Справа №932/2/22
Провадження № 2/932/713/24
18 квітня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря судового засідання Рошошка Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2022 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява ТОВ «Бонапарт», в якій позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати за період з 31.12.2018 до 20.12.2021 у розмірі 2 962 188,62 грн. та 3% річних за період з 31.12.2018 до 20.12.2021 у розмірі 1 356 543,91 грн., що нараховані на суму боргу - 15 211 629,13 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 25.03.2009 між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ТОВ «АПК-ЛТД» було укладено кредитний договір №3/К-гр, за умовами якого останнє отримало кредит у розмірі та на умовах встановлених договором. З метою забезпечення належного виконання ТОВ «АПК-ЛТД» умов кредитного договору, 25.03.2009 між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ТОВ «АПК-ЛТД», ОСОБА_1 було укладено 25.03.2009 договір поруки. У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «АПК-ЛТД» умов кредитного договору №3/К-гр, за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.09.2011 з ОСОБА_1 , солідарно, стягнуто заборгованість у розмірі 15 814 929,32 грн. Посилаючись на набуття позивачем права вимоги до відповідача за зобов'язаннями, виниклими з кредитного договору №3/К-гр та договору поруки №б/н від 25.03.2009, невиконання рішення суду від 27.09.2011 про стягнення заборгованості, позивач вважав за необхідне за механізмом, передбаченим ст.625 ЦК України, звернутися до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 04.01.2022 справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою суду від 08.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 31.10.2022 залучено до участі у справі в якості правонаступника ТОВ «Бонапарт» - ТОВ «ФК «Поліс».
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.01.2023 закрито підготовче провадження у справі і призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
Ухвалами Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.03.2023, 12.06.2023, за клопотанням представника позивача вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференції.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, жодних клопотань відповідачем не надіслано, відзив на позов суду не надано.
Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, також не надіслано відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося відповідно до ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, відповідно до копії заочного рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 27.09.2011 (з урахуванням ухвали від 06.11.2014), ухваленого за результатами розгляду справи №2-2880/11, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» у рахунок погашення заборгованості, виниклої за кредитним договором №3/К-гр, стягнуто 15 814 929,32 грн.
На підтвердження набуття ТОВ «ФК «Поліс» права вимоги за кредитним договором №3/К-гр, позивачем надано: копію договору про відступлення прав вимоги від 15.03.2017, укладеного між ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» та ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО»; копію договору про відступлення прав вимоги від 06.06.2017 між ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ»; копію договору про відступлення прав вимоги від 20.07.2017 між ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ»; копію договору про відступлення прав вимоги від 09.08.2017 між ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У ПЕЧЕРСЬКОМУ РАЙОНІ» та ТОВ « ФК ІНВЕСТ-КРЕДО»; копію договору про відступлення прав вимоги від 09.08.2017 між ТОВ «ФК ІНВЕСТ-КРЕДО» та ТОВ «БОНОПАРТ»; копію договору про відступлення прав вимоги від 18.02.2022 між ТОВ «БОНОПАРТ» та ТОВ «ФК «ПОЛІС».
На підтвердження розміру нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України, надано розрахунок.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Відповідно до правового висновку викладеного постанові ВП/ВС від 16.05.2018 прийнятій за результатами розгляду справи №686/21962/15-ц, на підставі судового рішення про стягнення суми виникає грошове зобов'язання, не виконання якого зумовлює застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу, зобов'язання боржника сплатити заборгованість не припиняється та триває до моменту фактичного виконання, відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із положенням статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У позові позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати за період з 31.12.2018 до 20.12.2021 у розмірі 2 962 188,62 грн. та 3% річних за період з 31.12.2018 до 20.12.2021 у розмірі 1 356 543,91 грн., що нараховані на суму боргу - 15 211 629,13 грн.
Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення коштів з боржника, для застосування конструкції норми ст.625 ЦК України, обов'язковим є надання доказів відсутності відкритого виконавчого провадження та перерахувань здійснених у його межах, оскільки його реалізація в тому числі і часткова, впливає на розмір суми, яка є передумовою для здійснення нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України.
Виходячи з того, що позивачем, на підтвердження доводів щодо існування не виконаного грошового зобов'язання, не надано жодного належного доказу, заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя Т.О.Кудрявцева