Провадження № 11-кп/821/515/25 Справа № 700/154/25 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали кримінального провадження № 12025255310000050 за апеляційною скаргою начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, на утриманні має чотирьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Відповідно до ст.91-1 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язок пройти програму для кривдників строком на один місяць.
Контроль за поведінкою ОСОБА_8 у частині застосованого обмежувального заходу відповідно до п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України покладено на Звенигородський районний сектор №3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області.
Згідно вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, 26.01.2025, близько 01-30 год., перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень своїй тещі ОСОБА_9 , наніс один удар кулаком правої руки в область лівої частини губи, внаслідок чого ОСОБА_9 відповідно до висновку експерта №05-9-01/34 від 07.02.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді саден на внутрішній поверхні губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та пов'язані з домашнім насильством.
Не погоджуючись з вироком суду, начальник Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, просив його змінити в частині застосування до обвинуваченого обмежувального заходу згідно п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України та покладення контролю за його виконання через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, винести ухвалу, якою застосувати на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у відповідності до ч. 3 ст. 91-1 КК України на строк 3 місяці. Виключити з резолютивної частини вказаного вироку посилання щодо покладення контролю за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, на "Звенигородський районний сектор № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області", вказавши замість цього - «органу місцевого самоврядування». В решті вирок суду залишити без змін.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що при призначенні покарання, в порушення вимог ч. 3 ст. 91-1 КК України та п. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству», судом першої інстанції встановлено строк обмежувального заходу один місяць, хоча закон визначає такий строк від трьох місяців до одного року.
Також судом першої інстанції вирішено питання щодо організації його виконання на суб'єкт, який не є відповідальним за виконання програм для кривдників.
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХвід 13.07.2023, у статті 91-1 у пункті 5 частини 1 слова «або пробаційного програми» виключено, тобто для осіб, які вчинили домашнє насильство, був виключений такий вид обмежувального заходу, як направлення для проходження пробаційної програми.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Тобто суд першої інстанції, в порушення вказаних норм застосовуючи до ОСОБА_8 обмежувальний захід - поклав контроль його виконання на Звенигородський районний сектор № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області, тобто на не уповноважений орган.
Обвинувачений ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, в телефонному режимі повідомили про неможливість прибути в судове засідання та про можливість проведення апеляційного розгляду у їх відсутність, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просив змінити вирок суду в частині визначення органу, який відповідальний за виконання програм для кривдників, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора належить до часткового задоволення.
За змістом ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України і учасниками судового провадження не оспорюється.
Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України, вид та розмір призначеного покарання учасниками судового провадження не оспорюється, тому апеляційним судом не перевіряється.
Колегія суддів визнає обґрунтованими посилання сторони обвинувачення про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність у частині покладення контролю за виконанням обмежувального заходу з огляду на таке.
Згідно вироку суду контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_8 , до якого застосовано обмежувальний захід, покладено здійснювати на Звенигородський районний сектор № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області, з таким рішенням колегія суддів не погоджується.
При виборі органу, який буде здійснювати контроль за поведінкою ОСОБА_8 , судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХвід 13.07.2023, у статті 91-1 у пункті 5 частини 1 слова «або пробаційного програми» виключено та виключено ч. 4 цієї статті, яка визначала, що контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Так як під час апеляційного перегляду кримінального провадження встановлено неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині визначення органу, який відповідальний за виконання програм для кривдників, вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 15.04.2025 щодо ОСОБА_8 підлягає приведенню у відповідність, шляхом його зміни на виконання положень п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, оскільки ОСОБА_8 проживає в с. Жаб'янка Звенигородського району Черкаської області, яке територіально належить до Бужанської ОТГ та саме орган місцевого самоврядування вказаної ОТГ має бути відповідальним за виконання програм для кривдників обвинуваченим ОСОБА_8 .
Щодо посилань у касаційній скарзі прокурора на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема положень Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» при визначенні ОСОБА_8 строку проходження програми для кривдників в порядку положень ст. 91-1 КК України, то колегія суддів вбачає їх необґрунтованими.
Відповідно до приписів ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов'язки, у тому числі направлення для проходження програми для кривдників.
За нормами частин 1, 3 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Положення зазначеної статті не містять виключень щодо строків застосування конкретних заходів, передбачених ч. 1 ст. 91-1 КК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у разі порушення кримінального провадження у зв'язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов'язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються КК України та КПК України.
У цьому кримінальному провадженні одним з кримінально-правових наслідків вчиненого ОСОБА_8 діяння є покладення на нього судом обмежувальних заходів у виді проходження програми для кривдників, тому вони мають визначатися положеннями КК України та КПК України.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що за указаних обставин провадження судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування положень ст. 91-1 КК України.
Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 25 червня 2024 року (справа № 167/871/23, провадження № 51-958км24).
Керуючись ст. 405, п. 2 ч. 1 ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу начальника Лисянського відділу Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині визначення органу, який відповідальний за виконання програм для кривдників, привівши його у відповідність.
Виключити з резолютивної частини вказаного вироку посилання щодо покладення контролю за поведінкою засудженого, до якого застосовано обмежувальний захід, на "Звенигородський районний сектор № 3 філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області".
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_8 виконання програми для кривдників покласти на Бужанську селищну раду Звенигородського району Черкаської області.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді