печерський районний суд міста києва
Справа № 202/2516/25-ц
пр. № 2-7418/25
10 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання недійсним кредитного договору, -
I. Позиції учасників справи.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати договір кредитної лінії № 343087905 від 21 лютого 2022 року, укладений із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», недійсним.
В обґрунтування позову вказано, що 21 лютого 2022 року він виявив, що відповідачем на його ім'я було видано кредитні кошти в розмірі 7000, 00 грн на підставі договору кредитної лінії № 343087905 від 21 лютого 2022 року. В березні 2023 року позивач звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» з проханням видалити інформацію з його кредитної історії щодо укладення ним кредитного договору з відповідачем, оскільки ним такий договір не укладався, грошові кошти він не отримував. В подальшому позивач звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою, на підставі якої було відкрито КП № 12024046630000546 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України. Таким чином, зазначає, що він не є стороною договору, оскільки не звертався до відповідача із заявою на отримання кредиту, договір не підписував, стверджує, що невідома йому особа скористалася його анкетними даними та уклала договір від його імені та є отримувачем кредитних коштів.
Представник відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема посилався на наявність заявки на отримання грошових коштів від 21 лютого 2022 року в електронному вигляді, що свідчить про вільне волевиявлення позивача та відповідало його внутрішній волі. Стосовно номеру телефону, вказаного в договорі, представник відповідача зазначив, що номер НОМЕР_1 вказаний у реквізитах позовної заяви та у кредитному договорі, що свідчить про те, що вказаний номер належить саме позивачу. Належних доказів того, які б підтверджували факт шахрайства, позивачем, на думку представника відповідача, надано не було.
II. Процесуальні дії та рішення суду.
19 червня 2025 року вказана позовна заява, на виконання ухвали Індустріального районного суду м. Дніпро від 14 березня 2025 року, надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 30 червня 2025 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
02 вересня 2025 року від представника відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надійшов відзив на позовну заяву.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
III. Фактичні обставини справи.
21 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 343087905.
Відповідно до п. 2.1. цього Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 7000 грн 00 коп. (сім тисячі грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» .
IV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
У відповідності до положень ст. 61 Основного Закону України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 55 проголошено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
За положеннями статей 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до частини першої, другої ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до частини першої ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Підпунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом спірного договору 4.15, цей договір є електронним документом створеним і збереженим і Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронним засобами у візуальну форму.
Алгоритм дій, які необхідно зробити позичальнику, з метою укладення договору і отримання кредитних коштів, передбачає самостійне обрання клієнтом у межах встановленого ліміту суму кредиту та бажаний строк його отримання (1), після натискання позначки «отримати кредит» клієнт отримує доступ до заявки на отримання кредиту (2); заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, обов'язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення (3); заповнюючи заявку, заявник у відповідності до розділу 6 Правил, підтверджує свою обізнаність із умовами Правил та надає свою згоду на передачу Фінансовій установі своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану заявника та його спроможності виконати зобов'язання за договором (4); на основі зазначених клієнтом даних інформаційна система Товариства генерує «індивідуальну» частину договору (у разі прийняття рішення про видачу кредиту) (5); Товариство залишає за собою право зателефонувати заявнику за телефонним номером, зазначеним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей від заявника, які Товариство визнає необхідними для прийняття рішення про надання кредиту (6); на підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором (-ами), поточним станом заборгованості, оплатити кредит тощо (7); рішення про надання кредиту приймається Товариством на підставі автоматизованої обробки персональних даних заявника і інформації отриманої про позичальника із законних джерел, зокрема інформації бюро кредитних історій (8).
У подальшому, Товариство інформує заявника про прийняте рішення про реєстрацію на сайті та щодо можливості видачі кредиту чи про відмову у видачі шляхом надсилання sms-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, та шляхом надсилання електронного листа на адресу електронної пошти, зазначену у заявці (9); sms-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк) (10).
Також клієнту надається повний доступ для ознайомлення із індивідуальною частиною договору на сайті Товариства і знову пропонується підтвердити свій намір щодо отримання кредиту шляхом проставляння відповідної позначки у спеціально відведеному полі. Ця позначка являє собою дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних «індивідуальної» частини договору та призначені для ідентифікації підписувача цих даних і по своїй суті є електронним підписом у розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Індивідуальна частина договору містить всі істотні умови кредитного договору, визначені Цивільним кодексом України (суму кредиту, процентну ставку за користування, строк надання кредиту), а також всі необхідні умови, зазначені в статті 6 Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Електронний примірник «індивідуальної» частини кредитного договору надсилається на електронну адресу клієнта, а також зберігається в особистому кабінеті.
Судом встановлено, що спірний договір укладався з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи відповідача - веб-сайту (www.moneyveo.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, у межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Такий договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) Товариством та її прийняття (акцепту) позичальником. У разі погодження позичальником з умовами запропонованої Товариством оферти, він має заповнити в особистому кабінеті заяву про прийняття оферти (здійснити акцепт Оферти). Заява про акцепт оферти підписується заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Оскільки, підписуючи договір позичальник погоджується зі всіма його умовами, маючи для цього всі можливості та час ознайомитися із цими умовами, то посилання позивача на те, що він не приймав пропозицію, не погоджував умови договору та не укладав його є безпідставними, такі твердження спростовуються встановленими обставинами у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладення кредитних правочинів.
При цьому суд відхиляє доводи позивача, що номер телефону, який вказаний у договорі, йому не належить, оскільки вбачається, що останній зазначив номер телефону НОМЕР_1 у реквізитах своєї позовної заяви та в договорі, що підтверджує той факт, що цей номер мобільного телефону належить саме позивачу та свідчить про те, що він отримав ідентифікатор на свій мобільний номер телефону та підписав договір. Крім того, належних доказів, які б підтверджували факт шахрайства, позивачем надано не було.
У відповідності до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, маючи рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про необґрунтованість позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст. ст. 5-7 Закону України «Про електронній документи та електронний документообіг»,
ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,
ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про визнання недійсним кредитного договору, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова