23 жовтня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 702/428/25
Провадження № 22-ц/821/1738/25
категорія : 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»
представник позивача: адвокат Омельченко Євген Володимирович
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Барської Т.М. в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
15 травня 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.11.2024 відповідач, будучи клієнтом АТ «Акцент-Банк», уклала із позивачем Кредитний договір №АВНОСТ1551017309557447035 про надання кредиту в розмірі 15000, 00 грн. строком на 36 місяців (тобто, до 06.11.2027) зі сплатою процентів в розмірі 85% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн (кредитний договір складається із Заяви клієнта та Графіку погашення кредиту).
Представник Банку стверджує, що станом на 15.05.2025 за означеним вище Кредитним договором відповідач заборгувала 20138,85 грн, у тому числі 14807,74 грн. тіла кредиту, 5084,13 грн. процентів за користування ним та 246,98 грн пені.
Посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов укладеного Кредитного договору, АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 20138,85 грн. та судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано достатніх доказів про те, що відповідач отримала кредит, оскільки надана копія меморіального ордеру №TR.41333176.22290.65455 від 07.11.2024 підтверджує лише те, що в означену дату з рахунку № НОМЕР_1 платника ОСОБА_1 знято 15000,00 гривень і розміщено ці кошти на рахунку отримувача ПАТ «АКЦЕНТ - БАНК» № НОМЕР_2 , а тому суд прийшов до висновку про недоведеність тієї обставини, що відповідачу ОСОБА_1 послуга «Швидка готівка» була надана у повному обсязі і обумовлені правочином 15000,00 гривень зараховані на картку НОМЕР_3 .
Крім того, до суду не надано й Умов та правил надання банківських послуг, як складових Договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
18 серпня 2025 року представник АТ «Акцент-Банк»- адвокат Омельченко Є.В. подав засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, вважаючи рішення суду постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банк підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті.
Вказує, що позивачем надано виписку по рахунку, згідно з якою ОСОБА_1 активно користувалась кредитними коштами, що вчергове підтверджує отримання позичальником кредиту та наявну заборгованість.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2021 відповідач ОСОБА_1 , проставивши власноруч свій підпис, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. Підписанням Анкети - заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку АBank24 з метою засвідчення дій позичальника згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.7).
07 липня 2024 року відповідач звернулась до Банку із Заявою про надання послуги «Швидка готівка» №АВНОСТ1551017309557447035, в якій просила позивача надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах:
вид кредиту: кредит на споживчі потреби;
тип кредиту: кредит строковий;
мета отримання кредиту: придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг;
сума кредиту: 15000 грн;
строк кредиту: 36 місяців з 07.11.2024 до 06.11.2027 включно;
процентна ставка (фіксована): 85% на рік;
розмір щомісячного платежу: 1172,32 грн рівними частинами;
денна процентна ставка 0,17%;
платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - 4323387011885160;
загальна сума до повернення: 42204,29 грн.;
погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок НОМЕР_4 ;
у випадку порушення зобов'язань із погашення заборгованості, сплачується пеня в розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченого платежу (а.с. 8 на звороті- 9).
Ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять Договір.
Заява про надання послуги підписана відповідачем накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с.9 на звороті).
Із таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит суд встановив, що датою видачі відповідачу кредиту в розмірі 15000,00 грн. є 07.11.2024; строк кредитування 36 місяців; останній платіж 06.11.2027; проценти за користування кредитом 27204,29 грн; чиста сума кредиту 42204,29 грн. (а.с.10).
Таблиця підписана позичальником накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с.10 на звороті).
Із Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» суд встановив, що 07.11.2024 АТ «Акцент-Банк» надав відповідачу інформацію, що зберігає чинність та є актуальною до 06.11.2027, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитними коштами складає 85% річних, кількість щомісячних платежів 36, сума/ліміт кредиту:15000 грн.
Інформація Паспорту зберігає чинність та є актуальною до 23:59 06.11.2027.
Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписаний позичальником накладанням електронного підпису і його накладання перевірене за допомогою відкритого ключа (а.с.7 на звороті - 8).
Відповідно до зробленого позивачем розрахунку заборгованості за Договором №АВНОСТ155101730957447035 від 17.11.2024 станом на 15.05.2025 відповідач заборгував позивачу 20138,85 грн, у тому числі 14807,74 грн загального залишку наданого кредиту, з якого 14258,94 грн. залишок боргу за тілом кредиту та 548,80 грн. простроченого боргу за тілом кредиту; 5084,13 грн залишок боргу за процентами, з яких 269,70 грн. залишок боргу за процента на поточну заборгованість та 4814,43 грн. залишок боргу за процентами на прострочену заборгованість; а також 246,98 грн. боргу за пенею (а.с.12).
Інформація, викладена у розрахунку заборгованості за договором АВНОСТ155101730957447035 від 17.11.2024, зазначена також і у виписці по кредиту, що підготовлена АТ «Акцент-Банк» 15.05.2025 (а.с.13).
Дослідженням меморіального ордеру №TR.41333176.22290.65455 від 07.11.2024 суд встановив, що 07.11.2024 Банком зафіксована операція зі зняття 15000,00 гривень з рахунку № НОМЕР_1 та розміщення їх на рахунку № НОМЕР_2 . Платником цих коштів виступала відповідач ОСОБА_1 , а отримувачем - ПАТ «Акцент-Банк», призначення платежу - видача кредиту згідно Договору № АВНОСТ155101730957447035 від 17.11.2024 (а.с.12 на звороті).
Умов та правил надання банківських послуг, як складових Договору, суду не надано.
Відповідно до Статуту АТ «Акцент-Банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ «Акцент-Банк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Український кредитний банк» (а.с. 18-21).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.
Як вже констатовано судом, виписка за картковим рахунком, відкритим на ім'я відповідача ОСОБА_1 , у матеріалах цієї справи відсутня.
В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що до суду було надано виписку по кредиту, проте надана Виписка по кредиту не містить усіх необхідних складових «Виписки по картковому рахунку» у розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, відсутні виконані операції по картковому рахунку за операційний день.
У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 15.05.2025 року сукупна сума заборгованості відповідача за договором від 11.07.2024 року становить 20138,85 грн. Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.
Що стосується наданого позивачем меморіального ордеру, то такий також не може вважатись належним підтвердженням надання кредиту відповідачці, оскільки, як вірно зауважив суд першої інстанції, надана копія меморіального ордеру №TR.41333176.22290.65455 від 07.11.2024 підтверджує лише те, що в означену дату з рахунку № НОМЕР_1 платника ОСОБА_1 знято 15000,00 гривень і розміщено ці кошти на рахунку отримувача ПАТ «АКЦЕНТ - БАНК» № НОМЕР_2 .
Таким чином, колегія суддів виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, АТ «Акцент-Банк» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суди як першої, так апеляційної інстанції мали б можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень ст.12,81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення на підставі кредитного договору від 11.07.2024 року, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Інші доводи, наведені представником АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції і з цього приводу надано обгрунтовані висновки.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков