Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5570/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/713/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (дистанційно),
підозрюваного ОСОБА_7 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №279/5570/25 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.09.2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Неліпино Свялявського району Закарпатської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 24.11.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком 60 діб. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Вказує,що слідчім суддею не враховано, що ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.263 КК України, та ризики, передбачені п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, є актуальними, оскільки ще не всі свідки встановлені, не всі речові докази вилучені, не встановлено місце придбання та зберігання зброї, а тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що у провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060490000648 від 01 вересня 2025, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 у вересні 2025 року в невстановленої слідством особи, незаконно придбав шість корпусів наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 з шістьма підривачами унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, один корпус оборонно осколкової ручної гранати Ф-1 з одним підривачем - унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ та боєприпаси калібру 7,62 мм та 5,45 мм.
Достовірно знаючи, що без передбаченого законом дозволу, бойові припаси зберігати, та переносити заборонено, про незаконно придбані ним вищезазначені бойові припаси органам влади не повідомив та добровільно органам влади не видав. При цьому ОСОБА_7 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, переніс зазначені вище, придбані ним, бойові припаси до лісового масиву поблизу річки Уж за координатами 50.927386-28.596883, де всупереч чинному законодавству України, зокрема ст. 41 Конституції України в якій зазначено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, при цьому, право такої власності набувається в порядку, визначеному зокрема ст.1 Закону України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», якою визначено, ще до військового майна належить, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, а також боєприпаси; п. 2 розділу 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї у ЗС України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №1225 від 04 серпня 2000, якою визначено, що боєприпасами являються патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; додатку №1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року №2471-ХП, яким встановлено, що до майна, яке не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської пневматичної зброї, зазначеної в додатку №2 і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, придбуваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси; п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року, про те, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, вихолощена мисливська нарізна і гладко ствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше; п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумових чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, яким визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, вихолощеної, пневматичної зброї, пристроїв та п. 21 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до якого поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальний засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, незаконно, без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав зазначені вище бойові припаси до 08.09.2025.
08.09.2025 близько 20 год. 10 хв. в ході проведення негласної слідчої дії контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку здійснено неподалік будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними ОСОБА_9 , в ході якої ОСОБА_7 незаконно збув - продав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривача-унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, ОСОБА_9 , за що отримав грошові кошти в сумі 6000 грн..
08.09.2025 в період часу з 21 год. 00 хв. по 21 год. 55 хв. працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області в ході проведення огляду громадянина ОСОБА_9 , яким здійснено оперативну закупку поблизу будинку, за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, останній добровільно видав три корпуси наступальних осколкових ручних гранат РГД-5 та три підривача- унифікованих запалів ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ, які є відповідно до висновку експерта при конструктивному поєднані будь-якого з підривачів УЗРГМ з наданими корпусами гранат РГД-5, вони є трьома наступальними осколковими ручними гранатами РГД-5, які належать до бойових припасів. Виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_7 незаконно придбав, носив, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу.
Повторно 24.09.2025 близько 11 год. 13 хв. в ході проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, яку здійснено працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області поблизу будинку, за адресою: м. Коростень, вул. Грушевського 174, де ОСОБА_7 зустрівся із залученим для проведення оперативної закупки громадянином під вигаданими даними ОСОБА_9 , в ході якої ОСОБА_7 незаконно збув - продав три предмети схожі на корпуси гранати типу «РГД-5», три предмети схожі на запали типу «УЗРГМ» за що ОСОБА_7 отримав грошові кошти в сумі 6000 грн..
В подальшому 24.09.2025 близько 16 години працівниками Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було проведено огляд місця події в лісовому масиві поблизу річки Уж за координатами 50.927386-28.596883, де ОСОБА_7 незаконно зберігав боєприпаси, а саме: один корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, з одним підривачем - унифікованим запалом ручних гранат дистанційної дії УЗРГМ та боєприпаси калібру 7,62 мм у кількості 2 шт. та 5,45 мм у кількості 127 шт. без передбаченого законом дозволу.
24.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Підозра ОСОБА_7 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом прийняття зави про кримінальне правопорушення від 31.08.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 01.09.2025 року; постановою про визнання речових доказів від 09.09.2025 року; протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України та іншими доказами.
Таким чином ОСОБА_7 обгрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Досудовим розслідуванням встановлено наявність високого ступеню ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Тому слідчій просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Враховуючи обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведеність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчій суддя дійшов висновку про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту зможе повністю гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Захисник ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі. Підозрюваний ОСОБА_7 просив проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника.
Враховуючи вищенаведене, та те, що участь захисника в апеляційному розгляді не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе здійснювати апеляційний розгляд даного провадження, на підставі ч.4 ст.405 КПК України, без участі захисника ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_7 в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Згідно положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовуючи запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов'язків, дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів провадження, в провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025060490000648 від 01.09.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
24.09.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.
Обгрунтованість підозри підтверджується доказами, копії яких містяться в матеріалах клопотання слідчого. Більш того, обгрунтованість підозри не оспорюється стороною захисту.
Апеляційний суд вважає, що при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею враховано фактичні обставини кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, має міцні соціальні зв'язки.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, є актуальними, проте, ризики, передбачені п.п..2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, не доведені.
Разом з цим, прокурор підтвердив, що підозрюваний застосований до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашньго арешту не порушує, а тому враховуючи особу останнього, колегія суддів також погоджується з висновками слідчого судді щодо недоведенності неможливості застосування до ОСОБА_11 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що цілобовий домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.
Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора непереконливими та такими, що не впливають на правильність висновків слідчого судді.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обгрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25.09.2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 24.11.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: