Номер провадження 22-ц/821/1515/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/618/23 Категорія: 351000000 Середа Л. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Василенко Л.І.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 (повний текст складено 10.06.2025, суддя в суді першої інстанції Середа Л.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 211-А» про демонтаж системи каналізації та водопостачання,
у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Шевченка 211А» про демонтаж системи каналізації та водопостачання 1-го під'їзду (що виходить з кв. АДРЕСА_1 , 4, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ) ОСББ «Шевченка 211А», з 29/100 частин нежитлового приміщення, належного йому за адресою: АДРЕСА_5 , як таку, що не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та СНиП 2.04.01-85.», та привести її у відповідність до проектної документації та Державних будівельних норм.
В обґрунтування позивач вказав на те, що він є власником 29/100 частин нежитлового (офісного) приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017 № 145 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 19079375.
У період з 16.07.2021 по 22.07.2021 ним виявлено, що вказане вище приміщення заливає з системи внутрішньої каналізації (водовідведення) 1-го під'їзду будинку АДРЕСА_5 . Зі стелі та стін кухонної кімнати, санвузла текла каналізаційна вода з неприємним запахом, наслідок чого йому було завдано шкоду.
За результатами спільного огляду приміщення було складено Акт б/н від 21.07.2021 про наслідки залиття нежитлового приміщення громадського призначення та встановлено його причину - витік каналізаційних стоків з системи водовідведення.
06.08.2021 за зверненням позивача був отриманий висновок експертного дослідження Черкаського відділення КНІДСЕ за результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 1079/1089-1092/21-23 (нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 ), згідно якого були отримані висновки, в тому числі про те, що вказана система каналізації та водопостачання не відповідає вимогам ДБН.
Внаслідок залиття вказаного нежитлового приміщення позивачу були заподіяні збитки, які відповідач не відшкодував.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.12.2021 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Шевченка 211А» про відшкодування шкоди та зобов'язання вчинити дії, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 245,24 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, 3 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати, у задоволенні решти вимог відмовлено. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19.04.2022 вказане рішення суду залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про демонтаж системи каналізації та водопостачання ОСББ «Шевченка 211А» з 29/100 частин нежитлового приміщення, належного йому за адресою: АДРЕСА_5 , як таку, що не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та СНиП 2.04.01-85.» суди першої та апеляційної інстанції посилалися на норми ст.ст. 10, 18, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки питання демонтажу стосується діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та повинно вирішуватися виключно загальними зборами ОСББ.
28.05.2022 позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача з вимогами вирішити загальними зборами: в добровільному порядку виконати рішення суду від 24.12.2021 та демонтувати систему каналізації і водопостачання та привести її у відповідність нормам ДБН. Дану заяву ним особисто було вручено під підпис керівнику відповідача в кв. АДРЕСА_2 про що на другому екземплярі заяви було проставлено дату, підпис та печатку ОСББ. Заяву було виконано частково в частині добровільного виконання рішення суду від 24.12.2021.
Зазначені обставини обумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач не ставить на вирішення суду питання щодо дій/бездіяльності голови правління ОСББ, а вимога про демонтаж системиканалізації і водопостачання, без вирішення даного питання загальними зборами ОСББ суперечить положенням ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції яких відноситься вирішення таких питань.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 08.07.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вказано на те, що скаржник є власником 29/100 частин нежитлового (офісного) приміщення, проте не являється членом ОСББ саме відносно цього приміщення і дане нежитлове приміщення не входить до складу спільного майна співвласників. Після виявлення залиття вищевказаного приміщення у період з 16.07.2021 по 22.07.2021 із системи внутрішньої каналізації (водовідведення) та завдання йому шкоди, 06.08.2021 за зверненням скаржника був отриманий висновок експертного дослідження згідно з висновками якого система каналізації та водопостачання не відповідає вимогам ДБН. Скаржник зауважує, що коли він придбав приміщення, то ніяких каналізаційних труб там не було, але з часом помітив каналізаційну трубу, яка не була відображена в технічному паспорті, та спочатку вважав, що хтось із співвласників квартир незаконно провів каналізацію. Питання каналізаційних труб та їх демонтаж він не може вирішити вже понад десять років, його вимоги представниками ОСББ ігноруються, що змусило його звернутися до суду. Позивач звертався із заявою до керівника ОСББ із вимогою демонтувати систему каналізації та водопостачання, як таку, що не відповідає вимогам ДБН та привести її у відповідність, оскільки не має можливості провести власну систему водопостачання та водовідведення, однак відповідачем жодних дій не було вчинено.
Скаржник звертає увагу, що пояснення свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не повинні були братися судом до уваги, а надані під час розгляду справи представником відповідача креслення на якому зображено місце проходження каналізаційної труби, зокрема лист 4, містять ознаки підробки та невідповідності проектної документації. На зазначених кресленнях відсутній трубопровід водопостачання, яке проходить через офісне приміщення та відсутній трубопровід з квартири АДРЕСА_1 , що свідчить про невідповідність наявним інженерним мережам, у зв'язку з чим скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування оригіналу аркушів 3,4 з проектно-технічної документації для дослідження в судовому засіданні, а також проект водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 .
На думку скаржника наявними у справі доказами підтверджено, що саме на відповідача, як виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території житлового будинку, покладено обов'язок по утриманню в належному технічному стані будинку, здійснення технічного обслуговування і ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій в межах зазначених зон відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду без змін та стягнути витрати на професійну правничу допомогу, оскільки вважає оскаржуване рішення суду законним та належним чином обґрунтованим.
15.10.2025 до початку апеляційного розгляду представник відповідача через систему «Електронний суд» направив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, яким просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у даній справі у розмірі 9 000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що позивач є власником 29/100 частин нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017 № 145, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.12.2021 за №292490524.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.12.2021, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19.04.2022, встановлено відповідальність ОСББ «Шевченка 211А» за заподіяння майнового збитку ОСОБА_1 в наслідок залиття приміщення.
Предметом розгляду вказаного спору також була позовна вимога про демонтаж системи каналізації та водопостачання ОСББ «Шевченка 211А», як така, що не відповідає вимогам ДБН В. 2.2-15-2005 «Житлові будинки Основні положення» та СНиП 2.04.01-85.
У задоволенні вказаної вимоги судом було відмовлено.
У постанові Черкаського апеляційного суду від 19.04.2022 вказувалось, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 «Демонтувати систему каналізації та водопостачання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 211А» з 29/100 частини нежитлового приміщення належного ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд належить до виключної компетенції загальних зборів ОСББ. У матеріалах справи відсутні докази про винесення питання про демонтування системи каналізації та водопостачання на розгляд загальних зборів ОСББ, а тому позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.
Позивач, посилаючись на вказані рішення суду та висновок експертного дослідження Черкаського відділення КНДІСЕ за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №1079/1089-1092/21-23, звернувся до ОСББ «Шевченка 211 А» з вимогою про демонтаж системи каналізації та водопостачання з належного йому нежитлового приміщення.
Вказана вимога вручена голові ОСББ «Шевченка 211А» 28.05.2022.
Позивач вказує, що з аналогічними вимогами він звертався до голови ОСББ «Шевченка 211А» у 2023 році про що надав копію відповідної заяви від 18.09.2023.
Підставою звернення позивача до суду про примусовий демонтаж системи каналізації та водовідведення стало те, що відповідачем не вчинено відповідних дій.
Правовідносини між сторонами у справі, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження№ 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження№ 12-187гс18), від 30.01.019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження№ 14-338цс18), від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (частина перша статті 2 вказаного Закону).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 417-VIII, управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частин 1, 2, 5 та 9 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
У позовній заяві у цій справі ставиться питання про примусовий демонтаж вказаної системи каналізації та водовідведення відповідачем ОСББ «Шевченка, 211а».
Згідно із статутом ОСББ «Шевченка, 211а» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання (Розділ ІІІ п.п.1, 2).
До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, і прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку, або про зведення господарських споруд (Розділ ІІІ п.3).
Відповідно до п., п. 12, 14, 15 та 15 статуту відповідача, виконавчим органом об'єднання є правління, яке обирається загальними зборами на два роки та підзвітне їм. Голова правління обирається зі складу правління членами правління. Засідання правління скликається його головою або не менш як третиною членів правління. До компетенції правління, серед іншого, належить скликання та організацію проведення загальних зборів співвласників або зборів представників.
Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання реконструкції/демонтажу каналізації багатоквартирного будинку, яку просить провести позивач, та яка є складовою частиною спільного майна, може бути вирішено тільки загальними зборами ОСББ, що вже було встановлено попередніми рішеннями судів різних інстанції у вищевказаній цивільній справі між тими ж сторонами, але з інших підстав. При цьому, звертаючись до суду позивач не ставить на вирішення суду питання щодо дій/бездіяльності голови правління ОСББ.
Для застосування того чи іншого способу захисту суду необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Відповідно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, при цьому суд повинен зазначити у своєму рішення який саме спосіб є ефективним.
Виходячи з цього колегія суддів вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту може бути звернення до суду з вимогою про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання його вчинити певні дії, наприклад, винести на розгляд зборів співвласників майна та розглянути по суті звернення ОСОБА_1 щодо демонтажу системи каналізації та водопостачання.
Одночасно не беруться до уваги доводи апеляційної скарги щодо оцінки показів свідків та витребування певних доказів, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, тому оцінювати покази свідків, як доказу у справі на предмет їх належності, достовірності, достатності та допустимості не має сенсу, відповідно такі посилання скаржника не мають значення при розгляді даної справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту його прав.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Стосовно клопотання представника відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.
Далі, положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Перевіривши подані разом із клопотанням документи, апеляційний суд вважає, що витрати на підготовку справи до розгляду справи в суді апеляційної інстанції є неспівмірними із складністю справи і затраченим часом на наданням таких послуг, оскільки вказана категорія справ не потребує тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів. Також колегія суддів враховує, що адвокат здійснював послуги з надання ідентичної правничої допомоги відповідачу у цій справі в суді першої інстанції, у зв'язку з чим заявлені ним судові витрати мають бути зменшені. Також, враховуючи, що на стадії апеляційного перегляду справи правова позиція сторони є вже сформованою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу для ОСББ «Шевченка, 211а» не потребувала тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів, а тому розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. є необґрунтовано завищеним.
З урахуванням вищенаведеного, за положеннями ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача ОСББ «Шевченка, 211а» слід стягнути у відшкодування витрат на правничу допомогу при розгляді справи апеляційної інстанцій 3 000,00 грн., що відповідає співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та критеріям розумності і справедливості.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченка 211-А» 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 23.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді