вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" жовтня 2025 р. Справа № 910/4670/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.10.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025
повний текст рішення складено 08.08.2025
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025
у справі № 910/4670/25 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про стягнення 1 452 360,00 грн., -
Короткий зміст первісних позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (відповідач) про стягнення 1 452 360,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.02.2025 з рахунку позивача у АТ КБ «Приватбанк» здійснено несанкціоноване списання грошових коштів на суму 1 452 360,00 грн. на рахунки осіб, з якими у позивача відсутні договірні відносини. Позивач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою про повернення безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів у розмірі 1 452 360,00 грн., втім відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у поверненні безпідставно списаних коштів з банківського рахунку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4670/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
03.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/4670/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" безпідставно списані кошти в розмірі 1 452 360,00 грн. та 21 785,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено протиправну поведінку АТ КБ "Приватбанк" та порушення його працівниками вимог законодавства під час виконання переказів на підставі сформованих платіжних доручень. Суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ КБ "Приватбанк" не виконало взяті на себе зобов'язання з виконання розрахункових документів, що були отримані від ТОВ «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» за підписом уповноваженої особи - директора Кас'ян О.М.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" 50 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям співмірності, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25, 23.08.2025 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 у справі № 910/4670/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 та ухвалити нове, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з відповідача, або зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу шляхом відмови у їх задоволенні.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) за відсутності матеріалів кримінальної справи, висновку експертизи, показань свідків доводи позивача про викрадення коштів або їх несанкціоноване перерахування, слід вважати не підтвердженими; (2) позивачем не надано доказів у підтвердження взлому банківських програм або доказів порушення банком безпеки платежів; (3) платіжні інструкції були створені та підписані 16.02.2025 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» Кас'яном Олегом Миколайовичем; (4) під час списання 16.02.2025 коштів з рахунку позивача мало місце звичайне проведення платежу за платіжними інструкціями Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» з повною ідентифікацією клієнта. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування додаткового рішення зводяться до того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та суттю спору, тому підлягає зменшенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" у справі № 910/4670/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
27.08.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4670/25.
08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4670/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4670/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025, та призначено справу до розгляду на 02.10.2025.
23.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму іконкретного отримувача. Втім, відповідач в порушення вимог Закону України "Про платіжні послуги" не здійснив посилену автентифікацію, що призвело до незаконного списання коштів з рахунку позивача.
В судовому засіданні 02.10.2025 оголошувалась перерва до 23.10.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» на підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» (надалі - заява про приєднання), відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України, приєдналося до умов та правил надання банківських послуг Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що розміщенні на офіційному сайті банку в мережі інтернет (https//privatbank.ua.terms), які разом з пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 1.2. заяви про приєднання банк зобов'язався здійснювати операції із валютними цінностями на підставі поданої заяви або платіжної інструкції клієнта в системі «Приват24 для бізнесу» або без подання такої заяви клієнтом у випадках, передбачених чинним законодавством України, та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язався сплатити банку комісійну винагороду, встановлену банком на день здійснення такої операції та надати необхідні документи для здійснення операції із валютними цінностями.
На підставі заяви про приєднання Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» було відкрито поточний банківський рахунок у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що 16.02.2025 о 23:31 головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» - Лебедка О.В. надійшов вхідний дзвінок з номеру телефону НОМЕР_2 , який належить підтримці АТ КБ «Приватбанк», в ході якого оператор АТ КБ «Приватбанк» запитав чи погоджує головний бухгалтер Лебедка О.В. платежі з рахунку товариства, головним бухгалтером якого вона є. Головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» - Лебедка О.В. повідомила, що нічого не знає про дані платежі, а оператор повідомив, що телефонуватиме для погодження директору.
17.02.2025 головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» не зміг зайти до особистого кабінету в «Приват24», а по телефону підтримка АТ КБ «Приватбанк» повідомила, що це проблеми з електронним ключем для входу, що він прострочений.
В подальшому, після входу головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» до особистого кабінету в «Приват24» було виявлено 4 (чотири) успішні транзакції по яким було списано з рахунку ТОВ «ВСК «Фростленд» грошові кошти на загальну суму 1 452 360,00 грн.
Наведені обставини підтверджується сформованими за допомогою банківського сервісу платіжними інструкціями:
- № 607 від 16.02.2025 на суму 478 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Борисова А.О. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: Оплата за товар, за рахунком № 18 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 608 від 16.02.2025 на суму 298 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Павлишин С.В. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_4 ; призначення платежу: Оплата за ремонтні роботи, за рахунком № 38 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 609 від 16.02.2025 на суму 198 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд ; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Борисова А.О. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: Оплата за товар, за рахунком № 18 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 610 від 16.02.2025 на суму 478 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд ; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Павлишин С.В. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_4 ; призначення платежу: Оплата за ремонтні роботи, за рахунком № 39 від 14.02.2025, Без ПДВ).
Як зазначає позивач, після відкриття Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» поточного рахунку у АТ КБ «Приватбнк» ПІН-код банківської картки та інша конфіденційна інформація, включаючи дані акаунту в "Приват24" нікому не розголошувалися, своїми діями чи бездіяльністю позивач не сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» було повідомлено по телефону менеджера АТ КБ «Приватбанк».
За фактом незаконного заволодіння належними Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» грошовими коштами в розмірі 1 452 360,00 грн., що перебували на рахунку № НОМЕР_1 , позивач 17.02.2025 звернувся до Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви про кримінальне правопорушення 18.02.2025 Сумським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025200480000508 за частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.
17.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» звернулося до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про несанкціоноване списання грошових коштів з поточного рахунку товариства та їх повернення товариству, в якій вимагав провести службову перевірку для встановлення осіб у банку, причетних до незаконного списання коштів з рахунку товариства та повернути несанкціоновано списані з рахунку товариства грошові кошти у розмірі 1 452 360,00 грн.
У відповідь на вказану заяву листом від 27.02.2025 № 20.1.0.0.0/7-250217/40760 АТ КБ "Приватбанк" повідомило позивача, що банком ініційовано проведення службового розслідування, в результаті якого встановлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Однак, аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами показав, що позивачем були порушені умови і правила наданих банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком. За вказаних обставин, банк повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача з посиланням на положення пункту 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі «Приват24 для бізнесу», а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі «Приват24 для бізнесу» в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та анти шпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп'ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що проведення платежів за платіжними інструкціями № 607 від 16.02.2025, № 608 від 16.02.2025, № 609 від 16.02.2025, № 610 від 16.02.2025 було здійснено банком відповідно до законодавства України, тому позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо збереження грошових коштів ТОВ «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд», розміщених на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з частиною першою статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною третьою статті 1092 Цивільного кодексу України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Судом встановлено, що за умовами заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ "КБ "ПриватБанк" від 05.04.2024, укладеної між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд", банк як надавач платіжних послуг зобов'язувався надавати позивачу ряд банківських послуг, в тому числі виконувати платіжну інструкцію клієнта про перерахування, здійснення розрахунково-касового обслуговування та проведення інших операцій за рахунком через систему дистанційного обслуговування.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії; надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій; неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/ або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; суб'єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг; схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу; технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) - юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов'язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок; унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/ або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Відповідно до пунктів 42 - 44 частини першої статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:
1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
2) унікального ідентифікатора платника.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.
Частиною першою статті 51 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб'єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про платіжні послуги" платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 67 Закону України "Про платіжні послуги" надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Крім цього, частинами першою, третьою - п'ятою статті 68 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:
- отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
- ініціювання дистанційної платіжної операції;
- будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зокрема зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:
1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов'язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.
Згідно з пунктом 140 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 № 164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Відповідно до пунктів 16 - 17 Розділу І Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.
Згідно з пунктами 143 - 144 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Пунктом 150 Розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19.
Як встановлено судом, 16.02.2025 о 23:24 та о 23:26 мали місце транзакції по перерахуванню з банківського рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" у АТ КБ "Приватбанк" грошових коштів на загальну суму 1 452 360,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 607 від 16.02.2025 на суму 478 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Борисова А.О. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: Оплата за товар, за рахунком № 18 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 608 від 16.02.2025 на суму 298 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд ; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Павлишин С.В. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_4 ; призначення платежу: Оплата за ремонтні роботи, за рахунком № 38 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 609 від 16.02.2025 на суму 198 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд ; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Борисова А.О. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: Оплата за товар, за рахунком № 18 від 14.02.2025, Без ПДВ);
- № 610 від 16.02.2025 на суму 478 090,00 грн. (платник: ВСК Фростленд ; рахунок платника: НОМЕР_1 ; отримувач: Павлишин С.В. ФОП; рахунок отримувача: НОМЕР_4 ; призначення платежу: Оплата за ремонтні роботи, за рахунком № 39 від 14.02.2025, Без ПДВ).
При цьому, позивач стверджує, що після відкриття Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд» поточного рахунку у АТ КБ «Приватбнк» ПІН-код банківської картки та інша конфіденційна інформація, включаючи дані акаунту в "Приват24" нікому не розголошувалися, своїми діями чи бездіяльністю позивач не сприяв втраті чи незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З реєстру платежів за 16.02.2025 вбачається, що з 16.02.2025 23:54:29 по 17.02.2025 00:03:36 відбулося 23 спроби несанкціонованого списання коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд», з яких у 19 випадках відповідачем було відмовлено у списанні коштів, а у 4 випадках відбулось незаконне списання коштів, отримувачами коштів були ФОП Борисова Анастасія Олександрівна та ФОП Павлишин Степан Васильович.
В листі від 27.02.2025 № 20.1.0.0.0/7-250217/40760 АТ КБ "Приватбанк" підтвердило факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку позивача. Однак, за твердженням відповідача, несанкціоноване знаття коштів відбулось через порушення позивачем умов і правил наданих банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування "Приват24 для Бізнесу" та правил дистанційного управління рахунком. При цьому, відповідач посилався на пункт 3.1.3.7.2 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк не несе відповідальність за збереження коштів та даних клієнта у разі розголошення/втрати уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль або токен та інших даних, необхідних для роботи в системі «Приват24 для бізнесу», а також у разі передачі КЕП третім особам. Банк не несе відповідальності за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації/авторизації в системі «Приват24 для бізнесу» в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних та анти шпигунських програм, що забезпечують захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп'ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 751/6050/18 дійшов висновку, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного, всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 521/20764/20 виснував, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 214/2867/18, від 27.01.2021 у справі № 210/1242/18, від 17.06.2021 у справі № 759/4025/19; від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, в яких містяться висновки, що саме банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Колегією суддів встановлено, що банк не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача, та не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по банківському рахунку, акаунту чи інтернет додатку "Приват-24 для бізнесу", незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції по платіжним інструкціям № 607 від 16.02.2025, № 608 від 16.02.2025, № 609 від 16.02.2025, № 610 від 16.02.2025.
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що всупереч положень статей 67, 68 Закону України "Про платіжні послуги" банк не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжних операцій позивача.
При цьому колегія суддів зазначає, що навіть у разі наявності обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, то це є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності, а в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.
В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від № 176/1445/22 від 16.08.2023, від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15, від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 18.04.2018 у справі № 190/926/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 320/1169/16-ц, від 22.11.2018 у справі № 712/2283/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16, від 16.10.2019 у справі № 676/2792/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 210/245/18-ц, від 05.12.2019 у справі № 168/613/16-ц, від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 07.10.2020 у справі № 748/1418/19.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо допущення відповідачем, як фінансовою установою, порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях банку, які полягають в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача позивача та захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача.
Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 922/4091/19 стосовно того, що Закон "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України" покладає на банки обов'язок з забезпечення кібербезпеки. Саме банк відповідає за безпеку здійснення електронних платежів. Несанкціоноване списання коштів поза волею клієнта, свідчить про несанкціоноване втручання в систему здійснення банківських платежів, яка належить банку, з боку третіх осіб. Несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача є не просто помилковим платежем, а інцидентом кібербезпеки, який мав бути зафіксований та розслідуваний банком відповідно до приписів Закону "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України".
Відповідно до п. 10.5. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи.
Пунктом 10.1. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "миттєва безконтактна оплата" та інших систем дистанційного обслуговування.
В пункті 10.2. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.
Згідно з абз. 3 п. 10.8. Інструкції про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах позивач є споживачем банківських послуг, а тому не має тих рівня знань і засобів, які можуть забезпечити безпеку (схоронність) грошових коштів на своєму рахунку, що обслуговує банк.
Натомість, банк зі свого боку, надаючи такі фінансові послуги, зобов'язаний забезпечити такий рівень безпеки фінансових активів клієнта, довірених банку, аби убезпечити їх від безпідставного зменшення, зокрема за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування (Інтернет-банкінгу), відповідальним за які є банк. З цією метою банк має постійно впроваджувати у своїй діяльності технологічні процеси (алгоритми), що відповідають актуальним викликам безпеки та спрямовані на запобігання помилковому переказу грошових коштів клієнтів, а також здійснювати контроль за їх дотриманням і виконанням.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено вину позивача у доступі третіх осіб до інформації, яка дозволила ініціювати банківські операції, і не спростував наявність своєї вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку позивача.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів в розмірі 1 452 360,00 грн. є законним та обґрунтованим.
Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та задоволення позову.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з'ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі.
Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність.
За таких обставин, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 85 000,00 грн. Докази понесених судових витрат будуть подані відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" подано до суду: договір про надання юридичних послуг від 20.02.2025; акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 25.07.2025; платіжну інструкцію № 29 від 24.02.2025.
Судом встановлено, що 20.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" (замовник) та адвокатом Сивенко Валерієм Миколайовичем (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, за завданням замовника надати юридичні послуги, а саме: здійснити комплекс заходів по захисту прав та охоронюваних законом інтересів замовника щодо повернення не санкціоновано списаних грошових коштів з банківського рахунку в АТ КБ "Приватбанк".
Згідно з п. 3.1. договору розмір винагороди виконавця за послуги становить 85 000,00 грн., які оплачуються замовником на користь виконавця на протязі 3 (трьох) днів з моменту підписання цього договору.
25.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" та адвокатом Сивенко Валерієм Миколайовичем складено та підписано акт приймання-передачі наданих юридичних послуг, відповідно до якого адвокатом надано, а замовником прийнято наступні юридичні послуги: (1) консультації щодо правових механізмів захисту прав замовника у справі; (2) підготовка відповідних документів до АТ КБ "Приватбанк" з метою повернення грошових коштів (лист від 20.02.2025 на АТ КБ "Приватбанк"); (3) підготовка та подання до суду позову щодо стягнення з АТ КБ "Приватбанк" не санкціоновано списаних з банківського рахунку грошових коштів; (4) підготовка та подання до суду заперечення на відзив АТ КБ "Приватбанк" на позов; (5) участь у 3 (трьох) судових засіданнях Господарського суду міста Києва, а саме: 20.05.2025 (в режимі ВКЗ), 03.06.2025 (в режимі ВКЗ) та 22.07.2025 - безпосередньо у приміщенні суду, що враховує витрати пов'язані з поїздкою від м. Суми до м. Києва.
Загальна вартість наданих послуг становить 50 000,00 грн.
24.02.2025 ТОВ "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" перерахувало адвокату Сивенку Валерію Миколайовичу кошти за надання правничої допомоги у розмірі 85 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 29 від 24.02.2025.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" у даній справі здійснювалося адвокатом Сивенком Валерієм Миколайовичем на підставі ордерів на надання правничої допомоги серії ВМ № 1064754 від 07.04.2025 та серії ВМ № 1066544 від 15.05.2025.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна компанія "Фростленд" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2025 у справі № 910/4670/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/4670/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров