13 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/2382/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" та представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вх. №1165) на рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (код ЄДРПОУ 42225136, вул. Свіштовська, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39610)
до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 02318315, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук Полтавської області, 39600)
про стягнення 53 865 917,30 грн,-
Даний спір виник через несплату Кременчуцькою міською радою (відповідачем у справі) Товариству з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» (позивачу у справі) заборгованості з відшкодування різниці між економічно обґрунтованими тарифами та визначеними до застосування тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення за опалювальний період 2021-2022 роки.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 року позов задоволено повністю; стягнуто з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" 53 865 917,30 грн заборгованості по відшкодуванню різниці між тарифами за опалювальний період 2021-2022 років та 646 391,01 грн витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області виникло публічно-правове зобов'язання з відшкодування різниці між тарифами, яке ґрунтується на вимогах статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення». Встановлення тарифів на теплову енергію для населення на рівні, нижчому від економічно обґрунтованого, органом місцевого самоврядування породило обов'язок компенсувати суб'єкту господарювання - постачальнику таких послуг - понесені витрати за рахунок коштів місцевого бюджету.
Також суд зазначив, що саме Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є належним відповідачем у справі і саме вона як орган місцевого самоврядування має сплатити заборгованість за теплову енергію, а не Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, як фінансовий орган.
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області з відповідним рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- судом першої інстанції не встановлено, що між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та позивачем відсутні будь-які договірні зобов'язання, отже у Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не виникло жодних зобов'язань по відшкодуванню різниці між тарифами, а тому остання не є належним відповідачем у справі;
- суд не врахував, що саме Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області уклав з позивачем договір про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води для населення на 2022 рік. У зв'язку з цим, позов пред'явлено не до виконавчого органу міської ради, а безпосередньо до міської ради, на яку Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не покладено обов'язку відшкодовувати різницю між затвердженим розміром цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг;
- Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області своїм рішенням від 15.03.2022 затвердила Програму відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуг з постачання гарячої води для населення на 2022 рік, таку ж програму затверджували у 2023 та 2024 році. З тексту Програми вбачається, що головним розпорядником державних коштів та відповідальним виконавцем Програми є Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Суд не врахував, що відповідно до цієї програми, саме на Департаменті фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області лежить обов'язок з відшкодування різниці між тарифами.
08.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обґрунтовує свій відзив тим, що зобов'язання відповідача виникли на підставі власного рішення цієї юридичної особи щодо коригування цін на послуги позивача для громади міста; Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є належним відповідачем у справі.
26.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" надійшли додаткові пояснення.
09.10.2025 від Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що 01.10.2025 між Департаментом фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" укладено додаткову угоду №1 до договору 8 про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води для населення на 2022 рік від 13.02.2023, якою затверджено графік погашення заборгованості з відшкодування різниці між тарифами. Означене, на думку третьої особи має вирішальне значення у даній справі, оскільки саме Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області взяв на себе зобов'язання по здійсненню погашення заборгованості з відшкодування різниці між тарифами.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 13.10.2025 з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" та представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Представник Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.
На початку засідання колегією суддів встановлено, що 10.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Позивач обґрунтовує клопотання тим, що між позивачем та третьою особою укладено додаткову угоду №1 до договору 8 про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води для населення на 2022 рік від 13.02.2023, якою затверджено графік погашення заборгованості з відшкодування різниці між тарифами. Цією угодою поновлено строк, протягом якого мають бути зараховані кошти на рахунок ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ", а кінцевим строком є травень 2026.
Наведене, на думку позивача, свідчить про об'єктивну неможливість розгляду справи на даний час та є підставою для зупинення провадження у порядку п.5 ч.1 ст.227 ГПК.
З приводу означеного клопотання колегія суддів вказує таке.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження лише у випадку об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що перебуває в провадженні іншого суду (конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального). При цьому суд не може посилатися на об'єктивну неможливість, якщо наявні у справі докази дозволяють встановити і оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.
Як убачається зі змісту клопотання, позивач посилається не на наявність іншої справи, розгляд якої унеможливлює вирішення цього спору, а лише на укладення між сторонами додаткової угоди №1 від 13.02.2023, якою визначено графік погашення заборгованості з відшкодування різниці в тарифах із кінцевим строком у травні 2026 року.
Однак укладення між сторонами додаткової угоди саме по собі не свідчить про наявність підстав, визначених статтею 227 ГПК України, та не утворює «об'єктивної неможливості» розгляду справи. Така угода лише визначає порядок виконання грошових зобов'язань сторін, але не позбавляє суд можливості надати правову оцінку наявним матеріалам справи, обставинам виникнення заборгованості, а також з'ясувати, чи існує спір щодо її обсягу або підстав.
Таким чином, наведені позивачем доводи не відповідають критеріям, визначеним пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України, а тому не свідчать про об'єктивну неможливість розгляду справи.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчуцька ТЕЦ» про зупинення провадження у справі слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцька ТЕЦ» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 19.04.2019 року № 568 позивача було визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука.
З метою оптимізації тарифів на комунальні послуги для населення, 30.09.2021 між Кабінетом Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністерства енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад, було укладено Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр (надалі - Меморандум).
В результаті укладеного меморандуму між учасниками досягнуто взаємних домовленостей, зокрема: недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, встановлених уповноваженими органами, розмір яких перевищуватиме розмір тарифів на вказані комунальні послуги, що застосовувалися до відповідних споживачів в кінці опалювального періоду 2020/21рр (п. 2 розділу ІІ Меморандуму).
При цьому, реалізація вказаних домовленостей здійснюється шляхом забезпечення Кабінетом Міністрів України державної підтримки бюджетів територіальних громад, зокрема за рахунок субвенцій на допомогу громадам, у яких індекс податкоспроможності менше або дорівнює 0,9, забезпечення у 2022 році спрямування до місцевих бюджетів територіальних громад (крім бюджету міста Києва) з метою фінансової підтримки підприємств теплопостачання та сталого проходження опалювального сезону 2021/2022рр: ПДФО у розмірі 4 відсотків, але не менше 11 млрд грн (додатково); 13,44 відсотків акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотків акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального, відповідно до пунктів 16-1 та 16-2 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України (п. 15 розділу ІІ Меморандуму).
Так, з обставин даної справи вбачається, що у період 2021-2022 рр ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» здійснювало постачання теплової енергії і гарячої води для населення згідно тарифів, встановлених рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Зокрема, рішеннями виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було встановлено наступні економічно обґрунтовані тарифи на послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів:
- 1796,40 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 103,99 грн/ куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води, що діють до введення в дію планових тарифів 2021/2022 років (Рішення від 24.12.2020 № 116 з внесеними змінами згідно Рішення від 01.10.2021 за № 1360, том 1 а. с. 38-40);
- 2094,29 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 119,81 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води, які діють до 30.09.2022 включно. Одночасно з цим вирішено, згідно Меморандуму, застосовувати тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення відповідно до попередніх рішень від 24.12.2020 № 116 з внесеними змінами згідно Рішення від 01.10.2021 за № 1360, а саме: 1796,40 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 103,99 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води (п. 2.1, п. 3, п. 4, п. 7 Рішення від 25.10.2021 № 1421, том 1 а. с. 41-42);
- 2104,03 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії з 13.12.2021 та 120,31 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води з 13.12.2021. Разом з тим вирішено, для потреб населення в опалювальному періоді 2021/2022 роки застосовувати тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, згідно з пунктом 4 Рішення від 25.10.2021 № 1421, тобто - 1796,40 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 103,99 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води (п. 6.1. Рішення від 13.12.2021 № 1723, том 1 а. с. 43);
- 2193,72 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії з 01.01.2022 та 126,19 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води з 01.01.2022. Разом з тим вирішено, для потреб населення в опалювальному періоді 2021/2022 роки застосовувати тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, згідно з пунктом 4 Рішення від 25.10.2021 № 1421, тобто - 1796,40 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 103,99 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води (п. 6.1. Рішення від 30.12.2021 № 1867, том 1 а. с. 44).
Отже, зазначеними рішеннями, на виконання Меморандуму, для позивача у справі в опалювальному періоді 2021/2022 рр були встановлені економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, в тому числі для потреб населення, проте визначено для застосування відповідні тарифи в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованих, зокрема - на рівні 1796,40 грн/Гкал з ПДВ на послугу з постачання теплової енергії та 103,99 грн/куб. м з ПДВ на послугу з постачання гарячої води.
Натомість, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, виконуючи відповідні домовленості згідно з Меморандумом, на позачерговій ХV сесії міської ради VІІІ скликання рішенням від 15.03.2022 затвердила Програму відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення на 2022 рік (надалі - Програма).
Відповідно до Розділу 3 Програми, дана Програма пов'язана з виконанням власних повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на комунальні послуги, визначених підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пунктом 2 частини третьої статі 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, щодо виконання гарантій визначених статтею 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення», що надаються суб'єктам господарювання під час держаного регулювання цін.
Основною метою Програми є відшкодування КП «Теплоенерго», ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», ПАТ «КВБЗ» різниці між встановленими економічно обґрунтованими тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для потреб населення і тими тарифами, що визначені до застосування, відповідно до рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - Різниця між тарифами), аби вказані виконавці комунальних послуг забезпечували своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання з населенням (розділ 4 Програми).
З паспорту Програми вбачається, що:
- головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем Програми є Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, який залучений до участі у справі за ініціативою позивача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (п. 3. Розділу 1, розділ 8 Програми);
- учасниками Програми є Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Управління економіки виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, КП «Теплоенерго», ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», ПАТ «КВБЗ» (п. 4. Програми);
- термін реалізації Програми - 2022 рік (п. 5. Програми);
- джерело фінансування Програми - Бюджет Кременчуцької міської територіальної громади (п. 8 Програми);
- в опалювальному періоді 2021-2022 років різниця між тарифами становитиме 244 041 703,04 грн, відповідно до розділу 7 Програми, зокрема для: ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - 161 843 871, 16 грн;
- виконання Програми здійснює Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (розділ 8 Програми).
Крім викладеного Програмою передбачено ризики, серед яких зазначено, що Програма, інші документи (порядок відшкодування, договір тощо) для її реалізації є дійсними лише за сприятливих умов наповнення бюджету Кременчуцької міської територіальної громади та здійснення відповідного фінансування, але в межах фактичних надходжень, запроваджених компенсаторів у 2022 році, а саме: 4 відсотка надходжень податку на доходи фізичних осіб і 13,44 відсотків акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотків акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального та за умови використання отриманих бюджетних коштів учасниками Програми за цільовим призначенням.
Разом з тим, додатком до Програми затверджено Порядок відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для населення (надалі - Порядок), зі змісту якого випливає, що видатки на відшкодування Різниці між тарифами Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області передбачає у бюджеті Кременчуцької міської територіальної громади згідно з поданими суб'єктами господарювання розрахунками, згідно затвердженої форми, погоджених управлінням економіки виконкому Кременчуцької міської ради, та на підставі прийнятого виконкомом Кременчуцької міської ради рішення про погодження розрахунків щодо Різниці між тарифами.
На підставі цього рішення Департамент фінансів Кременчуцької міської ради укладає договір з суб'єктом господарювання затвердженої форми, згідно Додатку 2 до цього Порядку.
У свою чергу, 11.05.2022 позивач листом за вих. № 21/1280, адресованим на ім'я міського голови м. Кременчука, надав Розрахунок різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для населення на 2022 рік, в рамках Програми (том 1 а. с. 45-47).
В результаті чого Рішенням від 25.05.2022 за № 681 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області погодив розрахунки на відшкодування різниці між тарифами за опалювальний період січень-квітень 2022 року на загальну суму 136 390 080,48 грн з ПДВ, зокрема, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - 91 547 201,29 грн, у тому числі за січень-квітень 2022 року - 89 948 742,27 грн з ПДВ та податок на додану вартість за жовтень-грудень 2021 року - 6 598 459,02 грн.
Крім того, даним рішенням вирішено: заступнику міського голови - директору Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - Департамент фінансів) Неіленко Т.Г. укласти договори, додаткову угоду про відшкодування різниці між тарифами, а також податку на додану вартість, та перерахувати кошти на рахунки відповідних суб'єктів господарювання, до переліку яких, згідно з матеріалами справи, входить позивач по справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної Програми, між Департаментом фінансів та позивачем у справі укладались Договори від 05.04.2022 за № 13/121 та від 08.09.2022 за № 14 про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води для населення на 2022 рік на загальну суму 70 673 579,10 грн.
Враховуючи суму Різниці між тарифами визначену у Програмі та суму зазначених договорів, за результатом їх укладення, позивачу відшкодована Різниця між тарифами за опалювальний період 2021-2022 рр частково, в сумі 70 673 579,10 грн.
Таким чином, виконання Програми відносно позивача у справі у 2022 році відбулося не в повному обсязі.
В подальшому Рішенням позачергової ХІХ сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 13.01.2023 затверджено Програму відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення на 2023 рік, Порядок відшкодування Різниці між тарифами (надалі - Програма на 2023 рік, том 1 а. с. 52).
Відповідно до дослідженого судом рішення та паспорту цієї Програми, підстави, завдання, мета, джерело фінансування, виконавець та порядок виконання Програми на 2023 рік є ідентичними попередній.
За даною Програмою на 2023 рік, Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області мав відшкодувати позивачу з бюджету Кременчуцької територіальної громади заборгованість в сумі 53 865 917,30 грн, а також іншим учасникам програми: КП «Теплоенерго» - в сумі 19 645 116,89 грн та ПАТ «КВБЗ» - 7 832 231,65 грн, що становить Різницю між тарифами за лютий-квітень 2022 року та фактично є заборгованістю яка виникла перед позивачем у 2022 році.
На виконання Програми на 2023 рік, Департамент фінансів в особі заступника міського голови - директора Департаменту фінансів Неіленко Т.Г. та позивач у справі уклали Договір від 13.02.2023 № 8, строком дії до 31.12.2023, про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води для населення на 2022 рік.
Відповідно до умов Договору, ТОВ «Кременчуцькій ТЕЦ» підлягає відшкодуванню Різниця між тарифами в загальній сумі 53 865 917,30 грн з ПДВ за рахунок бюджету Кременчуцької міської територіальної громади згідно з розрахунком, форма якого передбачена додатком 1 до Порядку та на виконання Програми за опалювальний період з 01.02.2022 по 07.04.2022 (пункти 1.1.-1.4. Договору).
Обов'язком позивача за даним Договором є надання зазначеного розрахунку відповідно до п. 2.1. Договору (том 1 а. с. 50).
В свою чергу обов'язком Департаменту фінансів є відшкодування Різниці між тарифами (п. 2.2. Договору).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 3.3. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідний розрахунок, який є Додатком № 1 до Договору, проте Департамент фінансів кошти на виконання Договору не відшкодував.
В зв'язку з тим, що, виконання даної Програми на 2023 рік в частині відшкодування позивачу 53 865 917,30 грн, а також Договору, укладеного на її виконання, не відбулося, позивач, неодноразово, листами від 17.08.2023 за вих. № 21/2853, від 17.10.2023 за вих. № 21/3519, від 05.12.2023 за вих. № 21/4289, звертався на ім'я заступника міського голови-директора Департаменту фінансів Неіленко Т. Г. та на ім'я міського голови Віталія Малецького.
Також з цього приводу позивач направляв вимогу від 21.05.2024 за вих. № 01/1843 на зазначених адресатів про відшкодування Різниці у тарифах в сумі 53 865 917,30 грн, що фактично узгоджена у Договорі.
На що Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради листом від 21.06.2024 за вих. № 01-58/9432 за підписом міського голови відповів, що виконання програми не відбулося через відсутність субвенції на компенсацію Різниці між тарифами (том 1 а. с. 68-69).
Водночас, згідно з інформацією зазначеною міським головою у листі від 02.08.2024 за вих. № 0158/9432 Про надання інформації стосовно включення позивача до Програми на 2024, реалізація Програми на 2023 рік відбулася в частині інших підприємств, зокрема, відповідно до цієї програми КП «Теплоенерго» відшкодовано 19 645 116,89 грн та ПАТ «КВБЗ» відшкодовано 7 832 231,65 грн (а. с. 72).
В подальшому Рішенням від 18.01.2024 позачергової ХХІІІ сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області затверджено нову Програму відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення на 2024 рік та Порядок відшкодування Різниці між тарифами (надалі - Програма на 2024 рік, том 1 а. с. 74-78), метою якої є забезпечення прозорого та ефективного порядку відшкодування різниці між тарифами за опалювальний період 2023-2024, виділення з бюджету Кременчуцької міської територіальної громади коштів для відшкодування різниці між тарифами у 2024 році (Розділ 3).
В іншій частині умови зазначеної Програми на 2024 рік є ідентичними з умовами попередніх Програм.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема Рішення від 05.07.2024 позачергової ХХІV сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської, та пояснень представника позивача, позивача було також включено до Програми на 2024 рік в межах заборгованості по відшкодуванню ТОВ «Кременчуцькій ТЕЦ» Різниці між тарифами за опалювальний період 2021-2022 років в сумі 53 865 917,30 грн.
Проте, у 2024 році ТОВ «Кременчуцькій ТЕЦ» Різниця між тарифами за опалювальний період 2021-2022 років в сумі 53 865 917,30 грн також відшкодована не була.
Натомість, позивача знову включено до складу учасників Програми відшкодування різниці між тарифами, затвердженої Рішенням від 17 січня 2025 позачергової ХХVІІ сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вже на 2025 рік, без визначення суми відшкодування.
На момент вирішення справи судом розмір заборгованості по відшкодуванню позивачу різниці між тарифами в сумі 53 865 917,30 грн не сплачено.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду в суді першої інстанції є стягнення з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 53 865 917,30 грн компенсації різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води для населення за опалювальний період 2021/2022 років. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що рішенням міської ради було встановлено тарифи нижчі за економічно обґрунтовані, а також прийнято програму відшкодування такої різниці, яка фактично не була профінансована у повному обсязі.
Натомість предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025, яким позов ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було задоволено. Зокрема, апеляційний суд має перевірити доводи Кременчуцької міської ради про:
- відсутність між сторонами договірних зобов'язань;
- відсутність правових підстав для покладення на раду обов'язку сплатити компенсацію;
- неналежність відповідача у цій справі.
Щодо наявності між сторонами договірних зобов'язань.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. А у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. ( ч. 1, ч. 3-4 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Ті ж повноваження органу місцевого самоврядування визначені ст. 13 Закону України «Про теплопостачання». До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання, зокрема, належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Тарифи на виробництво теплової енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Установлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
В свою чергу, основні засади цінової політики і регулювання відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначені Законом України «Про ціни та ціноутворення» (надалі Закон).
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (ст. 2 цього Закону).
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону, державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема: установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно зі ст. 15 Закону, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що встановлення органом місцевого самоврядування цін в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, дозволене лише в разі відшкодування різниці між такими розмірами, з визначенням джерел такого відшкодування за рахунок коштів відповідних бюджетів.
У такому випадку в органу місцевого самоврядування виникає зобов'язання по відшкодуванню зазначеної різниці між тарифами з визначенням джерела фінансування.
Міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Крім того, відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування України» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. При цьому, у разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету, ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради.
Отже, враховуючи викладені норми та обставини справи, орган місцевого самоврядування, яким згідно з матеріалів даної справи є відповідач у справі, в особі його виконавчого органу - виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, установив у опалювальному періоді 2021/2022 рр тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, які діяли з 01.10.2021 до 30.09.2022.
Як наслідок, у відповідача по справі, в силу акту цивільного законодавства - ст. 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення», виникло зобов'язання по відшкодуванню різниці між економічно обґрунтованими тарифами та тарифами установленими.
З огляду на викладене місцевий суд зауважив, що між сторонами у справі виникли правовідносини, засновані на рішенні органу місцевого самоврядування, яким було встановлено тарифи на теплову енергію в розмірі, нижчому за економічно обґрунтований. Таке рішення, ухвалене виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради у межах делегованих повноважень, є актом органу місцевого самоврядування, який відповідно до частин третьої та четвертої статті 11 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.
У силу приписів статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення» орган місцевого самоврядування, який установив державні регульовані ціни (тарифи) у розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого, зобов'язаний відшкодувати суб'єкту господарювання різницю між установленими та економічно обґрунтованими тарифами за рахунок коштів відповідного бюджету.
Таким чином, Кременчуцька міська рада, приймаючи рішення про застосування занижених тарифів для населення, взяла на себе зобов'язання відшкодувати ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» відповідну різницю. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт існування такого зобов'язання та дійшов правильного висновку про наявність підстав для його примусового виконання.
Отже, твердження апелянта, що між ним і позивачем не виникло жодних зобов'язань є необґрунтованим з огляду на таке:
- судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що зобов'язання Кременчуцької міської ради не виникають з договору, а безпосередньо із закону та актів органу місцевого самоврядування, які мають нормативно-правовий характер;
- посилання апелянта на відсутність договору як підстави невиникнення обов'язку є юридично помилковим, оскільки предметом спору є не виконання договірних зобов'язань, а виконання публічно-правового обов'язку органу місцевого самоврядування, який прямо випливає з норм статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення»;
- твердження апелянта суперечить встановленим у справі фактичним обставинам: сама рада визнала своє зобов'язання, затвердила програму компенсації, визначила джерело фінансування - місцевий бюджет, та поклала виконання цього зобов'язання на Департамент фінансів як свій виконавчий орган. Отже, рада діяла як суб'єкт матеріального правовідношення, з рішення якої безпосередньо виник обов'язок з відшкодування різниці.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність договору між сторонами не звільняє Кременчуцьку міську раду від виконання зобов'язань, які виникли в силу закону та її власних рішень, а тому вона є належним відповідачем у цій справі.
Щодо правових підстав для покладення на раду обов'язку сплатити компенсацію.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для покладення на Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області обов'язку відшкодувати ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» різницю між економічно обґрунтованими тарифами та тарифами, фактично застосованими для населення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання зазначеного зобов'язання Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, виконуючи власні повноваження, 15.03.2022 затвердила Програму відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води для населення на 2022 рік, відповідно до якої визначила джерело відшкодування Різниці між тарифами - Бюджет Кременчуцької міської територіальної громади, за рахунок видатків передбачених у бюджеті Кременчуцької міської територіальної громади згідно з поданими суб'єктами господарювання розрахунками, відповідно до затвердженої форми, погоджених управлінням економіки виконкому Кременчуцької міської ради, та на підставі прийнятого виконкомом Кременчуцької міської ради рішення про погодження розрахунків щодо Різниці між тарифами. Визначивши виконавцем програми Департамент фінансів Кременчуцької міської ради (п. 2.5.-2.9. даного Рішення суду).
В подальшому Рішенням від 25.05.2022 за № 681 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області погодив оновлені розрахунки на відшкодування Різниці між тарифами за опалювальний період січень-квітень 2022 року на загальну суму 136 390 080,48 грн з ПДВ, зокрема, ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» - 91 547 201,29 грн, у тому числі за січень-квітень 2022 року - 89 948 742,27 грн з ПДВ та податок на додану вартість за жовтень-грудень 2021 - 6 598 459,02 грн.
Крім того, означеним рішенням встановлено: Заступнику міського голови - директору Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - Департамент фінансів) Неіленко Т. Г. укласти договори, додаткову угоду про відшкодування Різниці між тарифами, а також податку на додану вартість, та перерахувати кошти на рахунки відповідних суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
У 2022 році на виконання Програми Департамент фінансів Кременчуцької міської ради уклав Договори про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води для населення на 2022 рік на загальну суму 70 673 579,10 грн, які були виконані шляхом проведенні відшкодування за рахунок коштів місцевого бюджету (п. п. 2.10-2.12 даного Рішення суду).
Водночас, з відповіді від 12.01.2022 за вих. № 05110-16-6/892 Міністерства фінансів України вбачається, що Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» видатки на відшкодування різниці між тарифами з державного бюджету не передбачено. Крім того, даним листом Міністерство фінансів України звертало увагу, що згідно зі статтею 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними, що забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету та правом органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України (том 1 а. с. 233).
Аналіз викладених обставин, зокрема, відсутність передбачених видатків з державного бюджету, погодження розрахунків, укладення Договорів між Департаментом фінансів та позивачем у справі, їх виконання, - свідчить про погодження у бюджеті Кременчуцької міської територіальної громади видатків на відповідне відшкодування Різниці між тарифами.
Отже, відшкодування різниці між тарифами у 2022 році здійснювалося саме за рахунок місцевого бюджету і таке зобов'язання виникло у відповідача з норм Закону (ст. 15 ЗУ «Про ціни та ціноутворення»), безпосередньо з актів органу місцевого самоврядування, зокрема Рішення про затвердження відповідної Програми та Рішення про погодження розрахунків від 25.05.2022 за № 681 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
В подальшому частину зазначеного зобов'язання відповідача в сумі 53 865 917,30 грн, що становить Різницю між тарифами за лютий-квітень 2022, у зв'язку з не повним його виконанням, було перенесено відповідачем на 2023 рік, шляхом прийняття рішення про затвердження нової програми з відшкодування різниці між тарифами на 2023 рік, умови та джерела фінансування, якої є ідентичними попередній.
На виконання Програми 2023 року, Департамент фінансів, в особі заступника міського голови-директора Департаменту фінансів Неіленко Т. Г., та позивач у справі уклали Договір про відшкодування Різниці між тарифами на 2022 рік, відповідно до якого Департамент фінансів на підставі того ж Рішення про погодження розрахунків на відшкодування Різниці між тарифами від 25.05.2022 за № 681 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (п. 2.2. Договору), зобов'язаний був відшкодувати позивачу Різницю між тарифами в сумі 53 865 917,30 грн.
Обставини виникнення суми Різниці між тарифами судом не досліджувалися, оскільки саме зазначена сума є предметом позову, визнається відповідачем та третьою особою.
Викладені обставини свідчить про те, що відповідач, в особі його виконавчого органу - Департаменту фінансів, за рахунок Бюджету Кременчуцької міської територіальної громади та видатків передбачених у бюджеті Кременчуцької міської територіальної громади, на підставі прийнятого виконкомом Кременчуцької міської ради рішення про погодження розрахунків щодо Різниці між тарифами, мав здійснити відшкодування позивачу Різниці між тарифами в сумі 53 865 917,30 грн також за рахунок місцевого бюджету.
Разом з тим, відповідно до статей 16, 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування надано право самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України.
Такі ж положення передбачені нормами Бюджетного кодексу України, зокрема щодо принципу самостійності місцевих бюджетів (ст. 7 БК України).
До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема, на інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою згідно із законом (п. 21 ч. 1 ст. 91 БК України).
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, визначення бюджету, з якого позивачу має бути відшкодовано Різницю між тарифами, залежить від встановлення обставин того, яким органом було прийнято рішення, що спричинило цю різницю та з яких підстав воно приймалося.
У цій справі, різниця між тарифами виникла на підставі рішень органу місцевого самоврядування про визначення економічно необґрунтованих тарифів у опалювальному сезоні 2021-2022 років.
На момент прийняття відповідних рішень Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022, яким заборонено підвищення тарифів для всіх категорій споживачів, та Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 №1403, якою затверджено Порядок та Умови надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на виконання вищезазначеного закону, ще прийняті не були.
Тому, враховуючи положення статті 5 Цивільного кодексу України, яким врегульовано дію нормативно-правового акту в часі (акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності), зазначені нормативні акти не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем у справі.
Натомість підставою прийняття такого рішення були досягнені Меморандумом домовленості між органами влади, підприємством-постачальником газу та представницькими організаціями (Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад,). Одночасно з цими домовленостями були визначені шляхи їх реалізації, зокрема: забезпечення Кабінетом Міністрів України державної підтримки бюджетів територіальних громад, зокрема за рахунок субвенцій на допомогу громадам, у яких індекс податкоспроможності менше або дорівнює 0,9, а також - спрямування ПДФО у розмірі 4 відсотків, але не менше 11 млрд грн (додатково); 13,44 відсотків акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотків акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального.
При цьому, даний Меморандум не породжує додаткових зобов'язань для будь-якої із сторін (а. с. 27).
Втім, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, обставинами остаточного виконання аналогічних зобов'язань перед третіми особами, зокрема, КП «Теплоенерго» в сумі 19 645 116,89 грн та ПАТ «КВБЗ» в сумі 7 832 231,65 грн, які є учасниками тих же програм, підтверджується, наявність спрямованих надходжень ПДФО у розмірі 4 відсотків, за рахунок яких відповідач передбачив виконання Програми на 2023 рік.
Такі висновки зроблені судом першої інстанції в тому числі з урахуванням обставини відсутності передбачених бюджетних субвенсій, яка вбачається з відповідей державних інституцій, що містяться в матеріалах справи.
Адже реалізація цих зобов'язань мала відбуватися лише за умови сприятливого наповнення бюджету Кременчуцької міської територіальної громади та здійснення відповідного фінансування, в межах фактичних надходжень, запроваджених компенсаторів у 2023 році (4 відсотки надходжень податку на доходи фізичних осіб) та без урахування будь-яких субвенцій (п. 2.15 цього Рішення).
Зазначена обставина відповідачем спростована не була.
Таким чином, оскільки Меморандум не породжує будь-яких обов'язків для будь-якої із сторін, проте обов'язок з відшкодування Різниці між тарифами виник у відповідача в силу закону(ст. 15 ЗУ "Про ціни та ціноутворення"), в результаті прийнятого ним рішення, яким останній визначив до застосування економічно необґрунтованих тарифів, зазначена різниця підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок коштів місцевого бюджету.
Твердження відповідача та Департаменту фінансів стосовно того, що відшкодування Різниці між тарифами мало здійснюватися за рахунок державних субвенцій, та посилання відповідача на відсутність відповідних субвенцій як на підставу невиконання зобов'язання, суд оцінює критично, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Кременчуцька міська рада неодноразово зверталася на адреси державних інституцій з питанням щодо компенсації заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання.
Предметом таких звернень був запит відповідача у справі про наявність передбачених субвенцій Державного бюджету України для компенсації заборгованості з різниці в тарифах.
При цьому, з відповіді від 12.01.2022 за вих. № 05110-16-6/892 Міністерства фінансів України, вбачається, що Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» видатки на відшкодування різниці між тарифами не передбачено.
Більш того, відповідно до листів Міністерства фінансів України від 23.02.2024 за вих. № 47030-06/3-6/5536 та від 13.12.2024 за вих. № 470030-06/3-6/36462 щодо відшкодування різниці в тарифах, зазначено, що такі видатки не були передбачені і Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік».
Така ж інформація вбачається з листів від 26.03.2024 за вих. № 5499/25/10-24, від 29.11.2024 за вих. №22453/25/10-24 Міністерства розвитку громад та території України, відповідно до яких вбачається, що Законами України «Про державний бюджет України на 2023 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік» та «Про державний бюджет України на 2025 рік» не передбачено кошти для фінансування компенсації заборгованості з різниці в тарифах (том 1 а. с. 182, 183).
Суд першої інстанції слушно зауважив, що оскільки станом на момент прийняття рішення про затвердження Програми 15.03.2022, а також Рішення про погодження розрахунків від 25.05.2022 за № 681 виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Кременчуцька міська рада була обізнана про відсутність передбачених у державному бюджеті коштів на відшкодування різниці між тарифами на 2022 рік, відповідач, виконуючі власні повноваження та приймаючи відповідні акти органів місцевого самоврядування, з урахуванням визначених Меморандумом компенсаторів, надходження до місцевого бюджету 4% ПДФО, передбачав їх виконання за рахунок бюджету Кременчуцької міської територіальної громади.
Крім того, з листа від 16.01.2024 за вих. № 01-57/79 адресованого Міністерству фінансів України та листа від 19.01.2024 за вих. №01-57/108 - Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України за підписом міського голови Віталія Малецького, вбачається, що в 2022 році з місцевого бюджету було відшкодовано підприємствам теплопостачання 103,8 млн грн в межах фактичних надходжень 4% ПДФО (а. с. 231, 232).
Згідно обставин даної справи, до переліку таких підприємств увійшло ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», якому було відшкодовано Різницю між тарифами на загальну суму 70 673 579,10 грн на підставі договорів укладених з Департаментом фінансів.
З урахуванням того, що субвенції в державному бюджеті на 2022 рік передбачені не були, викладене додатково свідчить про те, що виконання Програми з відшкодування Різниці між тарифами передбачалося, здійснювалося і має здійснюватися за рахунок коштів місцевого бюджету Кременчуцької міської територіальної громади та видатків на відповідне відшкодування.
Враховуючи обставину відшкодування різниці між тарифами іншим особам (КП "Теплоенерго" та ПАТ "КВБЗ"), зазначене переконує суд про безпідставність посилань відповідача на відсутність відповідних асигнувань з боку держави, як на підставу невідшкодування позивачу Різниці між тарифами, так само як і безпідставність посилань на відсутність передбачених надходжень до місцевого бюджету, за рахунок яких міська рада планувала виконати відповідні зобов'язання. Оскільки, в протилежному випадку, таке відшкодування було б не можливим.
Таким чином, саме Кременчуцька міська рада, як орган, що прийняв рішення про застосування економічно необґрунтованих тарифів і затвердив програму їх компенсації, є належним боржником у спірних правовідносинах. Відсутність субвенцій з державного бюджету не звільняє її від обов'язку виконати власні зобов'язання, оскільки закон і прийняті радою акти передбачають фінансування цих виплат за рахунок місцевого бюджету.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт виникнення у Кременчуцької міської ради обов'язку сплатити позивачу компенсацію різниці між тарифами, а невиконання цього обов'язку є безпідставним та свідчить про порушення прав ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ». Апеляційний суд з таким висновком погоджується повністю.
Щодо належного відповідача у цій справі.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: власні (самоврядні) повноваження: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету (пп. 4, п. а) ст. 28 цього Закону).
З обставин справи вбачається, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, визнаючи своє зобов'язання з відшкодування різниці між тарифами перед позивачем у справі, виконання зазначеного обов'язку поклала на Департамент фінансів Кременчуцької ради, визначивши його спочатку виконавцем програм по відшкодуванню Різниці між тарифами на 2022, 2023 роки, а в подальшому - прийнявши рішення про погодження розрахунків від 25.05.2022 за № 681, в особі виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вказала на проведення розрахунків з позивачем у справі (п. 2.3. зазначеного рішення від 25.05.2022 за № 681, том 1 а. с. 48).
Такі дії узгоджуються з нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Бюджетного кодексу України.
Так, у відповідності до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (частина 1 статті 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
З огляду на викладене місцевий суд правильно зазначив, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області - це представницький виборний орган місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є її виконавчим органом, який відповідно до Положення, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 03.12.2020, є місцевим фінансовим органом (п. 1.3.), юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Кременчуці Полтавської області, печатку (п. 1.6.).
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України визначено наступні терміни: бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права; місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету; одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Згідно зі статтею 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Так, з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів вбачається, що відповідач, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, не є розпорядником бюджетних коштів.
Проте, в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (https://www.treasury.gov.ua/unifie-register-search) наявна інформація про те, що саме Департамент фінансів є таким розпорядником та одержувачем, а тому виконання зобов'язань з відшкодування Різниці між тарифами в сумі 53 865 917,30 грн відповідачу не могло реалізовуватись безпосередньо Кременчуцькою міською радою, без покладення відповідного обов'язку на Департамент фінансів.
Як наслідок, Департамент фінансів взяв на себе зазначені зобов'язання, уклавши з ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» відповідний Договір (п. 2.16. даного Рішення), але порушив такі зобов'язання його невиконанням.
Проте, зазначені норми закону та обставини не переконують суд, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області не є належним відповідачем у справі, оскільки належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (Постанова ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).
Матеріально-правові правовідносини виникають на основі норм матеріального права, їх змістом є права і обов'язки сторін, і саме це є визначальним для суду для встановлення особи, до якої має бути пред'явлено позовну вимогу.
З аналізу викладених обставин випливає, що Кременчуцька міська рада хоч і не є розпорядником бюджетних коштів, проте обов'язок по відшкодування коштів позивачу, в силу норм матеріального права (ст. 15 ЗУ «Про ціни та ціноутворення»), виникає саме у неї, як органу місцевого самоврядування.
В свою чергу, взаємовідносини, які виникли між позивачем та Департаментом фінансів носять процесуально-правовий характер, оскільки є похідними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації обов'язків відповідача.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, оскільки саме на цей орган місцевого самоврядування законом покладено повноваження щодо встановлення тарифів на теплову енергію, прийняття програм з відшкодування різниці між тарифами та визначення джерел їх фінансування.
Факт того, що Департамент фінансів Кременчуцької міської ради виступає розпорядником бюджетних коштів та безпосереднім виконавцем програм, не змінює правової природи зобов'язання, оскільки матеріально-правовий обов'язок з відшкодування різниці між тарифами виникає саме у ради як органу, який прийняв рішення про встановлення економічно необґрунтованих тарифів і затвердив відповідну Програму. Департамент фінансів у цих правовідносинах виконує функцію виконавчого органу ради, тобто є інструментом реалізації її рішень, а не самостійним боржником перед позивачем.
Тому, незалежно від відсутності у ради статусу розпорядника бюджетних коштів, саме вона є суб'єктом матеріального правовідношення, за рахунок якого може бути задоволено позовні вимоги про відшкодування різниці між тарифами. Зобов'язання Департаменту фінансів мають похідний характер і не замінюють обов'язку ради як основного боржника.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав Кременчуцьку міську раду належним відповідачем у цій справі, а апеляційний суд із цим висновком повністю погоджується.
Таким чином, доводи апелянта про те, що позов мав бути пред'явлений не до Кременчуцької міської ради, а до її виконавчого органу - Департаменту фінансів, колегія суддів безпідставними і такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні розмежування повноважень між представницьким органом місцевого самоврядування та його виконавчими органами, з огляду на таке:
- як правильно встановив суд першої інстанції, саме Кременчуцька міська рада є органом місцевого самоврядування, уповноваженим приймати рішення, що породжують матеріально-правові наслідки, у тому числі щодо встановлення тарифів та затвердження програм їх компенсації. Відповідно до частин 1, 3 статті 10, статей 11, 16, 28 та 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада діє як представницький орган територіальної громади, який визначає політику у сфері житлово-комунальних послуг, приймає рішення про затвердження програм, їх фінансування та контролює виконання таких рішень виконавчими органами;
- Департамент фінансів, у свою чергу, є виконавчим органом ради, який не самостійно формує зобов'язання, а лише реалізує рішення ради та її виконавчого комітету. Його повноваження полягають у технічному і фінансово-розпорядчому забезпеченні виконання бюджетних програм, але не у визначенні правових підстав виникнення зобов'язань. Тобто Департамент виступає як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який діє від імені ради, а не замість неї;
- укладення Департаментом фінансів договору про відшкодування різниці між тарифами на 2022 рік не свідчить про відсутність зобов'язань у самої ради. Як правильно зазначив місцевий суд, такі договори є формою реалізації затвердженої радою Програми, а не самостійною підставою для виникнення нового обов'язку. Саме рішення ради від 15.03.2022 та рішення виконавчого комітету від 25.05.2022 №681 стали юридичною підставою для виникнення зобов'язань по відшкодуванню різниці між тарифами.
З огляду на це, апеляційний суд підкреслює, що Кременчуцька міська рада є належним відповідачем у справі, оскільки саме вона є суб'єктом матеріального правовідношення, з рішення якої виникло спірне зобов'язання, а Департамент фінансів виступає лише виконавцем прийнятих рішень і діє від імені ради.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав, що на Кременчуцьку міську раду покладено обов'язок з відшкодування різниці між тарифами, а доводи апелянта щодо необхідності залучення Департаменту фінансів як належного відповідача є необґрунтованими.
Стосовно додаткових пояснень сторін, що 01.10.2025 між Департаментом фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" укладено додаткову угоду №1 до договору 8 про відшкодування різниці між тарифами на теплову енергію, послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води для населення на 2022 рік від 13.02.2023, якою затверджено графік погашення заборгованості з відшкодування різниці між тарифами. Означене, на думку учасників справи має вирішальне значення у даній справі, оскільки саме Департамент фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області взяв на себе зобов'язання по здійсненню погашення заборгованості з відшкодування різниці між тарифами.
Апеляційний суд вважає посилання учасників справи на укладення 01.10.2025 між Департаментом фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області та ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» додаткової угоди №1 до договору №8 від 13.02.2023 такими, що не мають правового значення для вирішення даної справи по суті.
По-перше, вказана додаткова угода була укладена лише 01 жовтня 2025 року, тобто після ухвалення рішення Господарського суду Полтавської області від 28 квітня 2025 року, яким спір уже було вирішено по суті. Відтак, ця угода не могла бути предметом дослідження судом першої інстанції та не впливає на законність і обґрунтованість прийнятого рішення.
По-друге, укладення додаткової угоди між позивачем і виконавчим органом ради - Департаментом фінансів - не змінює природи зобов'язання, яке виникло раніше, у 2022 році, в силу закону та актів органу місцевого самоврядування (рішень міської ради від 15.03.2022 та виконавчого комітету від 25.05.2022 №681). Ці акти визначили джерело фінансування, обсяг компенсації та поклали обов'язок її відшкодування на місцевий бюджет, що перебуває у розпорядженні Кременчуцької міської ради.
Додаткова угода №1 лише деталізує технічний порядок і строки погашення вже існуючої заборгованості, але не створює нових прав чи обов'язків для сторін у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України. Вона є формою реалізації зобов'язання, яке виникло з рішень ради та її виконавчого комітету, а не самостійною підставою для виникнення такого обов'язку.
По-третє, навіть якщо Департамент фінансів безпосередньо підписав додаткову угоду, це не свідчить про зміну суб'єкта боргу. Департамент діє від імені ради, у межах повноважень, визначених її рішеннями та Бюджетним кодексом України. Тому зобов'язання, за яким здійснюється погашення різниці між тарифами, залишається обов'язком Кременчуцької міської ради як органу, що його породив.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення додаткової угоди №1 від 01.10.2025 є подією, яка відбулася вже після ухвалення рішення суду першої інстанції і не має впливу на правильність зроблених ним висновків. Ця угода лише підтверджує подальше виконання раніше взятого обов'язку з боку виконавчого органу ради, але не змінює правового статусу сторін у спірних правовідносинах.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вказує, що:
- зобов'язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області перед ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» виникли не з договору, а безпосередньо з актів органу місцевого самоврядування та норм закону, зокрема статті 15 Закону України «Про ціни та ціноутворення», у зв'язку з прийняттям рішень про встановлення тарифів нижчих за економічно обґрунтовані. Приймаючи рішення про затвердження відповідної програми відшкодування різниці між тарифами та погодження розрахунків, Кременчуцька міська рада взяла на себе публічно-правовий обов'язок компенсувати позивачу зазначену різницю за рахунок коштів місцевого бюджету;
- укладення Департаментом фінансів Кременчуцької міської ради договорів та додаткової угоди №1 від 01.10.2025 не змінює правової природи цього обов'язку. Департамент фінансів виступає виконавчим органом ради, який реалізує її рішення, діючи від її імені, а не замість неї. Зазначена додаткова угода укладена вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, має технічний характер і спрямована лише на визначення графіка погашення вже існуючої заборгованості, а тому не впливає на висновки суду першої інстанції та не створює нових матеріально-правових зобов'язань;
- належним відповідачем у справі є саме Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, як орган, що прийняв рішення про застосування економічно необґрунтованих тарифів, затвердив програму їх компенсації та визначив джерело фінансування за рахунок місцевого бюджету. Відсутність державних субвенцій не звільняє раду від виконання прийнятих нею зобов'язань.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Доводи апелянта не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24 має бути залишене без змін.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2025 у справі №917/2382/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 23.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян