Провадження № 11-кп/821/519/25 Справа № 705/1500/25 Категорія: ч. 1 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
(в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12025255360000125 від 20.02.2025 за апеляційною скаргою прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Ільїнецького району Вінницької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 18.06.2024 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 1 рік,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років з іспитовим строком в 1 рік, та остаточно визначено до відбування ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з іспитовим строк в 1 рік та штрафом в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який виконувати самостійно.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14.02.2025 близько 11 год 00 хв, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті неприязних відносин із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою заподіяння йому тілесних ушкоджень, наніс кілька ударів дерев'яною палицею в область голови зліва та по правій руці, після чого наніс ОСОБА_10 ще один удар кулаком правої руки в обличчя, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу виличної ділянки зліва, крововиливу нижньої та середньої третини лівої щоки, крововиливу зовнішньої поверхні нижньої третини лівого передпліччя, які, згідно з висновком експерта № 05-7-01/107 від 06.03.2025, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2025 в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Просить, дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024 та призначити остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, який, згідно ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.
Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, прокурор зазначає, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення у цьому провадженні під час відбування іспитового строку за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024, тому повторне його звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить положенням п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 та усталеній практиці Верховного Суду з питань застосування положень ст. 75 КК України. При цьому звільняючи ОСОБА_7 від відбування остаточного покарання з випробуванням, суд не навів у вироку переконливих доводів про доцільність такого звільнення.
Також зауважує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_7 повинен був застосувати положення ст. 71 КК України одночасно з вимогами ч. 3 ст. 73 КК України, що відповідає позиціям ВС, викладеним у постановах від 26.05.2020 справа № 243/2528/19, від 20.01.2022 справа № 689/3226/20, від 06.12.2021 справа № 243/7758/20.
Узагальнюючи викладене зазначає про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 більш суворого покарання та вирішення питання щодо складання покарань з урахуванням вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився потерпілий ОСОБА_10 , який про поважні причини своєї неявки не повідомив, що, з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду за відсутності останнього.
20.10.2025 на адресу апеляційного суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_10 , оформлена капітаном поліції ОСОБА_11 СВГ ВП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, в якій він відмовляється від приватного обвинувачення та просить закрити кримінальне провадження № 12025255360000125 щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши думки прокурора, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які не заперечували проти закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши зміст заяви потерпілого ОСОБА_10 , колегія суддів приходить до таких висновків.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, у тому числі ст. 125 КК України.
Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 26, ст. 478 КПК України); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України); примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність і КПК України (ч. 4 ст. 56 КПК України).
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 (справа № 288/1158/16), критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного та приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК України може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних із домашнім насильством). Тож, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення - відмову потерпілого від такого обвинувачення.
Під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься в ст. 477 КПК України, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності та припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави в кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Згідно з п. 7 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини, передбачені згаданою нормою КПК України, виникнуть під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за заявою потерпілого ОСОБА_10 було розпочато досудове розслідування кримінального провадження за № 12025255360000125 та пред'явлено обвинувачення ОСОБА_7 за ст. 125 КК України, що узгоджується з приписами ст. 477 КПК України.
Наразі потерпілий ОСОБА_10 відмовився від обвинувачення щодо ОСОБА_7 та просив закрити кримінальне провадження, про що надав заяву відповідного змісту.
Оскільки у колегії суддів відсутні підстави сумніватися у добровільності відмови потерпілого ОСОБА_10 від обвинувачення та проінформованості останнього про наслідки такої відмови, зважаючи, що відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, така заява належить задоволенню, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2025, на виконання положень ст. 417 КПК України, скасуванню із подальшим закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
З огляду на скасування вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2025, апеляційні вимоги сторони обвинувачення належать частковому задоволенню.
Керуючись ст. 284, 404, п. 5 ч. 1 ст. 407, 417, 418, 419 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, скасувати.
Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_10 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді