Провадження № 3/537/1646/2025
Справа № 537/4987/25
15.10.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №411792, складеним 04 серпня 2025 року інспектором взводу 2 роти 3 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Яценком С.В. «04.06.2025 року о 21:00:00 год. в м. Кременчук вул. Чумацький шлях, 1А, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_3 , в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком лікаря-нарколога 362. Огляд на стан сп'яніння проводився в закладі охорони здоров'я КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.9.а ПДР.». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте ОСОБА_1 не повідомив причини неявки, не звертався до суду із заявою про відкладення розгляду справи. Не подав заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України», справа «Трух проти України»).
Враховуючи наведене, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності було достеменно відомо про те, що в провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука перебувають на розгляді матеріали справи про його притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.130 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою.
За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно із ч.3 п. (b) ст.31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
В ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції може розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справи «Лучанінова проти України», «Швидка проти України», «Салов проти України»).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а крім того ще передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортними засобами.
Обов'язкова відповідність процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9.а ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9.а ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, суб'єктом правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, може бути лише особа, яка керувала транспортним засобом з порушенням Правил дорожнього руху.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, є вчинення будь-якого з порушень: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №411792 від 04.08.2025 подано: направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорт працівника патрульної поліції; роздруківку з аналітичної системи «Армор» постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4894284 від 04.06.2025 за ч.1 ст.126; відеозаписи з нагрудної камери поліцейських, довідку відділення адміністративної практики Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області від 05.08.2025.
Проте матеріали справи не містять відеозапису події, що 04 червня 2025 року о 21 год. 00 хв. в м. Кременчук вул. Чумацький шлях, буд.1А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touran, н.з. НОМЕР_3 , в стані наркотичного сп'яніння, який був установлений лікарем в ході його огляду.
На поданому суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано лише факт складання 04.08.2025 року працівником поліції одноособово протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . А також запис про адміністративне затримання 04.06.2025 року після 21 год. ОСОБА_2 за те, що він лежав на землі в громадському місці з очевидними ознаками сп'яніння, на зауваження працівників поліції він піднявся та демонстративно тут же привселюдно оголив свої полові органи, справив природні потреби, чим міг образити людську гідність і громадську мораль, після чого працівники поліції застосували до нього адміністративне затримання.
Листом від 11.09.2025 року вих№537/4987/25/39021/2025 суд повідомив БП у м. Кременчуці, що поданий до справи відеозапис з камер працівників поліції не відноситься до матеріалів справи, просив надати належний відозапис із фіксацією обставин, за яких ОСОБА_1 притягається до відповідальності по факту вчинення ним 04.06.2025 року правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте БПП у м. Кременчуці не надав відеозапису на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених у протоколі серії ЕПР1№411792 від 04.08.2025 року.
При цьому суд зазначає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст. 63 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на викладене, у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням положень ст.254 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо події інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події, складу адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту винесення.
Суддя Мурашова Н.В.