Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/1944/25
Провадження № 2/553/1095/2025
Іменем України
21.10.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Фоміної Ю.В., за участю секретаря судового засідання Долгової М.М., представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №553/1944/25 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
06.05.2025 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в загальній сумі 187971,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що влітку 2021 року, позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 досягли домовленості, що за рахунок відповідача буде придбаний легковий автомобіль, який в подальшому буде переданий позивачу в оренду з викупом, при цьому позивач надає допомогу відповідачу, який мешкає у м. Полтава з організаційних та інших питань при покупці, обслуговуванні, страхуванні та постановці на облік такого автомобіля у м. Харкові. У серпні 2021 року відповідачем ОСОБА_2 , як покупцем, було узгоджено умови договору купівлі-продажу №СПІ00013840 від 26.08.2021р. з продавцем ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс» (м. Харків) про покупку легкового автомобілю “Skoda Octavia А8», 2021р.в., VIN НОМЕР_1 , за ціною 695.600,00 грн. (копія додається), з розстроченням платежу у повній сумі у строк до 11.01.2022р., при цьому відповідачем ОСОБА_2 особисто було сплачено продавцю 68.340,00 грн., згідно рахунку-фактури № 0000001186 від 26.08.2021р . Наступна оплата у сумі 162.300,00 грн., згідно рахунку-фактури № 0000001186 від 18.12.2021р. на прохання відповідача була здійснена особисто позивачем ОСОБА_5 за рахунок його особистих грошових коштів та належали позивачу на праві власності, що підтверджується листом продавця ТОВ «Автомобільний дім «Соллі- Плюс» від 18.12.2021р., підписаним особисто керівником підприємства продавця - директором ОСОБА_6 і засвідчено печаткою. Остаточний платіж у сумі 464.945,00 грн. за придбаний автомобіль був здійснений за рахунок відповідача ОСОБА_2 , згідно рахунку-фактури № 0000001186 від 28.12.2021р. Автомобіль “Skoda Octavia А8», 2021р.в., VIN НОМЕР_2 , остаточно був отриманий у продавця ТОВ «Автомобільний дім «Соллі- Плюс» у м. Харкові 04.01.2022 р. особисто позивачем ОСОБА_4 , що підтверджується видатковою накладною № 9 від 04.01.2022р. та довіреністю на ім'я ОСОБА_4 , виданою продавцем автомобілю ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс» від 28.12.2021р.; Актом огляду реалізованого транспортного засобу № 6841/22/000001 від 04.01.2022р. та Актом приймання-передачі автомобіля від 28.12.2021р. 05.01.2022 року, особисто позивачем ОСОБА_4 були оплачені страхові платежі та оформлені на ім'я відповідача ОСОБА_2 договори страхування щодо самого автомобіля та цивільної відповідальності власника автомобіля ОСОБА_2 - договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 29-2111-22-00002 від 05.01.2022р. та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу № 97-2111-22-00005 від 05.01.2022р. з ПАТ «СК «УСГ» (копії додаються). Факт оплати страхових платежів підтверджується довідкою ПАТ «СК «УСГ» вих. 01/02 від 01.02.23р. про сплату 12.984,00 грн. та наступними квитанціями: № 654Т003МА6 від 05.01.2022р. у сумі 5564,00 грн.; № 654Т003МА9 від 05.01.2022р. у сумі 1028,00 грн.; № 654Т003МА8 від 05.01.2022р. у сумі 150,00 грн., разом 6.742,00 грн. Окрім цього, 28.12.2021р. позивачем ОСОБА_4 була оплачена вартість проведеного технічного обслуговування автомобілю на сертифікованій продавцем СТО, згідно умов гарантійного сертифікату - додатку № 2 до договору купівлі-продажу № СШ00013840 від 26.08.2021р., у сумі 5.945,00 грн., оплата технічного обслуговування підтверджується квитанцією № 000555/чек№0461362315605933 від 28.12.2021р. про сплату 5945.0 грн. Таким чином, загальна сума грошових коштів сплачених позивачем на користь відповідача третім особам складає 187.971,00грн. 01.02.2025 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення йому грошових коштів, зокрема й суми 187971,00 грн. сплачений позивачем на користь відповідачки за рахунок його особистих коштів. Дана вимога відповідачкою проігнорована. Позивач зазначає, що всі договори, додатки до договорів, акти від імені ОСОБА_2 були підписані особистим підписом ОСОБА_4 .
Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 187971,00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 16.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 07.08.2025 року в задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження у цивільній справі №553/1944/25 відмовлено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимог не визнала та пояснила, що з позивачем ОСОБА_4 вона познайомилася у м. Харкові, коли користувалися послугами таксі, а ОСОБА_4 був водієм таксі. Вона неодноразово користувалася його послугами, вони спілкувалися та потаваришували. Саме ОСОБА_4 запропонував їй організувати бізнес, який полягає в тому, що вона за свої кошти купує два автомобіля, які ОСОБА_4 візме в лізинг з наступним викупом, та буде на них здійснювати послуги таксі і таким чином заробляти для неї та для своєї сімї. Вона погодилася, оскільки у неї після розлученням із чоловіком з Туреччини залишилися кошти. Проект договору лізингу готував саме ОСОБА_4 , вона його підписала в такому вигляді як їй було запропоновано. Дійсно при оформленні договору купівлі-продажу в автосалоні вона здійснила перший платіж, а потім надавала свої кошти ОСОБА_4 для внесення необхідних платежів відповідно до укладеного нею договору купівлі-продажу автомобіля та інших платежів необхідних для придбання автомобіля. Зазначає, що всі сплачені кошти належать саме їй.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги недоведені, відповідач не надав доказів, що кошти, належать саме йому. Крім того, ОСОБА_4 вже звертався до ОСОБА_2 із зустрічним позовом в цивільній справі №554/9427/22 про розірвання договору лізингу та стягнення коштів, провадження по справі було закрито у зв'язку із із прийняттям відмови позивача ОСОБА_2 від первісного позову та прийняттям відмови відповідача ОСОБА_4 від зустрічного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Предметом даного позову є матеріальна правова вимога позивача ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 187971,00 грн. Як підставу позову, позивач зазначає, що вказану суму власний грошей, він сплатив на прохання ОСОБА_2 на користь третіх осіб в рахунок придбання автомобіля у власність ОСОБА_2 , яка в свою чергу зобов'язалася за плату передати придбаний автомобіль у володіння та користування, а згодом у власність ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.
При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником. Таке покладання виконання зобов'язань відповідно до частини першої статті 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-15цс15).
Положеннями статей 513, 521 ЦК України врегульоване питання форми правочину щодо заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні та передбачено, що правочин щодо заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні має бути вчинений у формі основного зобов'язального правочину.
Разом з тим, норми статей 204, 205, частини першої статті 206, статей 218, 511 ЦК України не забороняють вчиняти в усній формі правочин щодо надання згоди боржника за зобов'язанням на покладення виконання обов'язку на іншу особу. Основним критерієм для застосування правового механізму, передбаченого частиною першою статті 528 ЦК України, є воля боржника.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 761/17097/15-ц (провадження № 61-1401св18).
Крім покладення виконання обов'язку на іншу особу (частина перша статті 528 ЦК України) як виду правовідносин з участю третіх осіб, виконання третіми особами обов'язку боржника з основного (головного) цивільного правовідношення може мати місце й за умов, про які йдеться в частині третій статті 528 ЦК України, яка надає третій особі право саме з її власної ініціативи й у власному інтересі виконати зобов'язання замість боржника без його згоди. Умовою такого виконання є небезпека втрати права на майно боржника (право оренди, право застави тощо). Тобто, якщо третя особа розуміє, що невиконання боржником зобов'язання може потягнути за собою втрату його прав на майно, яке знаходиться у володінні та/або користуванні такої третьої особи, остання без отримання згоди боржника і навіть без його повідомлення вправі виконати зобов'язання боржника перед кредитором. В такому разі до виконавця переходять всі права кредитора в зобов'язанні, тобто зобов'язання зберігається, але відбувається заміна кредитора.
За загальним правилом кредитор може звернути стягнення на майно боржника тільки в разі невиконання чи неналежного виконання ним обов'язку, що, як наслідок, може призвести до настання для третьої особи правових наслідків негативного характеру, що є можливим виключно за наявності відповідного правового зв'язку третьої особи з боржником основного зобов'язання.
Виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої статті 528 ЦК України фактично є різновидом суброгації, під якою розуміють передбачений законом перехід прав кредитора до третьої особи (суброганта) в результаті виконання зобов'язання боржника третьою особою на користь кредитора (суброгата) в рамках чинних зобов'язальних правовідносин внаслідок здійсненого платежу.
Суброгація прав кредитора третій особі виникає на підставі виконання останньою обов'язку боржника за наявності таких умов: 1) третя особа є носієм права на майно боржника (право оренди, право застави тощо); 2) наявність небезпеки втрати третьою особою цього права, яка має місце не тільки за прострочення боржника, а й за загрози такого прострочення; 3) указана небезпека втрати права на майно боржника виникає внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно, причому не обов'язково, щоб звернення стягнення на майно боржника вже було реально розпочато.
Водночас, якщо в разі покладення виконання (частина перша статті 528 ЦК України) третьою особою опосередковується задоволення інтересу боржника основного (головного) зобов'язання, то за виконання третьою особою обов'язку замість боржника на підставі частини третьої вказаної статті опосередковується задоволення її власного інтересу, що обумовлено специфікою кожного з цивільних правовідношень.
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 26.08.2021 року між ТОВ «Автомобільний дом «Соллі-Плюс» та ОСОБА_2 укладено письмовий договір №СШ00013840 купівлі-продажу автомобіля SKODA AUTO Octavia A8, ціна якого становить 695600,00 грн. (а.с.7,25,20). Позивач зазначає, що під договором стоїть його підпис. Разом з цим, зазначений договір сторонами та заінтересованими особами не оспорювався, не розірваний та на даний час виконаний.
ТОВ АД «Соллі-Плюс» склало письмову довідку про те, що 18.12.2021 року ОСОБА_4 вніс часткову оплату за автомобіль SKODA AUTO Octavia A8 в розмірі 162300,00 грн., згідно рахунку №0000001186 від 18.12.2021 року за договором купівлі-продажу №СШ00013840 від 26.08.2021 року оформленого на ОСОБА_2 (а.с.16)
Як доказ наявності у ОСОБА_4 особистих коштів на суму 162300,00 грн. представником відповідача надана копія довіреності від 18.12.2021 року, якою ОСОБА_1 уповноважила одразу трьох осіб, які мешкають за різними адресами, на користування та розпорядження (з правом продажу, міни, оренди, найму, доручення, позички, страхування), а також експлуатація належного їй автомобіля SKODA Octavia A5, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
28.12.2021 року з картки Універсальна Голд Приватбанку № НОМЕР_4 були перераховані кошти ТОВ «Автомобільний дім «Соллі-Плюс» в розмірі 5945,00 грн., як зазначає позивач плата за ТО перед передачею автомобіля з автосалону власнику.
05.01.2022 року ОСОБА_4 уклав договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №29-2111-22-00002 із ПАТ «СК «УГС», строком дії до 05.01.2023 року, застрахувавши за своїм волевиявленням ТЗ SKODA Octavia A8, 2021 року випуску, н.з. НОМЕР_5 , вигодонабувач ОСОБА_2 .
За весь період дії договору Страхувальником ОСОБА_4 за страхові послуги було сплачено страхові платежі на загальну суму 12984,00 грн., в тому числі 5564,00 грн. як перший платіж в день укладення Договору страхування №№29-2111-22-00002 від 05.01.2022 року.
Зазначений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №29-2111-22-00002 від 05.01.2022 року, який уклав саме позивач ОСОБА_4 ніким не оспорювався.
В цей же день 05.01.2022 року ОСОБА_4 уклав договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу №97-2111-22-00005 із ПАТ «СК «УГС», строком дії до 05.01.2023 року забезпечений ТЗ SKODA Octavia A8, 2021 року випуску, н.з. НОМЕР_5 . Оформив поліс №ЕР-207596806 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів строком дії з 06.01.2022 року по 05.01.2023 року, в якому зазначено забезпечений ТЗ SKODA Octavia A8, 2021 року випуску, н.з. НОМЕР_5 , транспортний засіб використовується як таксі. При цьому страхувальником ОСОБА_4 сплачено страховий платіж 1028 грн. за полісом та за страхові послуги відповідно до Договору №97-2111-22-00005 від 05.01.2022 року ОСОБА_4 сплатив 150,00 грн.
Зазначені страхові договори ніким не оспорюються та саме ОСОБА_4 виявив своє волевиявлення на укладення договорів страхування у власних інтересах з метою використання автомобіля для послуг таксі, а отже правових підстав для стягнення грошових коштів сплачених ОСОБА_4 як страхувальником з відповідачки ОСОБА_2 , яка не є стороною договору страхування, не має. Будь-якого письмового доказу (договору), в якому ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання повернути ОСОБА_4 витрачені ним грошові кошти на страхування та проведення технічного обслуговування автомобіля, яким останній користувався, суду не надано.
Також, сторони договору та інші заінтересовані особи не оспорюють Договір купівлі-продажу автомобіля від 26.08.2021 року, де як зазначає позивач ОСОБА_4 , він поставив свій підпис та вніс в якості часткової оплати за договором купівлі-продажу автомобіля грошові кошти в сумі 162300,00 грн., а отже діяв за власною волею, добровільно, у власних інтересах. Разом з цим, суд зазначає, що наданий позивачем лист ТОВ АД «Соллі-Плюс» про те, що ОСОБА_4 18.12.2021 року вніс часткову оплату за автомобіль в розмірі 162300,00 грн. не є беззаперечним достатнім, достовірним та належним доказом належності грошових коштів в сумі 162300,00 грн. саме ОСОБА_4 , оскільки стороною договору купівлі-продажу автомобіля, платником по договору зазначена саме ОСОБА_2 . Довіреність від імені дружини позивача, видана 18.12.2021 року трьом особам, також не доводить факту продажу автомобіля дружини. Будь-яких доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 зобов'язала ОСОБА_4 підписати за неї договір та здійснити часткову оплату за договором купівлі-продажу автомобіля за свій рахунок, а позивач ОСОБА_4 погодився здійснити таку оплату за свій рахунок, суду не надано.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примущена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що між позивачем ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 виникли зобов'язальні відносини, та відповідачка невиконуючи їх порушила законні права та інтереси позивача.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №916/2040/20).
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як позовні вимоги є необгрнутованими та не доведені належними доказами.
.Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1879,71 грн. залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст.4,12,13, 76,81,89,141,158,259,263-265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - відмовити повністю.
Сплачений позивачем судовий збір в сумі 1879,71 грн. залишити за позивачем ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.10.2025.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. В. Фоміна