єдиний унікальний номер справи 546/992/25
номер провадження 2/546/701/25
23 жовтня 2025 року м. Решетилівка
Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Романенко О.О., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
06.10.2025 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 06.10.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
У порядку визначеному ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом були надіслані запити до відповідних органів реєстрації з метою з'ясування зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно до відповіді Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 10.10.2025 № 01-44/3680, яка надійшла на адресу суду 14.10.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на території Решетилівської громади не зареєстрований.
У відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 22.10.2025 № 6.2-14473/6-25, яка надійшла до суду 22.10.2025 зазначено, що за наявними даними ДМС місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано 12.04.2007 за адресою: АДРЕСА_1 .
За загальними правилами підсудності відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Із зазначених у справі обставин вбачається, що сторони не мають малолітніх або неповнолітніх дітей. Доказів щодо неможливості позивача за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, а також щодо існування домовленості про розгляд спору за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з подружжя, суду не надано.
Таким чином, у позивача відсутні підстави для застосування правил альтернативної підсудності відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України.
Згідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно зазначає, що поняття «суд, встановлений законом» як елемент права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод пов'язаний із реалізацією принципу верховенства права під час здійснення правосуддя у цивільних справах. Зазначений елемент включає інституційну, процесуальну та компетенційну складову. При цьому порушення будь-якої із цих складових визнається фундаментальним порушенням права на справедливий судовий розгляд у практиці ЄСПЛ, що, як правило, тягне за собою скасування судового рішення у справі.
ЄСПЛ зазначає, що компетенційна складова поняття «суд, встановлений законом» передбачає необхідність дотримання норм вітчизняного законодавства щодо правил предметної і суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції. Інакше кажучи, йдеться про те, що суд, який розглядає справу, повинен бути належним з точки зору наявності у нього повноважень на розгляд конкретної справи.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Окрім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до п. 3-1 Розділу XII Прикінцеві та Перехідні положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
При цьому, постанова Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» взагалі не встановлює територіальну юрисдикцію (підсудність) цивільних справ, що визначена чинним ЦПК України.
Окрім того, суд звертає увагу, що прийняття рішень про об'єдання (приєднання) та реорганізацію територіальних громад органів місцевого самоврядування не змінює меж раніше утворених районів, оскільки повноваження щодо зміни територіальних меж районів віднесені виключно до компетенції Верховної Ради України.
Із відкритих джерел інформації вбачається, що село Саражинці Вінницького району Вінницької області до 2020 року входило до складу Погребищенського району Вінницької області.
Нормами ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
Таким чином, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , то дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Погребищенського районного суду Вінницької області (вул. Б. Хмельницького, буд. 51, м. Погребище, Вінницького району Вінницької області, 22200).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 187, 260, 353 ЦПК України, суд, -
Матеріали позовної заяви № 546/992/25 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати для розгляду за належною територіальною підсудністю до Погребищенського районного суду Вінницької області (вул. Б. Хмельницького, буд. 51, м. Погребище, Вінницького району Вінницької області, 22200).
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя О.О. Романенко