Дата документу 24.10.2025Справа № 554/8029/24
Провадження № 2/554/251/2025
16 жовтня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Черняєвої Т.М.,
за участі секретаря Звігольської О.Ю.,
представника позивача адвоката Горбенка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 31.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3429308, а також 31.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4159619. Договори укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, який був надісланий на номер телефону відповідача.
За умовами договору №3429308 від 31.10.2025 року позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник прийняв на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позикита всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору (п.2.1 договору). Сума позики - 7000,00 грн (п.2.2, 2.3 договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.2 договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.3 договору). Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п.2.4.4 договору). Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п.2.5 договору). Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору (п.2.6 договору).
За договору №4159619 відповідачу кредитні кошти надано шляхом переказу на картковий рахунок у сумі 20000 грн (п.1.2 та 2.1 договору). У відповідності до вимог п.1.2 договору, ОСОБА_1 мав сплачувати проценти за користування кредитом: 2750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу позику та кредит відповідно умов договорів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 09.02.2022 року уклали договір факторингу № 09/02-2022, відповідно умов якого право вимоги за договором №3429308 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 26.01.2022 року уклали договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно умов якого право вимоги за договором №4159619 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №3429308, згідно договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року, а також за договором №4159619, згідно договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року.
Відповідач не виконала умови кредитного договору - не повернула позику та кредит позивачу, проценти за користування коштами не сплачує. Загальний розмір заборгованості по поверненню коштів та сплаті процентів за користування позикою за договором №3429308 від 31.10.2021 р. становить 28064,00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 7000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 82208,00 грн, які позивачем зменшено до 28064,00 грн, з врахуванням принципу розумності. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №4159619 від 31.10.2021 року становить 113950,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 20000,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 91750,00 грн, заборгованість за комісіями - 2200,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просить стягнути із відповідача, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою судді від 05.08.2025 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.
20.09.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача адвоката Сідько С.І., відповідно до якого позовні вимоги не визнають із наступних підстав.
Відповідно до доданих позивачем до матеріалів справи копій документів, ОСОБА_1 нібито було підписано даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Але ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування» взагалі не був повідомлений про умови надання кредиту, крім того, будь-які копії документів, як-то копію електронного договору, в порушення вимог ст.13 цього ж Закону ТОВ «Коллект центр» не було надано.
Крім того, вважають, що ТОВ «Коллект центр» не дотримано порядку акцептування оскільки дії положеннями абзацу третього частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Оскільки з наданих позивачем документів встановлено недотримання порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 ЗУ «Про електронну комерцію», то договір є таким, що не прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а тому відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України цей договір є нікчемним. ОСОБА_2 не має електронно-цифрового підпису, ніколи його не виготовляв та не звертався до сертифікаційних центрів з цього приводу, отже, жодних договорів за допомогою ЕЦП не підписував. Що таке одноразовий ідентифікатор йому невідомо, жодних підтверджень про укладення договору, як і тексту договору, відповідач від позивача не отримував, про умови нібито укладеного кредитного договору йому нічого не було відомо.
Звернули увагу суду, що жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимога, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснений плата стосовно суми ОСОБА_2 не отримував.
Крім того, на підтвердження цього факту позивачем жодного доказу не додано. Крім того, у позові відсутні чіткі розрахунки заборгованості перед позикодавцем для можливого встановлення правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Для підтвердження розміру заборгованостей відповідача позивачем було надано власні розрахунки, що на думку сторони відповідача не є належним доказом. Саме для перевірки цих обставин, вважають, що позивач зобов'язаний надати до суду первинні документи з кредитної справи, щодо зміни кредитного ліміту, строку дії картки, а також виписка по картрахунку відповідача про рух коштів, оригінал заяви-приєднання, та оригінал кредитного договору, на які ТОВ «Коллект центр» посилається при обґрунтуванні власних позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, вважають, що фактично позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що 31.10.2021 року між сторонами був укладений договір, адже не доведено факту підписання та ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того, договір факторингу, на який посилається позивач в позові не відповідає дійсності обставинам справи, а також вважаємо, що позивачем не дотримано норм чинного законодавства для стягнення встановленої ним заборгованості. Щодо нарахування відсотків за договором, звертаємо увагу суду, на п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України де передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). А тому звідси слідує, що позивачем нарахування відсотків за користування коштами здійснювалося незаконно, а тепер неправомірно нараховані відсотки намагається стягнути шляхом подання позову до суду.
Щодо кредитного договору № 4159619 від 31.10.2021 року, вважають, що вищевказаний кредитний Договір, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» порушує права відповідача, як споживача, та підлягають визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п. 58 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/16663/16-ц: несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).
ТОВ «Мілоан» було проігноровано зазначену вимогу та не повідомлено письмово ОСОБА_2 всю необхідну інформацію щодо умов Договору. Позивач скористався тим, що відповідачу об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваних договорів і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а позивач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування» не надав відповідачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Звернули увагу суду, на те що згідно ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платі. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконує цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Аналогічні норми містяться в Договорі факторингу від 26.01.2022 року № 26-01/2022 83 укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4159619. Потім 10.03.2023 було укладено договір про відступлення (куплю-продаж) прав вимоги № 10-3/2023/01 відповідно до якого ТОВ « Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4159619.
Зауважили, що жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимога, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснений плата стосовно суми заборгованості ОСОБА_2 не отримував. Крім того, на підтвердження цього факту позивачем жодного доказу не додано.
Крім того, у позові відсутні чіткі розрахунки заборгованості гр. ОСОБА_1 перед позикодавцем для можливого встановлення правильності нарахування відсотків за користування кредитними коштами.
Для підтвердження розміру заборгованостей відповідача ТОВ «Коллект центр» було надано власні розрахунки, що на думку сторони відповідача не є належним доказом. Саме для перевірки цих обставин, вважаємо, що позивач зобов'язаний надати до суду первинні документи з кредитної справи, щодо зміни кредитного ліміту, строку дії картки, а також виписка по картрахунку відповідача про рух коштів, оригінал заяви-приєднання, та оригінал кредитного договору, на які ТОВ «Коллект центр» посилається при обґрунтуванні власних позовних вимог. Щодо нарахування відсотків за договором, звертаємо увагу суду, на п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України де передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). А тому звідси слідує, що позивачем нарахування відсотків за користування коштами здійснювалося незаконно, а тепер неправомірно нараховані відсотки намагається стягнути шляхом подання позову до суду.
Просили відмовити у задоволенні позовних ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами відмовити у повному обсязі, а також витребувати у ТОВ «Коллект центр» чіткі розрахунки сум заборгованості гр. ОСОБА_2 за договором позики № 3429308 від 31.10.2021; за договором кредиту №4159619 від 31.10.2021 року.
25.09.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ТОВ «Коллект Центр», відповідно до якої наполягали, що договори укладені із дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію». З боку відповідача договір підписувався електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що унеможливлює змінити договір.
Зокрема, 31.10.2021 року відповідачу на зазначений номер був надісланий одноразовий ідентифікатор f48237. Вказаним одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-числової послідовності, наданий відповідачу, було підписано вищезазначений договір від 31.10.2021 року та Додаток №1 до Договору. Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в сумі 7000,00 грн.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована або прямою нормою закону (нікчемний правочин), або рішенням суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відтак посилання відповідача на те, що останнім такий договір не укладався, є безпідставними та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, не надано доказів вчинення шахрайських дій, того, що телефон та електронна адреса не належать безпосередньо відповідачеві, не надано жодної банківської виписки, яка свідчила б про ненадходження грошових коштів на рахунок відповідача за кредитним договором тощо.
Позивачем надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх. Тобто, позичальник, будучи повнолітньою, дієздатною особою в повній мірі розумів взяття на себе зобов'язань та настання наслідків за їх не виконання, свідомо обрав саме ті умови, які йому були зручними та виконав умови договору, тим самим підтвердив виникнення відносин між сторонами.
Із відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
По-друге: Відповідно до Договору позики та Договору про споживчий кредит визначено, що Кредит надається Позичальнику шляхом переказу грошової суми на картковий рахунок.
До позовної заяви надано три розрахунку заборгованості (відповідно до кожного Договору), з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного пункту кредитного договору). Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунку заборгованості ТОВ «Маніфою», ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал». Підписуючи Договір позики та Договір про споживчий кредит сторони погодили умови повернення позики, в тому числі порядок нарахування процентів по Договору.
У розрахунку заборгованості до позовної заяви чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
Звернули особливу увагу суду, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повного належного виконання умов договору. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.
Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок».
Зауважили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження належного виконання умов договору, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору та контррозрахунок заборгованості, здійснений Відповідачем. Таким чином, відсутні підстави для сумніву у правильності здійснених Кредитором розрахунків.
Вказана заборгованість підтверджується доданими до позовної заяви розрахунками заборгованості, та є чинною та такою, що не спростована Відповідачем. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договором факторингу та відступлення права вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитними договорами умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеними договорами вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов'язання щодо їх повернення відповідно до умов договорів не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
Виходячи з чого, вбачається, що стягувачем було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даних Договорах, нараховано відсотки в межах дії даних Договорів з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації. При цьому варто також зазначити, що позивачем була заявлена заборгованість з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності.
По-третє: Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6 979цс15. Будь-яких перешкод для виконання зобов'язань за Договором позики та Договором про споживчий кредит первісному кредитору у Відповідача не було. Однак, Відповідачем не надано будь-яких доказів щодо погашення заборгованості за Договорами, ні новому, ні попереднім кредиторам, внаслідок чого утворилася заборгованість у заявленій до стягнення сумі.
З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора ( Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц).
По-п'яте: Верховний Суд України на засіданні Судової палати 2 грудня 2015 року при розгляді справи №6-1341цс15 сформулював наступну правову позицію. Закон "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, що виникли з кредитних правовідносин, лише у тому випадку, якщо основою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типових процентних ставках, валютних скидках і так далі, передуючих договору. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Проте, вказані норми застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом.
Таким чином, до підписання Договору про споживчий кредит позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, в тому числі розміщена інформація на сайті товариства.
Крім того, зважаючи на дистанційний порядок укладення договору, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договору, в тому числі підписавши Договір, в якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків.
Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 по справі №756/6038/20 незгода позичальника з умовами та особливостями кредитування, за відсутності зауважень щодо змісту та умов кредитного договору під час його укладення, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Таким чином, посилання представника відповідача на несправедливі умови договору є безпідставними та суперечливими.
Ухвалою від 03.10.2024 року задоволено клопотання представника позивача Ткаченко М.М. про участю у розгляду справи у режимі відео конференції із використанням власних технічних засобів.
21.10.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив адвоката Сідько С.І. - представника відповідача, відповідно до яких вважають, що позивачем не належним чином виконаний даний обов'язок за Договорами перед боржником. Вкотре наголосили, що жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові, визначеної грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також повідомлення про фактора, якому саме має бути здійснена плата стосовно суми заборгованості ОСОБА_1 не отримував. А тому вважають, що даний факт може вплинути на визначення розміру боргу перед новим кредитором.
Звернули увагу, що п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України де передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи вищевикладену норму вважаємо, що відсотки за користування кредитом відносяться до інших платежів за договором, а тому підлягають списанню.
Ухвалою від 21.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача Гервазюк О.Ю. про проведення розгляду справи у режимі відео конференції з використанням представником власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «Приват Банк» додаткові докази.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Сідько С.І. про перехід від спрощеного до загального позовного провадження.
05.06.2025 року від АТ «Універсал Банк» до суду надійшли витребувані докази.
Ухвалою від 10.06.2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сідько С.І. про участь у розгляді справи у режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів представником відповідача.
12.06.2025 року від АТ КБ «Приват Банк» до суду надійшли письмові докази, які витребовувалися судом.
Ухвалою від 11.09.2025 року задоволено клопотання представника позивача Чубенка М.С. про розгляд справи у режимі відео конференції з використанням ним власних технічних засобів.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час судового розгляду, причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача - адвокат Сідько С.І. у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час судового розгляду, направила до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Суд вирішив, провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, оскільки відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, представник відповідача неодноразово заявляла клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав, так 12.06.2025 року судове засідання не відбулося у зв'язку з неявкою відповідача та його представника, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його участю у іншому судовому засіданні; 12.08.2025 року судове засідання відкладено у зв'язку із заявою представника відповідача про участь у іншому судовому засіданні; 15.10.2025 року до суду також надійшло клопотання адвоката Сідько С.І. про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю у кримінальній справі.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 31.10.2021 року у електронній формі уклали договір позики №3429308 за умовами якого позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти, а позичальник прийняв на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору (п.2.1 договору). Сума позики - 7000,00 грн (п.2.2, 2.3 договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,01000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.2 договору). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п.2.4.3 договору). Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою (п.2.4.4 договору). Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1,01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою (п.2.5 договору). Позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 робочих днів з дати підписання договору (п.2.6 договору).
ТОВ «Маніфою» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу позику відповідно умов договору, що підтверджується довідкою від 03.07.2024 року та випискою про рух коштів на банківській картці № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_1 , наданої суду на підставі ухвали від 13.05.2025 року Акціонерним товариством «Універсал Банк».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 09.02.2022 року уклали договір факторингу № 09/02-2022 відповідно умов якого право вимоги за договором №3429308 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 10.01.2023 року уклали договір відступлення права вимоги № 10-01/2023 відповідно умов якого право вимоги за договором №3429308 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».
Відповідач не виконав умови кредитного договору - не повернув позику позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання перед позивачем за договором позики.
Станом на дату подачі позову сума заборгованості складає 89298,00 грн, з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 82208,00 грн. - сума заборгованості за процентам.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 35-64,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 28064,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Також, ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 31.10.2021 року у електронній формі уклали договір про споживчий кредит №4159619 за умовами якого відповідачу перераховано на картковий рахунок грошові кошти у сумі 20000 грн (п.1.2 та 2.1 договору). У відповідності до вимог п.1.2 договору, ОСОБА_1 мав сплачувати проценти за користування кредитом: 2750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
ТОВ «Мілоан» взяті на себе зобов'язання виконало, надавши відповідачу кредит відповідно умов кредитного договору, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 05.06.2025 року про рух коштів на банківській картці № НОМЕР_2 , належної ОСОБА_1 , наданої суду на підставі ухвали від 13.05.2025 року АТ КБ «Приват Банк».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 26.01.2022 року уклали договір факторингу № 26/01-2022-83 відповідно умов якого право вимоги за договором №4159619 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 10.03.2023 року уклали договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 відповідно умов якого право вимоги за договором №4159619 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».
Відповідач не виконав умови кредитного договору - не повернув позику позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов'язання перед позивачем за кредитним договором.
Станом на дату подачі позову сума заборгованості складає 113950,00 грн, з яких: 20000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 91750,00 грн. - сума заборгованості за процентами та 2200,00 грн - заборгованість за комісіями.
Зазначена сума заборгованості відповідачем на даний час не погашена, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що зроблені позивачем розрахунки заборгованості є обґрунтованими. Розрахунок боргу, наданий позивачем, сумніву не викликає та приймається судом.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.3 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
При цьому, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора (Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 у справі №278/1679/13-ц)
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України)ю
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Так, ствердження відповідача щодо не підписання договорів одноразовим ідентифікатором судом сприймається як позиція захисту, яка не підтверджується жодними доказами та спростовується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 3429308 та кредитним договором №4159619 від 31.10.2021 року підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем жодними доказами не спростовано факту укладення договорів та отримання за умовами цих договорів коштів. Договори, за умовами яких було отримано грошові кошти ОСОБА_1 не оскаржувалися, кошти не повернені. У матеріалах справи відсутні докази виконання договору відповідачем первісному кредитору чи іншим кредиторам, які його змінили через відступлення права вимоги. Згода боржника щодо зміни кредитора законодавством не передбачена.
Крім того, суд зазначає наступне судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3ст. 133 ЦПК України).
Частинами 1, 2 ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Разом з тим, частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, позивачем надано договір про надання правової допомоги №07-06/2024, прайс- лист послуг АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №704 від 01.07.2024 року на загальну суму 25000,00 грн, Витяг з Акту №4 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 року, платіжну інструкцію від 12.07.2024 р., таким чином належними доказами підтверджено витрати на надання правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також не надання відповідачем заяви про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.
Також, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, суд вирішує стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282, 417 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами №3429308 від 31.10.2021 р. та №4159619 від 31.10.2021 року у розмірі 149014,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24.10.2025 року.
Суддя Т.М.Черняєва