Справа № 991/6787/25
Провадження №11-сс/991/639/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
21 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представників третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підозрюваний ОСОБА_11 , не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23 травня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт (із забороною відчуження та розпорядження) із метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на таке майно: квартиру АДРЕСА_1 ; земельні ділянки площею: 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585 та 0,0111 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4986); житловий будинок загальною площею 196 кв.м. у АДРЕСА_2 ; земельні ділянки площею: 0,0059 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4635); 0,0658 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4634); 0,0645 (кадастровий номер 3220881300:04:001:4632); 0,0817 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0093); 0,35 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0005); 0,3807 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0092); 0,15 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0004) та житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м. у АДРЕСА_3 ; з метою забезпечення спеціальної конфіскації: квартиру АДРЕСА_4 ,; квартиру № АДРЕСА_21; квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 148.7 кв.м. у АДРЕСА_22. Судове рішення мотивоване тим, що докази, які містяться у матеріалах справи підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_11 злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.209 КК України. Органом досудового розслідування доведено, що ОСОБА_11 з 2015 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_9 , пов'язаний із нею спільним побутом, але не перебуває у шлюбі, а тому все майно, за винятком майна, виключеного з цивільного обороту, набуте ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , яке зареєстроване на її ім'я, є їхньою спільною сумісною власністю. Крім того, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_6 ; та квартиру АДРЕСА_7 , які належать на праві власності ОСОБА_10 , яка є матір'ю ОСОБА_9 з підстав відповідності об'єктів критеріям, визначеним ч.1 ст.96-2 КК України. На думку слідчого судді, арешт майна є пропорційним втручанням у права власників майна, та не матиме надмірних наслідків для них та інших осіб.
23 вересня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла апеляційна скарга представника третьої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , яка направлена 19 вересня 2025 року, в якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно ОСОБА_9 : земельні ділянки площею: 0,0023 га (кадастровий номер 1210400000:02:016:0585 та 0,0111 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4986); житловий будинок загальною площею 196 кв.м. у АДРЕСА_2 ; земельні ділянки площею: 0,0059 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4635); 0,0658 га (кадастровий номер 3220881300:04:001:4634); 0,0645 (кадастровий номер 3220881300:04:001:4632); 0,0817 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0093); 0,35 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0005); 0,3807 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0092); 0,15 га (кадастровий номер 1223757100:03:004:0004) та житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м. у АДРЕСА_3 ; квартиру, загальною площею 63 кв.м. у АДРЕСА_8 , № НОМЕР_1; квартиру, загальною площею 57,5 кв.м. у АДРЕСА_8 , № НОМЕР_2; квартиру, загальною площею 148.7 кв.м. у АДРЕСА_9 ; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт цього майна. На його думку, ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та не вмотивованою. З матеріалів справи вбачається, що попередньо органом досудового розслідування використано механізм, визначений ч.9 ст.170 КПК України (накладення арешту за рішенням Директора НАБУ), що підтверджується доказами, долученими до апеляційної скарги. Таким чином, твердження про ризики відчуження майна до розгляду справи були необґрунтовані, оскільки обмеження відчуження майна існувало на момент розгляду клопотання. Слідчий суддя необґрунтовано позбавив ОСОБА_9 доступу до правосуддя, вона не має відношення до кримінального провадження, але не була повідомлена про розгляд клопотання про арешт майна у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, що призвело до позбавлення права надати пояснення та долучити відповідні документи. Питання обґрунтованості підозри ОСОБА_11 було предметом розгляду 02 липня 2025 року під час розгляду клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу, а тому є незрозумілим, яким чином слідчий суддя 30 червня 2025 року, вирішуючи питання про арешт майна, перевірив обґрунтованість підозри ОСОБА_11 за відсутності підозрюваного та його захисника. Слідчий суддя незаконно застосував щодо майна ОСОБА_9 спеціальну конфіскацію та конфіскацію як вид покарання, оскільки національним законодавством імперативно закріплено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю, зокрема: факт тривалого спільного проживання; ведення спільного господарства; наявність у сторін спільного бюджету; проведення спільних витрат; придбання майна в інтересах сім'ї та інших фактів на підтвердження наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Проте, слідчий суддя не взяв до уваги вказані обставини та не врахував, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу належить до виключної юрисдикції загальних судів та у відповідності до ст.315 ЦПК України підлягає розгляду судом у порядку окремого провадження, а не встановлюється на підставі суб'єктивних здогадок та припущень сторони обвинувачення. ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не перебувають у шлюбі, свідоцтво про шлюб не видавалось, вони не мають спільного бюджету, не проводять спільних витрат, майно, придбане ОСОБА_9 за власні кошти, набувалось у інтересах сім'ї ОСОБА_12 , що не пов'язано з ОСОБА_11 . Окрім того, між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відсутні інші права та обов'язки, які притаманні подружжю; витрати на утримання та обслуговування майна несе ОСОБА_9 , а тому мотиви клопотання про арешт майна є припущенням прокурора. Таким чином, висновки слідчого судді щодо взаємовідносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 є порушенням конституційних прав та свобод ОСОБА_9 на вільне володіння та розпорядження нею майном, яке належить їй на праві приватної власності. Посилання, що загальна сума отриманих доходів ОСОБА_9 протягом 1998-2023 років не дозволяла їй протягом 2023 року придбати об'єкти нерухомості є хибними та не відповідають дійсним обставинам справи. Так, ОСОБА_9 на підставі договору купівлі продажу від 19 липня 2020 року отримала дохід у сумі 4 042 710 грн, що станом на дату вчинення правочину становить 150 000 дол. США. Згідно наказу ТОВ «Сіті Мега Трейд» №3 від 23 березня 2020 року їй виплачені дивіденди за 2017- 2019 років у сумі 516 273,59 грн. Отже, протягом 2020 року ОСОБА_9 мала у розпорядженні грошові кошти у розмірі 4 558 983,59 грн. 16 липня 2021 року між ОСОБА_9 як позичальником та ОСОБА_13 як позикодавцем було укладено договір позики грошових коштів у відповідності до умов якого ОСОБА_13 надав ОСОБА_9 позику в розмірі 282 800 дол. США (7 717 753, 40 грн). Станом на 19 вересня 2025 року зобов'язання ОСОБА_9 за вказаним договором залишаються не виконаними. Одночасно з цим, ТОВ «Сіті Мега Трейд» прийнято рішення та виплачені ОСОБА_9 дивіденди за 2020 рік у розмірі - 106 800 грн. У 2021 році ОСОБА_9 працювала на посаді лікаря-стоматолога у ПП «Клініка лікаря Ляшенко» та за вказаний період їй нараховано дохід у розмірі 61 282 грн. Отже, протягом 2021 року ОСОБА_9 мала у розпорядженні грошові кошти у розмірі - 7 885 835,40 грн. 06 грудня 2022 року між ОСОБА_9 як позичальником та ОСОБА_14 як позикодавцем було укладено договір позики, у відповідності до умов якого позикодавець передав у власність ОСОБА_9 на поворотній основі грошові кошти в сумі 200 000 дол. США (7 313 720 грн). Станом на 19 вересня 2025 року зобов'язання ОСОБА_9 за укладеним договором позики залишаються не виконаними. Крім того, у 2022 році ОСОБА_9 працювала на посаді лікаря-стоматолога у ПП «Клініка лікаря Ляшенко» та їй було нараховано дохід у сумі 64 710 грн. Отже, протягом 2022 року ОСОБА_9 мала у розпорядженні грошові кошти, одержані законним шляхом у розмірі 7 378 430 грн. 05 січня 2023 року між ОСОБА_9 як позичальником та ТОВ «АКСАРІЯ» як позикодавцем було укладено договір поворотної фінансової допомоги №05/01-23, у відповідності до умов якого ОСОБА_9 було надано строкову поворотну фінансову допомогу в розмірі 600 000 грн. Також 10 січня 2023 року між ОСОБА_9 та ТОВ «АКСАРІЯ» як позикодавцем укладено договір поворотної фінансової допомоги №10/01-23, у відповідності до умов якого ОСОБА_9 було надано строкову поворотну фінансову допомогу в розмірі 1 300 000 грн. Крім того, 18 жовтня 2023 року ОСОБА_9 набула право власності у порядку спадкування на майно, а саме: 1/2 частку житлового будинку у АДРЕСА_3 ; 1/2 частку гаража №8 у АДРЕСА_10 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 1223757100:03:004:0008, площею 0,1500 га у АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 1223757100:03:004:0009, площею 0,1551 га у АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 1223757100:03:004:0086, площею 0,0651 га у АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим номером: 1223757100:03:004:0087, площею 0,0298 га, що у АДРЕСА_3; вклади у АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 781,31 грн, 17 685 Євро та 01 євроцент з відсотками (разом 681 762,44 грн); вклади у АТ КБ «ПриватБанк» у сумі 9 932 дол. США та 58 центів з відсотками (362 049,49 грн). У 2021 році ТОВ «Сіті Мега Трейд» прийнято рішення та виплачені ОСОБА_9 дивіденди у розмірі 62 299 грн. Крім того, у 2021 році ОСОБА_9 працювала на посаді директора у ПП «Клініка лікаря Ляшенко» та їй було нараховано дохід у розмірі 109 560,84 грн. Отже, протягом 2023 року ОСОБА_9 мала у розпорядженні грошових коштів, одержаних законним шляхом у сумі 3 115 671,77 грн. 16 лютого 2024 року між ОСОБА_9 як позичальником та ОСОБА_10 як позикодавцем було укладено договір позики згідно умов якого ОСОБА_9 було надано строком до 31 грудня 2030 року позику в розмірі 1 500 000 грн. 20 жовтня 2024 року на підставі договору комісії №6200/24/001741 від 19 жовтня 2024 року ОСОБА_9 відчужено, належний їй на праві приватної власності, транспортний засіб - Jaguar F-PACE (НОМЕР_3) на користь ОСОБА_15 . Сума предмета договору складала 1 125 321,12 грн. У 2024 році ОСОБА_9 працювала на посаді директора у ПП «Клініка лікаря Ляшенко» та їй було нараховано дохід у розмірі 459 500 грн. Отже, протягом 2024 року вона мала у розпорядженні грошові кошти у розмірі 3 084 821,12 грн. Таким чином, сукупний дохід ОСОБА_9 у період з 2020 по 2023 роки склав орієнтовно 22 938 920,76 грн, при цьому це кошти без врахування її власних заощаджень за попередні роки. Інформація про доходи за 2024 та 2025 роки лише додатково підтверджують, що ОСОБА_9 мала фінансову можливість придбати нерухоме майно, яке зазначено у клопотанні про арешт, а тому посилання прокурора не неможливість його придбання є необґрунтовані. Що стосується тверджень щодо періоду набуття у власність об'єктів нерухомості зазначає, що реальна дата набуття права на квартиру АДРЕСА_11 - 28 березня 2019 року, а не 19 січня 2023 року; квартири АДРЕСА_12 - 28 березня 2019 року, а не 19 січня 2023 року; квартири АДРЕСА_13 , - 16 лютого 2023 року, а не 03 квітня 2023 року; квартири АДРЕСА_14 , - 20 лютого 2023 року, а не 03 квітня 2023 року; квартири АДРЕСА_15 , - 04 липня 2019 року, а не 04 травня 2023 року. На підтвердження вказаних обставин надано копії відповідних договорів. Машиномісця НОМЕР_4 та НОМЕР_5 у будинку АДРЕСА_16 є приватною власністю ОСОБА_9 , що підтверджується договорами купівлі-продажу деривативів №84047-А та №84046-А від 31 травня 2019 року. Крім того, просить врахувати, що нежитлові приміщення НОМЕР_6 у будинку АДРЕСА_16 також є приватною власністю ОСОБА_9 , оскільки були придбані нею у 2019 та 2020 роках, відповідно, на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04 жовтня 2019 року та 22 січня 2020 року. З огляду на зміст укладених договорів купівлі-продажу від 16 липня 2021 року, від 14 вересня 2021 року, від 15 березня 2023 року, від 29 листопада 2024 року, від 16 листопада 2020 року та рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, земельні ділянки належать їй на праві приватної власності, за виключенням 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:02:016:0585. Земельні ділянки з кадастровими номерами №1223757100:03:004:0008 та №1223757100:03:004:0087 є також приватною власністю ОСОБА_9 , оскільки набуті нею у порядку спадкування. Житловий будинок садибного типу, площею 196 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_3 , у АДРЕСА_3 , є приватною власністю ОСОБА_9 . Якщо припустити, що слідчий суддя дійшов правильного висновку стосовно спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , то чинним законодавством не передбачено можливість застосування покарання у виді конфіскації майна за кримінальне правопорушення до членів сім'ї особи, що притягається до кримінальної відповідальності. Отже, арешт майна згідно переліку апеляційної скарги є незаконним, оскільки є приватною власністю ОСОБА_9 та не відповідає критеріям, визначеним п.2,3 ч.2 ст.170 КПК України. Оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у шлюбі не перебувають та однією сім'єю не проживають, а квартира АДРЕСА_1 не належить ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності, тому накладення арешту на майно ОСОБА_11 не порушує права та законні інтереси ОСОБА_9 . Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, повний текст оскаржуваного судового рішення отримано 15 вересня 2025 року.
У судовому засіданні представники третьої особи ОСОБА_9 , щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , апеляційну скаргу підтримали з підстав, зазначених у ній, просили апеляційну скаргу задовольнити. Додатково пояснили, що підозрюваний ОСОБА_11 проживає спільно з ОСОБА_9 з кінця літа 2023 року - часу повернення її з дітьми з-за кордону.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Підозрюваний ОСОБА_11 та треті особи, щодо майна яких вирішується питання, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду, не перешкоджає його проведенню.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 30 червня 2025 року в закритому судовому засіданні без виклику підозрюваного ОСОБА_11 , третіх осіб, щодо майна яких вирішувалося питання про арешт, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_16 як захисник підозрюваного ОСОБА_11 , представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 копію оскаржуваного судового рішення отримав - 15 вересня 2025 року (т.2 а.с.45), відомості про вручення копії ухвали слідчого судді іншим учасникам у справі відсутні.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 здійснюють адвокатську діяльність у складі АО «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІЛЛЯШЕВ ТА ПАРТНЕРИ».
Відповідно до відомостей, які містяться у матеріалах справи, 19 вересня 2025 року представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - ОСОБА_6 , який здійснює адвокатську діяльність у складі АО «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІЛЛЯШЕВ ТА ПАРТНЕРИ», засобами поштового зв'язку направив на адресу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23 травня 2023 року, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. З огляду на відсутність апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_11 та третьої особи - ОСОБА_10 , колегія суддів апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_9 - ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог закону з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги прокурором при поданні клопотання про арешт майна виконані.
Із матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000229 від 23 травня 2023 року за підозрою ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, та ОСОБА_19 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до повідомлення про підозру від 26 червня 2025 року сторона обвинувачення кваліфікує дії ОСОБА_11 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, оскільки він підозрюється у тому, що будучи директором та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Аксарія», у період часу із 14 вересня 2022 року до 24 жовтня 2023 року, в порушення ст.3 Закону України «Про оборонні закупівлі», ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №335, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів за попередньою змовою із ОСОБА_18 та ОСОБА_17 та за пособництва ОСОБА_20 , які, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою заволодіння бюджетними коштами, вчинили дії, направлені на забезпечення перемоги ТОВ «Аксарія» при закупівлі авіаційних шин Центральним управлінням забезпечення авіації та протиповітряної оборони Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України (далі - Центральне управління). Під час укладання державних контрактів №370/3/5/6/2/126 від 10 листопада 2022 року та №370/3/5/6/2/141 від 07 грудня 2022 року, діючи заздалегідь узгодженим між собою злочинним планом, достовірно знаючи про можливість поставити авіаційні шини дешевше, заволоділи бюджетними коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 25 975 440 грн, чим вони спричинили державі в особі Міністерства оборони України збитки на вказану суму. Також, ОСОБА_11 у період часу з 12 грудня 2022 року до 15 листопада 2023 року, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, будучи достовірно обізнаним про одержання на рахунки ТОВ «Аксарія» та надалі по ланцюгу на рахунки компанії «EVOR CONSULTING OU» грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, здійснював фінансові операції, спрямовані на приховування, маскування джерела походження такого майна в особливо великому розмірі на загальну суму 25 975 440 грн, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.209 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, належать до особливо тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Злочин за ч.3 ст.209 КК України є також особливо тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Зазначені вище обставини та наявні матеріали провадження підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Так, ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкції вказаних статей передбачають обов'язкове призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Із матеріалів справи вбачається, що слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585; земельну ділянку площею 0,0111 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4986; житловий будинок під АДРЕСА_17 ; земельну ділянку площею 0,0059 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4635; земельну ділянку площею 0,0658 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4634; земельну ділянку площею 0,0645 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4632; земельну ділянку площею 0,0817 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0093; земельну ділянку площею 0,35 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0005; земельну ділянку площею 0,3807 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0092; земельну ділянку площею 0,15 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0004; житловий будинок під АДРЕСА_18 , оскільки стороною обвинувачення доведено, що дане майно є об'єктом спільної сумісної власності підозрюваного ОСОБА_11 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 .
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді, що у матеріалах справи містяться докази, які свідчать що на частину вищезазначеного майна, зокрема, яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_9 , поширюється режим спільної сумісної власності, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Подаючи клопотання про арешт майна, прокурор, обґрунтовуючи статус спільної сумісної власності, посилається на те, що ОСОБА_11 є батьком неповнолітніх дітей - ОСОБА_21 , 2015 року народження, та ОСОБА_22 , 2018 року народження, матір'ю яких є ОСОБА_9 . Крім того, на підтвердження факту спільного проживання додає протокол огляду від 20 червня 2025 року, в ході якого здійснено відбір та роздруківку повідомлень з чату між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 за період з 18 липня 2023 року до 07 січня 2024 року, які стосуються побутового спілкування між ними та можуть вказувати на факти спільного їх проживання, ведення спільного побуту, разом з тим, у цей період часу немає арештованого майна, яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_9 , придбаного у цей період часу. Також, у клопотанні зазначено, що ОСОБА_9 мала незначний рівень доходу, що свідчить про відсутність у неї можливості набути право власності на значну кількість об'єктів нерухового майна.
У свою чергу представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - ОСОБА_6 заперечує факт спільного проживання та ведення спільного побуту між ОСОБА_11 і ОСОБА_9 та на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі, долучає копії відповідних договорів, які, на його думку, підтверджують, що об'єкти, на які слідчим суддею накладено арешт та які зазначені в апеляційній скарзі, є особистою приватною власністю ОСОБА_9 та вона мала фінансову спроможність придбати вказане майно за особисті кошти.
Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів, на підставі доказів долучених у суді апеляційної інстанції, встановлено, що:
- земельна ділянка площею 0,0645 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4632 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2021 року, дата набуття права власності 16 липня 2021 року (т.1, а.с.144);
- земельна ділянка площею 0,0658 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4634 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2023 року, дата набуття права власності 15 березня 2023 року. Пунктом 5.12 вказаного договору передбачено, що ОСОБА_9 як покупець у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, однією сім'єю ні з ким не проживає, земельна ділянка набувається у особисту приватну власність, а також грошові кошти, за які купується земельна ділянка, набуті не в шлюбі та не є спільною сумісною власністю з будь-якою особою (т.1, а.с.142-143, т.2, а.с.49/101, т.3, а.с.297/92-302/97);
- земельна ділянка площею 0,0059 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4635 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2021 року, дата набуття права власності 14 вересня 2021 року (т.1, а.с.140-141, т.2, а.с.121/172-123/174);
- земельна ділянка площею 0,0111 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4986 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2024 року, дата набуття права власності 29 листопада 2024 року (т.1, а.с.125, т.2, а.с.55/107-56/108, т.3, а.с.307/102-312/107);
- земельна ділянка площею 0,15 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0004 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року, дата набуття права власності 16 листопада 2024 року (т.1, а.с.149-150, т.3, а.с.313/108-316/111);
- земельна ділянка площею 0,35 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0005 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року, дата набуття права власності 16 листопада 2020 року (т.1, а.с.147, т.3, а.с.317/112-320/115);
- земельна ділянка площею 0,3807 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0092 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року, дата набуття права власності 16 листопада 2020 року (т.1, а.с.148, т.3, а.с.321/116-323/118);
- земельна ділянка площею 0,0817 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0093 набута ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року, дата набуття права власності 16 листопада 2020 року (т.1, а.с.146, т.3, а.с.324/119);
- земельна ділянка площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585 у розмірі 1/2 частини набута ОСОБА_9 на підставі рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 » від 19 квітня 2024 року №2273-49/VІІІ, дата набуття права власності 09 травня 2024 року (т.1, а.с.123-124; т.2, а.с.68/120-70/122, т.3, а.с.329/124-330/125);
- житловий будинок загальною площею 196 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , набутий ОСОБА_9 на підставі рішення виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, дата набуття права власності 18 жовтня 2020 року (т.1, а.с.137-138, т.3, а.с.331/126-349/144);
- житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , набутий ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2020 року, дата набуття права власності 16 листопада 2020 року (т.1, а.с.151-152).
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч.3 ст.65 СК України).
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною визначеною законом підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку щодо поширення на відповідні об'єкти нерухомого майна режиму спільної сумісної власності подружжя, та як наслідок накладено арешт, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що об'єкти нерухомого майна, на які накладено арешт з метою забезпечення покарання у виді конфіскації майна, набуте ОСОБА_11 та ОСОБА_9 за час їх спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. З протоколу огляду від 11 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_9 проживають за різними адресами, будь-яких доказів, які б підтверджували взаємність їх прав та обов'язків, зокрема здійснення ОСОБА_11 та ОСОБА_9 спільних витрат на побутові потреби, укладення правочинів, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків як подружжя, відомості щодо перетину кордону ОСОБА_9 , тощо у період придбання арештованого майна стороною обвинувачення не надано. Проте, зі змісту долучених до апеляційної скарги копій договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, на які слідчим суддею накладено арешт, вбачається, що ОСОБА_11 згоди на їх укладення не надавав. Договори позики грошових коштів від 06 грудня 2022 року та від 16 лютого 2024 року містять умови, що позичальник ОСОБА_9 не перебуває у зареєстрованому шлюбі (т.2, а.с.130/181) та у фактичних шлюбних відносинах, однією сім'єю ні з ким не проживає (т.2, а.с.163/214). Крім того, як свідчить зміст повідомлення про підозру ОСОБА_11 , попередня оплата за договором №370/3/5/6/2/123 від 10 листопада 2022 року здійснена 12 грудня 2022 року, та за договором №3703/5/6/2/141 від 07 грудня 2022 року - 26 січня 2023 року, у подальшому було проведено транзакції щодо переведення грошових коштів на відповідні рахунки, проте право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку (кадастровий номер 3220881300:04:001:4632) набула 16 липня 2021 року, земельну ділянку (кадастровий номер 3220881300:04:001:4635) - 14 вересня 2021 року, земельну ділянку (кадастровий номер 1223757100:03:004:0005) - 16 листопада 2020 року; земельну ділянку (кадастровий номер 1223757100:03:004:0092) - 16 листопада 2020 року; земельну ділянку (кадастровий номер 1223757100:03:004:0093) - 16 листопада 2020 року; житловий будинок АДРЕСА_17 - 18 жовтня 2020 року та на житловий будинок АДРЕСА_18 - 16 листопада 2020 року. Тобто у період, який не охоплюється злочинами, які інкримінують ОСОБА_11 . Наявність у підозрюваного ОСОБА_11 та ОСОБА_9 спільних дітей не свідчить про їх спільне проживання та ведення спільного господарства.
Згідно ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Разом з тим, прокурором жодних доказів на спростування відомостей документів, які надано представником власника майна, не надано, а тому накладення арешту на майно ОСОБА_9 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання ОСОБА_11 , не відповідає підставам та меті, у зв'язку з чим є обґрунтовані вимоги апеляційної скарги в частині незаконності ухвали слідчого судді щодо накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0645 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4632; земельну ділянку площею 0,0658 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4634; земельну ділянку площею 0,0059 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4635; земельну ділянку площею 0,0111 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4986; земельну ділянку площею 0,15 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0004; земельну ділянку площею 0,35 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0005; земельну ділянку площею 0,3807 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0092; земельну ділянку площею 0,0817 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0093; 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585; житловий будинок загальною площею 196 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованих за ОСОБА_9 . У зв'язку з чим, ухвала в цій частині підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання прокурора у цій частині необхідно відмовити.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0023 га за кадастровим номером №1210400000:02:016:0585 згідно рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_9 та ОСОБА_10 » від 19 квітня 2024 року №2273-49/VІІІ належить ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності, розмір частки кожної становить 1/2 (т.1, а.с.123-124; т.2, а.с.68/120-69/121-122, т.3, а.с.329/124-330/125).
Разом з тим, слідчий суддя наклав арешт на дану земельну ділянку в цілому, не перевіривши, що 1/2 частина належить на праві власності ОСОБА_10 , яка згідно матеріалів справи є матір'ю ОСОБА_9 , а докази спільного проживання з підозрюваним однією сім'єю відсутні.
Судовий розгляд у суді першої інстанції проведено без участі власників майна та їх представників, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали в цілому, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань та відповідно до вимог ч.2 ст.172 КПК України. Крім того, процесуальні права власників майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де учасники судового провадження не були обмежені у своїх правах відповідно до вимог КПК України, а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення права на захист є необґрунтовані.
Щодо доводів про скасування ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на квартири, що знаходять у АДРЕСА_19 , колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому КПК України не встановлено чіткого переліку осіб - суб'єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п.10 ст.393 КПК України вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України. Останнє положення узгоджується зі змістом ч.7 ст.173 КПК України, згідно з якою треті особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Таким чином, за загальним правилом, власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.
Разом з тим,з матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_4 ; квартири АДРЕСА_20 та квартири АДРЕСА_5 загальною площею 148.7 кв.м. у АДРЕСА_22, є ОСОБА_10 , а тому представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_9 - ОСОБА_6 неуповноважений оскаржувати законність судового рішення в цій частині, оскільки не представляє інтереси власника майна - ОСОБА_10 та апеляційної скарги в її інтересах не подавав, а тому доводи його апеляційної скарги в цій частині не підлягають задоволенню.
Застосування механізму попереднього накладення арешту на підставі постанови директора НАБУ є тимчасовим заходом обмеження права власності, строк дії якого становить 48 годин та згідно ч.1 ст.173 КПК України не є правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, а тому доводи апеляційної скарги в частині порушення права на доступ до правосуддя є також необґрунтовані.
Решта доводів апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 - ОСОБА_6 (щодо майна, на яке арешт не накладався) не підлягає задоволенню, оскільки не були предметом розгляду слідчим суддею у суді першої інстанції.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу в частині.
На підставі наведеного, керуючись ст.117, 131, 132, 135, 167, 168, 170, 171, 173, 392, 395, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 - ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на
- земельну ділянку площею 0,0645 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4632;
- земельну ділянку площею 0,0658 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4634;
- земельну ділянку площею 0,0059 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4635;
- земельна ділянку площею 0,0111 га за кадастровим номером 3220881300:04:001:4986;
- земельну ділянку площею 0,15 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0004;
- земельну ділянку площею 0,35 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0005;
- земельну ділянку площею 0,3807 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0092;
- земельну ділянку площею 0,0817 га за кадастровим номером 1223757100:03:004:0093;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0023 га за кадастровим номером 1210400000:02:016:0585;
- житловий будинок загальною площею 196 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- житловий будинок загальною площею 39,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 набутий ОСОБА_9 , та у цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора у цій частині відмовити.
У задоволенні апеляційної скарги представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_9 - ОСОБА_6 в іншій частині відмовити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 червня 2025 року про арешт майна в іншій частині залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4