Справа № 541/3653/25
Номер провадження 2/541/1785/2025
іменем України
21 жовтня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 вересня 2025 року представник ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № IU8316231, за яким відповідачу були надані кошти у розмірі 11000 грн., з встановленим строком користування до 02 листопада 2021 року. 03 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу № 570/ФК-25, відповідно до якого ТОВ «Інстафінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за кредитним договором № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року. Відповідно до наказу № 70-к від 01.07.2025 року на виконання Рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс». 10 вересня 2025 року позивачем було направлено вимогу-повідомлення про обов'язок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року на останню відому адресу реєстрації відповідача, однак вона була повернута у зв'язку із відмовою адресата. На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № IU8316231 в розмірі 11000,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 7).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою місця проживання, зареєстрованої у встановленому законом порядку, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила (а.с. 17-19).
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № IU8316231, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього строку оплати.
Відповідно до укладеного кредитного договору (кредитна лінія) сума наданого кредиту становить 11000,00 грн.; строк договору 30 днів, процентна ставка в день 1,62%; орієнтовна реальна річна процентна ставка 12312,67 %; дата повного погашення 02 листопада 2021 року.
Згідно з випискою про рух коштів по картковому рахунку НОМЕР_1 (банківська картка № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 03.10.2021 по 15.10.2021 р., позивач виконав умови кредитного договору, перерахувавши відповідачеві кошти в розмірі 11000,00 грн. (а.с. 23).
03 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» було укладено Договір факторингу № 570/ФК-25, відповідно до якого ТОВ «Інстафінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» право грошової вимоги до Боржників за Договорами кредиту, у т.ч. за кредитним договором № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року, що укладений між ТОВ «Інстафінанс» та ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу № 70-к від 01.07.2025 року на виконання Рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» № 1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».
10 вересня 2025 року позивачем було направлено вимогу-повідомлення про обов'язок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року на останню відому адресу реєстрації відповідача, однак вона була повернута у зв'язку із відмовою адресата.
Згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11000,00 гривень.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
В силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
В силу вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, за змістом наведених норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Пред'являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов'язанні борг не погасив, має невиконані зобов'язання з погашення тіла кредиту.
Відповідно до умов кредитного договору № IU8316231, укладеного між сторонами 03 жовтня 2021 року, строк користування кредитними коштами становив 30 календарних днів, тобто до 02 листопада 2021 року включно.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 11 вересня 2025 року на суму 2422,40 грн. (а.с. 8).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв'язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги № 43657029 від 01.11.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М., додаткову угоду № 8316231 від 10.09.2025 року до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 10.09.2025 року, акт № 8316231 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.09.2025 року.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000 гривень.
Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження юридичної особи: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № IU8316231 від 03 жовтня 2021 року у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ: 43657029, місцезнаходження юридичної особи: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) судові витрати у сумі 5422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, що складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2025 року.
Суддя О. А. Городівський