будь-якій стадії провести позапланову перевірку, вчинивши всі необхідні дії визначені податковим кодексом для реалізації свого права на проведення такої перевірки.
При цьому у разі ухилення боржника від проведення позапланової перевірки, законодавством передбачені відповідні заходи впливу на правопорушника, зокрема, притягнення до адміністративної відповідальності.
Слід також зазначити, що проведення процедури банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності згідно з приписами законодавства про банкрутство не залежить від факту можливості або неможливості провести перевірку банкрута податковим органом. Взаємовідносини між податковим органом як органом державного контролю та платником податків урегульовані спеціальними нормами Податкового кодексу України, а процедура банкрутства врегульована Кодексом України з процедур банкрутства, норми якого, як і норми Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство банкрут не може бути ліквідоване за рішенням суду чи ліквідаційна процедура має бути продовжена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки банкрута податковим органом.
Тобто, обставини, пов'язані з виконанням податковим органом своїх повноважень, не можуть бути підставами для зупинення процесу ліквідації господарюючого суб'єкта, а також бути перешкодою для завершення провадження у справі про банкрутство за наявності передбачених законодавством про банкрутство підстав.
У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 908/1974/21.
Варто наголосити, що нормами КУзПБ (частина 17 статті 39 КУзПБ) встановлена пряма заборона на зупинення провадження у справі про банкрутство.
За таких умов не може бути задоволене і клопотання ІНФОРМАЦІЯ_8 про незатвердження ліквідаційного балансу банкрута та не прийняття судом рішення про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », як так, що суперечить приписам КУзПБ.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви податкового органу.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, у зв'язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
В силу ч. 3 ст. 9 КУзПБ та ст. 287 ГПК України дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025 у справі № 908/676/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2025 у справі № 908/676/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 22.10.2025
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3