Номер провадження 22-ц/821/1785/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/2829/25 Категорія: 304000000 Годік Л. С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
23 жовтня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення, -
У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (далі - ТОВ «Черкасиенергозбут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Черкасиенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території».
ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» шляхом споживання електричної енергії, внаслідок чого за об'єктом побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу № 1-817 від 06.08.2010 року, ОСОБА_1 є власником даного об'єкта нерухомості з 06.08.2010 року (до моменту виникнення боргу за спожиту електричну енергію).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання з постачання електричної енергії за адресою об'єкта побутового споживача, проте відповідач всупереч умовам Договору та Правил роздрібного ринку електричної енергії не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплату спожитої електричної енергії.
За період з лютого 2024 року по квітень 2024 року, включно, відповідач спожив електричну енергію обсягом 3595 кВт на загальну суму 9490,80 грн., проте за вказаний період оплату не здійснив.
Станом на сьогодні у відповідача заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію становить 9300,00 грн.
Позивач вказує, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором (п. 9.1. Договору) та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевказане, позивачем здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат та 3 відсотків річних у відповідності до вимог чинного законодавства України та встановлено, що на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» підлягають стягненню: інфляційні втрати у загальному розмірі - 1453,39 грн. та 3 відсотка річних у розмірі - 323,19 грн.
Крім того, відповідно до п. 5.11 Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
Позивач отримав послуги з припинення електроживлення електроустановок відповідача та оплатив такі послуги, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг з припинення (відновлення) електроживлення.
Враховуючи вищевказане, вважають, що витрати з припинення електроживлення електроустановки у розмірі 982,69 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 9300,00 грн., інфляційних втрат - 1453,39 грн., 3% річних - 323,19 грн., витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення - 982,69 грн. та судові витрати.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що в досліджених документах наявно безліч розбіжностей щодо особи боржника, адреси споживача послуг, особового рахунку, розрахунків суми заборгованості, а тому суд не в змозі визначити достовірність даної інформації, яка суперечить позовним вимогам позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Черкасиенергозбут»подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки викладені у судовому рішенні не відповідають обставинам справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог суд дійшов у зв'язку з недоліками в оформленні позовної заяви. Однак, апелянт вважає, що вказані недоліки не можуть слугувати підставою для відмови у позові, зокрема за наявності інших належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність заборгованості із оплати вартості спожитої електричної енергії домогосподарством за адресою АДРЕСА_1 та про належність об'єкта нерухомого майна за вказаною адресою на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Зауважує, що у разі незгоди судом із наданим розрахунком боргу, суд має навести свій розрахунок, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №903/468/24.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до договору купівлі-продажу № 1-817 від 06.08.2010 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказані відомості містяться в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 420166890 від 28.03.2025 (а.с.20).
ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщеного на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» шляхом споживання електричної енергії, внаслідок чого за об'єктом побутового Споживача за адресою: АДРЕСА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем, останнім надано Розрахунок за електричну енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 , де з лютого 2024 року по квітень 2024 року заборгованість відповідача складає 9490,80 грн.; а в грудні 2024 року є проплата 90,80 грн. та в січні 2025 року - 100,00 грн., тому залишок заборгованості 9300,00 грн. наявний станом на лютий 2025 року, а не за період з 01.02.2024 по 30.04.2024, як зазначає позивач (а.с.5,21-22).
12 травня 2025 року відповідачу було надіслано вимогу № 03ц-403-2025 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, однак у тексті вимоги зазначено, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії по АДРЕСА_2 , а не в с. Черповоди, як позивач зазначає у позові (а.с.23).
З метою підтвердження обсягів споживання та розподілу електричної енергії Заявник звернувся до оператора системи розподілу - ВСП «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» з листом вих. № 03ц-254-2025 від 25.03.2025 р., в якому просить здійснити зняття показників лічильника у гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.28).
Листом вих. № 40/28/2025 від 08.04.2025 р. оператор системи розподілу - ВСП «Уманські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» надало інформацію щодо обсягів споживання електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_2 гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с.29).
Крім того, позивач надає суду розрахунок інфляційних витрат по 13 травня 2025 року та вказує суму боргу 9490,80 грн., а не 9300,00 грн., не враховано проплати боргу відповідачем в грудні 2024 року на суму 90,80 грн. та в січні 2025 року - 100,00 грн., та, крім того, з 16.05.2024 споживача відключено від опори, тобто суми заборгованості в даному розрахунку не співпадають з попереднім розрахунком заборгованості (а.с.30-31).
В Реєстрі споживачів, яким необхідно припинити електроживлення із 16 травня 2024 року, в тому числі, по особовому рахунку № НОМЕР_1 гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , борг - 8759,52 грн., загальна сума боргу з поточним місяцем - 9015 грн. (а.с.32-33).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
За визначеннями, які наведені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком, та комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
За змістом частини другої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавцем комунальних послуг із постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок кореспондується з обов'язком виконавця, визначеному у пункті 2 частини другої статті 8 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором..
Апеляційний суд звертає увагу на те, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено в електронній формі на офіційному сайті ТОВ «Черкасиенергозбут» за посиланням http://energozbut.ck.ua/pob.html.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Крім того пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву відповідає визначений в пункті 5 частини другої статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як видно з матеріалів справи між ТОВ «Черкасиенергозбут» та ОСОБА_1 відсутні належно оформлені договірні відносини, однак своєю поведінкою ОСОБА_1 засвідчив свою волю до настання відповідних правових наслідків, а саме отримання ним зазначених послуг.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином правовідносини, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
Крім того на правовідносини, що виникли із зазначеного договору про надання послуг, поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власність зобов'язує (ч. 4 статті 319 ЦК України).
Установлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою особовий рахунок № НОМЕР_1 виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 9300,00 грн.
Колегія суддів, при здійсненні перевірки матеріалів долучених до позовної заяви установила, що дійсно у наданих документах містяться неточності з приводу особи власника рахунку, адреси споживача послуг, особового рахунку, розрахунків суми заборгованості.
Однак, колегія суддів вважає, що незважаючи на недоліки у визначених документах, з обсягу матеріалів справи можливо встановити як власника домоволодіння, так і розмір заборгованості за спожиті послуги.
Тому, з огляду на те, що позивачем фактично доведено інформацію про особу власника нерухомого майна - ОСОБА_1 , а також розмір боргу у сумі 9300,00 грн., в яких міститься інформація про здійсненні оплати в грудні 2024 року на суму 90,80 грн. та в січні 2025 року - 100,00 грн.
Щодо розміру нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд у разі незгоди з ним повинен був навести власний розрахунок.
У справі № 175/2871/21 Верховний суд у своїй постанові від 12 травня 2022 року вказав про те, що: «належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо».
До апеляційної скарги товариством було додано розрахунок штрафних санкцій передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, який здійснений із суми боргу 9300,00 грн., та у відповідності до якого інфляційні втрати становлять 1395,25 грн. та 3% річних - 321,11 грн., який колегія суддів вважає належним доказом вказаної заборгованості.
Відповідно до п. 5.11 Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів).
Внаслідок наявної заборгованості у відповідача, позивач звернувся до оператора системи розподілу - ВСП «Уманські енергетичні мережі ПАТ «Черкасиобленерго» з реєстром споживачів яким необхідно припинити електроживлення з 16 травня 2024 року.
Відповідно до п. 7.12. Правил, витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення та відновлення електроживлення електроустановки споживача покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем, якщо припинення постачання (розподілу або передачі) електричної енергії споживачу здійснювалося у встановленому цими Правилами порядку.
Позивач отримав послуги з припинення електроживлення електроустановок відповідача та оплатив такі послуги, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг з припинення (відновлення) електроживлення.
Отже, витрати з припинення електроживлення електроустановки у розмірі 982,69 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Вирішуючи спір, колегія суддів встановила, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з постачання електроенергії та сплати коштів за спожиті послуги, які відповідач своєчасно не оплачував, а тому доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Черкасиенергозбут» боргу за надані послуги з постачання електроенергії, 3 % річних та інфляційних втрат.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., з апеляційною скаргою - 3633,60 грн. Позов задоволено судом на 91,35%, а тому з відповідача на користь товариства підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6085,37 грн.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» - задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166, код ЄДРПОУ 42474208) заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2024 по 30.04.2024 включно у розмірі 9300,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 1395,25 грн. та 3% річних у сумі 321,11 грн., витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення у сумі 982,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166, код ЄДРПОУ 42474208) судовий збір у розмірі 6085,37 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді