21 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/60/21
Провадження № 22-ц/4815/1024/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого(суддя-доповідач) Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Ведяніної Т. О. у м. Сарни Рівненської області о 09 годині 25 хвилин повним текстом,
У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу 6523,50 євро та 219837,64 грн. матеріальної шкоди. Свої вимоги Банк обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді керівника відділення - головного спеціаліста по продажу послуг клієнтам, менеджера - начальника відділення Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк», у березні 2012 року для розміщення на депозитний рахунок отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 80 000 грн, які залишив у себе та надалі привласнив; у грудні 2012 року для розміщення на депозитний рахунок отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 70 000 грн, які привласнив; 05.01.2013 року для розміщення на депозитний рахунок отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 15 000 грн, які привласнив. Окрім цього, зловживаючи своїм службовим становищем, зняв з банківських рахунків ОСОБА_2 кошти: - 18 листопада 2013 року 6786,30 грн; 25 листопада 2013 року - 19 438,36 та 568,21 грн; 13 грудня 2013року - 1601,64 грн; 10 грудня 2013 року - 18 926,57 та 1078,35 грн; 10 грудня 2013 року - 6115,28 евро (еквівалент у гривні - 67 072,36 грн), які обернув на свою користь, заподіявши потерпілому шкоду на загальну суму 114 471, 79 грн.
Зазначене встановлено вироком Кузнецовського міського суду від 17 травня 2018 року у справі № 572/2700/15-к.
ОСОБА_2 , вважаючи, що його права на повернення вкладів порушено АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовами до Банку про стягнення грошових коштів. Відповідно до прийнятих рішень за позовами ОСОБА_2 з АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто 6523,50 євро та 219837,64 грн,. і ці кошти банк просить стягнути з відповідача в порядку регресу.
Заочним рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 6 523 євро 50 центів та 21 9837 гривень 64 коп. завданої матеріальної шкоди в порядку регресу. Стягнуто з ОСОБА_1 4 395 гривень 02 коп. судового збору в дохід держави.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилається на те, що за обставинами справи вироком Кузнецовського міського суду від 15.05.2018 року у кримінальній справі № 572/2700/15-к було встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді керівника відділення - головного спеціаліста по продажу послуг клієнтам, менеджера - начальника відділення Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк» заволодів чужим майном, шляхом зловживання своїм становищем та шляхом шахрайства, заподіяв потерпілому ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 114 471, 79 грн. Тобто, розмір заподіяної шкоди встановлено вироком суду.
Згідно рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 серпня 2017 року у справі № 572/2700/15-к задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та стягнуто з банку на користь позивача 176570 грн.20 коп., що еквівалентно 6197,62 євро за договором вкладу SAMDN80000733165907 «Стандарт» від 18 лютого 2013 року. Рішення набрало законної сили. Тобто, з позивача стягнуто суму у гривнях.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2018 року по справі № 572/2507/17 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 325,88 евро, що складає еквівалент за офіційним курсом НБУ на момент подачі позову 10 226 грн. 11 коп. та суму 3% річних від суми боргу в розмірі 588 грн. 35 коп. за договором вкладу № SAMDN80000733165907 «Стандарт» від 18 лютого 2013 року.
Рішенням Сарненського районного суду від 19.07.2018 року по справі № 572/1599/17 задоволено позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 200000 гривень 00 копійок боргу за договорами вкладу. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» 3000 гривень судового збору. Заочним рішенням Сарненського районного суду від 10 травня 2019 по справі № 572/383/19 позов ОСОБА_2 . Задоволено, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 інфляційних витрат в сумі 39 640,01 грн та 3% річних у сумі 15 659,12 гри. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 768,4 грн судового збору та і 3000 грн. на послуги адвоката. Постановою Рівненського апеляційного суду від 07.11.2019 року заочне рішення Сарненського районного суду скасовано в частині стягнення 3% річних, стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 14483,59 грн.
Відповідно до ухвалених рішень у вказаних цивільних справах Банк мав би заплатити ОСОБА_2 406 633,95 грн. Разом з цим, посилаючись на вирок Кузненцовського міського суду у справі № 572/2700/15-к, підтверджено факт заподіяння шкоди ОСОБА_1 тільки на 114 471, 79 грн., тобто у позові банк просить стягнути шкоду, яку позивачем не завдано.
Банк просить стягнути 6523,5 євро (цивільні справи № 572/436/17 та № 572/2507/17), в той час, коли вироком підтверджено заподіяння шкоди у розмірі 6115,28 євро.
Суд, ухвалюючи рішення про відшкодування шкоди в порядку регресу та стягнення судового збору у прибуток держави, не врахував вимоги ст. ст. 1166, 1172, 1191 ЦК України, не правильно застосував положення ст. ст. 130, 1345, 233 КЗпП України.
Положеннями ст. 233 КЗпПУ встановлений річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди підприємству для звернення в суд з позовом для її відшкодування. На момент заподіяння шкоди ОСОБА_2 відповідач працював у позивача, а право регресної вимоги виникає з часу виплати підприємством сум третій особі і з цього часу обчислюється строк позовної давності для пред'явлення регресного позову. Позивач не надав суду жодного доказу відшкодування шкоди третій особі.
Апелянт вказує, що не був стороною у справах за позовом ОСОБА_2 до АК КБ «ПриватБанк», а тому не володіє інформацією про виплату коштів потерпілому.
У цивільних справах № 572/436/17, № 572/2507/17 спір між ОСОБА_2 та позивачем винник через невиконання банком зобов'язань за депозитним договором, а тому, ці суми не можуть бути стягнуті з відповідача.
Посилається в апеляції на те, що між ним та Банком жодних договірних зобов'язань не існує, тому у порядку регресу не може бути стягнута сума у іноземній валюті.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду першої фнстанції, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сплачено ОСОБА_2 грошові кошти за договорами, щодо яких ОСОБА_1 було вчинено протиправні діяння, тому, на підстав ч. 1 ст. 1191 ЦК України, АТ КБ «ПриватБанк» набуло право зворотної вимоги до особи, винної у спричинених збитках.
З таким рішенням місцевого суду апеляційний суд погодитись не може, виходячи із такого.
Згідно з частинами першою третьою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина перша статті 1172 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
У справі, що переглядається апеляційним судом, позов про відшкодування шкоди в порядку регресу пред'явлено до ОСОБА_1 , який працював на посаді керівника відділення - головного спеціаліста по продажу послуг клієнтам, менеджера - начальника відділення Сарненського відділення № 1 АТ КБ «ПриватБанк» за трудовим договором.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Статтею 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» послався на судові рішення у кримінальній справі № 572/2700/15-к, якими встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з позивачем, на початку березня 2012 року незаконно привласнив від клієнта банку Пригарського 80 000 грн, на початку грудня 2012 року незаконно привласнив від клієнта банку ОСОБА_2 70 000 грн., 05.01.2013 року привласнив кошти ОСОБА_2 у сумі 15 000 грн. Окрім цього, у листопаді-грудні 2013 року зняв і привласнив з банківських рахунків ОСОБА_2 кошти на загальну суму 114 471,79 грн., в тому числі 10.12.2013 року привласнив 6 115,28 євро, що еквівалентно 67 072,36 грн.
Обставини, встановлені у справі кримінальній № 572/2700/15-к, підтверджують факт, що працівником АТ КБ «ПриватБанк» під час виконання ним своїх службових обов'язків завдана шкода третій особі ОСОБА_2 ..
Велика Палата Верховного Суду у справі № 662/397/15-ц дійшла висновку, якщо у разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернені вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником і банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов'язання. Вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Як видно з матеріалів справи, для повернення коштів з депозитних рахунків ОСОБА_2 звертався в суд з позовними вимогами до АТ КБ «ПриватБанк» і судовими рішеннями у цивільних справах вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Також рішеннями суду встановлено, що ОСОБА_2 направляв листи-вимоги Банку повернути депозитні кошти та виконати зобов'язання за депозитними договорами. У зв'язку з невиконанням АТ КБ «ПриватБанк» вимог ОСОБА_2 , останній захистив своє право у судовому порядку.
Так, рішенням Сарненського районного суду від 10.08.2017 року у справі № 572/436/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17.11.2017 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу: стягнуто з відповідача на користь позивача 176570 грн.20 коп.,що еквівалент 6197,62 євро, за договором вкладу SAMDN80000733165907 «Стандарт» від 18 лютого 2013 року;
- рішенням Сарненського районного суду Рівненської області по справі № 572/2507/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 17.08.2018 року від 04.04. 2018 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 325,88 евро, що складає еквівалент за офіційним курсом НБУ на момент подачі позову 10 226, 11 грн. та 3% річних від суми боргу в розмірі 588 грн. 35 коп. за договором вкладу № SAMDN80000733165907 «Стандарт» від 18.02.2013 року. Цим рішенням суд встановим, що відсотки за депозитним договором та 3% річних сягнуто за порушення зобов'язання банком.
- рішенням Сарненського районного суду від 19.07.2018 року по справі № 572/1599/17, залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11.12.2018 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення боргу за договором вкладу, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 200000 гривень боргу за депозитним договором та 3000 гривень судового збору.
- заочним рішенням Сарненського районного суду від 10.05.2019 по справі № 572/383/19 позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 інфляційні витрати в сумі 39 640, 01 грн., 3% річних у сумі 15 659, 12 гривень та судові витрати 768,40 гривень 3000 грн. витрати на послуги адвоката.
-постановою Рівненського апеляційного суду від 07.11.2019 року заочне рішення Сарненського районного суду від 10.05.2019 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_2 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення 3% річних задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 14483,59 грн.
Право вимоги до винної особи відшкодувати шкоди у регресному порядку на підставі ст.. 1191 ЦК України виникає у особи, яка відшкодувала цю шкоду третій особі.
Попри наявність у матеріалах справи рішень про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 депозитних коштів, 3% річних та інфляційних втрат, позивач до позовної заяви не долучив жодного доказу про повернення цих коштів ОСОБА_2 ..
Відсутні в матеріалах справи також документи, які свідчать про примусове виконання рішень, тобто підтвердження того, що Банк повернув вклади ОСОБА_2 ..
З моменту відшкодування шкоди третій особі, виникає право на звернення з позовом до винної особи і є початком перебігу строку позовної давності.
Оскільки, на момент звернення до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» не довів, що кримінальними діяннями ОСОБА_1 завдана шкода банку, тобто банк відшкодував шкоду потерпілому, підстав для задоволення позовних вимог не має.
Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги норм права, що регулюють правовідносини про відшкодування шкоди у регресному порядку, апеляційний суд приходить до висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не довів належними доказами правомірність вимоги до ОСОБА_1 ..
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 травня 2021 року скасувати.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.