22 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/973/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2025 у справі №917/973/25
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", м. Полтава
про стягнення 17 068,80 грн заборгованості
У травні 2025р. Військова частина НОМЕР_1 (далі- Позивач) звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (далі - Відповідач) стягнення пені за Договором №230 про закупівлю товарів в умовах воєнного стану від 08.11.2024 року у розмірі 17 068,80 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.07.2025 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 80 відсотків від заявленої до стягнення суми.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не встановлено за допомогою доказів факту направлення заявки на відвантаження товару, а також дати направлення такої заявки, у зв'язку з чим неможливо встановити факту прострочення зобов'язання та кількості днів прострочення зобов'язання. У той час, як пунктом 5.3 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений протягом 1 доби з дня отримання заявки, а за змістом пунктом 5.1 Договору визначена кінцева дата поставки товару - 25.12.2024- Відповідач вважав, що товар поставлений своєчасно.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №917/973/25 від 28.08.2025р відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи у строк до 08.09.2025.
Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, зазначивши наступне:
-заявка на поставку товару була надіслана на електронну адресу постачальника, що підтверджується доданими до відзиву доказами, а також означена заявка була зареєстрована в журналі вихідної кореспонденції за №4007 від 18.11.2024 про що свідчить кутовий штамп Позивача, проставлений у верхньому куті заявки;
-поведінка Відповідача підтверджує факт отримання заявки, оскільки відповідно до умов п.5.1. Договору підставою для поставки товару є саме заявка Позивача;
Позивач вважав відсутніми підстави до задоволення клопотання про зменшення неустойки, оскільки Відповідачем не наведено виняткових обставин та не надано доказів надмірності заявлених штрафних санкцій,
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу додано у якості доказу направлення заявки на електронну адресу Відповідача роздруківку (знімок екрану) з електронної пошти із вкладенням файлу у форматі pdf від 19.11.24 о 09:40.
Судова колегія не приймає до уваги подані до відзиву на апеляційну скаргу додаткові докази, оскільки відповідно до вимог ст.269 ГПК України Позивачем не заявлено клопотання про їх долучення до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості подання до суду першої інстанції.
Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду -скасуванню виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:
- укладення між сторонами 08.11.2024 Договору про закупівлю товарів на умовах воєнного стану № 230, за умовами п. 1.1 якого Відповідач зобов'язується у 2024 році поставити Позивачу товар: масло вершкове 72,5%, код ДК 021:2015 (15530000-2 "Вершкове масло") (далі - товар), а Позивач - прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору, найменування товару, асортимент, якість, кількість та ціна за одиницю визначено у Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору);
-узгодження сторонами у специфікації до Договору про закупівлю товарів в умовах воєнного стану (підписаної уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками) найменування предмету закупівлі - масло вершкове 72,5 % (код ДК 15330000-
2) в кількості 5 000,00 кг, ціна за одиницю з ПДВ - 336,00 грн, загальна вартість з урахуванням усіх податків та зборів в т.ч. ПДВ - 1 680 000,00 грн.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
За твердженням Позивача 18.11.2024 ним було направлено на адресу Відповідача заявку (вих. №4007) щодо здійснення поставки масла вершкового - 4000 кг протягом 7 (семи) календарних днів в термін до 25.11.2024 року доставити данні продукти на адресу в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) (а. с. 11).
Проте, за твердженням Позивача, Відповідач поставив вищезазначений товар з порушенням строків передачі, внаслідок чого порушив умови укладеного між сторонами договору, що підтверджував підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними:
- №3040 від 29.11.2024 року (масло вершкове 72,5 % у кількості 800 кг на суму 268 800,00 грн (з ПДВ);
- №3226 від 18.12.2024 року (масло вершкове 72,5 % у кількості 3 200 кг на суму 1 075 200,00 грн (з ПДВ).
З метою досудового врегулювання спору, 08.01.2025 року та 18.02.2025 року Позивач направив Відповідачеві претензії (вих. №70, вих. № 642) з вимогою сплатити пеню, відповіді на які отримано не було.
У зв'язку з наявністю факту прострочення поставки товару, Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача пеню у розмірі 17 068,00 грн, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Відповідач в суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву на позов.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав їх законним та обґрунтованими, дійшовши висновку про доведеність Позивачем факту прострочення виконання зобов'язання з боку Відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є незгода Відповідача з висновками суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, обґрунтовуючи таку незгоду відсутністю факту прострочення виконання зобов'язання та поставки товару у визначений Договором строк.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх спростовують, виходячи з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений сторонами у справі Договір, який є за своєю правовою природою договором поставки, підписаний представниками сторін у справі, підписи скріплено печатками.
Відповідно до умов пункту 5.1. Договору, поставка товару здійснюється партіями за письмовою заявкою замовника, направленою учаснику електронною поштою.
Письмова заявка направляється замовником з електронної адреси замовника на електронну адресу учасника ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді сканованого листа в pdf- форматі.
За твердженням Позивача, 18.11.2024 ним було направлено на адресу Відповідача заявку (вих. №4007) щодо здійснення поставки масла вершкового - 4000 кг протягом 7 (семи) календарних днів в термін до 25.11.2024 року на адресу в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).
Разом з тим, доказів надсилання вказаної заявки Відповідачу Позивачем суду першої інстанції не надано.
За цих підстав, судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про дослідження обставин надсилання Позивачем заявки Відповідачу, оскільки такий висновок не відповідає матеріалам справи, а факт складання такої заявки не підтверджує факт її надсилання, що прямо передбачено умовами п.5.1. Договору.
Крім того, за умовами Договору (пункт 5.3.), товар повинен бути поставлений замовнику протягом 1 доби з дати отримання письмової заявки замовника.
Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо дати отримання Відповідачем заявки Позивача, у зв'язку з чим судова колегія позбавлена можливості встановити дату коли Відповідач мав поставити Позивачу товар, з матеріалів справи таких обставин також не вбачається.
Разом з тим, за висновками судової колегії поза увагою суду першої інстанції залишилися умови пункту 5.1. Договору, яким визначено, що кінцевий термін поставки товару - 25.12.2024.
Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується Позивачем, товар був поставлений 29.11.2024 у кількості 800 кг відповідно до видаткової накладної №3040 та 18.12.2024 року у кількості 3 200,00 кг відповідно до видаткової накладної №3226, тобто в межах строку, визначеного Договором.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку про недоведеність доводів Позивача щодо прострочення виконання зобов'язання Відповідачем зі своєчасної поставки товару за заявкою №4007 від 18.11.2024.
Судова колегія зазначає, що підставою для нарахування пені за умовами Договору є порушення строків передачі товару, однак, у даному випадку Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту та дати порушення Відповідачем зобов'язання за заявкою №4007 від 18.11.2024, на яку посилається Позивач, відтак, підстави для нарахування пені відсутні.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вказане, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності судова колегія дійшла висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з Відповідача пені у розмірі 17 068,80грн.
Оскільки судовою колегією встановлено відсутність підстав до нарахування пені, клопотання Відповідача про зменшення її розміру на 80% та заперечення Позивача з цього приводу апеляційним судом не розглядаються.
За наведених обставин рішення Полтавської області від 30.07.2025 року у справі №917/973/25 про задоволення позовних вимог слід скасувати на підставі пункту 2 частини першої статті 277 ГПК України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
У справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС», м. Полтава про стягнення 17 068,80 грн пені - відмовити.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід віднести на Позивача, стягнувши з останнього на користь Відповідача суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60грн.
Про понесення сторонами інших судових витрат - не заявлено, тому вони не підлягають розподілу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС», м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2025 у справі №917/973/25- задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 30.07.2025 року у справі №917/973/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС», м. Полтава про стягнення 17 068,80 грн пені - відмовити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції - віднести на Військову частину НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Військову частину НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСПОЛІН ПЛЮС» (вул. Героїв Азову, 17, прим. 2, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33667686) 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков