Справа № 690/47/25
Провадження № 2/690/108/25
16 жовтня 2025 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
за участі:
представника позивача Ткаченко А.Д.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Представника позивача адвокат Держан В.В., повноваження якої підтверджено ордером від 29.01.2025 року серії СА № 1107318, звернулася до суду з цивільним позовом за змістом якого просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 110 772,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.03.2018 року в справі № 690/37/18 шлюб сторін розірвано. В подальшому рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 05.11.2018 року в справі № 690/199/18 місце проживання сина сторін разом з батьком, а судовим наказом Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.03.2019 року в справі № 690/113/19 присуджено до стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 всіх видів її доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_4 , щомісячно з 04.03.2019 року до повноліття дитини. Даний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні в Звенигородському відділі державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області. Відповідач злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини в розмірі встановленому судовим рішенням. Згідно довідки-розрахунку державного виконавця по виконавчому провадженню № 58770141 станом на 25.11.2024 року заборгованість ОСОБА_6 зі сплати аліментів становить 110 772,43 грн., за період часу з 04.03.2019 року по 25.11.2024 року.
Відповідач отримавши примірник позовної заяви з додатками відзиву на позовну заяву не надала, неодноразово ініціювала питання щодо відкладення розгляду справи на інші дату та час з підстав як неможливості з'явитись у судове засідання за сімейними обставинами, так і необхідності консультації у адвоката, а в подальшому в зв'язку з неявкою її адвоката Кобринського В.О., оскільки він то перебуває на лікарняному, то у відрядженні, то зайнятий у судових засіданнях в інших справах.
Позивач у судові засідання не з'явився, поважність причин неявки не повідомив, клопотань від його імені про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань не надходило.
Представник позивача адвокат Ткаченка А.Д., повноваження якої підтверджено ордером від 18.08.2025 року серії СА № 1132239, в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити. Додатково вказала, що відсутні докази наявності обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача в утворенні заборгованості за аліментами. Також вказала, що судові витрати на професійну правничу допомогу просить залишити за позивачем та не стягувати їх з відповідача.
Відповідач у судовому засіданні в черговий раз заявила клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неявки її адвоката Кобринського В.О. внаслідок його зайнятості та після відмови в задоволені даного клопотання, з підстав наявності ознак зловживання процесуальними правами, вказала, що не визнає заявлені позовні вимоги, оскільки про наявність судового рішення про стягнення з неї аліментів на утримання сина на користь колишнього чоловіка вона дізналась коли заборгованість за аліментами вже була близько 130 тис. грн. Вказане пояснила тим, що не отримувала жодних судових рішень з приводу необхідності сплати аліментів, пов'язуючи це з тим, що її місце проживання вже тривалий час не зареєстровано за жодною адресою. Додатково вказала, що в зв'язку з одруженням змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 , та не заперечує як наявності в неї заборгованості за аліментами, так достовірності наданого стороною позивача її розрахунку, а також, що на даний час нею по мірі можливості сплачуються аліменти та частково погашається наявна заборгованість.
Представник Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву за змістом якої просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення обов'язком суду, крім іншого, є вирішення питання про характер спірних правовідносин і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Заслухавши доводи учасників справи, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини справи.
Судом встановлено, що сторони в період з 17.12.2012 року по 12.04.2018 року перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.03.2018 року в справі № 690/37/18.
Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 28.12.2017 року Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.05.2018 року.
Вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.06.2023 року в справі № 690/383/22 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389-2 КК України, в зв'язку з її злісним ухиленням від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, призначених постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 02.04.2021 року в справі № 690/150/21, якою її визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП.
Ухвалою Ватутінського міського суду Черкаської області від 20.06.2024 року в справі № 690/383/22 ОСОБА_5 звільнено від покарання, призначеного вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 12.06.2023 року в справі № 690/383/22, у зв'язку з закінченням іспитового строку.
Факт зміни відповідачем прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 в зв'язку з її одруженням стороною позивача не заперечувався, тож вказаний факт не підлягає доказуванню.
Згідно змісту довідки-розрахунку від 25.11.2024 року № 66518, яка відповідачем не оспорюється, в Звенигородському відділі державної виконавчої служби у Звенигородському району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконанні перебуває судовий наказ Ватутінського міського суду Черкаської області від 07.03.2019 року № 690/113/19 2-н/690/21/19 про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всі видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 04.03.2019 року до повноліття дитини, який пред'явлено до виконання 11.04.2019 року, та в зв'язку з чим відкрито виконавче провадження № 58770141, та станом на 25.11.2024 року до сплати нараховано аліментів на суму 176 285,71 грн., а фактично сплачено 65 513,28 грн., як наслідок, заборгованість ОСОБА_10 зі сплати аліментів становить 110 772,43 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку від 02.10.2025 року № 50440 заборгованість ОСОБА_11 зі сплати аліментів станом на 01.10.2025 року становить 95 637,29 грн.
Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України (далі - СК України), Конвенцією ООН про права дитини.
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 196 СК України передбачено, що в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідач зобов'язана сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Відповідно до змісту п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не може покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримки або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів, однак суд може зменшити її розмір з урахуванням матеріального та майнового стану платника податків.
Таким чином, лише в разі доведення платником аліментів, що виникнення заборгованості зумовлено причинами, які від нього не залежали, відповідальність у вигляді неустойки (пені) не застосовується.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року в справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Положеннями СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.07.2020 року в справі № 362/4462/16-ц, обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Водночас відповідачем не надано суду доказів того, що в період часу з 04.03.2019 року по 25.11.2024 року існували обставини, які зумовили виникнення заборгованості зі сплати аліментів, з незалежних від неї причин, тож суд вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_1 , що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 196 СК України.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, що про наявність обов'язку зі сплати аліментів їй стало відомо тоді коли заборгованість становила вже близько 130 тис. грн., оскільки постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 02.04.2021 року в справі № 690/150/21, якою ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, - несплаті аліментів на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Вказане свідчить про те, що винувату поведінку відповідача щодо несплати аліментів на користь позивача на утримання їх спільного сина ОСОБА_9 встановлено судом ще 02.04.2021 року, та на той час згідно наданих кожною із сторін довідок-розрахунків загальна сума нарахованих аліментів за період з березень 2019 року по березень 2021 року становила 52 266,71 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Сторонами не оспорюється правильність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зробленого головним державним виконавцем Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якого станом на 25.11.2024 року сукупний розмір заборгованості ОСОБА_5 становить 110 772,43 грн.
Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож під час розрахунку розміру неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 25.04.2018 року в справі № 572/1762/15-ц та від 03.04.2019 року в справі № 333/6020/16-ц, відповідно до яких пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
При цьому застосуванню підлягає наступна формула: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем, а загальний її розмір становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 року в справі № 711/679/21 зроблено висновок, шо при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла в попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Також вказано про необхідність розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць, оскільки якщо при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня.
Тож Верховний Суд зробив висновок, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
З урахуванням вказаного, оскільки представником позивача в прохальній частині позову не конкретизовано період за вона просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за заборгованість зі сплати аліментів, а в його мотивувальній частині зазначається, що розмір пені, заявленої до стягнення, визначено в межах наявної заборгованості за період з 04.03.2019 року по 25.11.2024 року, то суд вважає за необхідне вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за заборгованість зі сплати аліментів саме за даний період часу.
Вказане не позбавляє позивача можливості в подальшому звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки (пеню) за заборгованість зі сплати аліментів за період, який не охоплено під час розгляду даної справи, в разі її наявності.
Відповідно до розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, наданого представником позивача вбачається, що її розмір за період з березня 2019 року по грудень 2024 року становить 1 349 625,34 грн.
Даний розрахунок підлягає критичній оцінці судом, оскільки розмір пені, яка підлягає розрахунку з дотриманням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2022 року в справі № 711/679/21, та з урахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України, за період часу з 04.03.2009 року по 25.11.2024 року не може перевищувати загального розміру заборгованості, тобто 110 772,43 грн.
З огляду на вказане, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у сумі 110 772 (сто десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 43 коп.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд враховує, що ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру неустойки (пені) з підстав, передбачених ч. 2 ст. 196 СК України, не заявлялось, жодних доказів їх наявності суду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, крім іншого, звільняються позивачі в справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., від сплати якого звільнений позивач при подачі позову, оскільки підстав для звільнення ОСОБА_1 від його сплати, судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 353-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 04.03.2019 року по 25.11.2024 року, в сумі 110 772 (сто десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у дохід держави в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 20.10.2025 року.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 15.01.2002 року Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: Звенигородський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження: пров. Віктора Погорілого, 1, м. Звенигородка Черкаської області, код ЄДРПОУ 40291673.
Суддя Линдюк В.С.