Дата документу 17.10.2025Справа № 552/2996/25
Провадження № 2/554/3476/2025
17.10.2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Мазніченко М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» у квітні 2025 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування зазначив, що 28.01.2022 року між Товариством з обмеженої відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2871968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 12500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Позивач вказує, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку останнього, яку відповідач вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
23.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-25/23 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників відповідно до реєстру, зокрема, до ОСОБА_1 .
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за договором № 2871968 від 28.01.2022 року становить 67362,50 грн., з яких 12500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 54862,50 грн. заборгованість по відсотках; 0,00 грн. пеня.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач ТОВ «Свеа Фінанс» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №2871968 від 28.01.2022 року у розмірі 67362,50 грн. та стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 19.05.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вказані обставини дають суду право розглядати справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Із змістуст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Судом встановлено, що 28.01.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2871968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого відповідач отримав у користування кредитні кошти в розмірі 12500,00 грн. строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день.
Згідно доданого до позовної розрахунку заборгованості за кредитним договором №2871968 від 28.01.2022 року, який наданий позивачем, вбачається, що станом на дату складання позовної заяви ТОВ «Лінеура Україна» нарахував відповідачу заборгованість у розмірі 67362,50 грн., з яких 12500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 54862,50 грн. заборгованість по відсотках; 0,00 грн. пеня.
23.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-25/23.
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від № 01.02-25/23 від 23.05.2022 TOB «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2871968 в розмірі 67362,50 грн., з яких 12500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 54862,50 грн. заборгованість по відсотках; 0,00 грн. пеня.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних інших.
В пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, по електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (частина сьома стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частина перша стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності га справедливості.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що узгоджується з нормою статті 764 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Така позиція викладена і Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин справи та з урахуванням доказів, що подані на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку що позивачем належним чином доведені обставини виникнення між сторонами правовідносин та обґрунтованість позовних вимог, за таких обставин є підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє повністю, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 274-279, 280-282, 289,526,527,530,549, ч. 3 ст.551,611 ЦК України, ст.ст.141,263,265,280,282 ЦПК України, 12, 13, 15, 16, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 759, 760, 762, 763ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», суд -
Позов ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, 03124) суму заборгованості за договором №2871968 від 28.01.2022 року в розмірі 67362,50 грн, та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження за адресою: бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, 03124;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Суддя В.М.Бугрій