вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"23" жовтня 2025 р. Справа№ 910/949/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Тищенко О.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 (повний текст складено 30.09.2025)
у справі № 910/949/25 (суддя - Шкурдова Л.М.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД»
про стягнення 7 196 198,63 грн., -
Позов заявлено про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1,1063 га з кадастровим номером 8000000000:79:046:0003, місце розташування: вул. Брановицького Ігоря, 3, Печерський район, м. Київ, за період з 29.01.2021 по 12.12.2024 у сумі 7 196 198,63 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» на користь Київської міської ради 6 441 154,96 грн. безпідставно збережених коштів, 77 293,86 грн. витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 18.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк (судом зареєстровано 20.10.2025) звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 в частині нарахованих безпідставно збережених коштів за період з 29.01.2021 по 17.02.2022 та за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
В додатках до апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі № 910/949/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 справа № 910/949/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У ч. 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Колегією суддів встановлено наступне.
Предметом розгляду у цій справі є одна вимога майнового характеру (стягнення на суму 7 196 198,63 грн.), а в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 в частині нарахованих безпідставно збережених коштів за період з 29.01.2021 по 17.02.2022 та за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що при вирішенні спору сторін по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за загальний період з 01.03.2022 по 31.05.2022, з огляду на що у задоволенні вказаної частини позовних вимог було відмовлено.
Колегія суддів виходить з того, що, якщо за змістом апеляційної скарги (його описової та мотивувальної частин) заявник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині (про задоволення або про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині), а прохальна частина скарги містить вимогу про ухвалення нового рішення, зокрема, про задоволення або відмову у задоволенні позовних вимог повністю, і жодних доводів та обґрунтувань незгоди в іншій частині (що не оскаржується) апеляційна скарга не містить, то вимоги апеляційної скарги мають визначатися з урахуванням змісту самої апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин). Тобто в такому випадку судовий збір за подання апеляційної скарги має вираховуватися та сплачуватися лише щодо перегляду судового рішення у відповідній частині позовних вимог (оспорюваних сум) згідно з положеннями ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір».
Визначення судом вимог апеляційної скарги виключно за окремою частиною її прохальної частини, без урахування змісту самої апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин), у даному випадку, свідчить про надмірний формалізм, допущений судом, який порушує як принципи господарського судочинства, так і нівелює вимоги щодо сплати судового збору, визначені законом.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2023 у справі № 911/1796/20.
З огляду на вказане колегією суддів здійснено розрахунок суми судового збору за оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 в частині нарахованих безпідставно збережених коштів за період з 29.01.2021 по 17.02.2022 та за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 при проведенні якого колегія суддів виходить з того, що апелянтом рішення суду першої інстанції оскаржується в частинах безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності:
- за період з 29.01.2021 по 31.12.2021 в сумі 1 396 048,43 грн.;
- за період з 01.01.2022 по 17.02.2022 в сумі 218 728,06 грн.;
- за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 в сумі 975 162,61 грн.,
що загалом складає 2 589 939,10 грн.
З огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про судовий збір», а також те, що:
- скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині нарахованих безпідставно збережених коштів за період з 29.01.2021 по 17.02.2022 та за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 2 589 939,10 грн.;
- скаржником подано апеляційну скаргу з використанням підсистеми «Електронний суд»,
сума судового збору, яка повинна бути сплачена заявником за подання даної апеляційної скарги, становить 46 618,90 грн. та розраховується наступним чином: 2 589 939,10 грн. (сума оскаржуваних позовних вимог) * 1.5% (коефіцієнт судового збору при поданні позовної заяви майнового характеру) * 150% (коефіцієнт судового збору при поданні апеляційної скарги) * 0,8 (коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору) = 46 618,90 грн.
Як встановлено вище, скаржником в порушення п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за її подання у встановлених законом порядку та розмірі. як і не надано доказів звільнення від сплати судового збору, проте заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення судом апеляційної інстанції, яке обґрунтовано тим, що введення військового стану значною мірою вплинуло на фінансовий стан апелянта.
Вирішуючи клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:
у пункті 39 «Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»;
у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним».
Водночас відповідно до положення п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).
Як встановлено вище предметом цього спору є стягнення безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою, тобто предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, вказана справа не є справою, яка подана у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про наявність підстав для відстрочення, розстрочення, звільнення чи зменшення розміру судового збору є правом суду. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08. 2022 у справі № 10/19043/21).
За змістом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Слід зауважити і на тому, що потреба сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, що визначає однією із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02) наголошується, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі «Kreuz v. Poland» (заява №28249/95) зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
За таких обставин, підстави для задоволення клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відсутні.
У ч. 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У свою чергу ч. 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 підлягає залишенню без руху на основі вищезазначених приписів процесуального законодавства з наступних підстав:
- відсутність доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі (п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України).
При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/949/25 залишити без руху.
3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 46 618,90 грн. у встановленому порядку.
4. Попередити Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпромгруп ЛТД», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню окремо без рішення суду.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
О.В. Тищенко