Номер провадження 22-ц/821/1884/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/6965/25 Категорія: 304090000 Стеценко О. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
23 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду із даним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначало про те, що 28.05.2021 ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту №101380619. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. На підставі указаної заяви ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу кредитні кошти у сумі 10 000,00 грн.
30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №101380619. Згідно з розрахунком загальний розмір заборгованості становить 34 303,74 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 574,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 25 729,74 грн.
Оскільки відповідач не виконала своїх грошових зобов'язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №101380619 від 28.05.2021 в сумі 34 303,74 грн.
На підставі викладеного ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором №101380619 від 28.05.2021 у сумі 34 303,74 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №101380619 від 28.05.2021 у сумі 7 136,90 грн., судовий збір у сумі 503,86 грн. та 1 248,00 грн. в рахунок витрат на правничу допомогу.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що, відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення 27.06.2021 відповідачу нараховано комісію за пролонгацію у сумі 500,00 грн., які сплачено відповідачем 27.06.2021, 03.07.2021 нараховано комісію за пролонгацію у сумі 475,00 грн., які сплачено відповідачем 03.07.2021, 09.07.2021 нараховано комісію за пролонгацію у сумі 451,00 грн., які сплачено відповідачем 09.07.2021, всього відповідачем в рахунок комісії за пролонгацію сплачено 1 426,00 грн.
Суд зазначив, що договір про споживчий кредит №101380619 від 28.05.2021 не містить умов щодо нарахування комісії за пролонгацію, а отже позивач не мав права здійснювати такі нарахування, а тому суд враховує сплачену відповідачем комісію за пролонгацію у сумі 1 426,00 грн. в рахунок заборгованості за тілом кредиту.
Щодо нарахування позивачем відсотків за кредитним договором №101380619 від 28.05.2021 у період з 28.06.2021 по 16.09.2021, то їх здійснено поза межами строку кредиту, передбаченого Договором, а тому у задоволенні вимоги про стягнення відсотків слід відмовити.
Оскільки відповідачем сплачені відсотки 03.07.2021 у сумі 5,70 грн., 09.07.2021 у сумі 5,40 грн., всього 11,10 грн., які нараховані позивачем поза межами строку дії кредитного договору, суд вважав за необхідне врахувати указану суму в рахунок погашення заборгованості.
З урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 7 136,90 грн. (8 574,00 грн.(залишок заборгованості за тілом кредиту) - 1 426,00 грн. (нарахована комісія за пролонгацію) - 11,10 грн. (необґрунтовано нараховані відсотки).
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, просило його скасувати у відмовленій судом частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у пункті 2.3 кредитного договору сторони визначили порядок його пролонгації.
Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору, продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.
На відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами.
Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку - 27.06.2021), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Таким чином товариство стверджує про наявність узгоджених з позичальником підстав для нарахування відсотків у разі пролонгації кредитного договору.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлено, що 28.05.2021 ОСОБА_1 подала анкету-заяву на кредит №101380619, за результатом розгляду якої між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101380619.
Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту становить 10 000,00 грн.
Пунктом 1.3 договору визначено строк кредитування - 30 днів з 28.05.2021.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 27.06.2021 (п. 1.4. договору).
Згідно з п. 1.5.1 договору встановлено комісію за надання кредиту у сумі 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 30,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.
Пунктом 1.6 договору визначено стандартну (базову) процентну ставку - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Договором передбачена пролонгація строку кредитування.
Продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних умовах (п. 2.3.1 договору).
Пунктом 2.3.1.1 визначено пролонгацію на пільгових умовах. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Пунктом 2.3.1.2 визначено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Згідно з графіком платежів за договором по споживчий кредит №101380619 від 28.05.2021 загальна вартість кредиту становить 10 030,00 грн. з урахуванням процентів за користування кредитом у сумі 30,00 грн.
Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №101380619 ТОВ «Мілоан» нараховано заборгованість за період з 28.05.2021 по 16.09.2021 у сумі 34 303,74 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 574,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 25 729,74 грн.
30.09.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) та ТОВ «Мілоан» (клієнт) укладено договір факторингу №09Т, згідно з яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами такого реєстру прав вимоги.
З акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 30.09.2021 до договору факторингу №09Т від 30.09.2021 вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимог від 30.09.2021 до договору факторингу №09Т загальною кількістю боржників 3442.
З витягу з Додатку до Договору факторингу №09Т від 30.09.2021 вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №101380619 від 28.05.2021 на суму заборгованості 34 303,74 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Також статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів за користування кредитом до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а поза строком кредитування - 3% річних або інший розмір процентів ,встановлений договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 1.3 та п. 1.5.2 договору про споживчий кредит, кредит надається строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 30 грн., які нараховуються за ставкою 0.01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Разом з тим, згідно з п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в п. 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Оскільки в умовах договору сторони погодили умови його пролонгації на 60 днів, висновок суду першої інстанції про обмеження нарахування відсотків строком 30 днів, є помилковим.
Водночас, у п. 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 27.06.2021. Відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору.
Таким чином, у період з 27 червня 2021 року по 26 серпня 2021 року, що є строком кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 5%.
У зв'язку із продовженням користування відповідачем кредитними коштами, строк кредитування продовжився на підставі п. 2.3.1.2 договору, у період з 27 червня 2021 року по 26 серпня 2021 і нарахування процентів могло здійснюватися кредитором за стандартною (базовою) ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Вимоги про стягнення процентів, нарахованих понад 90 денний строк (30 днів строк кредитування, 60 днів пролонгація строку кредитування) у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв, а тому колегія суддів вважає безпідставним нарахування відсотків у строк після 26 серпня 2021 року.
Відповідно до п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), згідно з яким, у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання, нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Щодо нарахування комісія, то колегія суддів враховує, що згідно з п. 1.5.1 договору встановлено комісію за надання кредиту у сумі 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00% від суми кредиту одноразово.
Судом першої інстанції здійснено вірні висновки в частині того, що договір про споживчий кредит №101380619 від 28.05.2021 не містить умов щодо нарахування комісії за пролонгацію, а отже позивач не мав права здійснювати такі нарахування, а тому вказані платежі (комісію за пролонгацію у сумі 1 426,00 грн.) слід врахувати в рахунок заборгованості за тілом кредиту.
Крім того, нарахування відсотків за період користування кредитними коштами слід проводити з врахуванням зменшення тіла кредиту.
За підрахунками здійсненими судом апеляційної інстанції розмір боргу за тілом кредиту становить 7148 грн., а за відсотками 13947,34 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо витрат на правничу допомогу позивача у суді першої інстанції, то їх розподіл має бути здійснено пропорційно до задоволеної частини позову, що узгоджується з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України (у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволені судом на 61,5%, то з відповідача на користь товариства підлягають стягненню витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 3689,74 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу понесених ТОВ «Діджи Фінанс» у суді апеляційної інстанції
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з вимогами частин першої-п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18).
На підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано наступні докази:
-договір №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М.;
-додаткова угода №101380619 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року;
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
-акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 09 вересня 2025 року на суму 4000,00 грн.;
-детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 4000,00 грн.
Отже, витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами у справі, а тому підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2460 грн.
Щодо судового збору
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (61,5%) на користь товариства підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3724,44 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №101380619 від 28.05.2021 за тілом кредиту у сумі 7148 грн., за відсотками 13947,34 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 3724,44 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 3689,74 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 2460,00 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: