79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" жовтня 2025 р. Справа №921/671/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Телинько Я.П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Тернопільської обласної прокуратури за № 12-301ВИХ25 від 31.03.2025 (вх. № 01-05/990/25 від 03.04.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 (повний текст рішення складено 14.03.2025, м. Тернопіль, суддя Ю.О. Чопко)
у справі № 921/671/24
за позовом Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області, м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, в інтересах держави в особі
позивача-1 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль
позивача-2 Тернопільської обласної ради, м. Тернопіль
до відповідача-1 Теребовлянської міської ради, м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Тернопіль
про визнання незаконним та скасування наказу, рішення та державної реєстрації земельної ділянки,
за участю представників:
прокурор: Місінська М.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Ярмусь В.Д.
від відповідача-2: Шмігельська М.Я.
від третьої особи: не з'явився
Теребовлянська окружна прокуратура Тернопільської області в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (позивач 1) та Тернопільської обласної ради (позивач 2) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Теребовлянської міської ради (відповідач 1) та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (відповідач 2) про: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Тернопільській області від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки» в частині затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства; визнання незаконним та скасування рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2836 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 »; визнання незаконною та просить скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6125083200:01:001:0296 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26.08.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства терміном на 7 років загальною площею 176,1288 га, в тому числі й щодо земельної ділянки площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19.8190 га за цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства.
Рішенням Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 № 2836 «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » надано дозвіл зазначеній фізичній особі на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кобиловолоки Тернопільського району за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, угіддя рілля.
ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яким сформовано земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га.
Водночас, у ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 розташована в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення створеного на підставі рішення Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 «Про затвердження державних загальнозоологічних заказників місцевого значення». Згідно даного рішення, об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення оголошено загальнозоологічний заказник «Жовтнево-Благівщинський», площею 3220 га на території колишнього села Жовтневе та урочищ Благівщина, Кругулець Буданівського лісництва. У подальшому, Тернопільська обласна рада рішенням №75 від 10.02.2016 змінила назву заказника на «Кобиловолоко Благівщинський». Відтак спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду з часу створення обласною радою заказника.
Таким чином ,на переконання прокурора, всі подальші дії Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області по віднесенні спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення є незаконними. Відповідно і дії Теребовлянської міської ради про відведення земельної ділянки природно заповідного фонду у приватну власність ОСОБА_1 є незаконними, оскільки суперечать ст.83 Земельного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.03.2025 позовні вимоги залишено без задоволення.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 оголошено державний загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський» (із змінами згідно рішення №75 від 10.02.2016).
В подальшому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 передано з державної у комунальну власність Теребовлянської територіальної громади.
Згідно положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський» затвердженого 18.01.2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області до земель заказника, загальна площа якого становить 3 220,0 га входять землі сільськогосподарського призначення 2 791,0 га, із яких рілля - 2699,0 га.
Згідно цього ж положення на території заказника у встановленому порядку дозволяється виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення життєво необхідних потреб громадян.
Таким чином, місцевий суд зазначив, що спірні землі відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території заказника. Відповідач не змінював їх цільового призначення.
У зв'язку з наведеним суд зробив висновок, що спірні землі не відносяться до особливо цінних земель природно-заповідного фонду, припинення права постійного користування якими, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється, згідно ст.150 ЗК України, за погодженням з Верховною Радою України.
Приймаючи до уваги викладене суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з даним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025, Тернопільська обласна прокуратура звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за № 12-301ВИХ25 від 31.03.2025 (вх. № 01-05/990/25 від 03.04.2025), у якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 у справі № 921/671/24 про відмову у задоволені позову керівника Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Тернопільської обласної ради скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що визначене наказом Головного правління від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення має наслідком незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки та безпідставне виведення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду
На переконання апелянта, судом першої інстанції неправильно тлумачиться закон, а саме норми: ст. ст. 19, 20, 43, 44 ЗКУ та ст. ст. 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки за підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах території природно-заповідного фонду, статус якій присвоєно рішенням уповноваженого органу від 30.06.1986 така земельна ділянка в силу імперативних вимог відноситься до земель природно- заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - землі сільськогосподарського призначення.
Попри вказане, Господарський суд Тернопільської області з огляду на висновок правління колгоспу «Росія», п. 4 Положення, затвердженого 22.07.1987, п. 1.3 та п. 3.2 Положення, затвердженого 18.01.2011, наявності внесених відомостей до Державного земельного кадастру про обмеження у використанні спірної земельної ділянки площею 2 га - 10.04 - заказники (підтверджується витягом з ДЗК від 21.01.2022), прийшов до переконання, що цільове призначення первинної земельної ділянки (6125083200:01:001:0002) та сформованої шляхом поділу (6125083200:01:001:0296) не змінювалось, а їх формування як земель сільськогосподарського призначення відбулось із дотриманням норм законодавства.
Разом з тим, прокурор звертає увагу на порушення норм законодавства при формуванні земельної ділянки у 2014 році як земель сільськогосподарського призначення.
Так, апелянт зазначає, що визначене наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ цільове призначення земельної ділянки як земель сільськгосподарського призначення має наслідком незаконну зміну цільового призначення земель та безпідставного виведення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду, які відповідно до ст. 150, 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною та відносяться до особливо цінних земель та є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що охороняються як національне надбання, щодо якого встановлено особливий режим охорони, відтворення і використання.
Вказане у свою чергу, створює умови для розпорядження земельною ділянкою, яка розташована в межах об'єкта природно-заповідного фонду, в порядку, передбаченому для земель сільськогосподарського призначення, а не земель природно-заповідного фонду.
Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 08.10.2025 з'явився прокурор, представник відповідача-1, -2 надали пояснення.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Висновком правління колгоспу «Росія» Теребовлянського району від 30.04.1986 правління колгоспу надало згоду на організацію постійно-діючого державного зоологічного заказника місцевого значення з метою охорони і розмноження хутрового звіра, сірої куропатви та інших видів, в границях землекористувача загальною площею 2 926 га (без площ присадибних земель, населених пунктів і інших сторонніх землекористувачів).
Висновком виконкому Теребовлянської районної ради, останній погодив створення державного зоологічного заказника місцевого значення на землях колгоспу "Росія" і Буданівського лісництва загальною площею 3 220 га.
Рішенням Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 затверджено перелік постійно діючих державних загальнозоологічних заказників місцевого значення згідно додатку, заборонивши на їх території полювання.
Згідно додатку до рішення до переліку загальнозоологічних заказників місцевого значення увійшов державний заказник «Жовтнево-Благівщинський», площею 3220 га на території села Жовтневе та урочищ Благівщина, Кругулець та Буданівського лісництва.
Згідно природоохоронної характеристики території відведеної під постійно-діючий загальнозоологічний заказник місцевого значення - урочища, що входять до заказника, оточують сільськогосподарські угіддя колгоспу "Росія" Теребовлянського району, які також входять в зону заказника.
Положенням про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Жовтнево-Благівщинський» затверджений 22.07.1987 першим заступником голови виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів передбачено, що заказник «Жовтнево-Благівщинський» організовано у відповідності до рішення Тернопільського облвиконкому від 30.06.1986 року №198 з метою охорони, збереження, відтворення та відновлення тваринного світу (п.1 Положення).
Заказник «Жовтнево-Благівщинський» загальною площею 3 220 га розташований на території Теребвоялнського району, з них урочища Благівщина, Кругулець с. жовтневе квартали №№ 8-11 площею 294 га Буданівського лісництва та межуючої землі колгоспу "Росія" площею 2 926 га (п.2 Положення).
Територія, оголошена державним заказником «Жовтнево-Благівщинський» не вилучається із землекористування Тернопільського лісогоспзагу, колгоспу «Росія», які здійснюють на них свою господарську діяльність (п.4 Положення).
Рішенням №75 від 10.02.2016 Тернопільська обласна рада змінила назву заказника з «Жовтнево-Благівщинський» на «Кобиловолоко-Благівщинський».
Згідно положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський» затвердженого 18.01.2011 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області загальнозоологічний заказник місцевого значення "Кобиловолоко-Благівщинський" оголошений рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30 червня 1986 року №198 (п.1 Положення).
Заказник розташований на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області в межах кв.кв. 7-11 Буданівського лісництва державного підприємства «Тернопільське лісове господарство», лісового урочища «Благівщина» та прилеглих до лісового урочища угіддях (п.1.2. Положення).
Загальна площа 3 220,0 га. Землі заказника представлені такими угіддями: сільськогосподарські землі - 2 818,5 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя 2791,0 га, з них: рілля - 2 699,0 га, багаторічні насадження - 3 га, пасовища 77,8 га, сіножаті - 11,7 га; інші - 27,0 га; ліси та інші лісовкриті площі - 328,7 га; забудовані землі - 5,8 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 29,0; води - 38,0 га (п.1.3. Положення).
Згідно п.3.2. Положення на території заказника у встановленому порядку дозволяється, зокрема виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення життєво необхідних потреб громадян.
Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 27.01.2014 №ТН/6125083200:01:001/00001170 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 19,8190 га, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду - рілля) за межами населеного пункту на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району
Наказом Головного управління Держземагентства у Тернопільській області №19-494/14-14-СГ від 26.08.2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району (п.1 Наказу).
Надано в оренду терміном на 7 років Леньзі В.А. земельні ділянки загальною площею 176,1288 га для ведення фермерського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та землі загального користування за межами населеного пункту на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району, в тому числі земельну ділянку площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га (п.2 Наказу).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №51-ОТГ від 11.12.2020 передано Теребовлянській міській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 404,7037 га, які розташовані на території Теребовлянської міської, колишніх Вербовецької, Довгенської, Долинської, Кобиловолоцької, Ласковецької, Лошнівської, Могильницької, Мшанецької, Острівецької, Підгайчицької, Плебанівської та Сущинськох сільських рад згідно додатку.
Відповідно до вказаного наказу земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 передано з державної у комунальну власність Теребовлянської територіальної громади в особі Теребовлянської міської ради згідно з актом приймання-передачі як землі сільськогосподарського призначення.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №395376318 від 18.09.2024 земельна ділянка площею 19,819 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 зареєстрована на праві комунальної власності за Теребовлянською міською радою 10.02.2021 (номер запису про речове право: 40539983).
19.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до Теребовлянської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в с. Кобиловолоки Теребовлянського району.
Рішенням Теребовлянської міської ради №2836 від 30.11.2021 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кобиловолоки Тернопільського району за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля.
Рішенням Теребовлянської міської ради №3025 від 30.11.2021 припинено дію договору оренди №17 СГ від 26.09.2014 укладеного Головним управлінням Дерземагентства у Тернопільській області та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 19,8190 га (кадастровий номер 6125083200:01:001:0002) для ведення фермерського господарства за межами с. Кобиловолоки, Тернопільського району (п.1 рішення).
Пунктом 2 рішення №3025 від 30.11.2021 вилучено з користування ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 19,8190 га для ведення фермерського господарства за межами с. Кобиловолоки, Тернопільського району.
ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 яким сформовано земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га.
Проектом також встановлено обмеження щодо використання земельної ділянки:
- 10.04 - заказники площею 2,0 га;
- 06.04 - умова додержання природоохоронного законодавства або виконання визначених робіт площею 2,0 га.
Земельну ділянку із кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 зареєстровано 21.01.2022 в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства.
У ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 розташована в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення "Кобиловолоко - Благівщинський".
Розміщення спірної земельної ділянки у межах території природно-заповідного фонду місцевого значення прокуратура та позивачі підтверджують проектом землеустрою, інформаціями Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОДА (від 17.01.2022, №05.1/1110 від 20.06.2024), листом ДП "Тернопільський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" №01-10/143 від 19.06.2024, протоколом огляду від 17.09.2024 Публічної кадастрової карти, картосхеми створення заказника.
На думку прокуратури та позивачів у 2014 році Головним управлінням Держземагентства у Тернопільській області всупереч встановленому порядку змінено цільове призначення спірної земельної ділянки із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення, а Теребовлянська міська рада, за відсутності повноважень та визначених законом правових підстав, всупереч імперативній забороні у листопаді 2021 року прийняла рішення, яким розпочато процедуру передачі у приватну власність фізичній особі частини території природно-заповідного фонду, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Щодо звернення прокурора.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За ч.4 ст.23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
У відповідності до положень п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
У зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Згідно із ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.
Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
З наведеного в сукупності встановлено що, спірні правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, відтак становлять суспільний, публічний інтерес.
Щодо предмета спору.
Згідно ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст.19 Земельного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (ст.44 Земельного кодексу України).
За змістом ст.45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради №198 від 30.06.1986 оголошено державний загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський» (із змінами згідно рішення №75 від 10.02.2016).
Так, наказом Головного управління від 26.08.2014 № 19-494/14-14СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду Леньзі В.А. для ведення фермерського господарства терміном на 7 років загальною площею 176,1288 га, в тому числі щодо спірної земельної ділянки площею 19,8190 з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002, за межами населеного пункту на території Кобиловолоцької сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області. за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду - рілля),
Відповідно до даного наказу між Головним управлінням та Леньгою Володимиром Антоновичем укладено договір оренди землі № 17 від 26.09.2014 року. Договір укладено строком на 7 років та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.11.2014 року за №7766525.
В подальшому земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 19,8190 га з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 передано з державної у комунальну власність Теребовлянської територіальної громади.
Апелянт зазначає, що визначене наказом Головного правління від 26.08.2014 №19-494/14-14-СГ цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення має наслідком незаконну зміну цільового призначення земельної ділянки та безпідставне виведення вказаних земель із земель природно-заповідного фонду.
Однак, як вбачається зі змісту наказу земельна ділянка відводилася в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення, землі резервного фонду, рілля, та на час створення загально зоологічного заказника місцевого значення «Кобиловолоко-Благівшинський», входила до складу земель, які перебували у користуванні колгоспу «Росія».
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Звертаємо увагу, що під час судового розгляду будь-яких рішень повноважних органів щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не представлено.
Разом з тим, відповідно до статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Нормами статті 26 згаданого Закону встановлено основні вимоги щодо режиму заказників. Так, на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бут встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (частина 5 статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
Зі змісту вказаних положень законодавства не вбачається наявності заборони передачі об'єктів природно-заповідного фонду у складі земель для сільськогосподарського призначення, як й не встановлено можливості закріплення права власності на такі об'єкти виключно за державою, оскільки як зазначено у статті 45 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», такі землі можуть перебувати не лише у державній, але й комунальній та приватній власності, в той час, як створення заказника загальнодержавного значення проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів, відповідно власник або користувач таких земельних ділянок не втрачає право користування земельною ділянкою, на які створено заказник, з урахуванням встановлених природоохоронним законодавством обмежень. Дана позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 921/16/23.
Відповідно до п.4 Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський», затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області 18.01.2011, загальна площа заказника 3 220 га. Землі заказника представлені такими угіддями: сільськогосподарські землі - 2 818, 5 га, у тому числі сільськогосподарські угіддя 2 781, 0 га, з них рілля -699, 0 га, багаторічні насадження- 3,0 га,пасовища 77,8 га, сіножаті - 11, 7 га, інші - 27, 9 га, ліси та інші лісовкриті площі - 328, 7 га, лісові землі -323, 7 га. Чагарники-5,0 га, забудовані землі - 5,8 га, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом -20,0 га, води - 38,0га, з них під природними водотоками -2, 0 га, під штучними водотоками - 27,0 га, ставки - 9,0 га.
Згідно цього ж положення на території заказника у встановленому порядку дозволяється виробництво сільськогосподарської продукції для задоволення життєво необхідних потреб громадян.
Таким чином, у складі загальнозоологічного заказника місцевого значення «Кобиловолоко-Благівщинський» можуть перебувати земельні ділянки різних категорій земель за основним цільовим призначенням, у тому числі, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не суперечить режиму природоохоронної території, за умови дотримання встановлених законом обмежень господарської діяльності при її використанні. Оголошення заказника відбулося без вилучення земель у землекористувача.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок Господарського суду Тернопільської області про те, що спірні землі відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території заказника. Відповідач не змінював їх цільового призначення.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що спірні землі не відносяться до особливо цінних земель природно-заповідного фонду, припинення права постійного користування якими, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється, згідно ст.150 ЗК України, за погодженням з Верховною Радою України.
Разом з тим, щодо оскаржуваного рішення Теребовлянської міської ради від 30.11.2021 №2836 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Войтович Г.Г.» та скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6125083200:01:001:0296, слід зазначити наступне.
Згідно норм статті 116, частини 7 статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається за умови дотримання особою законодавчо визначених умов на його одержання та не містить обмежень по кількості таких дозволів на одну і ту ж земельну ділянку.
Положення наведеної судом статті 118 Земельного кодексу України передбачають реалізацію таких послідовних етапів для передачі земельних ділянок у власність громадянам: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Так, колегія суддів вказує, що розпорядження про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним з підготовчих етапів і обов'язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи, при цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду про що викладено у постанові від 16.01.2019 у справі №361/2562/16-а.
Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Таким чином, правовідносини, пов' язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов' язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц). У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від цього висновку.
Відтак, рішенням Теребовлянської міської ради №2836 від 30.11.2021 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » яким надано дозвіл Войтович Галині Германівні на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за межами с. Кобиловолоки Тернопільського району за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, угіддя - рілля, не є передачею у власність земельної ділянки Войтович Г.Г., а спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності - відповідача 1.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно- правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо) (пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15).
У розумінні наведених положень законодавства підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Колегія суддів звертає увагу, на те, що на момент розгляду справи земельну ділянку площею 2,0000 га за кадастровим номером 6125083200:01:001:0296 яка була виділена шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125083200:01:001:0002 площею 19,8190 га перебуває у комунальній власності і належить Теребовлянській міській раді.
На даний час відсутнє рішення відповідача 1 про передачу у власність будь кому спірної земельної ділянки та відповідної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відтак, враховуючи те, що спірні землі відносяться до земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території заказника, відповідачі не змінювали їх цільового призначення, а оскаржувані рішення відповідача 1 та відповідача 2 не порушують прав та інтересів позивачів, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 року у справі №921/671/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури за № 12-301ВИХ25 від 31.03.2025 (вх. № 01-05/990/25 від 03.04.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2025 року у справі № 921/671/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак