14 жовтня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/4208/22
Провадження № 22-ц/4815/876/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та
піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради,
відповідач за первісним позовом,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах
неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ,
відповідач за первісним позовом,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курганської Олени Вікторівни та представника ОСОБА_3 - адвоката Волошина Іллі Васильовича на додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Харечка С.П. в м. Рівне, повний текст рішення складено 10 квітня 2025 року,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на спадкове майно.
ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 березня 2025 року первісний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- по 1/8 частині за кожним незавершеного будівництвом об'єкта нерухомого майна (готовність 100%) - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 147,4 кв.м. житловою площею 83, 2 кв.м., до якої належать тераса «а», гараж «Г», навіс «г», замощення «І», огорожа №1, ворота №2;
- по 1/8 частині за кожним земельної ділянки площею 0, 0474 га, кадастровий номер 5610100000:01:039:0291, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на авторські майнові права на Комп'ютерну програму «Програмне забезпечення «Proeess Builder» (Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_1 , дата реєстрації 14.09.2009 р.) в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок вартості спадкового майна, після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
- 41 031, 25 грн. компенсації вартості 1/8 частки автомобіль MERSEDES-BENZ Модель А180, рік випуску 2011 р.
- 2062,50 дол. США - 1/8 частки від грошових коштів, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_2 в філії акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банку України» на ім'я ОСОБА_3 , що за курсом НБУ на 17.03.2025 р. за курсом 41,5098 становить 85613,96 грн.
- 90 852, 78 грн. - 1/8 частки грошових коштів, які знаходились на картках ОСОБА_6 №№ НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок вартості спадкового майна, після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2
- 41 031, 25 грн. компенсації вартості 1/8 частки автомобіль MERSEDES-BENZ Модель А180, рік випуску 2011 р.
- 2062,50 дол. США - 1/8 частки від грошових коштів, які були розміщені на рахунку № НОМЕР_2 в філії акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банку України» на ім'я ОСОБА_3 , що за курсом НБУ на 17.03.2025 р. за курсом 41,5098 становить 85613,96 грн.
- 90 852, 78 грн. - 1/8 частки грошових коштів, які знаходились на картках ОСОБА_6 №№ НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: судовий збір сплачений ОСОБА_1 12 405, 00 грн., вартість інвентаризації 2129,00 грн., вартість експертизи 10 000,00 грн., вартість звіту про визначення ринкової вартості автомобіля 1500,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі: судовий збір сплачений ОСОБА_2 12405, 00 грн., вартість інвентаризації 2129,00 грн., вартість експертизи 10 000,00 грн., вартість звіту про визначення ринкової вартості автомобіля 1500,00 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
В задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5026,97 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5026,97 грн.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курганської Олени Вікторівни про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу по 10 000,00 грн. кожному.
Заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Волошина Іллі Васильовича задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу по 10 000,00 грн. з кожного.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Курганська Олена Вікторівна зазначає, що оскільки в судовому порядку позивачами за первісним позовом оскаржене основне рішення по справі, то за результатом його розгляду підлягають перерозподілу витрати на правничу допомогу стягнуті шляхом постановлення додаткового рішення, а саме: у частині витрат позивачів за первісним позовом - стягнення усіх заявлених витрат, у частині витрат позивача за зустрічним позовом - додаткове рішення підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Просить суд додаткове рішення Рівненського міського суду від 08 квітня 2025 року у справі № 569/4208/22 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачів за первісним змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 14700,00 грн. Замість 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачу за зустрічним позовом додаткове рішення скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У своїй апеляційній скарзі на додаткове рішення представник ОСОБА_3 - адвокат Волошин Ілля Васильович зазначає, що факт понесення витрат його довірителькою в розмірі 66 000,00 грн. підтверджений належними документальними доказами і саме в такому розмірі підлягає стягненню з протилежної сторони. Додає, що у разі встановлення адвокатом і клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт, вчинених адвокатом, не потрібен. Зазначає, що стягнутий судом розмір становить лише третину реально понесених витрат на правничу допомогу, і не відповідає складності справи, тривалості її розгляду та обсягу проведеної роботи. Заперечує проти стягнення з його довірительки витрат на правничу допомогу, понесену ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та пояснює, що в матеріалах справи відсутні докази фактичної оплати ними послуг адвоката, наявне дублювання послуг, що надавалися обом позивачам, вимоги яких є ідентичними. З наведених міркувань просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_3 , та стягнути з на її користь його довірительки зі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 33 000,00 грн. з кожного витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. З ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
За приписами ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. Зет. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові на позивача. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником ОСОБА_3 адвокатом Волошиним І.В. надані наступні докази: Договір про надання правничої допомоги від 05 травня 2022 року, згідно п. 4.3. До виконання даного договору залучати на договірних засадах адвокатське бюро «Юлії Хмарук»; Додаткову угоду від 05.05.2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 05.05.2022, в якому зазначено вартість гонорару складає 33000 грн.; Додаткову угоду від 05.05.2022 року до Договору про надання правничої допомоги від 05.05.2022, в якому зазначено вартість гонорару - 33 000грн.; меморіальний ордер від 18.05.2022 р. на суму 16 500 грн; меморіальний ордер від 19.09.2023 на суму 16500 грн.; платіжну інструкцію від 20.03.2025 на суму 33 000грн. та Акт приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2025 року.
На підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом Курганською О.В. подано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 17 листопада 2021 року; Угоду №1 від 17.11.2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021; Акт виконаних робіт, в якому зазначено загальну вартість наданих послуг на суму 29400 грн, Довіреність на представництво інтересів від 17.11.2021 року на представництво інтересів ОСОБА_1 та довіреність від 17.11.2021 року на представництво інтересів ОСОБА_2 .
При цьому суд зауважує, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Нормами законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Суд першої інстанції при частковому задоволенні заяв про стягнення витрат на правничу допомогу, виходив принципів співмірності та розумності розміру судових витрат, критерієм реальності, справедливості та розумності адвокатських витрат, а також аналізом дійсності, необхідності та раціональності юридичних послуг, вартість яких заявлено представниками обох сторін до відшкодування, стягнувши їх у розмірі 10 000,00 грн. на користь кожного із заявників.
На думку апеляційного суду, такий розмір витрат на правничу допомогу відповідає вищевказаним критеріям, враховує складність справи, тривалість судового розгляду, необхідність залучення адвокатів та представництва інтересів сторін.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Волошин Ілля Васильович покликається на те, що оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню, оскільки відсутні докази понесення цих витрат шляхом їх фактичної сплати. Такі доводи апеляційним судом відхиляються.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиція є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційних скарг апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим додаткове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курганської Олени Вікторівни та представника ОСОБА_3 - адвоката Волошина Іллі Васильовича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Гордійчук С. О.
Хилевич С. В.