ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 жовтня 2025 року Справа № 918/1209/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
прокурора: Котяй І.В.
позивача: не з'явився
відповідача: Іванов І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р. у справі №918/1209/24, ухвалене суддею Марач В.В., повний текст рішення складено 10.05.2025р.
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради
до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація"
про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання звільнити протирадіаційне укриття
Заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" в якому просить усунути перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування комунальним майном, шляхом зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю “Рівнефармація» звільнити протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку № 187 по вул. Соборна в місті Рівне.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 позов задоволено. Усунуто перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування комунальним майном, шляхом зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" звільнити протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №187 по вул. Соборна в місті Рівне.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1209/24 у складі: головуючий суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 та призначено її до розгляду на 01.07.2025 о 14:30 год.
12.05.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд за допомогою підсистеми ЄСІКС "Електронний суд" надіслав до електронного кабінету апелянта лист №918/1209/24/2586/25, в якому останнього повідомлено про те, що здійснивши перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, згідно платіжної інструкції №2668 від 29.04.2025, яку апелянт долучив до апеляційної скарги, судом виявлено, що останній сплачений на неправильний рахунок - НОМЕР_1 замість правильного - НОМЕР_2 . Відтак, апеляційний суд просив Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" здійснити оплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №918/1209/24 у розмірі 4542,00 грн за правильними реквізитами та надати докази його оплати.
Станом на 06.06.2025 доказів оплати судового збору у розмірі 4542,00 грн за подачу апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №918/1209/24 на правильні реквізити апелянтом не надано.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2025, на підставі ч.11 ст.176 ГПК України, апеляційну скаргу ТОВ "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 залишено без руху та надано можливість апелянту усунути встановлені недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у розмірі 4542,00 грн на правильний розрахунковий рахунок Північно-західного апеляційного господарського суду.
06.06.2025 р. через систему «Електронний суд» прокурор надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 р. у справі №918/1209/24, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Як вбачається з Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №918/1209/24 у розмірі 4542,00 грн був сплачений апелянтом, що вбачається з Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 продовжено розгляд справи №918/1209/24 за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р.
Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" головуючий суддя Мельник О.В. у період з 23.06.2025 по 27.06.2025 включно тимчасово непрацездатний та з 30.06.2025 по 01.08.2025 перебуватиме у відпустці.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/298 від 25.06.2025 р. призначено заміну головуючого судді у судовій справі №918/1209/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1209/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г..
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р. у справі №918/1209/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г..
30.06.2025р. було складено Довідку про неможливість проведення судового засідання 01.07.2025р. у зв'язку з відпусткою судді-члена колегії Петухова М.Г. у період з 01.07.2025 по 18.07.2025р.
Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Гудак А.В. у період з 07.07.2025 по 01.08.2025 включно перебуває у відпустці.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату суду №01-05/434 від 21.07.2025 р. призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №918/1209/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1209/24 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Петухов М.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р. у справі №918/1209/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р., суддя Петухов М.Г.. Розгляд апеляційної скарги призначено на "11" вересня 2025 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "29" вересня 2025 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.
25.09.2025 р. через систему «Електронний суд» від представника Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" до суду надійшли додаткові пояснення по справі №918/1209/24.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "29" вересня 2025 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до "30" вересня 2025 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до "20" жовтня 2025 р. о 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2(ВКЗ).
17.10.2025 представник Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" через систему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі 918/1209/24.
У судовому засіданні 20.10.2025 р. прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 р. винесено з дотриманням чинного законодавства тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" залишити без задоволення.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а, відтак таким, що підлягає скасуванню.
Представник Рівненської обласної ради в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 р. у справі №918/1209/24 позов задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор та позивач довели належними та допустимими доказами факт незаконного придбання та утримання відповідачем протирадіаційного укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №187 по вул.Соборна в місті Рівне., а відповідач вказаного не спростував, то, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" стверджує, що рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 року прийняте з порушенням матеріальних та процесуальних норм.
Зокрема, скаржник вважає недоведеною обставину, що спірне приміщення як на момент спірних відносин, так і на момент ухвалення оскаржуваного рішення, є протирадіаційним укриттям.
Для підтвердження статусу протирадіаційного укриття, прокурор повинен був надати суду два екземпляри акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) об'єкту - спірного приміщення. Відповідно суд першої інстанції, не маючи в розпорядженні цих документів, мав визнати недоведеним факт надання спірному приміщенню статусу протирадіаційного укриття.
Апелянт наголошує на тому, що не можуть бути допустимими окремі докази, подані прокурором: протокол огляду місцевості від 28.10.2022; "Учетная карточка противорадиационного укрытия"; "Облікова картка протирадіаційного укриття"; "Облікова картка захисної споруди цивільного захисту"; копія експлікації та схеми з техпаспорту будівлі. Надання зазначених документів в якості додатків до "додаткового пояснення" є непередбаченою процесуальною формою подання доказів до суду, крім цього зазначене "додаткове пояснення" не містить обґрунтування неможливості подання цих доказів у встановлений строк, клопотання про поновлення процесуального строку для подання цих доказів.
З урахуванням недопустимості вищезазначених доказів, наданих прокурором, встановлені судом першої інстанції обставини не є доведеними.
Спірне приміщення не може бути віднесено до захисних споруд цивільного захисту і, відповідно до протирадіаційного укриття, оскільки не є інженерною спорудою.
Скаржник стверджує, що з огляду на конструктивні особливості спірного приміщення і на те, що воно не може бути віднесено до захисних споруд цивільного захисту, спірне приміщення відноситься до найпростішого укриття або до споруди подвійного призначення.
Крім того, прокурором не додано паспорту захисної споруди/споруди подвійного призначення, що є первинним та обов'язковим документом для обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення у складі фонду захисних споруд відповідно до п. 16 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138.
Також, апелянт вказує, що наявність щодо спірного приміщення карток не змінюють визначених законом характеристик спірного приміщення і не є автоматичною вказівкою до віднесення цього приміщення до "протирадіаційного укриття".
З огляду на обставини справи належним способом захисту права позивача у цій справі є віндикаційний позов.
Крім того, суд першої інстанції щодо спірних відносин (проміжок часу 1995-1999 роки) застосував окремі норми матеріального права (ЦК України, КЦЗ, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна") що не підлягають застосуванню, так як в даному випадку не мають зворотної дії у часі.
Також, в даному випадку суд першої інстанції не застосував Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, рішення ЄСПЛ щодо взяття до уваги принципу "належного урядування", який мав би бути застосований у цій справі шляхом відмови у задоволенні позову.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, прокурор у відзиві вказує , що предметом позову у вказаній справі є усунення перешкод власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ «Рівнефармація» звільнити протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №187 по вул.Соборна в місті Рівне.
Наголошує, що предметом спору за позовом є підвальне приміщення площею 36 кв.м. (яке і є спірним протирадіаційним укриттям №67775), яке не входило до складу нежитлових приміщень площею 96,2 кв.м. підвального поверху, придбаних ВАТ «Рівнефармація» за договором № 463 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу (далі - договір № 463), однак яке використовується відповідачем у власних цілях.
Також, прокурор наголошує на тому, що в даному випадку наявні беззаперечні підстави стверджувати, що у фонді захисних споруд протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., розташоване по вул. Соборна, 187, в місті Рівне, обліковується як мінімум з 1982 року.
Відтак, крізь призму вимог будівельних норм, станом на 11.02.2002 вже було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом захисної споруди цивільної оборони - протирадіаційного укриття №67775 площею 36 кв.м., розташованого по вул.Соборна, 187, в місті Рівне, оскільки за інших умов захисна споруда не могла бути включена до фонду захисних споруд.
Крім того, представником відповідача не надано жодних належних, достовірних та допустимих (в розумінні положень ст.ст. 76-78 ГПК України) доказів безпідставного включення протирадіаційного укриття №67775 (площею 36 кв.м., розташованої по вул. Соборна, 187, в місті Рівне) до фонду захисних споруд, а тим самим доказів неправомірних дій органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх уповноважених осіб щодо такого «безпідставного» включення протирадіаційного укриття № 67775 до фонду захисних споруд, притягнення винних осіб за вчинення таких дій тощо.
Крім того, про наявність в підвальному приміщенні житлового будинку, розташованого по вул. Соборна, 187, в місті Рівне вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття) свідчать облікові картки протирадіаційного укриття № 67775, одна з яких оформлена та завірена відтиском печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР й датована 01.08.1983.
В свою чергу, наявність відтиску печатки Аптечного управління Рівненського обласного виконавчого комітету УРСР та гербу УРСР (що припинила своє існування 24.08.1991) на даному відтиску печатки свідчить про існування даного документу щонайменше з 24.08.1991, відповідно свідчить про введення в дію спірної захисної споруди та постановку останньої на облік у зазначений період, а відтак, є доказом того, що на момент виконання Державної програми приватизації, Указу Президента України від 30.12.1994 за № 827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» та укладання договору купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу від 11.02.2002, спірні нежитлові приміщення підвального поверху площею 36 кв.м., що розташовані по вул. Соборна, 187, в місті Рівне, являлися протирадіаційним укриттям № 67775.
Матеріали справи чітко вказують на наявність у нежитлових приміщеннях підвального поверху будинку №187 по вул.Соборна в місті Рівне захисної споруди цивільного захисту типу саме «протирадіаційне укриття», що своїми діями щонайменше до 20.07.2022 року не оспорював та підтверджував відповідач. Однак, коли виникли передумови щодо необхідності (за результатами розгляду справи № 918/1209/24) повернення Рівненській обласній раді спірного протирадіаційного укриття №67775 відповідачем ТДВ «Рівнефармація» відразу вказується на відсутність протирадіаційного укриття в підвальному приміщенні та стверджується, що підвальне приміщення може бути віднесено лише до найпростішого укриття. Тобто, на противагу перерахованим доказам, наявних у матеріалах справи, апелянтом лише робляться суб'єктивні припущення, сформовані на формальних маніпулюваннях у власних цілях поняттями законодавства, чинного на даний час та яке навіть не існувало на момент виникнення спірних правовідносин.
Також, прокурор наголошує на тому, що підставою для пред'явлення позову у справі № 918/1209/24 слугувала не незаконна приватизація (відчуження) нежитлового приміщення площею 36 кв.м. підвального поверху будівлі № 187 по вул. Соборна м. Рівне, що є протирадіаційним укриттям №67775, яке належить Рівненській обласній раді, а його незаконне зайняття ТДВ «Рівнефармація», тим самим створення перешкод власнику у користуванні спірним майном. Відтак, предметом позову є усунення перешкод власнику - Рівненській обласній раді, у здійсненні права користування комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ «Рівнефармація» звільнити протирадіаційне укриття № 67775 площею 36 кв.м, що знаходиться у підвальному приміщенні будинку № 187 по вул. Соборна в місті Рівне. Відповідно, твердження апелянта про відсутність заборони на приватизацію спірної частини підвального приміщення будинку № 187 по вул. Соборна, фактично не приватизувавши останнє, є передчасним та не стосується обставин, що підлягають доказуванню у спірних правовідносинах.
З огляду на вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 у справі № 918/1209/24 ухвалене згідно вимог ст. 236 ГПК України та відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а доводи апелянта - представника ТДВ «Рівнефармація» Садовник О., викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими, такими що не відповідають матеріалам та обставинам справи, не підтверджені належними, достовірними, допустимими та вірогідними (в розумінні положень ст.ст. 76-79 ГПК України) доказами.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Судом встановлено, що на виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 "Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні", Рівненською обласною радою 25.02.1995 прийнято рішення № 25, яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області і підлягають приватизації згідно з додатками.
Зокрема, одним із додатків даного рішення затверджено "Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" від 26.11.1994" (далі - Перелік). До даного Переліку обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання "Фармація".
Крім того, радою було вирішено передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Регіональне відділення) в управління об'єкти комунальної власності області, включені до даних переліків.
В подальшому наказом Регіонального відділення №244 від 28.04.1995 було затверджено Статут утвореного ВАТ “Рівнефармація», згідно якого товариство є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання “Фармація» в частині державного майна, що ввійшло до статуту товариств, а наказом № 334 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30.04.1999 “Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ “Рівнефармація», у власність товариства передано майно згідно доданого переліку.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області 30.04.1999 видано наказ №334 "Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ "Рівнефармація", яким передано у власність товариства майно згідно доданого переліку.
При цьому ряд приміщень аптек, що не входили до цілісного майнового комплексу Рівненського обласного виробничого об'єднання “Фармація», були надані у користування на підставі договорів оренди.
Зокрема, 01.06.1999 управління економіки міста Рівне уклало з ВАТ “Рівнефармація» договір оренди нежитлового приміщення № 1173/558 (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого управління економіки міста Рівне передає, а ВАТ “Рівнефармація» приймає в орендне користування нежитлові приміщення для розміщення аптек згідно додатку №1.
Зокрема, серед перерахованих об'єктів під порядковим номером 5 зазначено нежитлове приміщення по вул. Соборна, 187, в місті Рівне площею 207,0 кв.м., в тому числі підвал площею 95.9 кв.м.
В подальшому, для виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 за №827 “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», органами приватизації вживалися заходи із забезпечення завершення малої приватизації в Україні.
Так, 20.12.1995 Фондом державного майна (далі - ФДМ) України видано інструктивний лист за № 10-15-9077. Відповідно до роз'яснень (наданих ФДМ України в лютому 1996 року) щодо виконання інструктивного листа №10-15-9077, приватизація будівель, споруд, нежитлових приміщень, у яких розташовані об'єкти малої приватизації (приватизовані до набрання чинності Указу Президента України №827 від 30.12.1994) і на які відповідною місцевою радою не встановлено прямої заборони на приватизацію, згідно п. 6 Указу Президента України №827 від 30.12.1994, не потребують включення до переліку об'єктів приватизації та їх затвердження відповідними радами і виконуються власником приватизованого майна. Рішення щодо викупу таких будівель (споруд, приміщень) приймає відповідний орган приватизації за ініціативою власника.
Відповідно, враховуючи роз'яснення інструктивного листа ФДМ України за №10-15- 9077, ВАТ “Рівнефармація» 27.09.2001 подало до комітету з приватизації заяву про приватизацію шляхом викупу приміщення орендованих аптек, серед яких приміщення аптеки, розташованої по вул. Соборна, 187, в місті Рівне.
За результатами розгляду даної заяви та поданого до неї пакету документів, комітетом з приватизації Рівненської міської ради 10.01.2002 видано наказ № 4 “Про затвердження вартості нежитлового приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 187. Про продаж нежитлового приміщення».
Даним наказом затверджено продаж нежитлового приміщення загальною площею 206,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 187, для ВАТ “Фармація».
В подальшому, 11.02.2002 комітетом з приватизації Рівненської міської ради з ВАТ “Рівнефармація» укладено договір №463 купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) шляхом викупу (далі - договір купівлі-продажу).
Згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу, комітет з приватизації Рівненської міської ради (продавець) зобов'язується продати ВАТ “Рівнефармація» (покупець) нежитлові приміщення загальною площею 206,1 кв.м., з них:
- нежитлові приміщення загальною площею 109,9 кв.м., вбудовані в перший поверх двоповерхового цегляного житлового будинку, розташованого по вул. Соборна, 187, в місті Рівне;
- нежитлові приміщення загальною площею 96,2 кв.м., вбудовані в підвал двоповерхового цегляного житлового будинку, розташованого по вул. Соборна, 187, в місті Рівне.
Зазначені нежитлові приміщення загальною площею 206,1 кв.м. належать Рівненській міській раді на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації (далі Рівненське МБТІ) 23.01.2002 та зареєстрованого в Рівненському бюро технічної інвентаризації по реєстру №8-47-834 (п. 1.1 договору купівлі-продажу).
Крім того, п.1.2 договору купівлі-продажу передбачено, що характеристики будівлі наводяться в технічному паспорті, який виданий Рівненським МБТІ.
Із зазначеного технічного паспорта будівлі вбачається, що 04.09.2001 Рівненським МБТІ було проведено поточну інвентаризацію приміщень аптеки №3 по вул. Соборна, 187, в місті Рівне, за результатами якої визначено загальну площу підвальних приміщень аптеки №3, що склала 96,2 кв.м. та загальну площу приміщень першого поверху аптеки №3, що склала 109,9 кв.м., а всього по приміщеннях аптеки - 206,1 кв.м..
В подальшому на замовлення управління економіки міста 23.01.2002 Рівненським МБТІ ініційовано виготовлення свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення площею 206,1 кв.м. по вул. Соборна, 187, які належать до комунальної власності міста і знаходяться на балансі управління економіки міста. Щодо оплати послуг з виготовлення зазначених документів у заяві було вказано: “...Оплата за виготовлення довідки та свідоцтва здійснюватиметься орендарем - ВАТ "Рівнефармація"...».
23.01.2002 Рівненським МБТІ видано свідоцтво про право власності № 8-47- 834 від 23.01.2002 на нежитлові приміщення першого та підвального поверхів загальною площею 206,1 кв.м., що належать на праві комунальної власності Рівненській міській раді.
В свою чергу, підвальні приміщення, щодо яких видано свідоцтво про право власності № 8-47-834 від 23.01.2002, згідно документу “План будівлі» “Підвал», є лише частиною підвального приміщення будинку № 187 по вул. Соборна в місті Рівне, що підтверджується наступними документами.
Так, згідно документу під назвою (мовою оригіналу) “Журнал внутренних обмеров и подсчетов строений литер А-2 по ул.(пер.,площадь) Сталина дом №187 город Ровно...» датованого 15.12.1949, що знаходиться у інвентаризаційній справі №2291, заведеній в КП “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради на будинок № 187 по вул. Соборна (сучасна назва) в місті Рівне, підвал будинку мав загальну площу 144,66 кв.м. та складався з двох приміщень, одне з яких площею 79,72 кв.м. мав назву “ 2, Аптека».
Крім того, відповідно до документу під назвою (мовою оригіналу) “Журнал внутренних обмеров и подсчетов строений литер АII по ул. (пер.«площадь) Ленинская дом №187город Ровно...» датованого 20.09.1980, що також знаходиться у інвентаризаційній справі №2291, заведеній в КП “Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради на будинок № 187 по вул. Соборна в місті Рівне, загальна площа підвальних приміщень даного будинку складала 149,9 кв.м.
Площа підвальних приміщень, що належали Рівненській міській раді та були відчуженні ВАТ “Рівнефармація» за договором купівлі продажу № 463 від 11.02.2002, становила лише 96,2 кв.м.
Також даний факт підтверджується співставленням графічних зображень підвального приміщення будинку № 187 по вул. Соборна (Сталіна, Ленінська), що відображені на плані та по поверховому плані будинку, що датовані 17.11.1949 та 20.09.1980, а також планом будівлі датованим 26.07.1993 зі змінами внесеними 04.09.2001 за результатами проведеної поточної інвентаризації.
Виконавчим комітетом Рівненської міської ради підтверджено, що комітетом з приватизації (правонаступником якого є управління комунальною власністю) виконавчого комітету Рівненської міської ради було приватизовано нежитлове приміщення по вул. Соборна, 187, загальною площею 206,1 кв.м., що не мало статусу об'єкта цивільної оборони (лист від 05.12.2024 за № 05-01-4507/24- 10095/24).
В свою чергу, як зазначалося вище у книзі обліку протирадіаційних укриттів, що веде управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Рівненської міської ради, та відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області й Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: вул.Соборна,187, м.Рівне обліковано протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м. та місткістю 70 осіб.
20.07.2022 комісією зі складу представників ТДВ “Рівнефармація» (а саме: заступника генерального директора, інженера з охорони праці та завідувача аптекою № 3) проведено оцінку стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття № 67775), а у складеному за результатами її проведення акті інформацію щодо її технічних характеристик також зазначено, аналогічну змісту облікової картки протирадіаційного укриття оформленої 01.08.1983.
Під час проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 огляду підвальних приміщень аптеки №3, у ході якого було ідентифіковано об'єкт цивільної оборони - протирадіаційне укриття № 67775 та визначено його точне місце розташування, представником ТДВ “Рівнефармація» було показано де розташоване укриття та вказано, що у разі повітряної тривоги до нього можуть мати доступ громадяни. В свою чергу, на табличці, розміщеній на вхідних дверях в укриття № 67775 зазначено: “...ТДВ “Рівнефармація», ключі знаходяться: в приміщенні аптеки №3, а відповідальна особа: завідувач аптеки №3 Прозапас Тетяна Григорівна...».
Прокурор, вважаючи, що спірне приміщення відноситься до захисних споруд цивільної оборони та не підлягало приватизації, звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про усунення перешкоди власнику - Рівненській обласній раді у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання Товариство з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" звільнити протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №187 по вул. Соборна в м. Рівне.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).
Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У частині 1 статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення (п.14 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України).
Відповідно до ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
У постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23 у спорі, що виник у подібних до цієї справи №918/1209/24, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, звернув увагу, зокрема, на таке:
"Судова палата зауважила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11. 2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38)).
У цій справі відповідач є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між Міською радою і Товариством щодо спірного майна відсутні, адже останнє набуло спірне майно від власника, який його придбав, шляхом внесення до статутного капіталу створеного ним товариства. Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
Враховуючи наведене, судова палата відступає від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24, від 29.01.2025 у справі №927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24 та від 11.02.2025 у справі №918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов. Підстав же для відступу від висновків, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі №906/1052/22 судова колегія не вбачає."
Отже, у вказаній постанові викладено висновки щодо віндикаційного позову як належного способу захисту права власності держави або територіальної громади на захисну споруду (протирадіаціне укриття), володільцем якої за принципом реєстраційного підтвердження володіння є приватна особа. У справі, в якій подано апеляційну скаргу, такою особою є ТДВ "Рівнефармація".
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі, що розглядається, звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод Рівненській облраді (позивачеві) як власникові у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання ТДВ "Рівнефармація" звільнити спірне протирадіаційне укриття.
За обставинами цієї справи, в якій подано апеляційну скаргу, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від товариства - відповідача (віндикаційний позов), з якою прокурор у цій справі не звертався.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
З огляду на те, що обрання прокурором неналежного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то висновки суду першої інстанцій та, відповідно, аргументи прокурора, які стосуються суті спору, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
З урахуванням наведеного доводи скаржника отримали підтвердження, в частині обрання прокурором неналежного способу захисту.
Доводам апеляційної скарги щодо недоведеності обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, зокрема, щодо статусу спірного приміщення як протирадіаційного укриття та посилання на відсутність доказів, на підставі яких такі обставини могли би бути встановлені, недопустимість доказів, поданих прокурором , помилковість висновків суду першої інстанції про віднесення приміщення до категорії протирадиаційних укриттів як захисних споруд цивільного захисту апеляційний суд оцінки не надає, з огляду на наявність зазначених вище підстав для відмови у позові.
З тих же міркувань апеляційний суд, дослідивши аргументи апелянта в частині помилкового застосування судом положень матеріального права, які не могли бути застосовані, і незастосування тих положень, які мали бути застосовані при вирішенні цього спору, зазначає, що моментом виникнення спірних правовідносин слід вважати набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна, доказом якого є свідоцтво про право власності на приміщення по вулиці Соборній 187 у місті Рівному, видане органом приватизації 11.02.2002 року, зареєстроване 21.03.2002 року за №430, а відтак положення ст.228 ЦКУ в редакції Кодексу, чинного з 01.01.2004 року, помилково застосовані судом першої інстанції, проте на загальний висновок не впливають.
Щодо порушення прокурором права відповідача на мирне володіння майном, гарантоване будь-якій особі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, апеляційний суд вважає, що оцінку доводів правомірності втручання у право володіння майном і дотримання «справедливого балансу» у розумінні рішень ЄСПЛ у випадках такого втручання може бути надано лише у межах розгляду позову , заявленого з урахуванням відповідності способу судового захисту.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є достатньо обґрунтованими для задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно рішення Господарського суду Рівненської області, яким позовні вимоги задоволено, необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" наведено достатні та переконливі доводи, на підставі яких колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
А відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р. у справі №918/1209/24 слід задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025р. у справі №918/1209/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2025 у справі №918/1209/24 скасувати. Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради про усунення перешкод у користуванні комунальним майном, шляхом зобов'язання Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» звільнити протирадіаційне укриття №67775 площею 36 кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні будинку №187 по вул.Соборна в місті Рівне. - відмовити.
Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівнефармація" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, Майдан Незалежності, будинок 3, код ЄДРПОУ 22572748) 4542 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Рівненської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1209/24 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "24" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Петухов М.Г.