Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4633/24
номер провадження 2-а/695/17/25
20 жовтня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
представника позивача - адвоката Бруса С.М.,
представника відповідача - Колєснік Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Бруса Сергія Миколайовича до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови серії ББА №332037 від 17.11.2024,
представник ОСОБА_1 адвокат Брус С.М. звернувся до суду з позовом до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ про скасування постанови серії ББА №332037 від 17.11.2024. Позовні вимоги мотивує тим, що 17.11.2024 інспектор СРПП Золотоніського РВП Сергієнко О.І. виніс відносно позивача постанову серії ББА №332037, якою встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Део Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1 17.11.2024 о 17.50 год. по вул. Першотравнева 6 в с. Шабельники Золотоніського р-ну Черкаської обл., без полісу (договору) обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 2.1 ґ ПДР України. Згідно постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАІІ та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.. Винним себе у вчиненні вказаного правопорушення позивач не визнає. Зі слів позивача у час та місці вказаному у постанові він не був, не керував транспортним засобом, однак, автомобілем керувала його дружина ОСОБА_2 17 листопада 2024 року після 19.00 год. до будинку позивача приїхали працівники поліції та повідомили, що надійшло повідомлення зі служби 102, куди звернулась ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що у її домоволодіння АДРЕСА_1 в'їхав автомобіль, який є у користуванні позивача. ОСОБА_1 вже знав про дану подію зі слів дружини. Поліцейські сказали надати документи на автомобіль для перевірки. Позивач вважав, що поліцейські діють в межах закону не вбачаючи для себе жодних негативних наслідків надав документи. А потім зрозумів, що поліцейські, не встановивши всіх обставин, почали складати відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення. Позивач пояснював поліцейському, що не водій та не керував автомобілем і не вчиняв ніяких порушень ПДР, однак, незважаючи на це поліцейський виніс відносно нього оскаржувану постанову. Під час складання постанови були порушені його права, йому не роз'яснено його права та обов'язки, не надано можливості ознайомитись з доказами його винуватості, не надано можливості скористуватися правовою допомогою. Окрім цього, позивач повідомив, що є учасником бойових дій, має пільги і звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, однак інспектор поліції не врахував в повній мірі такі обставини та всупереч ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» склав постанову за ч.1 ст.126 КУпАП. Окремого фіксування обставин події, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції не здійснював, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП, п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Висновок поліцейського про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення здійснено без всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, відповідальність застосована неправомірно. З постановою не згідний, так як вона винесена з порушеннями, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене вище, просить суд поновити строк для оскарження постанови та скасувати постанову серії ББА №332037 від 17.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07.01.2025 поновлено представнику ОСОБА_1 адвокату Брусу Сергію Миколайовичу строк звернення з адміністративним позовом до суду. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
17 січня 2025 року на адресу суду від представника відповідача Колєснік Н.І. надійшов відзив, в якому просить у задоволені позову відмовити повністю. Зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Сама незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності. Крім того, позивач, намагаючись уникнути адміністративної відповідальності, вводить суд в оману, оскільки інформація, викладена позивачем у позовній заяві суперечить обставинам, які вбачаються з матеріалів справи, зокрема, з відеозаписів, які є додатками до оскаржуваної постанови. Так, при проведенні поліцейськими перевірки за повідомленням (ЄО № 19734 від 17.11.2024), при опитуванні як позивача так і його дружини встановлено, що в зазначений в оскаржуваній постанові час та в зазначеному місці саме позивач керував автомобілем Део Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1 , однак заснув за кермом та скоїв ДТП. Враховуючи викладене вище, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позовна вимога про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 332037 від 17.11.2024 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем Део Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , не мав полісу обов'язкового страхування наземним транспортним засобом цивільно-правової відповідальності, чим порушив п.п. 2.01«ґ» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а ГУНП в Черкаській області, як суб'єкт владних повноважень під час винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП. До відзиву представником відповідача додано клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та виклик свідка.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Брус С.М. позовні вимоги підтримав. Разом з тим, зазначив, що факт керування позивачем автомобілем встановлено, оскільки постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 695/4535/24 притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП. Наполягав на тому, що позивач відповідно до законодавства був звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки є учасником бойових дій і на правовій підставі керував транспортним засобом, оскільки законодавством не заборонено керувати транспортним засобом, якщо є в наявності технічний паспорт на автомобіль. Просив не розглядати клопотання про виклик свідка від 20.01.2025.
Представник відповідача Колєснік Н.І. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві. Додатково пояснила, що позивач керував транспортним засобом без правової підстави, оскільки не є власником та законним володільцем транспортного засобу Део Ланос реєстраційний номер НОМЕР_1 . Представник відповідача просила не розглядати клопотання про залишення позову без розгляду та виклик свідка, подані разом з відзивом.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України).
Рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може мати вигляд індивідуального акта, яким відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України є акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Одним з таких актів може бути постанова про накладання адміністративного стягнення, оскільки зазначений акт виноситься суб'єктом владних повноважень на виконання своїх владних функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності та стосується лише прав та інтересів конкретно визначеної особи, яка піддається впливу накладеного адміністративного стягнення як форми адміністративної відповідальності, а дія такого акта вичерпується його виконанням.
У відповідності з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ББА №332037 від 17.11.2024 інспектором СРПП Золотоніського РВП Сергієнком О.І. Наумейка О.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 17.11.2024 року о 17.50 год. по вул. Першотравнева 6 в с. Шабельники керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 без полісу (договору) обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п.п.2.1 г ПДР України.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 30.09.2015.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником авомобіля «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
Постановою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 695/4535/24 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та накласти на нього стягнення: за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень; за ст. 122-4 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. В описовій частині постанови зазначено, що 17 листопада 2024 о 17 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 в с. Шабельники вул. Першотравнева, 6, керуючи авто Део-Ланос державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не справився з керуванням та скоїв наїзд на паркан, внаслідок чого пошкодив транспортний засіб та паркан, чим наніс матеріальних збитків. Крім того, 17 листопада 2024 о 17 годині 50 хвилин водій ОСОБА_1 в с. Шабельники вул. Першотравнева, 6, керуючи авто Део-Ланос державний номерний знак НОМЕР_1 , вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний.
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини 1 вказаної статті визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху (стаття 14 Закону України "Про дорожній рух").
Нормами КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Підпунктом 13.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (в редакції станом на 17.11.2024) передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Підпунктом 1.6. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (в редакції станом на 17.11.2024) встановлено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до п.п. 2.1. ґ ПДР України (в редакції станом на 17.11.2024), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Підпунктом 2.2. ПДР України (в редакції станом на 17.11.2024) визначено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та на момент складання постанови 17.11.2024 був звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. 17 листопада 2024 року керував автомобілем «DAEWOO LANOS» реєстраційний номер НОМЕР_1 на законній підставі, маючи при собі реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Досліджена у судовому засіданні постанова по справі про адміністративні правопорушення, скасування якої є предметом позову, не містить обставин, які б встановлювали наявність адміністративного порушення, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження події адміністративного правопорушення, відсутні будь-які пояснення свідків події або інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП. Описова частина постанови сама по собі не може бути доказом вини водія у скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно із п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (стаття 251 КУпАП).
Відповідно до статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Суд, не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинно компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування тверджень позивача та не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення 17.11.2024 позивачем п.п. 2.1 ґ ПДР України.
Не доведено наявними у матеріалах справи доказами, що позивач під час керування транспортним засобом 17.11.2024 не пред'явив інспектору Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області посвідчення учасника бойових дій.
Відеозаписи, які долучені представником позивача до позовної заяви, не містять інформації щодо порушення 17.11.2024 позивачем п.п. 2.1 ґ ПДР України.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення та опис інкримінованого правопорушення не можуть бути доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова - це процесуальний документ, що має виноситися вже на основі досліджених доказів, а не бути самостійним доказом, а опис правопорушення є фабулою обвинувачення та правовою кваліфікацією інкримінованого правопорушення, що має бути доведено або спростовано на основі відповідних доказів, що досліджуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).
Законом України "Про Національну поліцію" та "Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі", затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеореєстратори.
Особливу увагу суд приділяє положенням законодавства, які вимагають від уповноваженої посадової особи органів Національної поліції при винесенні постанови на місці вчинення правопорушення досліджувати докази, що стосуються обставин та фактів вчиненого адміністративного правопорушення.
Зазначений висновок також підтверджується положеннями пункту 24 ППВСУ "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" № 14 від 23.12.2005 року, у якому зазначається, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічний висновок також викладено у Постанові КАС ВС від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17.
Та, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд зауважує, що саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність відповідними нормами КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування оспорюваної постанови про адміністративне правопорушення.
З наведених мотивів, оцінивши докази у справі, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати в розмірі 605,60 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ.
Керуючись ст.ст. 241 - 247, 286 КАС України, суд
Позов представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) адвоката Бруса Сергія Миколайовича до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (місцезнаходження: вул. Смілянська 57, м. Черкаси; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108667) про скасування постанови серії ББА №332037 від 17.11.2024 задовольнити.
Постанову серії ББА №332037 від 17.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн..
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення буде складено 24.10.2025.
Суддя: К.М. Ушакова