13 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/185/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» (вх. №1721) на рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/185/25
за позовом: Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», м. Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ», с. Агробаза Маріупольського району Донецької області
відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ», м. Одеса,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», м.Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ», с. Агробаза Маріупольського району Донецької області та ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 по справі №905/185/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ», с. Агробаза Маріупольського району Донецької області та ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» перед Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» за договором про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-MPL-ГЛ-10851/КЛ4 від 04.06.2021, укладеного в рамках генерального договору про надання банківських послуг №МБ-MPL-ГЛ-10851 від 18.12.2020, за тілом кредиту у розмірі 1 289 000,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме:
- виноробню, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 1327,3кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205721314123, право власності на яку зареєстроване 22 жовтня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 38889820, до складу якої входять: виноробня - А-1, підвал - А/П, вхід в підвал - а/п, вхід в підвал - а1/п, тераса -а-1, навіс - а1-1, навіс - а2-1, приміщення для виготовлення бренді - Б-1, майданчик -б, майданчик - б1, майданчик - б2, свердловина - св, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИ-ДЖИ»;
- земельну ділянку, місцем розташування якої є: Донецька область, Мангушський район, Бердянська сільська рада, площею 7,9629 га, кадастровий номер: 1423981100:08:000:0735, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстроване 04 січня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 46054266, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569915514239, що належить громадянину ОСОБА_1 ,
- земельну ділянку, місцем розташування якої є: Донецька область, Мангушський район, Бердянська сільська рада, площею 0,5 га, кадастровий номер: 1423981100:08:000:0734, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку зареєстроване 04 січня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 46053616, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569925614239, що належить громадянину ОСОБА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на електронному аукціоні за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ-ДЖИ» на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 734,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 734,00 грн.
Господарський суд ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки встановив, що основне зобов'язання за кредитним договором не було виконане, а всі передбачені законом та договором передумови для реалізації іпотеки дотримані. Позивач довів, що кредитні кошти були надані в повному обсязі, а борг у сумі 1 289 000,00 грн залишився непогашеним. Вимога банку про дострокове виконання зобов'язань була належним чином направлена та отримана відповідачами, проте у визначений законом і договором строк не виконана. Це створило для банку право використати механізм, передбачений Законом України «Про іпотеку» та умовами договору, тобто звернути стягнення на заставлене майно.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- заборгованість ТОВ «Азовтехгаз» становить 1 289 000,00 грн, тоді як за іпотечним договором вартість виноробного комплексу визначена у 3 032 400,00 грн, великої земельної ділянки - у 4 332 202,00 грн, а малої земельної ділянки - у 272 024,00 грн. Таким чином, загальна вартість предметів іпотеки значно перевищує суму боргу, тому банк, на думку скаржника, не мав права звертати стягнення одразу на всі об'єкти нерухомості;
- виноробний комплекс знищено внаслідок воєнних дій російської федерації, що підтверджується даними кримінального провадження, відкритого за ст. 438 КК України. Через обстріли було зруйновано всі нерухомі об'єкти, виготовлену продукцію та бухгалтерську документацію. За таких обставин неможливо встановити реальну вартість іпотечного майна. При цьому скаржник посилається на норми Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких майновий поручитель несе відповідальність лише в межах вартості предмета іпотеки, а іпотека припиняється у випадку знищення будівлі, переданої в іпотеку, якщо її не відновлено;
- суд першої інстанції безпідставно не застосував положення Закону №2120-IX від 15.03.2022, яким у період воєнного стану заборонено реалізацію предметів іпотеки щодо майна фізичних осіб, що перебуває у заставі за споживчими кредитами. Земельні ділянки, які стали предметом іпотеки, належать фізичній особі - ОСОБА_1 , а тому дію зазначеної заборони слід було врахувати;
- суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та ухвалив рішення за відсутності представника відповідача, що позбавило останнього права на участь у судовому засіданні, гарантованого ст. 42 ГПК України. Також суд необґрунтовано проігнорував пояснення третьої особи - ТОВ «Азовтехгаз», яке пропонувало провести взаємозалік із контрагентами для погашення боргу перед банком.
22.08.2025 від Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовує свій відзив тим, що:
- твердження скаржника про перевищення вартості предмета іпотеки над сумою заборгованості не може бути підставою для відмови у позові. Закон України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Розмір боргу та вартість предмета іпотеки не співвідносяться на цій стадії: ціна майна визначається лише під час примусового виконання, шляхом проведення оцінки на стадії виконавчих дій. До того ж, враховуючи пошкодження виноробного комплексу під час бойових дій, визначена в договорі вартість є неактуальною і не може братися до уваги для оцінки співмірності боргу та застави;
- іпотечний договір від 27.01.2022 забезпечує всі зобов'язання ТОВ «Азовтехгаз» за генеральним договором від 18.12.2020. Станом на 14.04.2025 заборгованість позичальника за генеральним договором становить понад 29 млн грн. Звернення стягнення лише в межах 1 289 000 грн (за конкретною кредитною лінією №МБ-МРL-ГЛ-10851/КЛ4) не позбавляє банк права вимагати звернення стягнення і щодо іншої частини боргу;
- Закон №2120-IX від 15.03.2022 обмежує реалізацію іпотеки лише у випадках, коли предмет належить фізичним особам і перебуває в іпотеці за споживчими кредитами. Однак кредит, виданий ТОВ «Азовтехгаз», не є споживчим, адже його цільове призначення - фінансування оборотного капіталу підприємства. Відтак обмеження, встановлені Законом №2120-IX, не застосовуються до цих правовідносин;
- щодо пропозиції позичальника про погашення боргу шляхом зустрічного зарахування зобов'язань інших юридичних осіб, банк наголошує: він не має зобов'язань перед ТОВ «Азовтехгаз» і тим більше не може відповідати за борги третіх осіб, навіть якщо у них є спільний бенефіціарний власник. Тому пропозиція про зарахування була правомірно відхилена.
29.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» надійшли додаткові пояснення в яких останній посилається на Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану, який набрав чинності 10.08.2025. В означеному законі передбачено спеціальний воєнний мораторій для суб'єктів господарювання - позичальників, якщо:
- кредит укладено до набрання чинності законом;
- виконання зобов'язань забезпечене заставою або іпотекою майна (нерухомості, обладнання чи транспорту), що перебуває на території активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях;
- таке майно становить понад 50 % вартості всієї застави.
У разі подання заяви про застосування мораторію та дотримання цих умов кредитор зобов'язаний протягом 20 робочих днів прийняти рішення про його застосування або відмову. Якщо цього не зроблено, то вважається, що діє мораторій, який зупиняє:
- обов'язок позичальника сплачувати борг;
- нарахування грошових зобов'язань;
- будь-які дії з примусового стягнення боргу чи звернення стягнення на предмет застави/іпотеки.
Таким чином, заявник зазначає, що з моменту подання заяви до банку автоматично зупинилися будь-які дії зі стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також позичальник був звільнений від обов'язку сплачувати грошові зобов'язання на період воєнного стану та ще рік після його завершення.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 13.10.2025 з'явився представник Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ». Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
18.12.2020 між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» (Клієнт, третя особа) укладено генеральний договір про надання банківських послуг №МБ-МРL-ГЛ-10851 (генеральний договір), відповідно до п.2.2 якого (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) банк надає клієнту банківські послуги, а клієнт приймає банківські послуги та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі, правилах та договорах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг.
Згідно з п.2.5 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) надання банківських послуг здійснюється в межах розміру та строку дії генерального ліміту, визначеним цим договором.
Генеральний ліміт становить 10000000,00грн (п.1.1 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021).
За п.1.2 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) датою закінчення строку дії генерального ліміту є 25.05.2031.
Відповідно до пунктів 1.3-1.4 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) максимальна процентна ставка за договором становить 40% річних та максимальний розмір змінюваної процентної ставки за договором - 40% річних.
За п.2.1 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) термін «Правила» використовується в цьому договору в наступному значенні: правила надання банківських послуг за активними банківськими операціями корпоративних клієнтів малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті банку за адресою: https://www.pumb.ua/.
Згідно з п.п. 3.1-3.2 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021) підписанням цього договору клієнт підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну, остаточну, безстрокову і безвідкличну згоду з усіма умовами правил.
У разі укладання цього договору у вигляді паперового документа (на паперовому носії) договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами. У разі укладення цього договору у вигляді електронного документа договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками банку та клієнта шляхом накладення (створення) кваліфікованих електронних підписів та/або удосконалених електронних підписів, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів, а датою підписання є дата створення (накладення) останнього з електронних підписів: від банку чи клієнта. Цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов'язань або до моменту його припинення/розірвання.(п.3.5 генерального договору (в редакції додаткової угоди №4 від 13.07.2021).
Генеральний договір підписаний та скріплений печатками представників сторін.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 правил (тут і далі, в редакції, яка діяла з 01.06.2021) вони регулюють відносини між банком та клієнтами, з якими укладено генеральні договори про надання банківських послуг, щодо надання, використання та повернення кредитних коштів, здійснення оплати банківських послуг. Правила затверджуються банком, підписуються від імені банку уповноваженою особою та містять типові умови надання банківських послуг. Погодження клієнтом цих правил здійснюється шляхом укладення генерального договору про надання банківських послуг. Належним чином підписаний клієнтом генеральний договір про надання банківських послуг розглядається сторонами як приєднання клієнта до умов правил.
Згідно з п.п. 4.1-4.2 правил з метою отримання банківської послуги у вигляді кредитної лінії сторони укладають договір про надання банківської послуги - кредитної лінії. Для отримання коштів в рамках цієї банківської послуги клієнт подає до банку заяву на отримання кредитних коштів за формою, передбаченою банком.
Поновлювана кредитна лінія надає можливість клієнті отримувати кредитні кошти і погашати суму заборгованості в межах установленого ліміту необмежену кількість разів протягом дії договору про надання банківської послуги - кредитної лінії.
За п.4.4 правил сторони домовились, що банк має право самостійно, без ініціації клієнтом, списувати за рахунок кредитних коштів з кредитного рахунку, відкритого для обліку заборгованості клієнта, суми нарахованих і не сплачених комісійної винагороди та/або процентів, за умови настання строку їх сплати; при цьому таке використання кредитних коштів не суперечитиме будь-якому цільовому призначенню, що встановлене у відповідному договорі про надання банківської послуги - кредитної лінії.
Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 правил кожна з перелічених нижче подій повинна тлумачитись як несприятлива подія, зокрема, несплата клієнтом будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно генерального договору, у передбачений ним строк, та/або невиконання або неналежне виконання будь-яких інших обов'язків за генеральним договором, та/або обов'язків за договорами про забезпечення, та/або за іншими договорами, укладеними між сторонами;
У випадку виникнення будь-якої із зазначених вище несприятливих подій банк має право відмовити у наданні банківської послуги та/або призупинити подальше надання банківських послуг, незважаючи на наявність вільного ліміту, встановленого генеральним договором про надання банківських послуг, а для банківських послуг, отриманих клієнтом, встановлені наступні наслідки настання несприятливої події:
Банк набуває право вимагати від клієнта достроково повернути виданий клієнту кредит, а клієнт зобов'язаний, незважаючи на положення цих правил та положення відповідних договорів про надання банківських послуг, виконати таку вимогу банку і повернути суму кредиту в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті клієнтом на користь банку згідно генерального договору, в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги (пп. 9.2.1 п. 9.2 правил).
04.06.2021 між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» (клієнт, третя особа) укладено договір про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-МРL-ГЛ-10851/КЛ4 (договір) відповідно до п.1.1 якого клієнт користується банківською послугою на наступних умовах: вид банківської послуги - кредитна лінія; тип кредитної лінії - поновлювальна кредитна лінія; тип цільового призначення - антикризовий кредит; ліміт, валюта банківської послуги - 1520000,00 гривень; дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.01.2023 включно.
Додатковою угодою №1 від 27.01.2022 п.п. 1.1 договору викладено в новій редакції: з моменту укладання цього договору до дня, наступного за днем припинення права клієнта на участь у програмі (незалежно від підстав, або у разі припинення/призупинення більше 6 місяців поспіль здійснення фондом виплат державної підтримки (припинення фінансування програми з боку держави, прийняття нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання фондом, що унеможливлюють здійснення фондом виплат державної підтримки), клієнт користується банківською послугою на наступних умовах: вид банківської послуги - кредитна лінія; тип кредитної лінії - поновлювальна кредитна лінія; тип цільового призначення - антикризовий кредит (поповнення обігових коштів); ліміт, валюта банківської послуги - 1289000,00 гривень; дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.01.2023 включно.
Також в п.1.1 (в редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) договору встановлено графік зміни ліміту заборгованості банківської послуги у валюті банківської послуги.
Згідно з п.3.2 (в редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) у разі укладання цього договору у вигляді паперового документа ( на паперовому носії) договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами. Цей договір діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх взятих на себе зобов'язань або до моменту його припинення/розірвання.
Договір та додаткова угода до нього підписана та скріплена печатками сторін.
На виконання умов договору позивач надав третій особі кредит у розмірі 1520000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.49930453.124226.25563 від 07.06.2021.
27.01.2022 між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (іпотекодержатель), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» (іпотекодавець 1, відповідач 1) та ОСОБА_1 (іпотекодавець 2, відповідач 2) укладено іпотечний договір №МБ-МPL-1Д-10851/8/bpm (договір іпотеки), відповідно до п.1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечується виконання в повному обсязі наступних зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» (ідентифікаційний код юридичної особи 37884929) за основним зобов'язанням, до складу якого входить генеральний договір про надання банківських послуг №МБ- MPL-ГЛ-10851 від 18.12.2020, укладений між іпотекодержателем та боржником, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, зокрема, додаткової угоди №1 від 30.12.2020, додаткової угоди №2 від 03.02.2021, додаткової угоди №3 від 04.06.2021, додаткової угоди №4 від 13.07.2021.
Згідно з п.1.2 договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати документально підтверджені витрати в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, а саме: вимоги за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, комісійних винагород, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого основним зобов'язанням, інших платежів на користь іпотекодержателя. Вимоги щодо відшкодування витрат на утримання та збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам, на оплату послуг оцінки предмету іпотеки, на оформлення права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (якщо іпотекодержатель вирішить залишити предмет іпотеки у своїй власності), на організацію продажу предмету іпотеки, на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо; витрат у зв'язку з конвертацією коштів, отриманих в результаті реалізації предмета іпотеки, у валюту основного зобов'язання; інших документально підтверджених витрат іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце.
За п.2.1 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно (предмет іпотеки):
- виноробня, що знаходиться за адресою: Донецька область, Мангушський р-н, село Агробаза, вул. Прифермська, 25, загальна площа 1327,3кв.м., право власності зареєстроване 22 жовтня 2020 року юридичним департаментом Маріупольської міської ради Донецької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 38889820, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2205721314123, до складу якої входять: виноробня - А-1, підвал - А/П, вхід в підвал - а/п, вхід в підвал - а1/п, тераса - а-1, навіс - а1-1, навіс - а2-1, приміщення для виготовлення бренді - Б-1, майданчик - б, майданчик - б1, майданчик - б2, свердловина - св; вартість за домовленістю сторін складає 3023400 гривень. Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю 1 та зареєстровано на підставі: п. 41 «Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності №230041369, сформованого 28.10.2020 державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області та інформацією з ДРРП, сформованого нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до реєстру в день укладення цього договору. Іпотекодавець 1 підтверджує, що зазначений опис предмета іпотеки є достатнім для ідентифікації і відповідає його фактичному стану;
- земельна ділянка, місцем розташування якої є: Донецька область, Мангушський район, Бердянська сільська рада, площею 7,9629га, кадастровий номер: 1423981100:08:000:0735, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь: 7,9629га - всього земель, у тому числі 7,9629га - рілля; право власності на яку зареєстроване 04 січня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 46054266, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569915514239; вартість за домовленістю сторін складає 4332202 гривень. Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю 2 на підставі: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.01.2022 приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С.Ф. за реєстром №2. Відсутність обмежень у використанні земельної ділянки підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9900258642022, сформованим 26.01.2022, наданим за заявою від 26.01.2022 №ЗВ-9902596682022, створеним за допомогою програмного забезпечення ДЗК;
- земельна ділянка, місцем розташування якої є: Донецька область, Мангушський район, Бердянська сільська рада, площею 0,5га, кадастровий номер: 1423981100:08:000:0734, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь: 0,5 га - всього земель, у тому числі 0,5 га - рілля; право власності на яку зареєстроване 04 січня 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності: 46053616, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 569925614239; вартість за домовленістю сторін складає 272024гривень. Право власності на предмет іпотеки належить іпотекодавцю 2 на підставі: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04.01.2022 приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С.Ф. за реєстром №1. Відсутність обмежень у використанні земельної ділянки підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9900259132022, сформованим 26.01.2022, наданим за заявою від 26.01.2022 №ЗВ-9902601012022, створеним за допомогою програмного забезпечення ДЗК.
Підпунктами 5.1.1-5.1.2 п. 5.1 договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця в таких випадках (за умов): у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання; у разі невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленої на підставі закону, договору, з якого воно виникло, чи цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюватиметься одним з таких способів за вибором іпотекодерджателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін. У разі, якщо визначені цим договором та/або чинним законодавством України заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі, іпотекодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет іпотеки в цілому чи на окреме майно, що входить до його складу, на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором іпотекодержателя). Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на всі або на будь-які з предметів іпотеки, що забезпечують виконання основного зобов'язання, на власний розсуд.
Згідно з п.п 5.3 договору іпотеки у разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов'язання, та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику за договором, на підставі якого виникло основне зобов'язання, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.
Пунктом 6.1 договору іпотеки передбачено, що будь-які повідомлення та/або документи (далі - повідомлення), що направляються сторонами одна одній у зв'язку з договором, повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані, зокрема, для повідомлень в електронній формі - засобами системи дистанційного обслуговування клієнтів, запровадженої у іпотекодержателя (зокрема, система «Клієнт-Банк»/«Інтернет Банкінг» тощо), системи електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua/). Датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснене до спливу банківського дня) або наступний банківський день (якщо відправлення було здійснене після спливу банківського дня) або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у неробочий день). Крім того, заставодержатель має право направляти повідомлення заставодавцю, використовуючи сервіси систем миттєвих повідомлень-месенджерів (зокрема, SMS/Viber/Telegram-повідомлення) на номер телефону уповноваженого представника заставодавця, електронним повідомленням на е-mail уповноваженого представника заставодавця, що зазначені в цьому договорі.
Цей договір, за умови його підписання сторонами, набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання основного зобов'язання (п.6.5 договору іпотеки).
Договір іпотеки підписаний та скріплений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Геращенком М.В., зареєстрований в реєстрі за №65.
Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за період з 04.06.2021 по 02.02.2025 вчинено автоматичне списання коштів з погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 231000,00грн, що відображено у розрахунку заборгованості, розмір не погашеного зобов'язання становить 1289000,00грн.
У зв'язку з порушенням умов договору з боку третьої особи, позивач звернувся до нього з повідомленням про дострокове повернення кредиту №КНО-61.1.3.1/106 від 07.09.2022.
У відповідь на повідомлення третя особа листом №б/н від 20.09.2022 повідомила про неможливість погасити заборгованість у повному обсязі, просила прийняти рішення про списання (прощення) 80% кредитної заборгованості.
30.09.2022 через систему електронного документообігу «Вчасно» позивач надіслав відповідачам та третій особі вимогу №КНО-61.1.3.1/126 від 28.09.2022 про усунення порушення основного зобов'язання, за змістом якої вимагав повного та належного виконання зобов'язань за генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-МРL-ГЛ-10851 від 18.12.2020 та погашення заборгованості в сумі 30721836,07грн протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги. Повідомлено відповідачів та третю особу, якщо протягом встановленого строку вищевикладена вимога банку щодо усунення порушення основного зобов'язання залишиться без задоволення, банком буде звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, або подачі позову до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, або вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі.
Відповідачі вимогу не виконали, заборгованість не сплатили.
Посилаючись на порушення кредитних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом даного спору є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості позичальника ТОВ «Азовтехгаз» перед кредитором АТ «Перший український міжнародний банк» (ПУМБ) за договором кредитної лінії №МБ-MPL-ГЛ-10851/КЛ4 від 04.06.2021, укладеним у межах генерального договору №МБ-MPL-ГЛ-10851 від 18.12.2020.
Натомість предметом апеляційного розгляду у справі №905/185/25 є перевірка законності та обґрунтованості рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025, яким було задоволено позов АТ «Перший український міжнародний банк» (ПУМБ) та звернуто стягнення на предмет іпотеки, переданий у забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ТОВ «Азовтехгаз».
Отже, апеляції суд має перевірити:
- чи були наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки - тобто, чи дійсно існує та підлягає примусовому виконанню заборгованість позичальника перед банком;
- чи правильно місцевий суд застосував норми матеріального права, зокрема положення Закону України «Про іпотеку», Цивільного кодексу України та процесуальні норми ГПК України;
- чи врахував суд першої інстанції особливі обставини воєнного часу, зокрема факт знищення іпотечного майна та можливість дії мораторію на стягнення відповідно до нового Закону № 4340-IX.
Згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та третьою особою в межах генерального договору про надання банківських послуг №МБ-МРL-ГЛ-10851 від 18.12.2020 укладено договір про надання банківської послуги - кредитної лінії №МБ-МРL-ГЛ-10851/КЛ4 від 04.06.2021, який за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судами встановлено, що позивач надав третій особі кредит у розмірі 1 520 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №TR.49930453.124226.25563 від 07.06.2021.
Матеріалами справи підтверджується, що третя особа частково погасила кредит на суму 231 000,00 грн.
У п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) позивач та третя особа погодили, що дата припинення чинності ліміту банківської послуги - 27.01.2023 включно.
Докази погашення третьою особою кредиту в розмірі 1 289 000,00 грн матеріали справи не містять.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-МРL-ГЛ-10851 від 18.12.2020 між позивачем та відповідачами укладено іпотечний договір №МБ-МPL-1Д-10851/8/bpm від 27.01.2022.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 575 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Матеріали справи не містять доказів повернення кредиту третьою особою, докази припинення дії іпотечного договору на визначених законом підставах суду не надані.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Також у п. 5.3 договору іпотеки сторони погодили, що у разі порушення умов договору, з якого виникло основне зобов'язання, та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику за договором, на підставі якого виникло основне зобов'язання, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.
У п. 6.1 договору іпотеки передбачено, що повідомлення будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані, зокрема, для повідомлень в електронній формі - засобами системи електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua/). Датою отримання таких повідомлень вважається дата його відправлення (якщо таке відправлення було здійснене до спливу банківського дня) або наступний банківський день (якщо відправлення було здійснене після спливу банківського дня) або перший за днем відправлення банківський день (якщо відправлення було здійснене у неробочий день).
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем 30.09.2022 через систему електронного документообігу «Вчасно» направлено на адресу третьої особи та відповідачів вимогу №КНО-61.1.3.1/126 від 28.09.2022 про усунення порушення основного зобов'язання, датою отримання вимоги, виходячи з приписів п. 6.1 договору іпотеки, вважається 30.09.2022.
Відповідачі факт отримання вимоги не спростовують та не заперечують.
Отже, виходячи із аналізу наведених пунктів договору та обставин справи вбачається, що зі спливом тридцятиденного строку з дня направлення вимоги відповідачам, у позивача виникло право на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки:
- судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду);
- позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»).
Так, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки на електронному аукціоні за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об'єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки наявність заборгованості позичальника, чинність іпотечного договору та факт невиконання основного зобов'язання підтверджені належними доказами, а отже, є достатніми правовими підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ст. 33, 35, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» у взаємозв'язку зі ст.ст. 530, 1054, 575 Цивільного кодексу України, правильно визначивши спосіб захисту порушеного права кредитора. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на електронних торгах відповідає вимогам закону, забезпечує баланс інтересів сторін та не порушує прав відповідача як майнового поручителя.
Отже, висновки місцевого господарського суду є законними, логічно виведеними з установлених фактичних даних і ґрунтуються на належному застосуванні норм матеріального права, що регулюють відносини кредитування та іпотеки.
Разом з тим, скаржник вважає, що заборгованість ТОВ «Азовтехгаз» становить 1 289 000,00 грн, тоді як за іпотечним договором вартість виноробного комплексу визначена у 3 032 400,00 грн, великої земельної ділянки - у 4 332 202,00 грн, а малої земельної ділянки - у 272 024,00 грн. Таким чином, загальна вартість предметів іпотеки значно перевищує суму боргу, тому банк, на думку скаржника, не мав права звертати стягнення одразу на всі об'єкти нерухомості.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що визначення заставної вартості майна має значення лише на стадії виконання судового рішення, коли під час проведення оцінки та електронних торгів встановлюється реальна ринкова ціна кожного об'єкта і визначається обсяг його реалізації, достатній для повного задоволення вимог кредитора.
Чинне законодавство не передбачає можливості відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки з мотивів перевищення вартості майна над розміром боргу. Така обставина не впливає на саме існування забезпеченого зобов'язання і не обмежує права іпотекодержателя на звернення стягнення у передбачений законом спосіб. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.12.2023 у справі №463/3782/15, де наголошено, що питання співмірності розміру боргу та вартості застави може мати значення лише під час примусового виконання рішення, але не є підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на всі об'єкти іпотеки є правильним і відповідає положенням статей 33, 39 Закону України «Про іпотеку» та усталеній судовій практиці.
Також апелянт вказує, що виноробний комплекс знищено внаслідок воєнних дій російської федерації, що підтверджується даними кримінального провадження, відкритого за ст. 438 КК України. Через обстріли було зруйновано всі нерухомі об'єкти, виготовлену продукцію та бухгалтерську документацію. За таких обставин неможливо встановити реальну вартість іпотечного майна. При цьому скаржник посилається на норми Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких майновий поручитель несе відповідальність лише в межах вартості предмета іпотеки, а іпотека припиняється у випадку знищення будівлі, переданої в іпотеку, якщо її не відновлено.
Аргумент апелянта про те, що виноробний комплекс, який є предметом іпотеки, знищено під час воєнних дій, за своєю суттю не спростовує наявності у банку права вимагати звернення стягнення на заставлене майно.
Із матеріалів справи вбачається, що факт пошкодження майна підтверджується витягом з ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження за ст. 438 КК України за заявою ТОВ «ТРИ-ДЖИ».
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», у разі знищення будівлі іпотека може припинятися лише щодо цієї будівлі, але не щодо земельної ділянки, якщо вона входить до складу предмета іпотеки. Отже, навіть за умови фактичної втрати споруди, зобов'язання майнового поручителя зберігаються в межах вартості іншого іпотечного майна - земельних ділянок.
Крім того, втрата чи пошкодження об'єкта не припиняє самого грошового зобов'язання за кредитним договором і не звільняє боржника чи майнового поручителя від відповідальності. Вартість майна визначається під час примусового виконання на стадії проведення оцінки, а не в момент ухвалення рішення про звернення стягнення.
Таким чином, посилання апелянта на руйнування виноробного комплексу не спростовує правомірності висновків суду першої інстанції. Іпотека в цій частині не припинилася, а банк зберігає право на звернення стягнення принаймні на земельні ділянки, які залишаються чинним предметом забезпечення.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував положення Закону №2120-IX від 15.03.2022, яким у період воєнного стану заборонено реалізацію предметів іпотеки щодо майна фізичних осіб, що перебуває у заставі за споживчими кредитами. Земельні ділянки, які стали предметом іпотеки, належать фізичній особі - ОСОБА_1 , а тому дію зазначеної заборони слід було врахувати.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» пунктом 5-2, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Отже, застосування п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» можливе за наявністю двох умов:
1) майно належить фізичній особі;
2) перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
Однак, відповідно до п. 1.1 кредитного договору ( в редакції додаткової угоди №1 від 27.01.2022) визначено тип цільового призначення - антикризовий кредит (поповнення обігових коштів).
Враховуючи викладене, п. 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» не застосовується у спірних правовідносинах, отже доводи апелянта про необхідність застосування положень Закону № 2120-IX від 15.03.2022 є безпідставними.
Скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та ухвалив рішення за відсутності представника відповідача 2, що позбавило останнього права на участь у судовому засіданні, гарантованого ст. 42 ГПК України. Також суд необґрунтовано проігнорував пояснення третьої особи - ТОВ «Азовтехгаз», яке пропонувало провести взаємозалік із контрагентами для погашення боргу перед банком.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 - ОСОБА_1 - зареєстрований у м. Маріуполь, яке з 2022 року перебуває під тимчасовою окупацією рф. Суд першої інстанції, розуміючи неможливість вручення поштових повідомлень, належним чином забезпечив інформування учасника процесу шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті суду, що відповідає вимогам ст. 120 ГПК України. Відповідач не скористався наданим правом подати письмові пояснення або заяву про участь у засіданні в режимі відеоконференції, що свідчить про відсутність з його боку належної процесуальної ініціативи.
Щодо доводів про нібито проігноровані судом пояснення третьої особи - ТОВ «Азовтехгаз», то вони також є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, позичальник пропонував провести взаємозалік з контрагентами для погашення боргу перед банком. Проте такі дії не передбачені кредитним договором і не можуть бути підставою для припинення зобов'язання без згоди кредитора. Відповідно до ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних однорідних вимог допускається лише між сторонами, які є одночасно боржником і кредитором одна одної. У даному випадку АТ «ПУМБ» не є боржником ТОВ «Азовтехгаз», а тому не може бути учасником такого взаємозаліку. Банк правомірно відмовив у задоволенні цієї пропозиції, що підтверджено листом-відповіддю, долученим до матеріалів справи.
Отже, суд першої інстанції діяв у межах процесуальних повноважень, дотримався принципів змагальності та рівності сторін, а рішення ухвалив за наявності всіх необхідних доказів і належного повідомлення учасників процесу. Порушень ст. 42 ГПК України не встановлено.
Щодо посилань апелянта на Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану», слід зазначити, що цей Закон набув чинності 10.08.2025, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції від 14.07.2025.
Отже, на момент розгляду справи місцевим господарським судом зазначений нормативний акт не діяв і не міг бути застосований при вирішенні спору.
Принцип дії закону в часі, закріплений у ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України, передбачає, що закон не має зворотної дії в часі.
Відтак, суд першої інстанції не мав правових підстав застосовувати положення цього закону у зв'язку з його відсутністю на момент звернення позивача до суду, а доводи апелянта щодо «автоматичної зупинки» дій із примусового стягнення чи звільнення позичальника від виконання грошових зобов'язань у межах даної справи є безпідставними.
Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі наявні всі необхідні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Факт існування заборгованості позичальника перед АТ «ПУМБ» у сумі 1 289 000,00 грн належно підтверджений доказами, а належність та чинність іпотечного договору не заперечується сторонами. Позичальник свої грошові зобов'язання не виконав, що згідно зі статтями 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку» надає іпотекодержателю право звернути стягнення на передане в забезпечення майно.
Посилання апелянта на знищення виноробного комплексу під час воєнних дій не спростовують правомірності рішення суду, оскільки навіть за умов втрати будівлі іпотека зберігається щодо земельних ділянок, а грошове зобов'язання позичальника не припиняється. Факт знищення майна не є безумовною підставою для припинення іпотеки, що прямо випливає з частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції також діяв у межах процесуальних повноважень і забезпечив належне повідомлення сторін про розгляд справи. Посилання скаржника на порушення права на участь у судовому засіданні, а також на нібито неврахування пояснень третьої особи - ТОВ «Азовтехгаз» - є безпідставними, оскільки суд обґрунтовано визнав такі пояснення такими, що не мають правового значення для вирішення спору, а порядок інформування учасників відповідав вимогам статті 120 ГПК України.
Що стосується доводів апелянта щодо дії спеціального воєнного мораторію, передбаченого Законом № 4340-IX, колегія суддів зазначає, що цей нормативний акт набув чинності вже після ухвалення рішення судом першої інстанції - 10.08.2025, і тому не міг бути застосований до спірних правовідносин. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт існування та розміру заборгованості; правильно застосував норми матеріального і процесуального права; врахував обставини воєнного часу, які не усувають дії зобов'язань та не позбавляють кредитора права на судовий захист.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ». Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/185/25 має бути залишене без змін.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.
Ураховуючи не надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 23 202,00 грн до моменту ухвалення судового рішення, відповідна сума підлягає стягненню з останнього на користь державного бюджету України.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2025 у справі №905/185/25 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ ДЖИ» (87430, Донецька обл., Маріупольський р-н, село Агробаза, вул.Прифермська, будинок 25, ідентифікаційний код 30922784) на користь державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA758999980313151206082020653, код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 23 202,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.А. Істоміна
Суддя В.С. Хачатрян