Справа 556/1863/25
Номер провадження 2/556/733/2025
20.10.2025 .
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
за участю представника позивача - адвоката Волошина Л.С.
представника відповідача - адвоката Бойчука К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів,-
До Володимирецького районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 у справі №556/3325/23 позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 листопада 2023 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі №556/3325/23 рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року у частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 було залишено в силі.
08.11.2024 Володимирецьким районним судом Рівненської області видано виконавчий лист у справі №556/3325/23 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 листопада 2023 року.
12.12.2024 начальником Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколайчуком В.А. було відкрито виконавче провадження №76759832.
Однак, ОСОБА_2 не здійснював належного виконання рішення суду та не сплачував аліменти у розмірі, який визначений йому Володимирецьким районним судом Рівненської області у справі №556/3325/23 від 20.05.2024.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №79 від 09 травня 2025 року, призначено громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувальником над дитиною, позбавленою батьківського піклування, неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 01.06.2025 розмір заборгованості по аліментах становить - 41 023, 00 грн.
Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_2 обов'язку зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність заборгованості зі сплати аліментів.
В тому числі, у період з 01.11.2023 по 31.12.2024 жодної оплати боржником не було. Лише у 2025 році розпочались часткові виплати, зокрема: у січні - 1 650 грн, у лютому - 8 000 гри, у березні - 6000 грн, у травні - 2 000 грн. Ці платежі, хоча й здійснені з великим запізненням, жодним чином не компенсують попередню бездіяльність та не свідчать про добросовісне виконання аліментного обов'язку.
У зв'язку з цим виникає правова підстава для звернення з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у ті календарні місяці, коли утримання дитини фактично не здійснювалося, що є грубим порушенням прав дитини на належне матеріальне забезпечення. Розмір пені за період прострочення аліментів з 01.11.2023 по 31.12.2024 є більшим 100 відсотків заборгованості, а тому керуючись ст. 196 СК України позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 - 41 023,00 грн пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Вказаний позов надійшов до суду 20 червня 2025 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 31 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
21.08.2025 від представника відповідача - адвоката Бойчука К.М. надійшов відзив на позовну заяву. ОСОБА_2 не згідний з заявленим позовом, вважає його необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
В провадженні Володимирецького районного суду перебувала цивільна справа №556/3325/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Рішенням Володимирецького районного суду по справі №556/3325/23 від 22.05.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задоволено.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 листопада 2023 року відповідач визнав та не оскаржував.
Лише 12.12.2024 начальником Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного МУ МЮ Ніколайчуком В.А. винесено постанову ВП №76759832 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий лист №556/3325/23, виданий 20.05.2024.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Оскільки після винесення рішення Володимирецького районного суду у справі №556/3325/23 від 22.05.2024 року, ОСОБА_1 на недноразові телефонні дзвінки та письмові звернення батька ОСОБА_2 про необхідність надання документів для оформлення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та рахунку на перерахування коштів не реагував, ОСОБА_2 дійшов висновку про відсутність необхідності в коштах, за умови, що він, ОСОБА_2 , передав покійній дружині кошти на утримання сина під час продажу майна спільної сумісної власності.
Докази надсилання письмових звернень ОСОБА_2 до ОСОБА_1 перебувають в матеріалах цивільної справи №556/3325/23, оскільки надсилались разом із запереченнями до Верховного Суду.
За даних обставин вважає, що вимога про сплату пені за прострочку сплати аліментів при навмисному вчиненні перешкод у їх отриманні до відкриття 12.12.2024 року виконавчого провадження є безпідставною.
В зв'язку з вище викладеним, та враховуючи що станом на час підготовки відзиву, заборгованість по сплаті аліментів відсутня, просить суд в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів відмовити.
27.08.2025 від представника позивача - адвоката Волошина Л.С. надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.?
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, обов'язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Як зазначає відповідач, рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти в розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 листопада 2023 року відповідач визнав і не оскаржував.
Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність рішення суду та обов'язок сплачувати аліменти, однак до матеріалів справи останнім не надано доказів на підтвердження добровільної сплати ним аліментів до пред'явлення виконавчого листа до виконання та доказів прийняття державним виконавцем таких платежів, в тому числі, листів, на які посилається відповідач у відзиві. Крім цього, не надав доказів вчасної сплати ним аліментних платежів після пред'явлення виконавчого листа до примусового виконання.
Також, відповідач зазначає: «Оскільки після винесення рішення Володимирецького районного суду у справі №556/3325/23 від 22.05.2024 року. ОСОБА_1 на недноразові телефонні дзвінки та письмові звернення батька ОСОБА_2 про необхідність надання документів для оформлення пенсії по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та рахунку на перерахування коштів не реагував, ОСОБА_2 дійшов висновку про відсутність необхідності в коштах, за умови, що він, ОСОБА_2 передав покійній дружині кошти на утримання сина під час продажу майна спільної сумісної власності».
Однак саме рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 року у справі №556/3325/23 ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , а також стягнуто з нього аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення сином повноліття. Це рішення вже саме по собі підтверджує наявність у дитини потреби в матеріальному утриманні та покладає на відповідача безумовний обов'язок його забезпечувати.
Твердження про те, що начебто відсутня потреба в коштах, є юридично неспроможним та не підтверджене жодними належними і допустимими доказами. Навпаки, законодавство України, зокрема ст. 180 Сімейного кодексу України, прямо встановлює безумовний обов'язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від будь-яких обставин.
Твердження про передачу певних коштів покійній матері дитини під час продажу майна спільної сумісної власності також не може бути враховане як належне виконання обов'язку по утриманню сина. По-перше, такі дії не узгоджуються зі ст. 181, 183 Сімейного кодексу України, які прямо визначають форми сплати аліментів. По-друге, відповідач не довів факту передання коштів саме дитині, а не матері, і не падав доказів, що ці кошти використовувалися на забезпечення потреб неповнолітнього. По-третє, продаж майна спільної власності є виключно дією подружжя і не може замінювати виконання індивідуального обов'язку батька по утриманню дитини.
Щодо твердження відповідача про те, що нібито після винесення рішення Володимирецького районного суду у справі №556/3325/23 від 22.05.2024, ОСОБА_1 не реагував на дзвінки та письмові звернення Відповідача щодо надання документів для оформлення пенсії по втраті годувальника, зазначають, що насправді єдиним надсиланням Відповідача був лист із проханням надати документи для оформлення та отримання пенсії, яка належала б ОСОБА_2 , а не ОСОБА_4 .
Заперечуючи про розмір заборгованості Відповідач вказує про те, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки виконавчий лист було пред'явлено не відразу після його видачі судом, а лише 12.12.2024 року, що спричинило заборгованість. Однак у цей період аліменти взагалі не сплачувались, в тому числі, відповідач не подав до суду доказів на підтвердження добровільної сплати ним аліментів до пред'явлення виконавчого листа до виконання та доказів прийняття державним виконавцем таких платежів, оскільки Відповідач був обізнаний про наявність рішення суду та обов'язок сплачувати аліменти.
В тому числі, Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів.
Не пред'явлення виконавчого листа про стягнення аліментів до виконання не звільняє батьків від свого обов'язку щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття. Окрім того чинне законодавства пов'язує початок стягнення аліментів за рішенням суду з днем пред'явлення позову, а не з днем ухвалення відповідного рішення чи звернення виконавчого документа за ним до виконання (ч. 1 ст. 191 СК України).
Цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Та в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, наслідком чого є відповідальність у вигляді неустойки.
ОСОБА_2 посилається на відсутність вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, однак з 20 листопада 2023 року до моменту відкриття виконавчого провадження - 12.12.2024 року, відповідач не здійснив жодних дій, для сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , не подав до суду доказів на підтвердження добровільної сплати ним аліментів до пред'явлення виконавчого листа до виконання, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання зі сплати аліментів, не надав доказів щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості, а також не спростував складені державним виконавцем розрахунки заборгованості, які наявні в матеріалах справи, та не спростував розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, наданий позивачем.
Також відповідач зазначає, що станом на час підготовки відзиву, заборгованість по сплаті аліментів , відсутня.
Однак слід зазначити, що станом на 18.06.2025, тобто на день подання позову, розмір заборгованості відповідача становить - 41 023,00 грн. Сплата частини заборгованості відповідачем у вигляді двох платежів 25.07.2025 та 08.08.2025 року відбулася після досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
При цьому сплата цієї заборгованості відповідачем 25.07.2025 та 08.08.2025 року не звільняє його від відповідальності за прострочення сплати аліментів, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення від дня настання заборгованості до моменту її фактичного погашення.
На підставі вищенаведеного просить позовні вимоги задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Волошин Л.С. підтримав заявлені вимоги і надав пояснення в межах пред'явленого позову. Відповідач був обізнаний з рішенням суду про стягнення з нього аліментів, однак не надав доказів своєчасної сплати аліментів. Сплата заборгованості не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Представник відповідача, адвокат Бойчук К.М. позовні вимоги визнав частково, в частині щомісячного непогашення заборгованості. Відповідач зобов'язується сплачувати аліменти. Під час поділу майна між подружжям, були сплачені аліменти авансово, до повноліття дитини. Поточна заборгованість сплачена. А тому вважають позовні вимоги безпідставними.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_3 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 у справі №556/3325/23 позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20 листопада 2023 року.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22.10.2024, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бойчука Костянтина Мефодійовича задоволено. Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасовано.
ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, в частині вимоги про позбавлення батьківських прав.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню неповнолітнього сина та покласти на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі №556/3325/23 рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року у частині задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_1 було залишено в силі.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит №183 від 23.05.2025 року, який надійшов з Володимирецького відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зазначено, що на виконанні перебуває виконавче провадження №76759832 з виконання виконавчого листа Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 по справі № 556/3325/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.11.2023.
За час перебування виконавчого документа на виконанні до боржника застосовувались слідуючи заходи примусового виконання рішення: винесено 02.06.2025 повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; винесено 02.06.2025 постанови про встановлення тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами. Постановою від 30.05.2025 накладено арешт на кошти боржника. Постановою від 02.06.2025 арештовано все рухоме й нерухоме майно боржника (витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 02.06.2025, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 02.06.2025).
Станом на 01.06.2025 розмір заборгованості становить - 41023,00 грн.
Відповідно до проведеного розрахунку неустойки (пені) на заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 за період прострочення аліментів з 01.11.2023 по 31.12.2024 року:
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за листопад 2023 року 1 235,00 * 1% пені * 397 дні (01.12.2023 по 31.12.2024) 4902,95 грн.
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за грудень 2023 року 3 191,00 * 1% пені * 366 дні (01.01.2024 по 31.12.2024) = 11 679,06 грн.
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за січень 2024 року 3 191,00 1% пені * 335 дні (01.02.2024 по 31.12.2024) 10 689,85 грн.
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за лютий 2024 року 3 191,00 1% пені * 306 дні (01.03.2024 по 31.12.2024) = 9764,46 грн.
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за березень 2024 року 3 191,00 * 1% пені * 275 дні (01.04.2024 по 31.12.2024) - 8775,25 грн.
- Нарахована сума пені за несплату аліментів за квітень 2024 року 3 191,00 1% пені * 245 дні (01.05.2024 по 31.12.2024) = 7817,95 грн.
Оскільки сума пені вже на даному етапі розрахунку станом за квітень 2024 року є більшою 100 відсотків заборгованості, а тому керуючись ст. 196 СК України позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 пеню в розмірі - 41 023,00 грн.
Відповідно до листа старшого державного виконавця Годунок В.М. Володимирецького відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції №14383 від 19.08.2025, станом на 19.08.2025 в провадженні відділу, перебуває на виконанні виконавче провадження №76759832 з виконання виконавчого листа Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 по справі № 556/3325/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 20.11.2023.
Аліменти сплачено в повному обсязі. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 19.08.2025 - відсутня.
Згідно ч.4 ст.17 СК України, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ(78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, - суд повинен надавати перевагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частинами 2, 3 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року - найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Дитині має бути забезпечена повна можливість відпочинку та ігор, спрямованих на цілі освіти; суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
Виходячи з того, що аліменти є періодичним платежем, який повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені (дати вчинення розрахунку).
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені обраховується шляхом додавання сум пені, обрахованих за кожним місячним (періодичним) платежем.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.(постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 провадження № 61-18434св21).
Статтею 196 СК України, із змінами внесеними Законом України від 17.05.2017 року №2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", встановлено граничний розмір пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, що є обставиною, що пом'якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17.05.2017 року №2037-VIII , на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі.
Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Судом встановлено, що відповідач сплатив заборгованість, однак не заперечив факту несвоєчасної сплати аліментів, та не надав суду належних та допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та виникнення заборгованості зі сплати аліментів не з його вини.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
З урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що відповідач допустив заборгованість по аліментах, яку погасив на час розгляду справи. Така заборгованість виникла з вини відповідача, у зв'язку з чим позивач набув права на стягнення неустойки (пені).
Крім того, представник відповідача, частково визнав позовні вимоги в частині щомісячного непогашення заборгованості.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20.05.2020, у справі №127/20291/16-ц, передбачене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення із відповідача неустойки, як міри відповідальності платника аліментів за прострочення їх плати, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться у рішеннях ЄСПЛ "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" тощо.
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ, у судових рішеннях має бути наведена правова оцінка доводів сторін. Мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30).Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Позивач в своїй заяві просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 41023 грн. 00 коп, що становить 100 відсотків заборгованості по аліментах, і відповідає вимогам ст.196 СК України.
А оскільки факт наявності заборгованості зі сплати аліментів підтверджується належними доказами - розрахунком заборгованості, і відповідачем не спростовано вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів позивачу у вказаний період, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість виникла з вини відповідача і вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.
Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності, передбаченої ст.13 ЦПК України, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів підлягають до задоволення.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави, в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 155, 180, 196 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, -
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пеню в розмірі - 41 023 (сорок одна тисяча двадцять три) гривні 00 копійок за несвоєчасну оплату аліментів на утримання дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 жовтня 2025 року.
Суддя: Котик Л.О.
Учасники процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;