Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1229/25
Провадження № 2-др/542/11/25
23 жовтня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання -Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Подольської Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 вересня 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Подольської Тетяни Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26000 грн. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявником вказано, що 18 вересня 2025 року рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Арагон» заборгованість за кредитним договором №3190640 від 04.12.2021 в розмірі 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 143 (сто сорок три) грн 41 (сорок одна) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 296 (двісті дев'яносто шість) грн 00 коп.
23.09.2025 року від представника відповідача була надана заява в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, яка надійшла до суду 29.09.2025 року.
У відзиві на позовну заяву було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу.
Просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26000 грн.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 09 год 30 хв 06 жовтня 2025 року (а.с. 159).
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (а.с.187, 188-189, 190).
06.10.2025 року представником позивача до суду було надано заперечення (а.с.162-166), в яких зазначають про те, що позивач заперечує проти заяви відповідача, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зокрема, вказує про те, що як вбачається з матеріалів заяви представника відповідача, вартість виконаних представником відповідача робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.
При цьому, вважає, що представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, а саме, відсутні документи на підтвердження сплати послуг адвоката (квитанція/платіжне доручення), що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну допомогу.
Таким чином, сторона відповідача не надала розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують співмірність обсягів та вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Тобто, витрати на правничу допомогу в сумі 26 000,00 грн. не підтверджені належним чином, не неспівмірні наданим послугам, а вартість наданих послуг є суттєво завищеною та необґрунтованою, а тому стягненню зі позивача не підлягають.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Подольська Т.В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином (а.с.181-182, 183-184, 185-186, 189). Представником відповідача надано суду заяву, в якій просить клопотання розглянути без її участі, заяву просить задовольнити у повному обсязі (а.с.191).
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання, в якому вирішується питання про ухвалення додаткового рішення, осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи та клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд доходить такого висновку.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що відповідачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Подольська Т.В., що підтверджується Ордером (а.с.58).
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача 30 липня 2025 року відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, у надісланому до суду відзиві на позовну заяву зазначила про намір подати докази щодо оплати відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення по суті справи (а.с. 61-72).
Рішення по суті справи ухвалено 18.09.2025 року.
Та 29 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Подольської Т.В. від 23.09.2025 року про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №542/1229/25 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача, яка була направлена засобами поштового зв'язку 23.09.2025 року (а.с. 143-157).
Так, представником відповідача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу був наданий акт наданих послуг від 19.09.2025 року (а.с.148), відповідно до якого вартість наданих послуг складає:
-ознайомлення з матеріалами справи №542/1229/25 - 500,00 грн.;
-підготовка, складання та подання відзиву на позовну заяву у справі №542/1229/25 - 8000,00 грн.;
-підготовка, складання та подання заперечення у справі №542/1229/25 (у разі подання відповіді на відзив) - 4000,00 грн.;
-участь у судовому засіданні Новосанжарського районного суду Полтавської області у справі №542/1229/25 - 4000,00 грн.;
-гонорар за складність справи майнового характеру у справі №542/1229/25 (у разі отримання рішення суду на користь клієнта - відмова у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або частково) - 8000,00 грн.;
-складання, подання заяви про судові витрати (на правову допомогу) у справі №542/1229/25 у разі отримання судового рішення на користь клієнта - 2000,00 грн (а.с. 148).
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що у заяві представника відповідача про надання професійної правничої допомоги зазначений розмір витрат у сумі 26000,00 грн.
Представник позивача просив відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що до заяви не подано належних та допустимих докуменів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату. А також вважають, що розмір заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 26000 грн не відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Щодо посилань представника позивача про відсутність докуменів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20; від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21) та інших.
Указана судова практика є незмінною.
Водночас у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
При цьому, на переконання суду, розмір витрат на правову допомогу, зазначений представником відповідача не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Між тим, з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу не відповідає також критерію реальності витрат на правничу допомогу.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, нескладність самої справи, оскільки справа є не великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії; тривалість затраченого представником відповідача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності), суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу та доходить висновку про те, що з огляду на встановлені судом обставини, сума витрат на правову допомогу у даній справі, яка відповідає принципам справедливості та пропорційності становить 6000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, рішенням суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» були задоволені частково на 5,92%, відповідно відсоток позовних вимог в задоволенні яких відмовлено становить - 94,08%.
Отже з позивача на користь відповідача підялгає стягненню судові витрати по сплаті витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру відмовлених позовних вимог.
Та сума витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача складає 5644,80 грн. з розрахунку: 6000 грн (сума витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню) х 94,08% (відсоток позовних вимог в задволенні яких відмовлено) : 100.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Подольської Тетяни Володимирівни про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд -
Ухвалити по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», код ЄДРПОУ 42014911, адреса місця знаходження: вул.Гетьмана Вадима, 1, прим.1028/3, м.Київ, 03057, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в сумі 5644 (п'ять тисяч шістсот сорок чотири ) грн 80 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», місцезнаходження: вул.Гетьмана Вадима, 1, прим.1028/3, м.Київ, 03057, код ЄДРПОУ 42014911;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник відповідача: адвокат Подольська Тетяна Володимирівна, адреса робочого місця адвоката: пр.Дружби, буд.3 смт Новойдар, Луганської області, фактичне місце знаходження: вул.Каштанова, б.20, селище Нові Санжари, Полтавської області.
Повний текст додаткового рішення складений 23 жовтня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва