23 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 2-198/10
Провадження № 22-ц/821/1868/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Руденко А.О
учасники справи:
заявник: Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворський Олександр Миколайович
боржник: ОСОБА_1
представник боржника: адвокат Гуменюк Іван Юрійович
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Івана Юрійовича на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 серпня 2025 року (постановлену під головуванням судді Позарецької С.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси) у справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Короткий зміст вимог
26 серпня 2025 року Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворський О.М. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці ОСОБА_1 .
Вимоги обгрунтовані тим, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №59306613 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-198/10 від 21.09.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» заборгованості в сумі 1671811 грн. 81 коп.
Як зазначено в поданні, в ході виконання виконавчого провадження № 59306613 накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно та рахунки боржника у межах суми стягнення, а саме 1838284 грн. 41 коп.
Згідно з відповідями ДФС України, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває, у базі даних МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. За інформацією Управління соціального захисту населення Черкаської районної військової адміністрації Черкаської області, боржник державних соціальних допомог не отримує та на обліку не перебуває. Відповідно до відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, боржник на пенсійному обліку не перебуває.
У поданні також вказано, що державним виконавцем неодноразово надсилаються виклики до боржника, які нею ігноруються. Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження надсилалися сторонам виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, державним виконавцем встановлено, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Станом на 26 серпня 2025 року рішення суду боржником залишається не виконаним, майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення для погашення заборгованості згідно з матеріалами виконавчого провадження, не виявлено.
Також державний виконавець вказує, що відповідно до одержаної відповіді з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.08.2025 ОСОБА_1 у 2021, 2022 та 2025 роках неодноразово здійснювала перетин державного кордону.
Виходячи з наведеного вище, державний виконавець вважає, що боржник ОСОБА_1 неодноразово мала змогу та перетинала державний кордон України. До того ж, на його думку, боржник протягом тривалого часу ухиляється від виконання рішення суду, законні вимоги та виклики державного виконавця ігнорує, не вчиняє ніяких дій, спрямованих на виконання рішень суду, проте, неодноразово здійснює перетин кордону, що напряму свідчить про ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань.
Враховуючи те, що з моменту відкриття виконавчого провадження до сьогоднішнього дня боржник всіляко намагається уникнути зобов'язання по погашенню заборгованості, виклики та вимоги державного виконавця ігнорує і всіляко ухиляється від виконання зобов'язань, державний виконавець просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання нею своїх зобов'язань стосовно виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-198/10 від 21.09.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» заборгованості в сумі 1671811 грн. 81 коп.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 серпня 2025 року подання задоволено.
Тимчасово, на строк до 28 серпня 2026 року, обмежити у праві виїзду за межі України громадянку України ОСОБА_1 до виконання нею своїх зобов'язань перед ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» за виконавчим листом №2-198/10 від 21.09.2010, який виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що тривале невиконання рішення суду, при відсутності обставин, за яких є неможливим здійснення погашення заборгованості протягом тривалого часу, свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.
Будучи обізнаною про існуючу заборгованість, боржник не сприяє та не вживає заходів, направлених на виконання рішень судів (відчуження майна з метою сплати боргу, відрахування певної частини доходу від здійснення діяльності тощо).
Як вбачається, невиконання боржником рішення суду не зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, неможливості бути працевлаштованою, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Тобто обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, тому є всі підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Також суд вважав за необхідне визначити строк тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - 1 рік, тобто до 28.08.2026. На думку суду, саме такий строк на даний час є достатнім для виконання ряду виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59306613, спрямованих на виконання виконавчого документу (листа) № 2-198/10 від 21.09.2010, який виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси. При цьому, як на думку суду, у подальшому існує можливість продовження визначеного строку, якщо необхідність у застосуванні заходу тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не відпаде.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 08 вересня 2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Гуменюк І.Ю., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, постановленою при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за межі України - відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що державним виконавцем не доведено навмисне ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, а саме по собі невиконання боржником зобов'язання, зокрема у зв'язку з відсутністю грошових коштів для повного погашення заборгованості, не може свідчити про ухилення від його виконання.
Надані державним виконавцем матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, однак не містять доказів про вчинення боржницею умисних дій, спрямованих на приховування грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї державним виконавцем.
Крім того, представник скаржниці стверджує, що з ОСОБА_1 щомісячно стягуються платежі на погашення виниклої заборгованості за місцем роботи.
З приводу обґрунтувань нез'явлення за викликами державного виконавця, повідомляє про те, що такі виклики здійснювались за адресою, де боржниця з 2021 року не зареєстрована та не проживає, а тому з об'єктивних причин про такі виклики не знала.
Відзив на апеляційну скаргу
25 вересня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказує, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду є законною, у зв'язку із чим просив у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка І.Ю. відмовити у повному обсязі, а ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 серпня 2025 року залишити без змін.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Стаття 129 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення закріплене у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE»).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у вказаному вище випадку запроваджується у порядку, передбаченому законодавством.
У відповідності до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною п'ятою статті 19 цього Закону визначено, що боржник зобов'язаний: утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати у встановленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавця про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідних обставин; своєчасно з'являтись на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Отже, за змістом вказаної вище норми процесуального закону суд, який вирішує подання, повинен перевірити наявність обставин, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), на момент звернення державного або приватного виконавця з таким поданням.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 59306613 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 2-198/10 від 21.09.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» заборгованості у сумі 1671811 грн. 81 коп. (боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; стягувач: ТОВ "Фінансова компанія "Профкапітал", адреса: м. Київ, вул. Предславинська, 11, код ЄДРПОУ: 39827967).
Постановою старшого державного виконавця Придніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Расторгуєва С.С. від 07.06.2019 відкрито виконавче провадження № 59306613, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно і попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Копію даної постанови направлено боржнику до виконання.
У ході виконання вказаного вище виконавчого провадження, державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у межах суми стягнення.
Постановою державного виконавця від 05.11.2021 вказаний виконавчий лист № 2-3428 від 21.09.2010 (ВП №59306613) передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та постановою від 05.11.2021 це виконавче провадження прийнято до виконання державним виконавцем вказаного органу ДВС.
Постановою від 21.10.2022 у ВП №59306613 з виконання двох виконавчих листів №711/6970/20 від 26.07.2021 та виконавчого листа № 2-3428 від 21.09.2010 накладено арешт на грошові кошти, що на рахунках боржника в межах суми стягнення 18382843 грн. 41 коп. Аналогічні постанови винесені і датовані 03.05.2023, 11.05.2023 та 30.11.2023.
Крім того, встановлено, що в ході виконання виконавчого провадження № 63733254 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси № 711/3946/20 від 20.11.2020, приватним виконавцем Недоступом Д.М. проведено процедуру реалізації 1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , та передано вказане вище майно в рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_2 відповідно до постанови про передачу майна в рахунок погашення боргу № 63733254 від 22.10.2021. Постановою про зняття арешту з майна боржника №63733254 від 22.10.2021 знято всі арешти, накладені органами ДВС та приватними виконавцями.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. від 02.07.2024 у виконавчому провадженні звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
На теперішній час рішення суду не виконано.
Враховуючи вищевикладене, наданими державним виконавцем доказами підтверджено про обізнаність боржника щодо існування боргу по виконавчому документу у названому вище виконавчому провадженні, про що свідчить вчинення державним виконавцем усіх необхідних виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документу у цьому виконавчому провадженні, проте, встановлено, що грошові кошти на банківських рахунках боржника є незначної кількості, недостатні для погашення боргу, а на належне боржнику нерухоме майно, накладено арешт, транспортні засоби відсутні, боржник на вимогу державного виконавця не надає відомостей про наявність іншого майна та/або грошових коштів, за рахунок яких можна було б погасити існуючу заборгованість, тому апеляційний суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом, у зв'язку з чим тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України на строк 1 рік, але не довше ніж до повного виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом буде мати легітимну мету та переслідувати законні інтереси.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що боржник вчиняє реальні та фактичні дії на погашення боргу та не ухиляється від виконання рішення, про наявність якого був обізнаний з 2019 року.
Посилання скаржниці на те, що вона не знала про виклики державного виконавця, оскільки такі здійснювались за адресою, по якій ОСОБА_1 не зареєстрована та не проживає з 2021 року, є помилковими, оскільки з наданих державних виконавцем матеріалів вбачається, що виклики державного виконавця, зокрема і той, що було вчинено 11.08.2025 року, здійснювалися за адресою АДРЕСА_1 , за якою зареєстрована боржниця.
Твердження про те, що з ОСОБА_1 щомісячно стягуються платежі на погашення виниклої заборгованості за місцем роботи не спростовує ту обставину, що остання не ухиляється від виконання судового рішення, оскільки тривале невиконання рішення суду, при відсутності обставин, за яких є неможливим здійснення погашення заборгованості протягом тривалого часу, свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.
Крім того, колегія суддів також ураховує і значну суму заборгованості по сплаті боргу в сумі та відсутність позитивної тенденції відносно її погашення, що свідчить про небажання боржника вчиняти активні дії щодо виконання рішення суду.
Встановивши бездіяльність боржника, що свідчить про його ухилення від виконання судового рішення, суд першої інстанції правомірно задовольнив подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
При цьому, таке обмеження не є порушенням права на свободу пересування, гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки є тимчасовим заходом, передбаченим законом (тобто легітимним обмеженням), переслідує легітимну мету гарантування повернення боржником боргу на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що добровільно ним не виконується, та з примусового виконання якого існує відкрите виконавче провадження.
Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, посилання скаржника на необхідність виїзду за межі України з метою працевлаштування, оскільки такі обставини не спростовують правильності висновків суду щодо наявності обставин ухилення боржника від виконання рішення суду, зважаючи на те, що боржник не надав жодного доказу, який об'єктивно свідчить про наявність обставин, які унеможливлюють виконання ним зобов'язання.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що існує потреба у застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на строк 1 рік до виконання нею зобов'язань, покладених судовим рішенням, зазначений захід залишається пропорційним меті його застосування та сприятиме стягненню боргу на користь стягувача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гуменюка Івана Юрійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 серпня 2025 року у справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков